СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/664/25
ун. № 759/20571/24
27 березня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря: ОСОБА_2
провівши в залі суду у м. Києві відкрите підготовче судове засідання за обвинувальним актом, який складений у межах спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 2017000000000667 від 09.03.2017 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, -
сторони кримінального провадження: прокурор: ОСОБА_4 ,
захисник: ОСОБА_5 ,
04.10.2024 року до Святошинського районного суду м.Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2017000000000667 від 09.03.2017 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування на підставі дозволу слідчого судді Печерського районного суду та ухвали від 06.02.2017 року, в межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування.
У судове підготовче засідання обвинувачена ОСОБА_3 не прибула, причини неявки не повідомила, хоча неодноразово викликалась до суду шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр» № 228(7888) від 09.11.2024, № 253 (7913) від 14.12.2024, № 41 (7966) від 25.02.2025, № 60(7985) від 21.03.2025.
Прокурор на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України, вважає, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, з огляду на пред'явлене обвинувачення за ч. 1 ст. 111 КК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), оскільки останній переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у державний розшук. Посилаючись на вказані обставини, просить призначити судовий розгляд за даним обвинувальним актом, вважаючи, що вимоги, передбачені статтями 32, 291 КПК України, дотримані, а правові підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-3 ч. 3 ст. 314 КПК України - відсутні.
Захисник обвинуваченої не заперечував проти призначення справи до судового розгляду, але заперечував щодо призначення судового розгляду за даним обвинувальним актом в порядку спеціального судового провадження, вважав, що судовий розгляд необхідно проводити за участі обвинуваченої. Крім того, захисник ОСОБА_5 зазначив, що судовий розгляд кримінального провадження необхідно проводити у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово. Клопотань про судовий розгляд колегією у складі трьох суддів не надійшло.
Заслухавши думку прокурора та захисника щодо можливості призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акту, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, проаналізувавши заявлене прокурором клопотання про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 , суд вважає, що даний обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду у формі спеціального судового провадження з таких підстав.
Вказане кримінальне провадження на підставі ч.9 ст.615 КПК України за підсудністю підлягає розгляду Святошинським районним судом м. Києва.
Підстав для закриття чи зупинення провадження у справі немає.
Обвинувальний акт та додатки до нього складені у відповідності до вимог КПК України, при затвердженні прокурором обвинувального акту дотримані вимоги закону.
Що стосується заявленого прокурором клопотання про здійснення спеціального судового провадження, то суд вважає доведеним належними доказами те, що обвинувачений оголошений в розшук та переховується від органу досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки знає про розпочате стосовно нього кримінальне провадження.
Так, до клопотання прокурора подані матеріали, які свідчать про те, що ОСОБА_3 на час поставлених йому у провину діянь мала громадянство України, проживає на тимчасово окупованій території АР Крим, тобто на території України, або в Російській Федерації.
Згідно з положеннями ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) сухопутна територія АР Крим, на якій проживає ОСОБА_3 , визнана тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Відповідно до правил статтей 4, 5 та 9 Закону правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території. Цей правовий режим визначається виключно законами України. Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права. Примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
14.05.2015 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та направлено за місцем проживання останньої разом із викликом до слідчого та прокурора.
У зв'язку із неприбуттям підозрюваної та внаслідок того, що місце знаходження її невідоме, 30.06.2015 року ОСОБА_3 оголошено в розшук. Здійснення розшуку доручено СБУ.
З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом (ч. 3 ст. 323 КПК України).
За всіма вказаними повідомленнями (оголошеннями) ОСОБА_3 до слідчого, прокурора та суду не з'являлась, клопотань, заяв, скарг будь-якого характеру не подала.
У межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування, відтак обґрунтованість підозри, факт ухилення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності вже були предметом ретельної оцінки слідчим суддею.
Задля досягнення інтересів правосуддя ОСОБА_3 забезпечено безоплатна обов'язкова участь захисника.
Також раніше згадувались докази і того, що обвинувачений неодноразово у встановлений законом спосіб шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження повідомлявся про час і місце слухання справи щодо нього судом.
Аналіз цих фактів свідчить про те, що ОСОБА_3 мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, була обізнана зі своїми правами, які їй неодноразово роз'яснялися. Держава Україна під прискіпливим і далеко неформальним контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право при розгляді пред'явленого їй кримінального обвинувачення на стадії призначення справи до судового розгляду як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу пред'явленого обвинувачення; b) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту і спілкуватися з обраним самою нею захисником; с) бути судженою без невиправданої затримки; d) бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного їй захисника безплатно для нього.
Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість ОСОБА_3 скористалась своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.
За таких обставин суд вважає, що надані прокурором документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , яка перебуває на тимчасово окупованій території України, але знає про розпочате щодо себе кримінальне провадження, від здійснення свого права постати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само як і про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.
Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа Колоцца проти Італії від 12.02.1985р.; Шомоді проти Італії від 18.05.2004р. та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати чи були здійсненні стороною обвинувачення всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, серед яких дійсно є передбачені ст. ст. 110, 111 та 437 КК України, може здійснюватися за відсутності повнолітнього обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Як визначено ч. 5 ст. 139 КПК України, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим та оголошення його у міждержавний та/або міжнародний розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Крім того, згідно з п. 20-1 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України тимчасово, доки відсутнє повідомлення про початок діяльності Державного бюро розслідувань, судовий розгляд може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, і в тих випадках, коли він понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
Спеціальне судове провадження здійснюється за загальними правилами судового розгляду, передбаченими КПК України, з обов'язковим урахуванням особливостей, змістовне наповнення яких визначається виключним переліком процесуальних норм. При цьому, закон гарантує особі, щодо якої здійснюється спеціальне судове провадження, у разі зникнення підстав для такого провадження, судовий розгляд щодо неї із самого початку за загальними правими кримінального судочинства (ч. 4 ст. 324 КПК України).
Враховуючи кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 111КК України, наявні в провадженні дані, що їй відомо про здійснення відносно неї кримінального провадження, вона тривалий час переховується від слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, ухиляється від явки на виклик слідчого, прокурора та суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази), перебуває у розшуку, надані прокурором дані про перебування ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території України, суд вважає наявними всі підстави для здійснення щодо вказаної обвинуваченої спеціального судового провадження, оскільки визначені законом (ч. 5 ст. 139, ч. 3 ст. 323 та п. 20-1 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України) умови для цього встановлені, а їх доведеність не викликає сумнівів у суду.
Керуючись вимогами ст. ст. 297-1, 314-316, 323, 369-372, п. 20-1 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд.-
Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження - задовольнити.
Здійснювати спеціальне судове провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Варовичі Поліського району Київської області, колишнього старшого прокурора прокуратури Чорноморського району АР Крим, громадянки України, з вищою освітою, відома остання адреса проживання: АДРЕСА_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
Призначити судовий розгляд у формі спеціального судового провадження на підставі вказаного обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 у відкритому судовому засіданні в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва з обов'язковою участю прокурора та захисника 16.04.2025 року об 10 год. 45 хв.
Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово.
Викликати в судове засідання прокурора та захисника.
Копію ухвали надіслати захиснику. Повідомити обвинуваченого про час та місце судового засідання, а також прийняте рішення про здійснення судового спеціального провадження щодо нього шляхом розміщення цієї інформації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
У випадку якщо підстави про спеціальне судове провадження перестануть існувати, подальший судовий розгляд розпочати спочатку згідно із загальними правилами передбаченими КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1