Номер провадження: 33/813/96/25
Номер справи місцевого суду: 522/14084/24
Головуючий у першій інстанції Русєва А.С.
Доповідач Погорєлова С. О.
05.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000,00 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 605,60 грн.
З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 05.08.2024 року о 12:27 год. у м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 17 б, керував транспортним засобом Lifan LF25, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1) протокол про адміністративне правопорушення було складено з грубим порушенням норм чинного законодавства, відображає відомості, які не відповідають дійсності, ґрунтується виключно на припущеннях;
2) ОСОБА_1 05.08.2024 року під час керування транспортним засобом не перебував у стані наркотичного сп'яніння, а працівниками поліції йому було незаконно відмовлено у проходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння;
3) працівники поліції формально склали протокол про адміністративне правопорушення, з невірно зазначеними анкетними даними, відносно ОСОБА_1 оскільки не перевірили наявності ознак наркотичного сп'яніння, не залучили свідків для підтвердження наявності ознак;
4) відеозапис не може бути належним доказом у справі, оскільки не є безперервним та не відображає факту відсторонення водія від керування транспортним засобом, не відображає факту роз'яснення водієві його прав та обов'язків, факту відмови від проходження огляду, а у відсутній частині відеозапису могло бути зафіксоване порушення працівниками поліції процедури проведення огляду;
5) в матеріалах справи відсутні докази на доведення наявності законних підстав для зупинення транспортного засобу.
Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Одеський апеляційний суд належним чином сповіщав адвоката Горобця О.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 про розгляд справи на 11 грудня 2023 року на 10:45 год. 11.12.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату. Розгляд справи було відкладено на 29 січня 2025 року на 11:15 год. адвокат Горобець О.С. був повідомлений належним чином, шляхом направлення шляхом направлення судових повісток на офіційну електронну адресу. 27.01.2025 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про перенесення судового засідання. 29 січня 2025 року розгляд справи було відкладено на 05 березня 2025 року на 11:45 год. Адвоката Горобця О,С, було повідомлено про наступну дату, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного документу. В судове засідання ОСОБА_1 та його представник не з'явилися, причин своєї неявки суду не повідомили.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 та його представника.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №107997 від 05.08.2024 року з якого вбачається, що 05.08.2024 року в м. Одеса по вул. Пантелеймонівська, 17Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Lifan LF25, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-довідка з якої вбачається, що відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика» ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 отримав 25.07.2023 року;
-довідка з якої вбачається, що відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика» ОСОБА_1 протягом року за ст. 130 КУпАП не притягався;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з якого вбачається, що 05.08.2024 року ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до КНП «ООМЦПЗ» ООР, у зв'язку із тим, що у результаті огляду проведеного поліцейським, виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук. Огляд проведено в медичному закладі не було з підстав відмови останнього;
-диск з відеозаписом, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 05.08.2024 року у м. Одесі по вул. Пантелеймонівській працівниками поліції був зупинений транспортний засіб Lifan LF25, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . На питання ОСОБА_1 про причину його зупинки, працівники поліції повідомили про те що державний номерний знак його транспортного засобу не пробивається по базі. Потім працівники поліції попросили надати водійське посвідчення. ОСОБА_1 показав у застосунку «ДІЯ». Під час розмови із водієм у працівників поліції виникла підозра, що останній перебуває у стані наркотичного сп'яніння. Працівник поліції попросив ОСОБА_1 витягнути руки, вони тремтіли. Працівник поліції звернувся до ОСОБА_1 та сказав, оскільки даний тремор рук може бути пов'язаним із тим, що останній перебуває у стані наркотичного сп'яніння, то він пропонує проїхати до медичного закладу для проходження відповідного огляду. ОСОБА_1 почав сперечатися із працівником поліції. Потім працівник поліції ще декілька разів питав ОСОБА_1 чи згоден він проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, крім того це займає небагато часу. ОСОБА_1 сказав, що не буде проходити огляд. Працівник поліції попередив водія, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол ОСОБА_1 був зачитаний, останній відмовився його підписувати. Також було запропоновано надати свої письмові пояснення, ОСОБА_1 відмовився. Також було повідомлено, що ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом.
Отже, посилання апеляційної скарги на те, що відеозапис не може бути належним доказом у справі, оскільки не є безперервним та не відображає факту відсторонення водія від керування транспортним засобом, не відображає факту роз'яснення водієві його прав та обов'язків, факту відмови від проходження огляду, а у відсутній частині відеозапису могло бути зафіксоване порушення працівниками поліції процедури проведення огляду, а також на те, що в матеріалах справи відсутні докази на доведення наявності законних підстав для зупинення транспортного засобу не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.
Також з дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких порушень працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Водночас, відповідно до п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об'єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів.
Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.
Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 було повідомлено про причину зупинення його транспортного засобу, йому були роз'яснені його права та обов'язки передбачені чинним законодавством, було повідомлено, що його відсторонено від керування транспортним засобом, а також факт його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі.
За правовим аналізом норм Правил дорожнього руху, водій зобов'язаний знати та неухильно дотримуватися правил дорожнього руху, а не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 ч. 1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідно до положень ст. 130 КУпАП, законодавцем встановлено, що водій зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції, відмова, навіть якщо особа, не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп'яніння, не допускається.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ Україні від 09.11.2015 року №1452/735 (далі - Інструкція).
Підпунктом 1.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з підпунктами 1.6 та 1.7 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Зазначеною Інструкцією на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом передбачено лише проведення поліцейським огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Пунктом 2.12. Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Враховуючи те, що у водія ОСОБА_1 поліцейськими були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, зазначені у п. 1.3. 1.4 Інструкції (тремтіння пальців рук), водій повинен був на вимогу поліцейського пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я.
Щодо посилань апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з грубим порушенням норм чинного законодавства, відображає відомості, які не відповідають дійсності, ґрунтується виключно на припущеннях.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом не скористалася, не дивлячись на те, що працівники поліції пропонували йому надати свої особисті пояснення, що було також зафіксовано на відеозаписі.
Одеський апеляційний суд також, зазначає, що вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння - складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду в медичному закладі.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що 05.08.2024 року під час керування транспортним засобом не перебував у стані наркотичного сп'яніння, а працівниками поліції йому було незаконно відмовлено у проходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння, однак судом дані твердження не сприймаються до уваги, оскільки це його особиста думка з приводу події, яка сталася 05.08.2024 року, яка не підтверджена належними та допустимими доказами.
Посилання апеляційної скарги про те, що працівники поліції формально склали протокол про адміністративне правопорушення, з невірно зазначеними анкетними даними, відносно ОСОБА_1 оскільки не перевірили наявності ознак наркотичного сп'яніння, не залучили свідків для підтвердження наявності ознак, спростовується дослідженими відеозаписами з яких вбачається, що ОСОБА_1 провели перевірку на ознаки наркотичного сп'яніння, а саме працівники поліції попросили ОСОБА_1 висунути вперед руки, і тільки після того, як вони побачили у водія тремтіння рук, сказали, що у них виникла підозра у тому, що це може бути ознака того, що останній перебуває у стані наркотичного сп'яніння, а тому і запропонували проїхати до медичного закладу, щоб спростувати або підтвердити даний факт.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Законом України від 16.02.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», внесено зміни, зокрема до ст. 266 КУпАП, що набрали чинності 17.03.2021 року, за приписами яких свідки проходження огляду водієм на стан сп'яніння залучаються лише у випадку неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
Тобто, працівники поліції мають право проводити огляд на стан сп'яніння без участі свідків, за умови відеофіксації.
В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Отже, обставини, які висвітлені у наданому відеозаписі разом з іншими дослідженими доказами у справі, повністю доводять вину ОСОБА_1 у інкримінованому правопорушенні, оскільки є допустимими, повними, дослідженими в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 05.08.2024 року та інкримінуються ОСОБА_1 .
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог ст. ст. 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова