31 березня 2025 року
м. Київ
справа № 715/2770/23
провадження № 51-2486ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2024 року із доповненнями до них,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Суду з касаційними скаргами, які є аналогічними за змістом, в яких просить про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку. У одній із скарг засуджений одразу виклав свої доповнення до неї.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінальногопроцесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу з доповненнями засудженим подано без додержання вимог пунктів 1, 4, 5
ч. 2 цієї статті.
За п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції.
Згідно ч. 3 ст. 33 КПК кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд, однак всупереч зазначеним вимогам закону касаційні скарги засудженого адресовані до Верховного Суду України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень
при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого
(ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа,
яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону,
що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи
в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, засуджений, посилаючись у мотивувальній частині касаційних скарг на грубе порушення його процесуальних прав, зважаючи на те, що він не був присутній у судовому засіданні
під час апеляційного та касаційного розглядів, не обґрунтовує свою позицію
із урахуванням положень ст. 412 КПК та не конкретизує, у чому саме полягали такі порушення, щоб вони були підставою, передбаченою п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу,
для зміни оскаржених судових рішень.
Крім того, засуджений, вказуючи на порушення його процесуальних прав під час апеляційного та касаційного розглядів, вимоги формулює про зміну оскаржених судових рішень в частині призначеного покарання, що вказує на допущені суперечності та неузгодженість мотивувальної та прохальної частин скарг.
Крім цього, засуджений у касаційних скаргах з доповненнями, зазначаючи
про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, як підставу, передбачену п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК, для зміни оскаржених судових рішень, лише формально посилається на несправедливість призначеного йому покарання, при цьому не наводить доводів щодо його явної несправедливості
з огляду на положення ст. 414 цього Кодексу.
Натомість засуджений у касаційній скарзі з доповненнями, серед іншого, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК укасаційній скарзі зазначаються вимоги особи,
яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Положеннями ст. 436 КПК, визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни,
а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак засуджений у касаційній скарзі з доповненнями просить касаційний суд, серед іншого, постановити ухвалу про незалежну повторну психіатричну експертизу,
що не узгоджується з наведеними вище положеннями ст. 436 КПК, а також з іншими його вимогами про зміну оскаржених судових рішень шляхом пом'якшення призначеного йому покарання.
Отже, засуджений має чітко зазначити у прохальній частині касаційної скарги, яке саме рішення повинен прийняти Суд з урахуванням положень вказаної статті. Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття
касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим
ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу засудженого без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків,
що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою,
яка подала касаційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК не додано усіх документів, які мають подаватися разом
з касаційною скаргою.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 грудня 2024 року щодо нього залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скарги буде повернуто особі, яка їх подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3