Номер провадження: 33/813/575/25
Номер справи місцевого суду: 522/4981/24
Головуючий у першій інстанції Циб І.В.
Доповідач Сегеда С. М.
26.03.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мамонтов Денис Олексійович, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з неї стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до адміністративних матеріалів, 08.03.2024 року о 23 год. 10 хв. в м. Одеса, по Аркадійська алея, 1, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «MERCEDES-BENZ», д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП.
Крім того, 24.05.2024 року о 23 год. 24 хв. в м. Одеса, вул. Каманіна, 23В, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом BMW X5, д/н НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 липня 2024 року справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, (справа №522/4981/24, провадження №3/522/4776/24) було об'єднано в одне провадження зі справою стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа №522/4981/24, провадження №3/522/3036/24), та присвоєно єдиний унікальний номер справи №522/4981/24, провадження №3/522/3036/24.
Зазначені обставини в своїй сукупності, стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2025 року про визнання винною і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.99-101).
Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 24.01.2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мамонтов Д.О., подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.105-116).
В судове засідання, призначене на 26.02.2025 року, на 10:30 год., ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мамонтов Д.О. не з'явились, будучи належним чином сповіщеними про дату, час та місце розгляду справи, у строк передбачений ст. 277-2 КУпАП (а.с.128-129).
Разом з тим, 26.02.2025 року від представника Мамонтова Д.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яка обґрунтована неможливістю захисника прибути у судове засідання через його хворобу (а.с.130-133).
У судове засідання, призначене на 12.03.2025 року, на 11:30 год., ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мамонтов Д.О. не з'явились, будучи належним чином сповіщеними про дату, час та місце розгляду справи, у строк передбачений ст. 277-2 КУпАП (а.с.135-136).
Разом з тим, 12.02.2025 року від представника Мамонтова Д.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яка обґрунтована неможливістю ОСОБА_1 прибути у судове засідання через її хворобу (а.с.137-140).
26 березня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Мамонтова Д.О. надійшла заява про припинення повноважень захисника Мамонтова Д.О. (а.с.144).
Одночасно, 26 березня 2025 року (за 16 хвилин до судового засідання) від адвоката Лапко Е.М. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового розгляду (а.с.147-149).
В свою чергу, у судове засідання, призначене на 26.03.2025 року, на 11:30 год., ОСОБА_1 не з'явилася, як і в інші судові засідання, будучи належним чином сповіщена про дату, час та місце розгляду справи, у строк передбачений ст. 277-2 КУпАП.
Згідно ч. 6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Також ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зважаючи на те, що розгляд справи за заявою адвоката Мамонтова Д.О. вже двічі відкладався, скаржник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, в тому числі було залучено до участі у справі захисника Мамонтова Д.О., а наявних у справі матеріалів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та її представника - захисника Лапко Є.М.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що всі вищевикладені заяви надходили до Одеського апеляційного суду в день розгляду справи, що свідчить не про бажання правопорушника ОСОБА_1 та її представників приймати участь у справі, а про бажання порушити строк розгляду даної адміністративної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин.
Частиною 7 ст.294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського в установленому порядку пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виконання даного пункту ПДР є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того перебував водій у стані сп'яніння чи ні.
Визнаючи винним правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною її вину зібраними в справі доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 733499 від 08.03.2024 року (т.2, а.с. 1);
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №814546 від 25.05.2024 (т.1, а.с. 1);
-відеозаписами на DVD-R дисках, на яких зафіксовані факти відмови водія ОСОБА_1 від проходження на вимогу поліцейського огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (т.1, а.с. 6; т.2, а.с. 7);
-довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 , протягом року не піддавалася адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП (т.1, а.с.3; т.2, а.с. 4);
-довідкою про отримання особою посвідчення водія, згідно якої ОСОБА_1 отримала посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 28.05.2022 року (т.1, а.с. 4; т.2, а.с. 3);
-направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦПЗ ООМР» від 08.03.2024 року та від 24.05.2024 року (т.1, а.с. 5; т.2, а.с. 6).
Таким чином, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останньою інкримінованого їй адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об'єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026).
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, таким як: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об'єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об'єктивно встановити всі обставини у справі.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що наявні матеріали справи не підтверджують її добровільну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначені доводи спростовуються матеріалами справи.
Так, аналізуючи епізод, який трапився 08.03.2024 року о 23 год. 10 хв. в м. Одеса по Аркадійська алея, 1, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
З відеозапису вбачається, що від працівників поліції слідує неодноразово пропозиція ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. Між тим, ОСОБА_1 протягом тривалого часу сперечається та ухиляється від відповіді на пропозицію пройти відповідний огляд, відповідає згодою на пропозицію пройти огляд про те, дій для проходження огляду на законну вимогу поліцейських не здійснює. На звернення працівника поліції, що такі дії будуть розцінені як відмова від проходження огляду та як наслідок складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 не реагувала.
В подальшому, такі дії інспектором поліції були розцінені як відмова від проходження огляду та о 23 год. 32 хв. працівник поліції почав складати матеріали адміністративної справи.
Аналізуючи епізод, який трапився 25.05.2024 року о 23 год. 24 хв. в м. Одеса, вул. Каманіна, 23В, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
В ході спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , останній було повідомлено про виявлені у неї ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано їй пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проте ОСОБА_1 було здійснено відмову від проходження огляду, чим вона порушила п. 2.5 ПДР (ПВР 475652 00:02:13).
Наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 роз'яснювались (ПВР 475652 23:51:27).
Таким чином, суд апеляційної інстанції, так як і суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про свідому відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити, що мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст.130 КУпАП.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Тобто, водій ОСОБА_1 , як учасник дорожнього руху, зобов'язана була знати про свій обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції, а у випадку відмови розуміти наслідки складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи захисника ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно не взяв до уваги висновок лікаря-спеціаліста, лікаря-нарколога та судово-медичного експерта Варсан Є.Б . Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи - медосвідування 06091994/03.24 від 09.03.2024 року та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.05.2024 року не заслуговують на увагу і суперечать вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, згідно з ч.4 ст.266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами такого огляду проводиться в присутності поліцейського, внаслідок чого огляд, який пройшла ОСОБА_1 є недійсним, а висновок за його результатами є недопустимим доказом, про що прямо зазначено у ч.5 ст.266 КУпАП.
Також суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому посилання апелянта на відсутність у його діях складу вказаного правопорушення із огляду на не перебування у стані алкогольного сп'яніння за кермом, не можуть бути взятими до уваги, оскільки не впливають на кваліфікацію і не узгоджуються з вимогами закону.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття. Ознаки алкогольного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп'яніння, перелік яких визначений у п.4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно правомірності зупинки транспортного засобу та доводів про те, що працівники поліції мають довести законність зупинки, щоб вимагати від водія пройти огляд на стан сп'яніння, то апеляційний суд зазначає наступне.
Незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки такий обов'язок прямо передбачений пунктом 2.5 ПДР та не пов'язаний з причиною зупинки транспортного засобу.
Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, в тому числі щодо причин зупинки транспортного засобу (з відеозапису, що міститься в матеріалах справи вбачається, що поліцейськими було повідомлено ОСОБА_1 причину зупинки транспортного засобу (епізод 08.03.2024 року - ПВР 471330 23:11:05; епізод 25.05.2024 року - ПВР 475652 23:25:39; ПВР 475652 23:34:07)), або при складанні протоколу, оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного законодавства України матеріали справи не містять, а отже суб'єктивні твердження апелянта з цього приводу є необґрунтованими.
Стосовно доводів про те, що працівниками поліції було порушено вимоги КУпАП та Інструкції у зв'язку з чим було порушено право на захист ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає їх необґрунтованими належними та допустимими доказами, адже дії поліцейських ОСОБА_1 та її захисником, як вже зазначалось раніше, не оскаржувались, а також такі докази ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду не надавались.
Твердження апелянта, що оскарження дій поліцейських не може бути предметом судового розгляду поза межами справи про адміністративного правопорушення, суд сприймає критично, адже відповідно до законодавства Україні існують різні способи звернення за захистом в разі порушення прав особи працівниками поліції (п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП). Також працівниками поліції ОСОБА_1 було роз'яснено, що вона має право оскаржити дії правників поліції протягом десяти днів до вище поставленого керівного органу (ПВР 471330 23:25:15).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних, достовірних і допустимих доказах, які будучи проаналізованими, не викликають сумнівів у наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Мамонтов Денис Олексійович, залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда