Справа № 758/16356/24
(ЗАОЧНЕ)
05 березня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Левицької Я.К.,
за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
У грудні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» (далі - ПрАТ «СК «Еталон») звернулось до Подільського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 136 539 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 15.01.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Megan», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля «МG 350», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (потерпіла 1), та автомобіля «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , власниця якого ОСОБА_4 (потерпіла 2). Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв матеріальну шкоду автомобілям потерпілій 1 та потерпілій 2. На момент настання страхового випадку цивільна-правова відповідальність відповідача була застрахована позивачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО-0275706 від 19.01.2019. Відповідно до вказаного договору ПрАТ «СК «Еталон» прийняла на себе ризики щодо відшкодування збитків заподіяних внаслідок ДТП. Вина відповідача у вчинені ДТП встановлена на підставі постанови Оболонського районного суду міста Києва від 03.04.2020 у справі № 756/3853/20. На підставі рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 у справі № 910/20725/20 ПрАТ «СК «Еталон» здійснено виплату страхового відшкодування на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», яка виплатила страхове відшкодування потерпілій 2 на підставі договору про добровільне страхування наземного транспорту № УА/210580 у сумі 102 102 грн. Також у зв'язку з пошкодженням автомобіля потерпілої 1, останній виплачено страхове відшкодування у сумі 34 437, 04 грн. Оскільки, ОСОБА_1 свідомо здійснював керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння у ПрАТ «СК «Еталон» виникло право на відшкодування шкоди в порядку регресу. Отже, відповідач добровільно шкоду відшкодовувати відмовляється, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та просив стягнути 136 539 грн. сплаченого страхового відшкодування та здійснити розподіл судових витрат.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, у позовній заяві вказав, що не заперечує проти розгляду справи у його відсутності та ухвалення заочного заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомив, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
Судом враховано рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011, згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаною в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду сторони позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 15.01.2020 року о 18 год. 20 хв. по вул. Богатирській, 19 Б у м. Києві громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Megan», д.н.з НОМЕР_4 , в стані алкогольного сп'яніння. Внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Megan», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля «МG 350», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (потерпіла 1), та автомобіля «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , власниця якого ОСОБА_4 (потерпіла 2). Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв матеріальну шкоду автомобілям потерпілій 1 та потерпілій 2.
ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 03.04.2020 відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що, відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.
На момент настання страхового випадку діяв договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО-0275706 від 19.01.2019, укладений з ПрАТ «СК «Еталон», згідно якого Страхова компанія прийняла на себе ризики щодо відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
01.03.2021 Господарський суд міста Києва розглянув справу № 910/20725/20 за позовною заявою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ПрАТ «СК «Еталон» про стягнення страхового відшкодування, виплаченого потерпілій ОСОБА_4 , яка керувала автомобілем «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_3 , та ухвалив рішення, яким стягнуто з ПрАТ «СК «Еталон» страхове відшкодування виплачене страховиком потерпілої особи у сумі 100 000 грн та судовий збір у розмірі 2 102 грн.
Позивачем, як страховиком відповідно до страхового акту № 712-17140/1 від 26.03.2021, розрахунку до нього та розпорядження № 09-05-17140/1 від 26.03.2021 виплачено АТ «СК «Країна» страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 4695 від 26.03.2021 та № 4703 від 29.03.2021.
Також, позивачем, як страховиком відповідно до страхового акту № 712-17140 від 28.07.2020, розрахунку до нього та розпорядження № 09-05-17140 від 28.07.2020 виплачено третій особі ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 34 437,04 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3119 від 28.07.2020.
Таким чином, позивачем виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 136 539 грн.
З метою досудового врегулювання спору, 18.10.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію, яка залишилась поза увагою останнього.
Жодних доводів та доказів щодо незгоди з сумою нарахованих збитків стороною відповідача не надано.
Відповідно до вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку встановленому законодавством.
У відповідності до вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до позивача, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до абз. а пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше
право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Оскільки, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, цивільна - правова відповідальність якого була застрахована позивачем, який в свою чергу здійснив виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Mazda CX-5», д.н.з. НОМЕР_3 , суд приходить до висновку, що у позивача виникло право на відшкодування шкоди в порядку регресу.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача завданих збитків у розмірі 136 539 грн, а тому стягує з відповідача на користь позивача вказану суму.
Крім того, в зв'язку із задоволенням позовних вимог, в порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 3025 грн.
Що стосується витрат на правову допомогу, судом встановлено наступне.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 витрати, понесені ПрАТ «СК «Еталон» на правову допомогу, у розмірі 5000 грн.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Тому суд вважає, що підстав для задоволення вимог в частині стягнення із відповідача витрат на правову допомогу немає.
Керуючись, ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Еталон» сплачену суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 136 539 (сто тридцять шість тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Еталон» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
У задоволенні решти судових витрат - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Еталон», код ЄДРПОУ 20080515, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, прим. 6;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 10.03.2025.
Суддя Я.К. Левицька