Справа №519/86/23
2/519/41/25
20.03.2025 року м.Південне
Южний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді -Барановської З.І., секретаря -Гнатюк Л.М.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна,
Представник позивача звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони перебували у шлюбі з 30.04.2004 по 08.12.2021. Рішенням Южного міського суду від 08.12.2021 справа №519/898/21 шлюб між сторонами розірваний. В період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_5 , яка проживає з позивачем та знаходиться на повному її забезпечені. В період шлюбу та до моменту фактичного припинення шлюбних відносин сторони на праві спільної сумісної власності подружжя придбали наступне майно: житлову квартиру в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою АДРЕСА_1 , номер 141, загальною площею 110 кв.м.; автомобіль марки «Chеvrolet» модель «Aveo», 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см.; нежитлову будівлю - майстерню по сервісному обслуговуванню побутової техніки, загальною площею 47.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта 1756802651117; легковий автомобіль марки «Chеvrolet» модель «Aveo», 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см, який був зареєстрований за відповідачем. Відповідач, без згоди та відома Позивача, після фактичного припинення шлюбних відносин, під час слухання справи № 519/898/21 про розірвання шлюбу в Южному міському суді, 05.11.2021 здійснив відчуження вказаного автомобіля за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_6 . Підтвердженням цього є інформація РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області №31/15-271А3 від 29.11.2022. Таким чином, відповідач набув у володіння грошові кошти від продажу автівки, яка була об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Згідно звіту про середню ринкову вартість КТЗ «Chеvrolet Aveo», 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см в базовій комплектації, який виготовлений ПП «Дельта-Консалтинг» 03.01.2023 на замовлення Позивача, середня ринкова вартість КТЗ станом на січень 2023 року становить еквівалент 4400 доларів США або 160 900 грн. з ПДВ за курсом НБУ. Щодо об'єкту нерухомого майна - майстерні по ремонту побутової техніки, вона була побудована за час шлюбу сторін та введена в експлуатацію. Як свідчить інформація з реєстру прав на об'єкти нерухомого майна, яку було отримано під час досудової підготовки, зазначений об'єкт нерухомого майна зареєстрований на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства «Будинок Юстиції» Бардакова Є.В. № 45345437 від 04.02.2019 за відповідачем на підставі технічного паспорта та декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 29.01.2019. На даний час відповідач використовує вказане приміщення для підприємницької діяльності. Після розлучення сторони не можуть дійти домовленості про поділ майна в досудовому порядку. Шлюбного договору, яким би були визначені частки майна подружжя при розірванні шлюбу сторони не укладали. Оскільки, майно набуто позивачем та відповідачем в період шлюбу, воно належить їм як колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищезазначене майно. Разом з тим, враховуючи неможливість спільного використання зазначеного майна, в порядку поділу майна подружжя позивач вважає єдиним можливим та ефективним засобом захисту своїх прав та законних інтересів стягнути компенсацію вартості 1/2 (50%) вартості житлової квартири номер АДРЕСА_3 , загальною площею 110 кв.м. у розмірі 852500 грн; автомобіля марки «Chеvrolet» модель «Aveo», 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см. у розмірі 80450 грн та нежитлової будівлі загальною площею 47.6 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 згідно висновку про оцінку.
03.04.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_2 з 30.04.2004 до 08.12.2021, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.04.2004 та копією рішення Южного міського суду Одеської області від 08.12.2021 у справі №519/898/21 відповідно. До 2018 року шлюб між сторонами мав всі ознаки шлюбного союзу між жінкою та чоловіком, була взаємоповага та порозуміння. А з початку 2018 року ці відносини змінились, взаємні почуття любові, поваги, дружби, взаємодопомоги зникли. Замість цього виникали постійні скандали та сварки, подружнє життя стало нестерпним. Через часті суперечки, сварки та взаємні образи сторони відділилися один від одного, стали чужими одне одному людьми. Такими, стосунки стали і внаслідок того що позивач давала приводи до виникнення у відповідача підозри щодо подружньої зради. В середині 2018 року відповідач намагаючись відновити сімейні стосунки провів розмову із позивачем щодо можливого примирення та намагання дійти порозуміння, у тому числі заради їх спільної доньки, але зазначив що ніколи не пробачить зраду і негайно припинить із нею стосунки якщо дізнається про такий факт. Позивач факт зради заперечувала та переконувала відповідача що його підозри про зраду є безпідставними, але