Справа № 758/3266/25
18 березня 2025 року слідчий суддя слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника цивільного позивача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання цивільного позивач ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025100070000271 від 31.01.2025,
До Подільського районного суду м. Києва надійшло клопотання цивільного позивача ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025100070000271 від 31.01.2025.
В обґрунтування клопотання, ОСОБА_5 вказує, що 06.02.2025 її визнано потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025100070000271 від 31.01.2025. Зазначає, що 07.03.2025 вона подала цивільний позов у кримінальному провадженні до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним провадженням в сумі 1 397 770 грн. Стверджує, що ОСОБА_6 є ймовірно власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2007. За таких обставин, з метою забезпечення цивільного позову, просить накласти арешт на вказану квартиру.
У судовому засіданні прокурор клопотання просив залишити без задоволення, посилаючись на те, що на даний час заявником не надано достатніх доказів на підтвердження права власності ОСОБА_6 на вказану квартиру. Крім цього, такі дані відсутні в матеріалах кримінального провадження.
Представник цивільного позивача адвокат ОСОБА_4 просила суд задовольнити подане клопотання та пояснила, що ОСОБА_5 є цивільним позивачем та потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025100070000271 від 31.01.2025. Вказала, що квартира, на яку цивільний позивач просить накласти арешт була предметом договору оренди від 06.10.2008, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 , та внаслідок безпідставного отримання орендної плати ОСОБА_6 в період з 2012 по 2022 роки спричинила матеріальну шкоду ОСОБА_5 . При цьому, зазначила, що власником квартири ймовірно була ОСОБА_6 .
Слідчим суддею вживалися заходи щодо повідомлення ОСОБА_6 про дату час та місце судового засідання, однак вони виявилися безуспішними, та остання в судове засідання не з'явилася.
Дослідивши клопотання про арешт майна та матеріали кримінального провадження на його обґрунтування, заслухавши думку учасників, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно вимог ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 10 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Слідчим суддею встановлено, що Подільською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025100070000271 від 31.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
07.03.2025 ОСОБА_5 подала цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним провадженням в сумі 1 397 770 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила (пред'явив) цивільний позов.
Згідно з ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно з ч.6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З клопотання вбачається, що 06.10.2008 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_7 укладено договір оренди квартири АДРЕСА_1 , при цьому копії договору заявник не долучила.
Також, як вказує у клопотанні заявник, їй у 2024 році стало відомо, що у 2012 році ОСОБА_6 продала зазначену квартиру ОСОБА_8 , тому вважає, що ОСОБА_6 безпідставно отримувала орендну плату в період з 2012 по 2022 роки, чим спричинила їй матеріальну шкоду в сумі 1 397 770 грн.
Разом з цим, до матеріалів клопотання заявник не долучила жодних належних доказів, які підтверджують право власності на даний час на спірну квартиру як цивільного відповідача ОСОБА_6 , так і будь-яких інших осіб, оскільки у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 06.02.2025 відомості про власника даної квартири відсутні, а згідно витягу з Державного реєстру правочинів станом на 01.06.2007 власником значиться ОСОБА_9 .
Таким чином, заявник, звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна лише припустив ймовірність права власності ОСОБА_6 на спірну квартиру, не долучивши жодних доказів на підтвердження вказаного факту.
При цьому, прокурор в судовому засіданні вказав, що на даний час такі відомості відсутні і у органу досудового розслідування, оскільки воно триває та встановлюються обставини вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, в кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
За вимогами ч.1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, серед іншого, повинен враховувати правову підставу для арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи те, що у розумінні вимог ст. 132 КПК України цивільним позивачем не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які останній посилається у клопотанні про арешт майна, зокрема щодо власника майна та підстав його накладення, тому слідчий суддя позбавлений можливості самостійно встановити такі обставини лише зі слів заявника, та дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Керуючись ст. 170, 172-174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання цивільного позивача ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025100070000271 від 31.01.2025 залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_10