Справа № 164/558/25
п/с 1-в/164/297/2025
31 березня 2025 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника адміністрації державної
установи «Маневицька виправна колонія № 42» ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_5 про приведення у відповідність вироку до вимог положень Закону № 3886-IX від 18.07.2024, в частині засудження за ч. 2 ст. 186 КК України, -
Засуджений ОСОБА_5 звернувся в суд з клопотанням про приведення у відповідність до вимог закону вироків, зокрема вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 18 січня 2023 року, в частині засудження за ч. 2 ст. 186 КК України. Вимоги обґрунтовано тим, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 клопотання підтримав, просив звільнити його від відбування покарання, призначеного вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 18 січня 2023 року, в частині засудження за ч. 2 ст. 186 КК України, так як він незгідний з кваліфікацією його дій і вважає себе винним за ч.2 ст.185 КК України.
Заслухавши пояснення засудженого, думку представника адміністрації установи, який просив вирішити клопотання за розсудом суду, висновок прокурора, який просив відмовити в клопотанні, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що вказане клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 18 січня 2023 року, ОСОБА_5 було засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 2 місяці позбавлення волі.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 18 січня 2023 року щодо ОСОБА_5 без змін.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 вчинено відкрите викрадення майна (грабіж) по вдвом епізодам, які мали місце відповідно 21.09.2020 та 26.04.2021, його неправомірну діяльність кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 18 січня 2023 року тому вказані діяння не можуть бути визнані дрібною крадіжкою, а є кримінальним правопорушенням - злочином.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 537, 539 КПК України, суд, -
Клопотання засудженого ОСОБА_5 про приведення у відповідність вироку відповідно до вимог положень Закону № 3886-IX від 18.07.2024 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Маневицького районного суду
Волинської області ОСОБА_1