Справа: 164/1020/24
п/с 2/164/158/2025
19 березня 2025 року. Селище Маневичі.
Маневицький районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Токарської І.С.,
з участю секретаря Власюка С.В.,
представників позивача Михальчук К.В., Копачевської А.О.,
відповідачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селище Маневичі Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,
Зміст позовних вимог.
8 травня 2024 року ТОВ «Волиньелектрозбут» звернулося до суду із позовом, який мотивували тим, що постановою Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №429 від 14 червня 2018 року позивачу надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу. ТОВ «ВЕЗ» з 01 січня 2019 року є постачальником універсальних послуг, на якого покладений спеціальний обов'язок щодо постачання електричної енергії побутовим споживачам на території Волинської області, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 62, ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії». Між ТОВ «ВЕЗ» та споживачем ОСОБА_1 укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме: підписанням заяви-приєднання та оплати рахунку постачальнику універсальних послуг за фактичне споживання електричної енергії. Відповідно до умов договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує вартість електричної енергії та інші платежі відповідно до умов договору. Відповідно до умов договору ТОВ «ВЕЗ» постачало електричну енергію на об'єкт побутового споживача, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Для проведення розрахунків ТОВ «ВЕЗ» на ім'я побутового споживача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Споживачу неодноразово виставлялися рахунки за спожиту електричну енергію і відповідно до рахунку №000497379 від 08 березня 2024 року заборгованість становить 9421,44 гривню. 23 березня 2023 року ТОВ «ВЕЗ» вже зверталося до Маневицького районного суду з позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію (за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року включно) і судовим рішенням від 14 червня 2023 року було зобов'язано стягнути з відповідачки заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 2 171, 52 гривні, яка на цей час не погашена. ТОВ «ВЕЗ» виконало умови договору в повному обсязі належним чином, однак в порушення умов договору ОСОБА_1 у визначений термін оплату вартості спожитої електроенергії не проводить і надалі, внаслідок чого за період з березня 2023 року по березень 2024 року виникла заборгованість в розмірі 7 249,92 гривень. Зважаючи на зазначене, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Волиньелектрозбут» 7249,92 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію та судовий збір.
У судовому засіданні представники позивача Михальчук К.В. та Копачевська А.О., кожна зокрема, позов підтримали із наведених у ньому підстав та просили задовольнити.
Процесуальні судові рішення у справі.
Ухвалою судді Маневицького районного суду від 06 червня 2024 року ОСОБА_2 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 18 липня 2024 року задоволено відвід судді Маневицького районного суду Ониска Р.В.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями ухвалою від 22 липня 2024 року суддею Токарською І.С. прийнято позовну заяву до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 22 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання відповідачки про залучення в якості третьої особи Маневицької селищної ради Волинської області до участі у розгляді справи - відмовлено.
Зміст заперечень відповідача
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов заперечила, зазначивши, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки її малозабезпечена сім'я не отримує постачання електроенергії до житлового будинку вже тривалий час. За її заявою відкрито кримінальне провадження №12023035540000089 по факту порушення права недоторканості приватного життя працівниками ТОВ «Волиньелектрозбут» та триває досудове розслідування. Крім того, ТОВ «ВЕЗ» не є комунальним підприємством, немає ліцензії, і жодних комунальних послуг не надає. Майна у вигляді електростанцій, підстанцій, проводів наземних та підземних кабелів, електричних опор, будівель, землі під будівлями та іншого електричного обладнання у ТОВ «Волиньелектрозбут» немає, як і підтверджуючих це документів, тому вважає їх вимоги вимаганням коштів через агресивні практики ведення бізнесу. Вважає, що представники позивача не уповноважені на участь у судовому процесі, оскільки у матеріалах справи відсутні належним чином завірені їх довіреності, як і відсутні документи бухгалтерського обліку, на підставі яких була нарахована заборгованість. У заперечення позову покликалася на практику Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (справа №750/1627/18), практику ВП ВС у справі №227/3760/19 від 26 жовтня 2022 року, Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» №39/248 та на підставі ст.ст. 3,5,13,28,46 Конституції України взяти до уваги те, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок аварії на ЧАЕС, має на утриманні малолітніх дітей, відмовити у задоволенні позову.
Позиція суду.
Згідно із положеннями статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь - якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є:
верховенство права;
1)повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;
2)гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
3)змагальність сторін;
4)диспозитивність;
5)пропорційність;
6)обов'язковість судового рішення;
7)забезпечення права на апеляційний перегляд справи;
8)забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом;
9)розумність строків розгляду справи;
10)неприпустимість зловживання процесуальними правами;
11)відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, мотиви ухваленого рішення та застосовані норми права
Судом установлено, що позивач у цій справі - ТОВ «Волиньелектрозбут» на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг і підписаної 29 грудня 2020 року заяви - приєднання ОСОБА_1 до цього договору, є постачальником електричної енергії до належного відповідачці житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 (а.п.10-15 т.1, а.п.18 т.2).
За цією адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та відповідно до інформації ТОВ «Волиньелектрозбут» від 13 березня 2025 року про спожиту та оплачену електроенергію за період з 1 березня 2023 року по 31 березня 2024 року, грошова заборгованість за спожиту електричну енергію становить 7 249 гривень 92 копійки (а.п.79 т.2).
Із вищезазначеної інформації, наданої позивачем, також установлено, що електропостачання житлового будинку припинено з 31 січня 2024 року через заборгованість за спожиту електроенергію, споживання електроенергії відповідачкою у лютому - березні 2024 року було відсутнє, а тому і нарахування за вказані місяці не проводилося.
Указані дані також підтверджуються відповіддю ПАТ «Волиньобленерго» на запит ТОВ «Волиньелектрозбут» №12-8/273 від 18 березня 2025 року, дослідженою у судовому засіданні.
Суд приймає до уваги вказані розрахунки, оскільки між позивачем та відповідачкою укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме підписанням заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що не може ствердити чи підписувала вказану заяву - приєднання, бо не пригадує, але допускає, що підпис не її. Разом із тим, відповідачкою під час судового розгляду не було заявлено клопотання про призначення судово - почеркознавчої експертизи на підтвердження чи спростування належного їй підпису.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч.1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з п.5.8 Договору розрахунковим періодом до цим Договором є календарний місяць. Відповідно до умов комерційної пропозиції №1 «Універсальна «Побут» остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. Термін оплати рахунку - 10 робочих днів від дня його отримання Споживачем, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Із публічної комерційної пропозиції № 1 «Універсальна «Побут», яка є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, убачається, що оплата споживачем за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку, термін оплати рахунку - 10 робочих днів від дня його отримання споживачем, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунком.
Відповідно до п.8.1., 8.2 Договору постачальник має право звернутися до оператора системи з вимогою про відключення об'єкта споживача від електроживлення у випадку порушення споживачем строків оплати за спожиту електричну енергію за договором, у тому числі за графіком погашення заборгованості. Припинення електропостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за спожиту електричну енергію.
Беручи до уваги те, що відповідачка була обізнана про розмір заборгованості та не оспорювала його, а заперечення щодо позовних вимог фактично зводилося до покликання на незаконність дій позивача, однак, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, стороною відповідача не доведено такі обставини, тому суд приходить висновку про задоволення позову.
Долучені відповідачкою ОСОБА_1 до матеріалів провадження клопотання із цитуванням норм Законів не є релевантними до правовідносин, що склалися між сторонами, а відсутність звернень відповідачки у відповідні державні органи щодо отримання субсидії та її призначення або звернення до позивача з приводу реструктуризації наявної заборгованості за електричну енергію - унеможливлює вирішення судом питання про зменшення розміру заборгованості або її перерахунок.
Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 14 червня 2023 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Волиньелектрозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 2171, 52 гривня за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 26 грудня 2020 року та судовий збір в сумі 2 684 гривні (а.п. 21-25 т.1).
Постановою Волинського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року рішення Маневицького районного суду Волинської області від 14 червня 2023 року в частині стягнення судового збору скасовано та ухвалено нове рішення, яким компенсовано ТОВ «ВЕЗ» за рахунок держави сплачений судовий збір (а.п. 27-30 т.1).
Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 порушила свої зобов'язання щодо оплати за спожиту електричну енергію, не сплачувала за неї своєчасно та у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість, а тому суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та стягнення з відповідачки заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 7249,92 гривень.
Щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 3 028 гривень, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Із пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи (а.п.43 т.1 - зворот), а тому ТОВ «Волиньелектрозбут» слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України сплачений ним за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 3 028 гривень.
На підставі ст. 129 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (розрахунковий рахунок НОМЕР_3 Філії Волинського обласного управління АТ «Державний ощадний банку України», ЄДРПОУ 42159289) 7 249 (сім тисяч двісті сорок дев'ять) гривень 92 копійки заборгованості за спожиту електричну енергію.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України сплачений ним за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», код ЄДРПОУ: 42159289, вул. Яремчука Назарія, 11-А, м.Луцьк, Волинська область, 43026).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).
Повний текст судового рішення складено 28 березня 2025 року.
Суддя
Маневицького районного суду І.С. Токарська