Справа № 502/2592/24
31 березня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Масленикова О.А.
за участю секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю
розглянувши цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
третя особа: Бессарабська товарна “Біржа»
до
Кілійської міської ради
про
визнання правочину дійсним та визнання права власності на майно
Представник позивача звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до Кілійської міської ради про визнання правочину дійсним та визнання права власності на майно. В обгрунтовання поданого позову вказано, що 25 березня 2001 року між сільськогосподарським виробничим кооперативом "Україна" в особі голови ОСОБА_3 , яка діє на підставі Уставу кооперативу та Рішення зборів засновників СВК "Україна" від 22 грудня 2000 року, та ОСОБА_2 , на Бессарабській товарній біржі" був зареєстрований за № 21-01 від 25.03.2001 договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який складається з житлового будинку під літерою «А1», літ. «а2» - прибудова, «Б» - сарай , літ. "В1" - сарай, літ. "в2" - навіс;літ. «Г» - навіс, літ. "Д" - убиральня; 1-8, І-ІІ - надвірні споруди, які розташовані на земельній ділянці 2500 кв. м. і який належав продавцю на підставі свідоцтва по право на колективне майно, зареєстрованого за № 52 від 12.02.2001р. засвідченого виконкомом Шевченківської сільської ради та зареєстрованого Кілійським РБТ під реєстром № 167 на стор.17, кн.4 та був зареєстрований на товарній біржі. Жилий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який складається з житлового будинку під літерою «А1», літ. «а2» - прибудова, «Б» - сарай , літ. "В1" - сарай, літ. "в2" - навіс;літ. «Г» - навіс, літ. "Д" - убиральня; 1-8, І-ІІ - надвірні споруди, які розташовані на земельній ділянці 2500 кв. м. продано за 39 023 гривень, грошові кошти у розмірі 39 023 гривень Продавець отримав від Покупця до підписання цього договору. Правочин обома сторонами повністю виконаний: відповідачем були звільнені всі приміщення, передані ключі. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв. Позивач використовує житловий будинок протягом 23 років для постійного проживання, зареєстрований за вказаною адресою, регулярно оплачує комунальні платежі та утримує житловий будинок в належному санітарно- технічному стані. На час укладення договору, ні позивач, ні відповідач не знали, що правочин, в відповідності до ст. 47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст.15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають. При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі- продажу будинку і надвірних господарських споруд, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 2001 році. 10.04.2001 року Кілійське РБТІ зареєструвало ціле житлове домоволодіння за ОСОБА_2 , на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу зареєстрованого на товарній біржі в місті Ізмаїл 25.03.2001року реєстраційний № 21-01, про що зроблений запис у реєстраційній книзі № 4 стр.17, реєстраційний № 167 від 10.04.2001 року.
На підставі вищезазначеного, представник позивача просить суд:
-визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який складається з житлового будинку під літерою «А1», літ. «а2» - прибудова, «Б» - сарай , літ. "В1" - сарай, літ. "в2" - навіс;літ. «Г» - навіс, літ. "Д" - убиральня; 1-8, І-ІІ - надвірні споруди, які розташовані на земельній ділянці 2500 кв. м., зареєстрований за № 21-01 від 25.03.2001 року, укладений між ОСОБА_2 , та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Україна", в особі голови ОСОБА_3 , яка діяла на підставі Уставу кооперативу та Рішення зборів засновників СВК "Україна" від 22 грудня 2000 року на Бессарабській товарної біржі, зареєстрований у Кілійському «Районному бюро технічної інвентаризації» реєстраційній книзі № 4 стр.17, реєстраційний № 167 від 10.04.2001 року.
-визнати право власності за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на житлового будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та який складається з житлового будинку під літерою «А1», літ. «а2» - прибудова, «Б» - сарай , літ. "В1" - сарай, літ. "в2" - навіс;літ. «Г» - навіс, літ. "Д" - убиральня; 1-8, І-ІІ - надвірні споруди, які розташовані на земельній ділянці 2500 кв. м. за договором купівлі-продажу № 21-01 від 25.03.2001 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача - Кілійської міської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник третьої особи повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи відповідно до положень ст. ст. 128-130 ЦПК України, повторно в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності суду не надав.
На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
25 березня 2001 року між сільськогосподарським виробничим кооперативом "Україна" в особі голови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на Бессарабській товарній біржі був зареєстрований за № 21-01 від 25.03.2001 та укладений договір купівлі - продажу нерухомості, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав продавцю на підставі свідоцтва по право на колективне майно, зареєстрованого за № 52 від 12.02.2001 р. засвідченого виконкомом Шевченківської сільської ради та зареєстрованого Кілійським РБТ під реєстром № 167 на стор.17, кн.4.
Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, складеного 14.10.2024 року Комунальним підприємством Кілійської районної ради «Районне бюро технічної інвентаризації» встановлено, що житловий будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку під літерою «А1» житловою площею 65,7 кв.м., загальною площею 177,7 кв.м., літ. «а2» - прибудова, «Б» - сарай, літ. "В1" - сарай, літ. "в2" - навіс; літ. «Г» - навіс, літ. "Д" - убиральня; 1-8, І-ІІ - надвірні споруди.
Згідно акту про встановлення фактів № 384 від 25.10.2024 р. виданого виконавчим комітетом Кілійської міської ради, ОСОБА_2 проживає разом зі своєю сім'єю в АДРЕСА_1 з 2001 р. по даний час.
При вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки договір купівлі-продажу сторонами було укладено у 2001 році, суд застосовує відповідні положення Цивільного кодексу УРСР, що діяли на момент укладення договору.
Положеннями ст. 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконувала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Статтею 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
По недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах. Якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
У відповідності до вимог ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 27 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
На дату укладання договору купівлі-продажу, товарні біржі в Україні реєстрували подібні договори, посилаючись на ст. ст. 3, 15, 17 Закону України «Про товарні біржі».
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Як зазначено в п. 1.5 Розділу 1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлового політики України від 09.06.98 № 121, яка була чинною на час укладення сторонами відповідного договору купівлі-продажу та яка визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні, - державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до п. 9 Додатку 1 до вказаної Інструкції, - договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею, віднесено до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.
Оскільки на момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, під час оформлення договору купівлі-продажу сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало, договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах, умови договору сторонами повністю виконано, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання договору вищезазначеного купівлі-продажу дійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги в частині визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 21-01 від 25.03.2001 року, підлягають задоволенню, суд приходить до висновку, що позивач передчасно звернувся до суду з вимогою про визнання права власності у зв'язку з чим, позов в частині визнання права власності за позивачем не підлягає задоволенню.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони по справі, як на підстави своїх вимог, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частковому обсязі.
Керуючись 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 47, 227 ЦК УРСР, Законом України «Про товарну біржу», ст. ст. 16, 328 ЦК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати дійсним Договір купівлі-продажу нерухомості, а саме, житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 25.03.2001 року Бессарабською товарною біржею в м. Ізмаїл між Продавцем - сільськогосподарським виробничим кооперативом "Україна", в особі голови Бабенко Парасковії Леонідівни та Покупцем - ОСОБА_2 за № 21-01.
В частині позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок за ОСОБА_2 - відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников