31 березня 2025 року
м. Київ
справа № 213/3465/24
провадження № 61-3957ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, зв'язаного з виконанням трудових обов'язків,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПРАТ «ІНГЗК») відшкодування моральної шкоди у розмірі 460 000,00 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
07 січня 2025 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково.
Стягнув з ПРАТ «ІНГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 260 000,00 грн. В решті позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.
Дніпровський апеляційний суд своєю постановою від 04 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, апеляційну скаргу ПРАТ «ІНГЗК» залишив без задоволення.
Змінив рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ПРАТ «ІНГЗК» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 260 000,00 грн до 390 000,00 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Змінив рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з ПРАТ «ІНГЗК» на користь держави, збільшивши цей розмірі з 2 600,00 грн до 3 900,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Стягнув з ПРАТ «ІНГЗК» за подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на користь держави судовий збір у розмірі 5 850,00 грн.
27 березня 2025 року ПРАТ «ІНГЗК»звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 січня 2025 рокута постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, сформованою в системі «Електронний суд», у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За приписами пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), зокрема визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн.
Ціна позову в цій справі становить 460 000,00 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
У касаційній скарзі заявник посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та вказує, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування судами частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України при визначенні суми відшкодування моральної шкоди за умови, коли роботодавець забезпечує нові умови праці у нешкідливих умовах, але при цьому позивач звертається до суду із позовом через короткий проміжок часу після встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Так, заявником не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Наявність інших спорів про стягнення з ПРАТ «ІНГЗК»моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, зв'язаного з виконанням трудових обов'язків, не свідчить про фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.
Також ПРАТ «ІНГЗК» зазначає, що справа має для заявника виняткове значення (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Стосовно посилання на виняткове значення для заявника цієї справи, то слід зазначити, що оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останнього внаслідок прийняття такого судового рішення.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, зв'язаного з виконанням трудових обов'язків, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов