МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ___________
Справа №521/15821/24
Пр. №2/521/1172/25
19 березня 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.,
при секретарі - Замниборщ А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
встановив:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що 19 березня 2021 року між нею та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір підряду №19-03/21 (далі-Договір), предметом якого відповідно до п.п.1 Договору є термоізоляція даху шляхом жорсткого пінополіуратину ППУ «BASF Polyuretanes GmbH» (Єластоспрей LWP 1672/1/1), щільністю 35 кг/м.3 та гідроізоляція даху рідкою поліуретановою мембраною HYPERDESMOR-H.A.A (Греція), за адресою: м. Одеса, Тартус, вул. Соснова,52.
Зазначила, що згідно п.п.1.2,1.3 Договору роботи виконуються силами підрядника, його технікою та матеріалами, які доставляються на будівельний майданчик силами підрядника.
Згідно п.2.1 Договору площа напилення пінополіуретану (орієнтовано): 243,92 кв.м.; товщина напилення пінополіуретану (орієнтовано): 36,6м.куб.; площа гідроізоляції рідкою пінополіуретановою мембраною (орієнтовано): 309,28 кв.м.; товщина напилення пінополіуретану (орієнтовано): 2 мм.
За умовами розділу 3 Договору вартість робіт складала 13000,00 євро без ПДВ.
Вказувала, що 19 березня 2021 року на виконання умов Договору, відповідач отримав 13000,00 євро, та на підтвердження отримання грошових коштів надав їй розписку.
Пунктом 8.1 Договору встановлено, що гарантійний термін на матеріали та виконані роботи становить п'ять років з моменту підписання акту здачі-приймання.
Оскільки в подальшому дах будинку став протікати, в результаті чого було пошкоджено фасад будинку, а також у зв'язку з неможливістю самостійно виявити пошкодження, вона вимушена була звернутися до судового експерта з метою встановлення причин затікання.
Відповідно до висновку експерта будівельно-технічного експертного дослідження №30/2024 від 19 липня 2024 року причинами виникнення пошкоджень та дефектів покриття гідроізоляції рідкою поліуретановою мембраною HYPERDESMOR-H.A.A на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 є порушення технології виконання вищевказаних будівельних робіт, а саме: нерівномірність влаштування покриттів товщиною не у відповідності до вимог договору підряду №19-03/21 від 19 березня 2021року та вимог технології виконання робіт; порушення вимог підготовки поверхні перед нанесенням; влаштування покриттів зі швами, що не передбачено технологією виконання робіт; використання неякісних матеріалів, про що свідчить виникнення дефектів через 3 роки. Термін ефективної експлуатації гідроізоляції HYPERDESMOR-H.A.A становить 25 років від дати виготовлення. Проведені будівельні роботи з улаштування покриття гідроізоляції даху рідкою поліуретановою мембраною HYPERDESMOR-H.A.A (Греція) за адресою: АДРЕСА_2 не відповідають технології виробництва робіт.
Позивачка зазначила, що вона неодноразово зверталась до відповідача з пропозиціями щодо усунення недоліків, або відшкодування витрат, які вона вимушена була зробити на усунення недоліків в покритті даху, але відповідач відмовився.
Вказані обставини призвели до необхідності влаштування нової покрівлі, у зв'язку з чим вона була вимушена 06 липня 2024 року укласти з ФОП ОСОБА_3 договір підряду №06/07, за умовами якого, 11 липня 2024 року сплатила останньому 160054,00 грн. та 20 червня 2024 року сплатила 110348,00 грн., що підтверджується квитанціями №427 від 11 липня 2024 року та №373 від 20 червня 2024 року.
Вважає, що понесенні нею витрати на влаштування нової покрівлі повинні бути стягнути з відповідача, оскільки неналежне виконання останнім робіт призвело до необхідності проведення робіт по влаштуванню нової покрівлі.
Посилаючись на порушення своїх прав, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь в якості відшкодування матеріальної шкоди 270402,00 грн. та в якості відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2024 року по справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.37).
Ухвалою суду від 10 грудня 2024 року підготовче провадження по справі було закрито, справа призначена до судового розгляду (а.с.80).
Представник позивача, діюча за ордером від 20 вересня 2024 року в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце слухання справи повідомлялась відповідно до вимог
ст. 128 ЦПК України, надала заяву про підтримання позовних вимог та просила суд розглянути справу за її відсутності (а.с.33,133).
Відповідач та його представник, діючий за ордером від 25 листопада 2024 року в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце слухання справи повідомлялись відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю. Раніше надали письмові пояснення, в яких позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в їх задоволенні.
В обгрунтування своїх пояснень зазначили, що здоводами позивачки не згодні та вважають їх необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачкою на адресу відповідача вимоги про усунення виявлених недоліків та складення
за участю відповідача дефектного акту.
Вказували, що положення ст. 853 ЦК України зобов'язують замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її, і в разі виявлених допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Відповідно до ч. 7 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991року №1023-XII (далі - Закон №1023-XII) про відступи від умов договору та інші недоліки в роботі (послузі), що не могли бути виявлені при звичайному способі її прийняття, споживач зобов'язаний повідомити виконавцеві не пізніше трьох діб після їх виявлення.
Пунктом 1 ч.1 ст. 858 ЦК України встановлено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника, зокрема безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк.
Вважають, що позивачкою не надано до суду доказів скерування та направлення на адресу відповідача заяви (претензії) про усунення недоліків дахового покриття, на яку вона посилається у позовній заяві.
Стверджували, що сторонами не складався ні дефектний акт, ні акт виявлення недоліків, жодних повідомлень про дату та час складення таких актів, позивачка відповідачу не направляла.
Верховний Суд в постанові від 16 січня 2020року у справі №910/12408/18 визначив, що в силу статей 853, 882 ЦК України у разі одержання замовником повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором - етапу робіт, обов'язок негайно розпочати їх прийняття та організувати прийняття цих робіт покладається на замовника, в протилежному випадку - якщо замовник не виконав свого обов'язку прийняти роботу, виконану підрядником, і негайно не заявив про виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети, то за відсутності такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на недоліки у виконаній роботі.
Отже, позивачка була зобов'язана в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Вважають, що порушивши вимоги ст.853 ЦК України та ч. 7 ст. 10 Закону №1023-XII, позивачка втратила право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Стверджували, що матеріали справи не містять жодних доказів сплати позивачкою ФОП ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 270 402 грн.
Зазначив, що порядок оформлення розрахункових документів при проведенні розрахункових операцій за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі-Закон №265/95-ВР).
При цьому законодавчо визначено випадки звільнення продавця від обов'язкового надання покупцю оформлених за встановленою формою касових чеків, надрукованих реєстратором розрахункових операцій, або розрахункових квитанцій, заповнених вручну.
Пунктом 15 ст. 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону №1023-XII.
Під розрахунковим документом слід розуміти документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (стаття 2 цього Закону).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999року №996-XIV (далі-Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).
Пунктом 6 розділу II Положення № 148 затвердженого постановою правління НБУ від 29 грудня 2017 року визначено, що суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами з фізичними особами - у розмірі до 50000,00 грн. включно.
Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки (або уповноважені небанківські установи) шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Кількість суб'єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.
Крім того, п. 7 розділу II Положення № 148 передбачено, що фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою із суб'єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50000,00 грн. включно.
Платежі на суму, що перевищує 50000,00 грн., проводяться через банки або небанківські установи шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка 20 червня 2024 року одним платежем оплатила 110348,00 грн., а 11 липня 2024 року було сплачено 160 054,00 грн. на користь ФОП ОСОБА_3 .
Виходячи з аналізу діючого законодавства, замовлення покупця, яке долучено до позову не може бути належним доказом сплати коштів, оскільки такими документами можуть лише бути касовий чек та розрахункова квитанція.
За думкою представника відповідача, матеріали справи не містять жодних доказів сплати позивачкою коштів ФОП ОСОБА_3 у розмірі 270402,00 грн.
Також, матеріали справи не містять доказів влаштуваня нової покрівлі в результаті робіт ФОП ОСОБА_3
06 липня 2024 року у зв'язку з неналежним виконанням робіт ФОП ОСОБА_2 позивачка вимушена була укласти договір підряду № 06/07 з ФОП ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 1.1 Договору підряду № 06/07 від 06 липня 2024 року підрядник зобовязаний виконати та передати замовнику роботи, а саме влаштування нової покрівлі за адресою: АДРЕСА_3 .
Пунктом 6.2. Договору підряду № 06/07 визначено, що здача робіт (частини, етапу Робіт), за Договором, здійснюється за підтверджуючою виконавчою документацією (акт здачі-приймання виконаних робіт) та інших документів, які підписуються сторонами та/або
повноважними представниками сторін.
Стверджує, що до позовної заяви не долучено жодних актів здачі-приймання виконаних робіт, які б підтвердили факт виконання ФОП ОСОБА_3 умов договору підряду № 06/07 від 06 липня 2024 року.
Вказує, що замовлення покупця № 373 від 20 червня 2024 року, яке долучено до позову в якості додатків, не може бути належним та допустимим доказом виконання договору підряду № 06/07 від 06 липня 2024 року укладеного з ФОП ОСОБА_3 , оскільки складено задовго до укладення договору підряду з ФОП ОСОБА_3 , який був підписаний лише у липні 2024 року, тому вказане замовлення не може стосуватися даного договору та підтверджувати виконання відповідних робіт та їх оплату в межах даного договору.
З змісту позовної заяви вбачається, що позивачкою за проведені ФОП ОСОБА_3 роботи було сплачено 11 липня 2024 року 160054,00 грн та 20 червня 2024 року 110 348,00 грн., що підтверджується замовленнями покупця за № 373 від 20 червня 2024 року та за № 427 від 11 липня 2024 року.
Отже, виходячи з тверджень позивачки, станом на 20 червня 2024 року ФОП ОСОБА_3 виконав підрядні роботи з влаштування нової покрівлі за адресою: АДРЕСА_3 .
Натомість огляд дахової покрівлі з метою виявлення недоліків в роботі ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , експертом здійснювалося лише 08 липня 2024 року, тобто після того як там уже були здійснені будівельні роботи іншим підрядником.
З огляду на вказані обставини, не може вважатися належним факт фіксації дефектів та пошкоджень покриття експертом згідно висновку експерта № 30/2024 від 19 липня 2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , що виникли в результаті робіт ФОП ОСОБА_2 , після того як на цьому даху були здійсненні роботи іншим підрядником із влаштування нової покрівлі даху.
Більше того, у висновку № 30/2024 будівельно-технічного експертного дослідження від 19 липня 2024 року, експертом зазначено, що на момент огляду на даху влаштоване покриття рідкою поліуретановою мембраною HYPERDESMO-H.A.A. Інформація прийнята експертом відповідно до пояснень представника позивачки та з урахуванням договору підряду № 19-03/21 від 19 лютого 2021року.
Тобто, експертом було встановлено, що наявне на момент огляду за адресою: АДРЕСА_3 , покриття даху є поліуретановою мембраною HYPERDESMO-H.A.A. виключно із слів представника позивачки та змісту договору підряду № 19-03/21 від 19 лютого 2021 року.
При цьому, представник відповідача звертає увагу суду на те, що 20 червня 2024 року ФОП ОСОБА_3 виконав підрядні роботи з влаштування нової покрівлі за адресою: АДРЕСА_3 . з ПВХ Мембрана Баудер та ПВХ Воронка.
З змісту замовлення № 373 від 20 червня 2024 року вбачається, що ФОП ОСОБА_3 станом на 20 червня 2024 року виконав монтаж ПВХ мембрани, укладку геотекстилю, монтаж флюгарки, монтаж стиків, та інші роботи на суму 110 348,00 грн. Площа виконаних монтажних та будівельних робіт сукупно становить 121 м. кв.
З огляду на це, постає питання яким чином експерт міг відрізнити виключно зі слів та змісту договору, яке дахове покриття перед ним представлене, зокрема, чи вкрите воно поліуретановою мембраною HYPERDESMO-H.A.A., яку здійснював ФОП ОСОБА_2 чи вкрите воно ПВХ ІНФОРМАЦІЯ_1 та ПВХ Воронка, яке використовувалося при виконанні робі ФОП ОСОБА_3 .
Тобто експерт опираючись на слова позивачки припускає, що на дату огляду все ж таки наявне покриття, яке робив ФОП ОСОБА_2 .
Також, висновок експерта не містить в собі даних про площі виявлених недоліків та дефектів про які стверджує позивачка у позові, що в свою чергу прямо впливає на визначення розміру завданих збитків.
З змісту ст. 3 висновку експерта № 30/2024 від 19 липня 2024 року вбачається, що площа виконаних робіт ФОП ОСОБА_2 мала становити 243,92 кв.м., а ФОП ОСОБА_3
станом на 20 червня 2024 року виконав монтажні та будівельні роботи площею 121 м. кв., що становить майже половину об'єму виконаних робіт ФОП ОСОБА_2 .
Тобто, висновок есперта не може стосуватися всієї покрівлі даху за адресою: АДРЕСА_3 ., оскільки там уже були здійснені роботи іншим підрядником та було здійснено напилення ПВХ Мембрана Баудер та ПВХ Воронка.