вона згодна спробувати відновити шлюбні відносини. Але намагання відновити шлюбні відносини ні до чого не призвели і відношення позивача до відповідача не змінилось. Її зневажливе ставлення до його гідності, байдужість до його почуттів та самоусунення від спільного вирішення важливих питань сімейного життя стали причиною припинення шлюбних відносин. Наприкінці літа 2018 року позивач та відповідач фактично припинили шлюбні відносини. З цього часу вони сумісно як сім'я не проживають, фактично припинили сімейні відносини, не пов'язані спільним побутом, не дбають про матеріальне забезпечення сім'ї, не визначають та не розподіляють між собою сімейних обов'язків, не опікуються одне за одним як подружжя, не вирішують спільно жодного питання. За відсутності іншого помешкання, та не бажання наносити психологічну травму дитині сторони були змушені проживати деякий час в одному помешканні. Крім того відповідач повідомив позивачу, що придбає собі житло та через деякий час вони будуть жити окремо. Позивач повідомила що їй байдуже, а відповідач може робити що завгодно. У 2019 року підозри відповідача про подружню зраду підтвердились з переписки в соціальній мережі із її подругою та чоловіком з яким позивач мала стосунки. З цього стало зрозуміло що фактичне припинення шлюбних відносин було невідворотнє, оскільки позивач вже не приймала відповідача як чоловіка та зраджувала йому. Деякий час за відсутності можливості окремого проживання сторони проживали в одному помешканні, але негативне ставлення один до одного, почуття неприязні стало умовою та примусило відповідача винаймати квартиру. В подальшому позивач звернулась до суду зі позовною заявою про розірвання шлюбу та з урахуванням спільних усних домовленостей із відповідачем повідомила суд про відсутність майнових суперечок із відповідачем, оскільки майно набувалось відповідачем після фактичного припинення шлюбних відносин. Позивач стверджує що відповідач без її відома та згоди, після фактичного припинення шлюбних відносин здійснив відчуження вказаного автомобіля згідно договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_6 та набув у володіння грошові кошти від цього продажу. В обґрунтування вартості автомобіля відповідачем надано лист ПП «Дельта-Консалтинг» №01/03 від 03.01.2023 згідно якого наводиться припущення, що станом на 30.12.2022 вартість автомобіля марки Chevrolet Aveo, 2008 року випуску, що має об'єм двигуна 1598 куб.см. може становити еквівалент 4400 доларів США або 160900 грн. з ПДВ за курсом НБУ. На підставі зазначеного листа Позивач просить стягнути з відповідача компенсацію вартості 1/2 (50%) вказаного автомобіля у розмірі 80450 грн. Відповідач визнає факт придбання в період шлюбу та до моменту припинення шлюбних відносин автомобіля Chevrolet» модель «Aveo», 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см. Даний автомобіль було придбано за спільні кошти у 2008 році для потреб сім'ї. Відповідач не погоджується з наданою оцінкою вартості спірного автомобіля, оскільки оцінку зазначеного майна було здійснено з порушенням норм чинного законодавства, а наданий лист вих.№01/03 від 03.01.2023 виданим ПП «Дельта-Консалтінг» не є належним та допустимим доказом у справі, а отже не має братися судом до уваги. На підтвердження вартості спірного автомобіля Позивачем не було надано належних доказів, оскільки до позовної заяви було додали лише інформаційний лист, який взагалі не відповідає вимогам встановленим до звіту про оцінку майна згідно ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Лист за вих.№01/03 від 03.01.2023 виданий ПП «Дельта-Консалтінг» не містить ні назви документу, ні підпису керівника суб'єкта оціночної діяльності. Крім того, наданий позивачем лист про оцінку майна взагалі не містить інформації щодо методик та нормативно-правової бази, що були використані для належної оцінки та визначення вартості майна, а саме автомобіля марки «Chevrolet» модель «Aveo», 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см. Таким чином, відповідач вважає лист за вих.№01/03 від 03.01.2023 р. виданий ПП «Дельта-Консалтінг» неприйнятим доказом, оскільки він може мати лише інформаційно-довідковий характер щодо вартості майна, проте не є доказом щодо дійсної вартості спірного автомобіля. Разом із тим позивачу відомо про місцеперебування автомобіля так як позивач є хресною мамою доньки ОСОБА_6 , а тому визначення вартості майна у такий спосіб є невірним. Для визначення дійсної ринкової вартості автомобіля відповідач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Експерте бюро «Айстра» для проведення оцінки автомобіля марки «Chevrolet» модель «Aveo», 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см. За результатами проведення оцінки майна, відповідачу було надано Звіт №36-ОД/1.3 про незалежну оцінку колісного транспортного засобу марки Chevrolet, модель Aveo, р/н НОМЕР_2 , VIN# НОМЕР_3 , 2008 року виготовлення, ринкова вартість транспортного засобу складає 113 182 грн. Таким чином, вартість 1/2 