Справа № 522/9974/24-Е
Провадження № 2/522/3152/25
11 березня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі судового засідання Морозовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.05.2023 між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №00-8017346 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. У відповідності до п.п. 1.1., 1.2. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит в національній валюті у вигляді кредитної лінії, у розмірі 4700,00 грн. на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Строк дії кредитної лінії 120 днів. Позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти кредитодавцю 15 вересня 2023 року або достроково. За надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцеві комісію в розмірі 5% від суми кредиту, що складає 235,00 грн. Знижена та стандартна процентна ставка за користування кредитом у відповідності до п.п. 1.4.1, 1.4.2. кредитного договору складає 2,50% на день.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, всупереч умовам кредитного договору №00-8017346 від 18.05.2023.18.12.2023 ТОВ «Качай гроші» та позивач уклали договір факторингу №18122023, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
В зв'язку з вказаними обставинами, позивач звернувся до суду та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 15705,00 грн., з яких:
заборгованість за тілом кредиту - 4655,00 грн.;
заборгованість за процентами - 11050,00 грн.
Окрім цього ТОВ «ФК «Ейс» просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
В судові засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Представник позивача в позовній заяві просив суд розглядати справу без виклику сторін, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, сповіщався шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, заяв, клопотань суду не надавав, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі N 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутності заперечень представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позовної заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.
Судом встановлено, що 18.05.2023 між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №00-8017346 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт первісного кредитора https://kachay.com.ua/ та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Після цього зареєструвався на сайті, пройшов процес ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані. ТОВ «Качай гроші», перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання договору, перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікаціїї, а і платіжну картку, а саме приналежність картки позичальнику.
Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання підписом в електронному форматі договору вважається направленням кредитодавцю повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору, у відповідності до п.п. 7, 11 Договору. Введення позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Договір про надання кредиту підписаний за допомогою введення одноразового ідентифікатора 7605F, відправленого 18.05.2023 о 20:15:02 годині на номер мобільного телефону НОМЕР_1 у відповідності до довідки про ідентифікацію (а.с. 27).
Судом з'ясовано, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Враховуючи викладені обставини, Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
У відповідності до п. 1.2, п. 1.3. Договору сума кредитного ліміту складає 4700,00 грн.; тип кредиту - кредитна лінія; строк дії кредитної лінії - 120 днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю до 15 вересня 2023 року включно. Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.4. Кредитного договору).
Згідно з розділом кредитного договору кредитної лінії №00-8017346 від 18 травня 2023 року «Терміни та визначення, що використовуються в договорі», кредитна лінія - вид кредиту, надання якого здійснюється повністю або частинами в узгодженні сторонами строки протягом строку кредитування. При цьому може бути передбачено право позичальника отримати кредит в межах встановленого кредитного ліміту у разі часткового або повного погашення кредиту протягом строку кредитування, визначеного в договорі про споживчий кредит. А відтак, кредитна лінія, встановлена ОСОБА_1 згідно з договором кредитної лінії №00-8017346 від 18 травня 2023 року є споживчим кредитом.
За надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцеві комісію в розмірі 5% від суми наданого кредиту (4700,00 грн.), що складає 235,00 грн. (п. 1.5. Договору кредитної лінії). Знижена та стандартна процентна ставка за користування кредитом у відповідності до п.п. 1.4.1, 1.4.2. кредитного договору складає 2,50% на день.
Таким чином, судом встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.
18.12.2023 ТОВ «Качай гроші» та позивач уклали договір факторингу №18122023, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу 1-18122023 від 18.12.2023 від ТОВ «Качай гроші» до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 15705,00 грн.
ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.
Отже, ТОВ «Качай гроші» свої зобов'язання перед відповідачем за договором кредитної лінії виконало та надало йому кредит в сумі 4700,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 .