Отже, висновок експерта не містить даних про розмір завданого збитку.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала в зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Обов'язок доведення факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв'язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. Водночас, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елементів складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 915/1456/15).
Висновок будівельно-технічного експертного дослідження № 30/2024 від 19 липня 2024 року не містить в собі даних про розмір завданої шкоди (збитків), як і не містить будь-яких даних про оцінку майна.
Вважає, що заявлені позивачем збитки та їх розмір, як обов'язкова складова цивільної відповідальності, не доведені та не обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Отже, висновок будівельно-технічного експертного дослідження №30/2024 від 19 липня 2024 року є недопустимим доказом у справі.
Відповідно до ст. 106 ЦПК України експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. У висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Разом з тим, у висновку будівельно-технічного експертного дослідження № 30/2024 19 липня 2024 року не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (відсутній підпис експерта) та те, що висновок підготовлено для подання до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 визначила, що поданий стороною до суду висновок експерта, зроблений на його замовлення, який не містить зазначення, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та що висновок підготовлено для подання до суду, не є належним та допустимим доказом у справі.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, висновок будівельно-технічного експертного дослідження № 30/2024 від 19 липня 2024 року, який долучений до позовної заяви не є належним та допустимим доказом у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини.
Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 у справі № 752/17832/14-ц визначила, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Вважають, що позивачка не надала жодних доказів які б підтвердили ту обставину, що їй завдано моральної шкоди саме на 50000,00 грн., тому вказана вимога є необґрунтованою та безпідставною.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи - 20 000 грн.
Посилаючись на вищевказані обставини, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.57,59-69,130).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 19 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір підряду №19-03/21, предметом якого відповідно до п.п.1 Договору є термоізоляція даху шляхом жорсткого пінополіуратину ППУ «BASF Polyuretanes GmbH» (Єластоспрей LWP 1672/1/1), щільністю 35 кг/м.3 та гідроізоляція даху рідкою поліуретановою мембраною HYPERDESMOR-H.A.A(Греція), за адресою: м. Одеса, Тартус, вул. Соснова,52 (а.с.10-12).
Відповідно до п.п.1.2,1.3 Договору, роботи виконуються силами підрядника, його технікою та матеріалами, які доставляються на будівельний майданчик силами підрядника.
Пунктом 2.1 Договору визначено обсяг робіт, а саме площа напилення пінополіуретану (орієнтовано): 243,92 кв.м.; товщина напилення пінополіуретану (орієнтовано): 36,6м.куб.; площа гідроізоляції рідкою пінополіуретановою мембраною (орієнтовано): 309,28 кв.м.; товщина напилення пінополіуретану (орієнтовано): 2 мм.
Згідно п.3.1 Договору ціна напилення ППУ, 1 кв.м.: 200,00 евро без ПДВ, ціна гідроізоляції рідкою поліуретановою мембраною, кв.м.:19,6 євро без ПДВ. Орієнтовна вартість виконаних робіт: 13000,00 євро без ПДВ.
Пунктами 7.2, 7.3 Договору визначено, що здача-приймання робіт здійснюється сторонами протягом одного дня з моменту їх виконання, шляхом оформлення актів на виконання робіт. Акти про виконання робіт складаються за фактично виконаним обсягам, що служить підставою для перерахунку суми доплати, чи повернення коштів, з урахуванням попереднього авансування.
Відповідно до п. 8.1 Договору гарантійний термін на матеріали та виконані роботи становить п'ять років з моменту підписання акту здачі-приймання.
19 березня 2021 року на виконання умов Договору, ФОП ОСОБА_2 отримав від позивачки 13000,00 євро, що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів (а.с.13).
З змісту позовної заяви вбачається, що після закінчення робіттермоізоляції даху шляхом жорсткого пінополіуратину ППУ «BASF Polyuretanes GmbH» (Єластоспрей LWP 1672/1/1), щільністю 35 кг/м.3 та гідроізоляції даху рідкою поліуретановою мембраною HYPERDESMOR-H.A.A(Греція), за адресою: м. Одеса, Тартус, вул. Соснова,52, в подальшому став протікати дах, в результаті чого було пошкоджено фасад будинку.
Згідно висновку експерта будівельно-технічного експертного дослідження №30/2024 від 19 липня 2024 року причинами виникнення пошкоджень та дефектів покриття гідроізоляції рідкою поліуретановою мембраною HYPERDESMOR-H.A.A на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 є порушення технології виконання вищевказаних будівельних робіт, а саме: нерівномірність влаштування покриттів товщиною не у відповідності до вимог договору підряду №19-03/21 від 19 березня 2021 року та вимог технології виконання робіт; порушення вимог підготовки поверхні нанесенням; влаштування покриттів зі швами, що не передбачено технологією виконання робіт; використання неякісних матеріалів, що свідчить виникнення дефектів через 3 роки. Термін ефективної експлуатації гідроізоляції HYPERDESMOR-H.A.A становить 25 років від дати виготовлення. Проведені будівельні роботи з улаштування покриття гідроізоляції даху рідкою поліуретановою мембраною HYPERDESMOR-H.A.A за адресою: АДРЕСА_2 не відповідають технології виробництва робіт (а.с.14-19).
Встановлено, що 06 липня 2024 року у зв'язку необхідністю влаштування нової покрівлі за адресою: АДРЕСА_3 , між позивачкою та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір підряду №06/07 (а.с.24-28).
Пунктом 4.1.3 Договору підряду від 06 липня 2024 року встановлено, що остаточна оплата за виконанні роботи проводиться замовником підряднику на підставі остаточного акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 5-ти робочих днів з дня підписання його замовником.
Пунктом 4.2 Договору підряду від 06 липня 2024 року визначено, що після виконання робіт на об'єкті відповідно до п.1.1.Договору підрядник зобов'язується передати замовнику виконані роботи на підставі Акту приймання -передачі виконаних робіт.
З змісту позовної заяви вбачається, що позивачка сплатила ФОП ОСОБА_3 за виконані роботи 270402,00 грн.
На підтвердження оплати, позивачка надала суду замовлення покупця за №373 від 20 червня 2024 року на суму 110348,00 грн. та за №427 від 11 липня 2024 року на суму 160054,00 грн., на яких проставлений штамп російською мовою «оплачено» (а.с.29,30).
Інших доказів оплати ФОП ОСОБА_3 за виконані роботи, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються положеннями глави 61 ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.11 ЦПК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
При цьому, згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За частинами 1,3 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
За частинами 1,2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Згідно п.п. 7.2, 7.3 Договору підряду №19-03/21 від 19 березня 2021 року здача-приймання робіт здійснюється сторонами протягом одного дня з моменту їх виконання, шляхом оформлення актів на виконання робіт. Акти про виконання робіт складаються за фактично виконаним обсягам, що служить підставою для перерахунку суми доплати, чи повернення коштів, з урахуванням попереднього авансування.
Відповідно до п.п. 8.1,8.,8.3 Договору підряду №19-03/21 від 19 березня 2021 року гарантійний термін на матеріали та виконані роботи становить п'ять років з моменту підписання акту здачі-приймання. Підрядник гарантує герметичність, цілісність напиленого шару матеріалу і зобов'язується за свій рахунок усунути виявлені в процесі експлуатації недоліки (герметичність, цілісність). Гарантійні зобов'язання підрядника не поширюються на механічні, термічні, хімічні та інші пошкодження поверхні напиленого шару пінополіуретану та рідкою поліуретанової мембрани в процесі експлуатації.
Частиною 1 ст. 858 ЦК України визначено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника, зокрема безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк.
Згідно ч. 7 ст. 10 Закону №1023-XII про відступи від умов договору та інші недоліки в роботі (послузі), що не могли бути виявлені при звичайному способі її прийняття, споживач зобов'язаний повідомити виконавцеві не пізніше трьох діб після їх виявлення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка прийняла роботу у ФОП ОСОБА_2 без перевірки, про що свідчить відсутність актів про виконання робіт, підписаних позивачкою та відповідачем.
Крім того, матеріали справи не містять ні яких актів, які свідчать про виявленні позивачкою недоліки дахового покриття за адресоюАДРЕСА_1 .
За таких обставин, суд вважає, що в силу ст. 853 ЦК України, позивачка позбавлена права посилатися на недоліки роботи ФОП ОСОБА_2 за адресоюАДРЕСА_1 , які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.
Відповідно до п. 1.1 Договору підряду № 06/07 від 06 липня 2024 року, укладеного між позивачкою та ФОП ОСОБА_3 , підрядник зобов'язаний виконати та передати Замовнику роботи, а саме влаштування нової покрівлі за адресою: АДРЕСА_3 .
Пунктом 6.2. Договору підряду № 06/07 від 06 липня 2024 року визначено, що здача робіт (частини, етапу Робіт), за Договором, здійснюється за підтверджуючою виконавчою документацією (акт здачі-приймання виконаних робіт) та інших документів, які підписуються сторонами та/або повноважними представниками сторін.
Однак, до матеріалів справи також не долучено жодних актів здачі-приймання виконаних робіт, які б підтвердили факт виконання ФОП ОСОБА_3 договору підряду
№ 06/07 від 06 липня 2024 року за адресою: АДРЕСА_3 .
Крім того, замовлення покупця № 373 від 20 червня 2024 року, яке долучено до позову в якості додатків, не може бути належним та допустимим доказом виконання договору підряду № 06/07 від 06 липня 2024 року укладеного з ФОП ОСОБА_3 , оскільк факт виконання робіт підтверджується відплвідно до п.6.2. Договору підряду № 06/07 від 06 липня 2024 року виконавчою документацією (акт здачі-приймання виконаних робіт) та інших документів, які підписуються сторонами та/або повноважними представниками сторін.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, первинний документ це документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарську операцію.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - Порядок № 261), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 травня 2021 № 261.
Відповідно до п.п. 6 п. 1 Порядку № 261 документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг).
Порядок оформлення розрахункових документів при проведенні розрахункових операцій за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995року №265/95-ВР (далі-Закон №265/95-ВР).
Якщо підприємець зобов'язаний застосовувати РРО/ПРРО, то розрахунковим документом буде фіскальний касовий чек РРО/ПРРО, де зазначено найменування послуги та її вартість. Додатково оформляти жодних документів не потрібно.
Пунктом 15 ст. 3 Закону №265/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону №1023-XII.
Розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (стаття 2 цього Закону).
Відповідно до п.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ 29 грудня 2017 № 148 суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень включно.
Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки.
За таких обставин, суд вважає, що надані позивачкою в якості доказів оплати ФОП ОСОБА_3 за виконання роботи « замовлення покупця № 373 від 20 червня 2024 року та №427 від 11 липня 2024 року» на суму 270402,00 грн., не відносяться до первісних платіжних документів і не є доказом оплати позивачкою виконаних робіт.
Отже, доказів виконання ФОП ОСОБА_3 робіт за договом підряду № 06/07 від 06 липня 2024 року, укладеного між ним та позивачкою матеріали справи не містять, оскільки відсутні акт приймання - передачі виконаних робіт та акт виконаних робіт, які передбачені умовами п.п.4.2, 6.2. Договору підряду № 06/07, за якими здача робіт (частини, етапу Робіт), за Договором, здійснюється за підтверджуючою виконавчою документацією (акт здачі-приймання виконаних робіт) та інших документів, які підписуються Сторонами та/або повноважними представниками сторін.
Суд звертає увагу на той факт, що будівельні роботи за договором підряду №19-03/21 від 19 березня 2021року, укладеного між позивачкою та ФОП ОСОБА_2 здійснювалися за адресою: АДРЕСА_1 , а будівельні роботи за договором підряду № 06/07 від 06 липня 2024 року, укладеного між позивачкою та ФОП ОСОБА_3 здійснювалися за адресою: АДРЕСА_3 , що свідчить про те, що ФОП ОСОБА_3 не проводив влаштування нової покрівлі за адресою: АДРЕСА_1 , але міг проводити такі роботи за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.21-22,24-28).
Суд вважає, що за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 існують два нерухомих об'єкта відносно яких були проведені окремі будівельні роботи.
Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За положеннями ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.
При цьому обов'язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв'язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Водночас, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елементів складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).
Відповідно до ч.1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Верховний суд в постанові від 09 квітня 2024 року у справі № 584/947/20 зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2019 року у справі № 915/1456/15 визначив, що обов'язок доведення факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв'язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. Водночас, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елементів складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).
За змістом статей 23,1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Оскільки в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди відмовлено, то підстави для задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди відсутні.
Верховний Суд у постанові від 27 січня 2020 року у справі №761/26815/17 визначив, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відтак, здійснивши оцінку спірних правовідносин та обставин, якими позивачка обґрунтовує заявлені вимоги, враховуючи недоведення позивачкою порушення її прав, свобод чи інтересів з підстав, зазначених у позові, суд доходить висновку про необгрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства та судової практики, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з їх необгрунтованістю та недоведеністю.
За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28 березня 2025 року.
Суддя: О.М. Сегеда