частини автомобіля, складає 56 591 грн. Відповідач не погоджується із твердженням позивача про продаж ним автомобіля без згоди та відома позивача, оскільки після припинення шлюбних відносин позивач погодила із відповідачем щодо відсутності майнових претензій щодо придбаного майна відповідачем під час шлюбних відносин. Так розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем в судовому порядку відбулось на підстави позовної заяви в якій позивач повідомила суд про відсутність майнових суперечок із відповідачем що відповідало їх попередній домовленості. Рішенням Южного міського суду Одеської області від 08.12.2021 №519/898/21 встановлено обставина відсутності майнових суперечок між позивачем та відповідачем про що було зазначено в мотивувальній частині вказаного рішення. Копія рішення суду була надана позивачем до позовної заяви. Враховуючи наявні із відповідачем домовленості про відсутність майнових суперечок яке було під час судового розгляду та відображене у судовому рішенні Южного міського суду Одеської області №519/898/21 від 08.12.2021, що набуло чинності, твердження позивача, що відповідач без її відома та згоди, після фактичного припинення шлюбних відносин здійснив відчуження вказаного автомобіля суперечить засадам добросовісності. Відповідач здійснюючи відчуження автомобіля діяв виходячи із наявних домовленостей з позивачем про відсутність в неї майнових претензій до майна набутого під час шлюбу. Отже, дійшовши із відповідачем згоди по відсутність майнових суперечок та фактично відмови від суб'єктивного права на майно набуте під час шлюбу позивачка звернувшись із вимогою про розділ майна та стягнення компенсації діє в супереч попередній поведінці. Таким чином вимоги позивача про поділ майна та стягнення компенсації набутого в період шлюбу та до моменту фактичного припинення шлюбних відносин є такою що суперечить попередній поведінці, а тому не підлягають задоволенню. З позовної заяви вбачається що позивач довідалась про існування у відповідача права власності на нерухоме майно лише на при кінці 2022 року, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №316521534 від 01.12.2022. Одночасно, необхідно звернути увагу що позовна заява не містить жодної інформації щодо будівництва цієї будівлі, у який період відбувалось будівництво, за які кошти створювався об'єкт нерухомого майна та з якою метою. Не містить позов і інформації щодо участі позивача у створенні цього майна, за які кошти воно створювалось, інформації щодо її спільної участі із відповідачем у будівництві та її вкладу коштами або працею у набутті цього майна. Але позивач стверджує що будівля побудована за час шлюбу сторін та введена в експлуатацію, та при цьому, задля поділу цього майна просить суд задовольнити її клопотання щодо витребування копії реєстраційної справи у державного реєстратора яка містить всі первинні документи для реєстрації права власності у тому числі технічний паспорт, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації та інших документів та призначити експертну оцінку майна. Цілком зрозумілим є та обставина чому позивач не надала жодних відомостей щодо нежитлової будівлі, і відповідь на це питання є очевидним - тому що жодним чином не приймала участь у створенні цього майна та навіть не знала про його існування. Крім того, це майно було збудовано відповідачем після фактичного припинення шлюбних відносин, і саме тому позивач не має жодних відомостей відносно зазначеного нерухомого майна. Нежитлова будівля загальною площею 47,6 кв.м по АДРЕСА_2 , яка зареєстрована як майстерня по сервісному обслуговуванню побутової техніки була збудована у січні 2019 року та введена в експлуатацію у лютому 2019 року. Будівництво здійснювалось відповідачем з метою здійснення його підприємницької діяльності, виключно за його кошти, отримані від такої діяльності. Також необхідно повідомити, що на початку 2022 року конструкція будівлі була пошкоджена будівельною технікою під час проведення будівельних робіт на майданчику, і задля безпеки розібрана. На сьогоднішній день нежитлова будівля загальною площею 47,6 кв.м по АДРЕСА_2 , яка зареєстрована як майстерня по сервісному обслуговуванню побутової техніки не існує.
02.05.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій викладені обставини, зазначені в позовній заяві, та додатково представник позивача зазначив, що сім'ї ОСОБА_7 матеріально допомагала мати позивача ОСОБА_8 , яка виїхала з 2015 року до Італії та час від часу дарувала грошові кошти, які витрачалися на потреби сім'ї. Так ОСОБА_8 влітку 2018 року особисто передала відповідачу 13000 євро як перший внесок за придбання квартири в ЖК «Кокос Авеню». Також до відзиву на позов не надано жодного доказу, щодо пошкодження або знищення будівлі майстерні по вул. Центральна, 24, АДРЕСА_4 . Крім того, у позивача наявні докази спільного проживання з відповідачем у період з 2018 по 2021 роки. Оцінка автомобіля Chevrolet» модель «Aveo», 2008 року випуску, зроблена відповідачем є необ'єктивною.
08.05.2023 від представника відповідача до суду надійшли заперечення, згідно яких у відповіді на відзив представник позивача зазначає щодо нежитлової будівлі загальною площею 47,6 кв.м. по АДРЕСА_2 . Позивачу не відомо про хід будівельних робіт оскільки цим питанням займався виключно відповідач. У подальшому під час підготовки до справи Позивачу стало відомо про те, що будівництво майстерні було завершене за певні гроші, введено в експлуатацію і зареєстровано право власності». Вказане підтверджує, що позивач жодним чином не приймала участь у створенні цього майна та навіть не знала про його існування до 01.12.2022, коли представником позивача було отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав. Необізнаність позивача про це майно підтверджує що це майно було збудовано відповідачем після фактичного припинення шлюбних відносин, і саме тому позивач не має жодних відомостей відносно зазначеного нерухомого майна. Позивач стверджує що «доводи відповідача щодо окремого проживання з 2018 року та відсутності ознак ведення спільного господарства спростовуються тим що умови проживання в квартирі про пр. Миру площею 35 кв.м є занадто малою і не дозволяє вести окреме господарство і жити окремо». Позивач вірогідно хибно розуміє поняття «шлюб», «шлюбні відносини», «спільне господарство» та «фактичне припинення шлюбних відносин», оскільки вважає, що проживання в одній квартирі є доказом ведення спільного господарства. Отже факт проживання в одному помешканні не свідчить про наявність шлюбних відносин притаманних подружжю. Цілком очікуваним є припинення шлюбних відносин за наявності факту подружньої зради. Такий факт красномовно засвідчує відношення позивача до відповідача, а саме її зневажливе ставлення до його гідності, байдужість до його почуттів. Навряд такий факт відповідає моральним засадам суспільства та може свідчити про повагу та любов до іншого з подружжя. Факт подружньої зради підтверджується доказами наданими до відзиву на позовну заяву і позивача у відповіді на відзив не висловила жодного заперечення, але при цьому стверджує що у позивача та відповідача були нормальні відносини до літа 2021 року. Намагаючись створити уявлення про нібито нормальну сім'ю позивач надала до відповіді на відзив низку світлин, а саме фото святкування свят та ювілеїв, подорожей мандрівок та відпочинку у період з 2018 по 2021 рік. Разом із тим ці фото жодним чином не свідчать про ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та наявності відносин притаманних подружжю, та позивачка не зазначила за яких саме обставини були зроблені ці фото та які події на них відображені. Так, позивач сама собі протирічить у відповіді на відзив оскільки вказує про наявність нормальних сімейних стосунків лише до літа 2021, але додає два фото датованих червнем 2021 року які підписані Позивачем як «Сімейний відпочинок та відпочинок з друзями». Необхідно зазначити що перше фото зроблене дійсно у червні 2021 року на базі відпочинку в с.Коблеве під час випускного вечора, куди була запрошена спільна донька позивача та відповідача. Оскільки дитину запросили разом з батьками, позивач та відповідач погодились бути на цьому заході разом із донькою на її прохання. Фактично задля підтримки доньки сторони мусили відвідати захід разом. На другому фото племінниця позивача, яка приїхала до міста Південне (Южне) на відпочинок з сім'єю, та побажала зустрітись з позивачем та відповідачем. Фото зроблене 8 липня 2021 року, а не у червні. Відповідач погодився піти на цю зустріч лише із ввічливості. Щодо фото датованих першою половиною 2018 року то відповідач ще раз наголошує, що сторони фактично припинили шлюбні відносини наприкінці літа 2018 року. Тобто з осені 2018 року між сторонами сімейні відносини притаманні подружжю були відсутні, сторони не були пов'язані спільним побутом, не дбали про матеріальне забезпечення сім'ї, не визначали та не розподіляли між собою сімейних обов'язків, не опікувались одне за одним як подружжя, не вирішували спільно жодного питання. Щодо фото на сімейних святах у 2020 році то останні також жодним чином не свідчать про наявність шлюбних відносин оскільки запрошувались і відповідач і позивач, і спільна донька.
11.09.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої представник позивача просив в порядку поділу майна стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію вартості 1/2 частини майнових прав на майно: житлова квартира в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою АДРЕСА_5 , загальною площею 110 кв.м.; автомобіль марки «Chеvrolet» модель «Aveo», 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см., нежитлова будівля - майстерня по сервісному обслуговуванню побутової техніки, загальною площею 47.6 кв.м. по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта 1756802651117.
19.10.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої представник позивача просить визнати недійсним договір відступлення прав покупця за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру №Ю4В3.7.96 від 24.09.2018 року, якій укладений 24.11.2021 між ТОВ «Артхаус Южне», ОСОБА_4 та ОСОБА_9 та акт прийому-передачі від 29.11.2021 квартири АДРЕСА_6 загальною площею 109,8 кв.м. та житловою 61,4 кв.м. та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_9 від 13.12.2021, яка здійснена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62222964. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 109,8 кв.м. та житловою 61,4 кв.м. та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 109,8 кв.м. та житловою 61,4 кв.м.з компенсацією ОСОБА_4 1/3 частини вартості квартири. Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 109,8 кв.м. та житловою 61,4 кв.м. Витребувати на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 109,8 кв.м. та житловою 61,4 кв.м. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 нежитлове приміщення майстерні по сервісному обслуговуванню побутової техніки за адресою АДРЕСА_7 вартістю 150000 грн. В порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини приміщення у розмірі 75000 грн та припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення майстерні по сервісному обслуговуванню побутової техніки за адресою АДРЕСА_7 . Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Chеvrolet» модель «Aveo», 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см. та в порядку поділу подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 (або 50%) автомобіля марки «Chеvrolet» модель «Aveo», 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см. у розмірі 80450 грн.
13.11.2023 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, згідно яких заява про збільшення позовних вимог не відповідає нормам цивільного процесуального права, оскільки позивачем було змінено і предмет і підстави позовних вимог, та є фактично новою позовною заявою із похідними вимогами.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 25.01.2023 відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою та розгляд справи здійснено у порядку спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 10.04.2023 витребувано у ТОВ «АРТХАУС Южний» (код 40491292), Одеська область, м. Южне, вул. Т.Г.Шевченка, 12 відомості про власника квартири АДРЕСА_3 ; правові підстави набуття права на квартиру АДРЕСА_3 (договір купівлі-продажу, інвестування і т.і.), надати копію; інформацію щодо суми договору; щодо стану розрахунків за цивільно-правовими угодами щодо набуття права на квартиру АДРЕСА_3 та загальну суму внесених платежів станом на 01.02.2023; відомості про платника (від кого надходили кошти) за такими цивільно- правовими угодами. Витребувано від ОСОБА_4 відомості про наявні в банківських установах розрахункові рахунки на ім'я ОСОБА_4 та данні щодо руху коштів за такими рахунками у період з жовтня 2018 року до грудня 2021 року, в судове засідання викликано свідків.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 02.05.2023 витребувано від ОСОБА_4 належним чином засвідчену копію договору про участь у фонді фінансування будівництва квартири АДРЕСА_3 ; належним чином засвідчені копії матеріалів, що стали підставою для речового права на об'єкт нерухомості - майстерня по сервісному обслуговуванню побутової техніки, реєстрації ний номер об'єкта 1756802651117, зокрема: технічний паспорт, виданий 21.01.2019, декларація про готовність об'єкту до експлуатації серія номер ОД 141190290192, видана 29.01.2019, висновок експертизи проекту будівництва, яку проведено державним підприємством «Укрдержбудекспертиза»; належним чином засвідчені копії договору купівлі-продажу автомобіля марки «Chevrolet» модель «Aveo», 2008 року випуску на довідку - рахунок. В судове засідання викликано свідків, здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 07.06.2023 витребувано від ОСОБА_4 відомості про залишок грошових коштів на банківських карткових рахунках станом на 08.12.2021, витребувано від ОСОБА_2 дані щодо руху коштів за розрахунковими рахунками в банківських установах за період з жовтня 2018 року по грудень 2021 року та відомості про залишок грошових коштів на банківських карткових рахунках станом на 08.12.2021.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 12.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової оціночної експертизи, відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача про долучення доказів, задоволено частково заяву представника відповідача про зобов'язання позивача надати відповідь на поставлені питання та визнання явки позивача обов'язкової, визнано явку позивача ОСОБА_2 обов'язковою, зобов'язати позивача ОСОБА_2 надати письмові відповіді на запитання.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 29.11.2023 відмовлено у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог представника позивача, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення співвідповідача та третьої особи, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, закрито підготовче провадження у цій цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17.07.2024 апеляційна скарга представника ОСОБА_2 залишена без задоволення, ухвала Южного міського суду Одеської області від 29.11.2023 залишена без змін.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 13.11.2024 заяву представника позивача про відмову від частини позовних вимог по цивільній справі за позовом представника ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна - задоволено частково. Прийнято відмову від частини позовних вимоги, а саме: вимог про визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 109,8 кв.м., житловою - 61,4 кв.м., які набуто на підставі договору №Ю4В3.7.96 від 24.09.2018 укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Артхаус Южне» про купівлю-продаж майнових прав на квартиру; в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості майнових права на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 109,8 кв.м., житловою - 61,4 кв.м., які набуто на підставі договору №Ю4В3.7.96 від 24.09.2018 укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Артхаус Южне» про купівлю-продаж майнових прав на квартиру, провадження у справі у цій частині позовних вимог за позовом представника ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна закрито в зв'язку із відмовою позивача від позовних вимог. В іншій частині відмовлено.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов визнали частково, тільки в частині визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіля та стягнення частки його вартості відповідно до наданого ними звіту оцінювача.
Допитані в судовому засіданні свідки пояснили суду наступне.
Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона є подругою ОСОБА_2 , знайомі 15 років, як їх діти почали ходити разом у садочок. Всі свята святкували разом і в дома, і в кафе, разом ходили до церкви. Перший конфлікт між подружжям ОСОБА_7 відбувся 15.07.2021, ОСОБА_11 побив ОСОБА_12 , через 7 хвилин вона з чоловіком були у них дома, намагалися вирішити конфлікт. Свідок фотографувала побої, тому пам'ятає дату. Родина ОСОБА_7 була зразковою, показовою. Зустрічали родинами разом Новий рік в ресторані «Апельсин». Сприймали подружжя ОСОБА_7 , як родину. В 2018 році вони придбали квартиру в новобудові, їм допомагала мама ОСОБА_13 , яка позичила 13000 євро на перший внесок. ОСОБА_11 літав до неї за кордон, також він переоформив машину на куму. Відомо що у них на ОСОБА_14 є земельна ділянка, так як казали що треба обнести її парканом, і квартира, в якій вони жили. Свідок дізналася про проблеми в сім'ї ще до 15.07.2021 десь весною, ОСОБА_11 вивозив ОСОБА_13 в посадку, погрожував пістолетом. ОСОБА_4 кидався на чоловіка свідка з ножом, коли вони їх намагались примирити. Поліцію не викликали, щоб на заводі не знали. Привід побутові питання. Не пам'ятає, з приводу чого вона переписувалась. Відносини були добрі з 2018 року до весни 2021 року. ОСОБА_11 приїздив до свідка, просив допомогти примиритись з ОСОБА_13 , щоб вона по впливала та вони не розлучалися. У ОСОБА_11 був магазин « ОСОБА_15 », він запрошував чоловіка свідка, щоб примиритись з ОСОБА_13 , а потім вони в чотирьох зустрічались з приводу примирення подружжя ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що вона є подругою та кумою ОСОБА_4 , який хрестив її сина. В 2013 році у неї народилась дитина, вона познайомилась з сім'єю ОСОБА_7 , у них були гарні відносини. Вони їздили разом до ОСОБА_17 сім'ями ОСОБА_7 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у 2018-2019 роках відпочивати. Усі свята святкували разом з 2013 року, носили вечерю, прекрасні відносини склались, ніяких сварок. Були в гостях у родини ОСОБА_7 в квартирі на АДРЕСА_8 . Їй відомо що вони мали автомобіль, земельну ділянку на МІЗі, вкладали гроші у квартиру в новобудові. Чоловік свідка знав ОСОБА_4 . В ресторані «Апельсин» зустрічали разом сім'ями Новий Рік з 2019-2020 років. Зі слів ОСОБА_13 у них погіршились відносини, все їде до розлучення. Десь 2 роки з ОСОБА_20 не спілкувалась, де він живе їй не відомо.
Свідок ОСОБА_21 пояснив суду, що він чоловік ОСОБА_22 . Під час відкриття ресторану «Апельсин» в 2012-2013 роках, його власник ОСОБА_23 познайомив їх з родиною ОСОБА_7 . Родина свідка дружила з родиною ОСОБА_18 , збирались на свята, дні народження разом з ОСОБА_7 . Родина ОСОБА_7 виховані люди. У них погіршились відносини, все їде до розлучення, про це свідку сказала дружина. Свідку здалось, що ОСОБА_13 недобре відносилася до ОСОБА_11 , ОСОБА_11 пониклий, сім'я пропадає. Свідок два рази збирав сім'ю ОСОБА_7 , ОСОБА_13 не хотіла йти на розмову, казали не хочу з ним жити. Це відбувалось десь у кінці 2021 року. Особисте життя ОСОБА_13 стало причиною розлучення, т.я. у неї інший чоловік, з яким вона зараз живе. З сім'єю ОСОБА_19 познайомився на відкритті ресторану «Апельсин», на день народження ОСОБА_13 їх бачив в той же рік. А потім ОСОБА_19 була на дні народження ОСОБА_11 в « ОСОБА_15 ». Дружина повідомила свідку, що у відносинах ОСОБА_7 крах, але ОСОБА_24 бажав примиритись. ОСОБА_25 у ОСОБА_7 вони не були, у них квартира на проспекту Мира біля «Інтосани». Зовні здавалося, що вони подружжя. Про новобудову йому нічого не відомо. В 2021 ОСОБА_7 розлучились.
Свідок ОСОБА_22 пояснила суду, що вона знайома з 2015 року дружить з ОСОБА_11 , куми. На відкритті ресторану «Апельсин» ОСОБА_18 познайомив її з сім'єю ОСОБА_7 , вони дружили три сім'ї ОСОБА_7 , ОСОБА_18 та їх сім'я, разом зустрічали свята. Десь на новий рік 2019 року ОСОБА_7 посварились, не розмовляли, ОСОБА_26 сказала, що вона більше не любить чоловіка, якщо б не мама заміж за нього не вийшла, у них не має відношень. ОСОБА_7 проживали разом десь біля Інтосани. Вона розповіла про це чоловіку та він вирішив їх примирити, але спроба не вдалась. Це відбувалось у 2020 році, вони були присутні четверо. Свідок ніколи не була вдома у ОСОБА_7 . Яке майно мала родина ОСОБА_7 їй не відомо. У свідка в 2021 році померла мати, до цього в 2021 році на свят вечір мати запрошували їх друзів родину ОСОБА_7 , ОСОБА_18 . ОСОБА_27 не було на святах. Кожухарів вони бачили два рази. ОСОБА_11 сказав, що хоче жити окремо, ОСОБА_12 сказала треба жити окремо, нема відносин. Влітку 2020 року вони проживали ще разом. Після січня 2021 року зі свідком перестала спілкуватись ОСОБА_12 , а з ОСОБА_11 вони підтримуються відносини, у нього нова сім'я.
Свідок ОСОБА_28 пояснив суду, що він з 2016 року працював в одному цеху з ОСОБА_13 , познайомився під час нарад, відносини робочі. Поза межами роботи не спілкувались. Знає ОСОБА_11 з квітні 2021 року, у нього не заводилась машина, коли він приїхав забрати з роботи ОСОБА_13 і він «підкурював» його авто. З початку «ковід» він його бачив, коли він привозив та забирав з роботи ОСОБА_13 , привозив їй квіти. Під час роботи ОСОБА_13 показувала, що він дарував їй каблучку, розповідала що він дарував годинник, телефон. Бачив їх разом в столовій. Зі сторони нормальні сімейні відносини. Він під розмов на нараді чув що ОСОБА_7 купили квартиру в 2018 році, вона шукала майстрів для ремонту. Говорили про дітей, їх навчання. ОСОБА_29 з ОСОБА_13 , яка є в матеріалах справи свідок не бачив, з його телефону інформація офіційно не знімалась та він не давав свого дозволу на зняття даної інформації. В 2019 році ОСОБА_7 відкрили магазин «Адамант», ОСОБА_13 розповіла про це та роздавала візитки, у Фейсбуці, Інстаграм, вітала чоловіка, у осені 2021 року ОСОБА_7 припинили відносини. До цього був момент побиття влітку 2021 року, про це ОСОБА_13 розповіла на корпоративі, так як вона намагалась за допомогою косметики заховати побої, ходила не згинаючись. Колеги спитали чому прийшла на корпоратив, вона сказала, що боїться залишатися з ОСОБА_11 разом. Сам момент побиття бачили подружжя ОСОБА_19 ,
Вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що з 30.04.2004 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Южного міського суду Одеської області від 08.12.2021 по справі №519/898/21 (т.1 а.с.13-14).
В період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_5 .
Під час шлюбу сторонами набуте спільне майно, а саме автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см.
Відповідно до листа №31/15-271А3 від 29.11.2022 начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області 30.09.2008 за ОСОБА_4 був зареєстрований автомобіль марки CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см.; 30.05.2015 у ВРЕР №9 в м. Южне даний автомобіль був перереєстрований при видачі дублікату про реєстрацію ТЗ, 05.11.2021 на підставі договору купівлі-продажу укладеним у ТСЦ №5147 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області, визначений автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_6 (т.1 а.с.22-23, т.2 а.с.171-172).
Таким чином 05.11.2021 відповідач продав вище зазначений автомобіль, але частину коштів за продаж автомобіля відмовився відавати позивачу.
Дана обставина відповідачем не заперечувалась.
При укладенні договору продажу автомобіля ОСОБА_2 не була присутня, згоду на продаж не надавала.
Відповідно до листа №01/03 від 03.01.2023 оцінювача, директора ПП «Дельта-Консалтінг» середня ринкова вартість автомобіля марки CHEVROLET AVEO, 2008 року, що має об'єм двигуна 1598 куб.см у базовій комплектації та доброму технічному стані станом на 30.12.2022 з урахуванням 5% дисконту транзакції може становити еквівалент (округлено) 4400 доларів США або 160 900 грн з ПДВ за курсом НБУ (т.1 а.с.24-26, т.3 а.с.133-138).
Відповідно до звіту №36-ОД/1.3 від 01.02.2023 ринкова вартість автомобіля марки CHEVROLET AVEO, VIN код НОМЕР_3 , р/н НОМЕР_2 , 2008 року виготовлення, власник ТЗ ОСОБА_6 , на дату оцінки з урахуванням ПДВ складає 113 182 грн (т.1 а.с.78-109).
Також під час шлюбу сторонами набуте спільне майно: нежитлова будівля - майстерня по сервісному обслуговуванню побутової техніки за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 47,65.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта на ОСОБА_4 зареєстровано право власності на майстерню по сервісному обслуговуванню побутової техніки на підставі технічного паспорту, серія та номер: бн, виданий 21.01.2019, видавник: ТОВ «АРХЕКСПЕРТБУД», декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ОД141190290192, виданий 29.01.2019, видавник: Відділ Держархбудконтролю УАМ Южненської міської ради, Документ отримано з ЄРД (т.1 а.с.19-21).
Між сторонами не було досягнуто згоди щодо розподілу нерухомого майна.
Ураховуючи, що сторони не дійшли згоди про його добровільний поділ, а відтак таке право підлягає захисту в судовому порядку.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки CHEVROLET AVEO був набутий сторонами під час перебування ними у шлюбі, а тому був їх спільною сумісною власність.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України.
