Справа № 521/4870/25
Номер провадження № 2-з/521/74/25
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
31 березня 2025 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Ганошенко С.А., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради,-
Позивач 27.03.2025 року через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради.
Разом із позовною заявою позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просить зобов'язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом безперешкодного спілкування, особистого побачення та спільного проведення часу без присутності матері дитини:
- кожного тижня з 11.00 год. суботи по 20.00 год. неділі за місцем проживання батька дитини,
- щороку у липні протягом 14 днів проводити спільний відпочинок кожного року, а також 4 днів у період зимових свят з 31 грудня по 8 січня за домовленістю батьків, - щороку в день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 - проводити з дитиною протягом 2-х годин за попередньою домовленістю між батьками,
- святкування Нового року з 31 грудня по 01 січня почергово проводити з кожним з батьків, з урахуванням того, що попередній Новий рік дитина провела з матір'ю,
Місце передавання дитини від матері до батька: АДРЕСА_1 , а місце передавання дитини від батька до матері: АДРЕСА_2 .
Зобов'язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повідомляти Малиновський районний суд м. Одеси та батька дитини ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про будь - яку зміну місця проживання/ перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надати інформацію про поточне місце знаходження/ перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Малиновського районного суду м. Одеси та батька дитини ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перешкоджати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом блокування та ігнорування мобільного зв'язку з батьком, будь-яких повідомлень в додатках, месенджерах, адресованих дитині.
Зобов'язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не чинити перешкод ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України в судове засідання сторони не викликались.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, приходжу до наступного.
Відповідно до частин першої, другої ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пп. 2, 3 ч. 1ст. 150 ЦПК України).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з цього приводу позивач подав 27.03.2025 року позов до суду. Провадження у справі відкрито 31.03.2025 року.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову повинен з'ясувати обсяг позовних вимог та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам, проте вимоги вказаної заяви позивача про забезпечення позову не відповідають предмету позовних вимог, які розглядаються судом у даній цивільній справі.
Вимоги в резолютивній частині заяві про забезпечення позову фактично є позовними вимогами позову, в якому позивач просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання.
Також, суд звертає увагу на відсутність у чинному законодавстві обов'язку суду досліджувати при забезпеченні позову докази, зокрема можливість сторін саме у вказані дні тижня та часи встановити порядок перебування дитини з батьком, що ставить під сумнів можливість враховувати інтереси позивача, відповідача та малолітньої дитини.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. 4 вищевказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії.
Отже, суд при з'ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об'єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов'язаних з виконанням судового рішення.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав заявника не встановлений.
Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
На підставі викладеного, суд вважає, що слід відмовити у забезпеченні позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149-153, 259 ЦПК України, -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязіп'ятнадцяти днів здня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 31.03.2025 року.
Суддя Сергій ГАНОШЕНКО