Справа № 157/337/25
Провадження №2/157/283/25
26 березня 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі головуючого - судді Гамули Б.С.,
з участю: секретаря судового засідання Кисляка Я.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Позов обґрунтовано тим, що 28 липня 2016 року виконавчий комітет Раково-Ліської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області зареєстрував шлюб між сторонами. За час шлюбу в сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Позивачка зазначає, що підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у них відсутні спільні інтереси з чоловіком, різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного. З відповідачем спільного господарства не ведуть. З грудня минулого року позивачка з дитиною проживає разом зі своїми батьками в їх будинку. Подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, оскільки фактично сім'я припинила своє існування. Перспектив зберегти шлюб позивачка не бачить. Вважає, що шлюб із відповідачем фактично не існує, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, у зв'язку з чим наполягає на його розірванні. На сьогодні спору щодо спільного майна у сторін немає. Термін на примирення не потрібен, оскільки це не змінить рішення позивачки щодо розірвання шлюбу.
Також позивачка зазначає, що на цей час вона перебуває у пошуку роботи, а для утримання дитини потрібні кошти. Проблем зі здоров'ям та фінансових труднощів у відповідача немає, інші особи на утриманні не перебувають, тому вона вважає, що присудження аліментів у розмірі 1/4 частини всіх доходів відповідача буде достатньо для забезпечення мінімальних матеріальних потреб дитини.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просить розірвати шлюб із відповідачем та стягнути з нього в її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, понесені нею судові витрати просить залишити за нею.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засідання позовні вимоги визнав, погодився на розірвання шлюбу та сплату аліментів на утримання дитини.
Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення повністю.
Судом встановлено, що 28 липня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб, який був зареєстрований виконавчим комітетом Раково-Ліської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, про що складено відповідний актовий запис за №8. При реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище на ОСОБА_5 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 7). За час перебування у шлюбі в сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що встановлено зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 8).
Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що сторони не бажають зберегти сім'ю і для цього не приймають ніяких заходів, що тривалий час вони не підтримують сімейних відносин, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, вважаючи, що сім'я розпалась, відповідач позовні вимоги визнав, що вказує на фактичне припинення шлюбних відносин, про надання строку для примирення сторони не клопотали, а тому суд вважає, що подальше збереження подружжям шлюбу є недоцільним, оскільки стосунки між ними істотно суперечать їх інтересам, а тому є всі підстави шлюб розірвати.
Згідно зі ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки позивачка не висловила бажання відновити своє дошлюбне прізвище, тому суд залишає їй шлюбне прізвище ОСОБА_5 .
У судовому засіданні також встановлено, що малолітній син сторін ОСОБА_6 проживає з матір'ю у батьків позивачки та перебуває на її утриманні, що встановлено з акту обстеження умов проживання, складеним 21 лютого 2025 року комісією у складі начальника Відділу «Служба у справах дітей» Камінь-Каширської міської ради Решетовської Н.О., головного спеціаліста цього відділу Мисік А.І. та фахівця із соціальної роботи КУ УНСП Поповича Б.Ю. (а.с. 9).
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, відповідач як батько дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні нарівні з позивачкою.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Враховуючи обраний позивачкою спосіб стягнення аліментів, суд на підставі ст. 183 СК України приходить до висновку про необхідність визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача.
Враховуючи відсутність даних про незадовільний стан здоров'я відповідача, про його скрутне матеріальне становище, відсутність інших утриманців, суд з урахуванням прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», визначає аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, вважаючи, що такий їх розмір буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір.
Суд не стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати на сплату судового збору, оскільки остання відмовилася від їх відшкодування.
Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 141, 180, 182, 183 Сімейного кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 28 липня 2016 року в Раково-Ліській сільській раді Камінь-Каширського району Волинської області, актовий запис №8, між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачці залишити шлюбне прізвище ОСОБА_5 .
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 лютого 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.
Повне ім'я, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта сторін: позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ; відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне рішення суду складено 27 березня 2025 року.
Головуючий: Б.С. Гамула