Відповідно до п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Із зазначеного слідує, що у разі відчуження чи неправомірного використання майна, суд не може застосовувати засоби для його реверсу, а може лише врахувати вартість прихованого майна при його розподілі. Якщо один із подружжя здійснив відчуження чи використав майно на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, то суд не маючи змоги застосувати поділ майна подружжя в натурі, здійснює поділ цього майна з використанням компенсаційного способу поділу.
Оскільки відповідач самостійно розпорядився автомобілем, незважаючи на необхідність отримання відповідно до положень ст.65 СК України письмової згоди на відчуження такого цінного майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, без згоди позивача на це і не в інтересах сім'ї, то вартість відчуженого автомобіля має бути врахована при поділі майна подружжя, а позивач має право на компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11).
Відповідно до п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Згідно з частиною третьою статті 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю.
Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.
За відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.
Такої ж позиції дотримується ВС у постанові від 03 травня 2018 року (справа №755/20923/14).
У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року (справа №127/7029/15).
Аналізуючи наведені норми закону, суд дійшов висновку, що придбаний сторонами під час шлюбу автомобіль CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації ринкової вартості 1/2 частини цього автомобіля, що становить суму у розмірі 56 591 (113 182:2) грн, виходячи з вартості, яка встановлена на момент розгляду справи відповідно до звіту оцінювача №36-ОД/1.3 від 01.02.2023. Уточненні та збільшенні вимоги представника позивача підлягають частковому задоволенню, враховуючи даний розрахунок.
Доводи сторони позивача, щодо незгоди з оцінкою спірного автомобіля, суд не може прийняти до уваги, оскільки з метою сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи судом роз'яснювалось позивачу та її представнику право про можливість заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для встановлення ринкової вартості автомобіля, яким останні не скористались.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Що стосується нежитлової будівлі, то дане майно набуто сторонами під час перебування ними у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю.
Під час розгляду справи судом не встановлено, що спірний об'єкт придбаний за особисті кошти дружини чи чоловіка.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що спірне нерухоме майно в силу вимог статей 60, 61, 69-71 СК України є спільним сумісним майном подружжя, а тому право на нього має кожний з подружжя в рівних частках.
Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю.
Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц також зауважено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
При вирішенні питання про доцільність залишення відповідачу нежитлової будівлі зі стягненням з нього грошової компенсації на користь позивача, суд бере до уваги, що такий позов заявила позивач, яка тим самим виявила згоду на припинення її права власності на вказане майно з отриманням замість нього грошової компенсації, але нею та її представником на наданий до суду звіт оцінювача про розмір ринковою вартості даного майна та також нею та її представником не заявлялись клопотання про призначена судової експертизи з цього приводу.
Суд враховує, що відповідач не заявив зустрічної вимоги про поділ нежитлової будівлі у протилежний спосіб, тобто шляхом передачі майна у власність позивача і стягненням з неї на його користь грошової компенсації або визнання за ним право особистої приватної власності на нежитлову будівлю.
Крім того, посилання відповідача та його представника, що дане майно є знищеним не знайшли свого підтвердження під час судового засідання, так як ними не були наданні відповідні докази.
Доводи сторони відповідача що дане майно було придбано відповідачем, коли сторони фактично не перебували у шлюбних відносинах з 2018 року не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_28 та позивача ОСОБА_2 в порядку ст.93 ЦПК України.
Разом з цим, суд критично оцінює твердження відповідача в частині того, що грошові кошти, які є доходами відповідача від здійснення підприємницької діяльності і за рахунок яких було побудована спірна нежитлова будівля, є особистою приватною власністю відповідача, оскільки відповідно до ч.2 ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
У даному випадку сторони дійшли спільної згоди про те, що вартість майна-спірних нежитлових будівель визначається в сумі 8276261,00 грн., що підтвердили у своїх заявах по суті як позивач, так і відповідач.
Статтями 11-13 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно із ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного вище суд вважає, що вимоги представника позивача щодо визнання даного майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки стороною доведено, що спірне майно було придбано за їх спільні кошти у період шлюбу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду з позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 8000,40 (7463,6+536,80) грн.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 485,29 (8000,40 *56591 / 932950) грн.
Керуючись ст.3, 12, 81, 141, 265 ЦПК України, суд
Позов представника ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна - задовольнити частково.
Визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя:
нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 47,65 яке зареєстровано на ім'я ОСОБА_4 на підставі технічного паспорту, серія та номер: бн, виданий 21.01.2019, видавник: ТОВ «АРХЕКСПЕРТБУД», декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ОД141190290192, виданий 29.01.2019, видавник: Відділ Держархбудконтролю УАМ Южненської міської ради, Документ отримано з ЄРД.
В порялдку поділу майна стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частини автомобіля марки CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, об'єм двигуна 1598 куб.см у сумі 56 591 грн.
В іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 485,29 грн.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Дата складання повного судового рішення 28.03.2025.
Суддя Южного міського суду
Одеської області З.І. Барановська