нп 2/490/1670/2025 Справа № 490/336/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
25 березня 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді-Гуденко О.А., при секретарі - Вознюк Д.І. , без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
У січні 2025 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що 17.08.2018 року між ОСОБА_1 (до укладення шлюбу ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спочатку сімейне життя у сторін складалося добре, проте в 2024 року шлюбні відносини поступо погіршились, це позначилось і на відносинах батька до дитини. Батько з донькою не спілкується, з кожним місцем його допомога скорочується. А в грудні 2024 року та січні 2025 року відповідач не надає кошти на утримання дитини.
Донька проживає з позивачкою та перебуває на повному її утриманні.
Відтак, позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі позову, а саме січня 2025 року і до повноліття дитини.
Ухвалою суду від 21.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник позивача надав заяву, в якій просить суд розглядати справу за відсутності позивача та представника, позов просить задовольнити. Проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'являвся. Відзив не надав.
Судом ухвалено про заочний розглядсправи в порядкуст. 280-281 ЦПК України.
Крім того, в силу приписів ч. 1 ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
До матеріалів справи додано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, з якого вбачається що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою :
АДРЕСА_1 матеріалів справи вбачається , що 17 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб.
Після укладання шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на “ ОСОБА_6 ».
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , в графі батьки зазначено : батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Дитина проживає разом з матір'ю , перебуває на її утриманні.
За змістом ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно приписів ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Принципом № 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, закріплено право дитини на здорове зростання і розвиток; з цією метою їй мають бути забезпечені спеціальний догляд і охорона. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питання ми соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 1 статті 8ЗаконуУкраїни"Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Як роз'яснено п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Оскільки із матеріалів справи вбачається, що сторони не дійшли домовленості про сплату аліментів на дитину, позивачка, з якою проживає дитина, скористалася правом звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на її утримання.
Відповідно до ч. 1 ст.141СКУкраїни мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст. 180 СК України.
Як визначено ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
У відповідності до абз. 1 ч. 3 ст.181СКУкраїни кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки,сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів недоведено джерело походження коштів; 4)інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
З урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобовязаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відтак, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та матеріальним становищем сторін, а також виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
За змістом ст.ст. 181, 182 СК України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, по своїй правовій природі аліментні зобов'язання є періодичними платежами та підлягають сплаті щомісяця.
Таким чином, виходячи з наданих суду доказів та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки підлягають задоволенню, а саме стягненню з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі позову, а саме січня 2025 року і до повноліття дитини, оскільки вказаний розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, відповідає інтересам сторін та інтересам неповнолітньої дитини, а також не суперечить чинному законодавству.
Положеннями ч. 1 ст.191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. А відтак, вимога позивачки підлягає задоволенню з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 20.01.2025 року.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
За змістом п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року, судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст.5ЗаконуУкраїни «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Враховуючи ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 180-182, 183 СК України, ст.ст. 4-5, 12, 76-81, 89, 141, 206, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354-355, 430 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі позову, а саме з 20.01.2025 року і до повноліття дитини.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.А. Гуденко