В свою чергу, відповідач свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, чим порушив умови договору.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за договором кредитної лінії №00-8017346 від 18 травня 2023 року перед позивачем не сплачена і складає 15705,00 грн., з яких:
4655,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
11050,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін. Відповідно Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст.1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відтак, оскільки відповідач належним чином не виконав вказане зобов'язання, то з нього на користь позивача необхідно стягнути 4655,00 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У відповідності до п. 1.1 п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
А відтак, договір кредитної лінії №00-8017346 від 18 травня 2023 року укладений між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 являє собою договір про споживчий кредит.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях.
Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
У відповідності до паспорту споживчого кредиту загальні витрати за кредитом №00-8017346 від 18 травня 2023 року складають 14335,00 грн. (а.с. 25), з яких:
14100,00 грн. - проценти за користування кредитом у відповідності до графіку платежів (а.с. 22);
235,00 грн. - комісія за надання кредиту.
Загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит. Загальний розмір кредиту - 4700,00 грн. (чиста сума кредиту, згідно з графіком платежів).
Відтак, ДПС за договором кредитної лінії №00-8017346 від 18 травня 2023 дорівнює (14335/4700)/120х100%=2,54% на день.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Отже, проценти за користування кредитом не повинні перевищувати 5640,00 грн. за весь строк дії договору кредитної лінії. (4700х1%= 47,00 грн. - проценти за 1 день користування кредитом; 47х120 днів = 5640,00 грн.).
Враховуючи наведене, суд вважає нараховані відсотки за договором кредитної лінії №00-8017346 від 18 травня 2023 року укладеним між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 завищеними та такими, що не відповідають законодавству України, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають відсотки в розмірі 5640,00 грн.
Щодо нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 235,00 грн. суд зазначає наступне.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Аналізуючи викладене та надані позивачем докази, суд вбачає, що кредитор зобов'язує позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, що становить 235,00 грн., що є несправедливим. Тому сума комісії за надання кредиту не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та розрахунок процентів за користування кредитом повинен здійснюватися з суми наданого кредиту в розмірі 4700,00 грн., а не від суми з урахуванням комісії за надання кредиту в розмірі 4935,00 грн.
У постанові ВС від 15 лютого 2023 року у справі № 920/437/22 зазначено, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18).
Суд наголосив, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься й у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. у справі № 7-рп/2013).
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії у сумі 10295,00 грн., з яких: тіло кредиту - 4655,00 грн., сума процентів за користування кредитом - 5640,00 грн.
Разом з тим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ( п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат до позовної заяви додано наступні документи: 1) Акт прийому-передачі наданих послуг від 16.05.2024 (даний акт є невід'ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги №16/052-01 від 16.05.2024), у відповідності до якого адвокатом позивачу були надані наступні правові та юридичні послуги, а саме:
складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-8017346 від 18.05.2023 - 2 години 4000,00 грн.;
вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №00-8017346 від 18.05.2023 - 1 година 500,00 грн.;
надання усної консультації стосовно складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-8017346 від 18.05.2023 - 1 година 500,00 грн.
2) Договір про надання правничої допомоги №16/0524-01 від 16 травня 2024 року;
3) Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №16/0524-01 від 16 травня 2024 року;
4) Додаткову Угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги №16/0524-01 від 16 травня 2024 року, якою клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами відносно 166 боржників, одним з яких є ОСОБА_1 .
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Враховуючи викладене, оцінивши рівень витрат представника позивача на правничу допомогу, а також співмірність витрат зі складністю предмета спору, типовість даної справи, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Питання про стягнення суми судового збору, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн., у відповідності до платіжної інструкції №3034 від 14 червня 2024 року. Вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 1594,91 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про споживче кредитування», ст.ст. 2, 4, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України; ст.ст. 1, 3, 16, 509, 512, 526, 530, 610-612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1054 ЦК України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005) заборгованість за кредитним договором в розмірі 10295,00 (десять тисяч двісті дев'яносто п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1594,91 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 91 копійка.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя