463/2959/25
1-кс/463/3080/25
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
30 березня 2025 року місто Львів
Cлідча суддя Личаківського районний суд м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , погодженогопрокурором Львівської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №62024140120000391 від 26.03.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, не судимого,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 191 КК України,
встановила:
Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , за погодженням прокурора, звернувся з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушеньня передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 62024140120000391 від 26.03.2024.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , підозрюється у тому, що в період часу з 23.02.2023 по 02.11.2023, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, будучи засновником та одночасно директором товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК-СЕРВІС 2022» (далі по тексту- ТОВ «ПАК-СЕРВІС 2022»), тобто службовою особою, знаходячись за юридичною адресою свого підприємства: м.Запоріжжя, вул. Краснова, 18, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, а саме достовірно знаючи, що його підприємство за його вказівкою змінило властивості меду натурального під час фасування, закупленого раніше у суб'єктів господарювання, тобто розуміючи, що мед не є по якості медом натуральним квітковим по своїм властивостям і якостям, і не пройшов належну перевірку щодо якості в лабораторних умовах військової частини НОМЕР_1 по усім показникам і вимогам ДСТУ 4497:2005, а також вимогам технічних умов У 8010185.001-2001 «Повсякденний набір сухих продуктів. Технічні умови», які були визначені в укладеному ним договорі із військовою частиною НОМЕР_2 про постачання комплектувальних складових до повсякденних наборів сухих продуктів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №17 від 07.03.2023, на виконання вимог укладеного ним вищевказаного договору, поставив замовнику- військовій частині НОМЕР_2 , неякісний мед на загальну суму 30 510 000 грн., який не відповідав по трьом показникам вимогам ДСТУ і технічним умовам, як того вимагали умови договору №17, тим самим свідомо порушивши умови договору і вимоги до маркування меду на упаковці стіків, неправомірно зазначивши, що мед є квітковим натуральним, за наступних обставин.
07.03.2023 між військовою частиною НОМЕР_2 (замовник) і ТОВ «ПАК СЕРВІС-2022», в особі директора ОСОБА_4 , укладено договір про постачання комплектувальних складових до повсякденних наборів сухих продуктів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №17, а саме меду.
У договорі сторони домовились щодо поставки ТОВ «ПАК-СЕРВІС 2022» до військової частини НОМЕР_2 меду в стіках (з розрахунку 1 стік /20 грам (ДСТУ 4497:2005) - в кількості 9 000 000 штук по ціні за одиницю 3,39 грн на суму 30 510 000,00 грн.
Згідно розділу II вищезазначеного договору, постачальник повинен поставити замовнику товар якість, маркування, тара яких відповідає вимогам законів України «Про основні принципи та безпечності та якості харчових продуктів» та про «Інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», вимогам до комплектувальних складових, визначених ТУ (технічними умовами) та чинній нормативно-технічній документації на харчовий продукт.
Кожна партія товару повинна супроводжуватись документами, що підтверджують безпечність та якість товару, а також забезпечують їх простежуваність, відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
Кожна партія Товару (харчові продукти), після проведення лабораторних досліджувань, при постановці повинна мати протоколи випробувань, видані Установою безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини МО України.
Протоколи випробувань, що супроводжують харчові продукти, повинні бути видані на партію виключно, що поставляється до військової частини.
Відбір зразків харчових продуктів, що підлягають дослідженню в Установах харчових продуктів та ветеринарної медицини здійснюється їх представниками відповідно до Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 року № 833 і нормативно-технічної документації на методи відбирання. Про час та місце відбирання харчових продуктів для випробувань, Постачальник повідомляє Установу безпечності харчових та ветеринарної медицини не пізніше, ніж за п'ять робочих днів.
Відповідні протоколи випробувань (оригінали або копії протоколів випробувань, завірені установою, що їх видавала) обов'язково передаються Постачальником Замовнику під час постачання Товару, або протягом дії договору (у разів зберігання товару на потужностях Постачальника та передаються при передачі товару) після отримання зберігаються у Замовника до повного закінчення терміну придатності харчових продуктів, разом з документами, які підтверджують кількість та якість харчових продуктів.
Також, згідно умов вищевказаного договру, товар, що не відповідає вимогам договору, вважається не поставленим.
В подальшому, директор ТОВ «ПАК-СЕРВІС 2022» ОСОБА_4 , достовірно будучи обізнаним, що продукція меду не відповідає вимогам якості, але на виконання умов п. 2.1.1 розділу 2 вищезазначеного договору про постачання комплектувальних складових до повсякденних наборів сухих продуктів для державних потреб №17 від 07.03.2023, щоб кожна партія Товару (харчові продукти), після проведення лабораторних досліджувань, при постановці мала протоколи випробувань, видані Установою безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини МО України, знаходячись у м.Запоріжжя, звертався до лабораторії військової частини НОМЕР_1 з метою проведення лабораторних досліджень меду, розраховуючи, що мед наданий на дослідження буде визнаний лабораторією якісним або лабораторією буде проведене неповне дослідження щодо якості.
В свою чергу, військовослужбовцями лабораторії військової частини НОМЕР_1 у лабораторії військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , проведені неповні дослідження якості меду вимогам ДСТУ і технічним умовам, за результатами чого у протоколах випробувань щодо якості меду здійснено необгрунтований висновок, що представлені зразки (з ТОВ «ПАК-СЕРВІС 2022») - мед натуральний квітковий, гатунок перший, за перевіреними показниками відповідає вимогам ДСТУ 4497:2005, хоча насправді, мед не відповідав по трьом показникам вимогам ДСТУ, перевірка і дослідження яких взагалі незаконно не проводилась і відомості про що у протокол випробування не вносились.
Так, обов'язкові для дослідження три показники щодо діастазного числа, масової частки сахарози, масової частки відновлювальних сахарів меду, що вимагалось нормами ДСТУ 4497:2005 і технічними умовами, лабораторією військової частини НОМЕР_1 , у супереч чинному законодавству, не перевірялись і не вказувались у зазначених протоколах випробувань, тобто дослідження було проведено у неповному обсязі. Вказані протоколи випробувань були надані ТОВ «ПАК СЕРВІС 2022», на підставі яких підприємство в особі директора і засновника ОСОБА_4 поставило неякісний мед у військову частину НОМЕР_2 , достовірно будучи обізнаним про те, що його продукція меду в стіках по 20 грам не відповідає вимогам ДСТУ і технічним умовам щодо якості, посилання на яких зазначено в договорі №17 від 07.03.2023 про постачання комплектуючих складових до повсякденних наборів сухих продуктів для державних потреб, здійснив поставки неякісного меду разом із вказаними необгрунтованими протоколами випробувань лабораторії до військової частини НОМЕР_2 , з метою заволодіння бюджетними коштами військової частини НОМЕР_2 , яка сплатила ТОВ «ПАК-СЕРВІС 2022» за неякісний мед, в умовах воєнного стану.
Так, 02.06.2023, 13.07.2023, 19.07.2023, 03.08.2023, 21.08.2023, 24.08.2023, 04.09.2023, 06.09.2023, 13.09.2023, 25.09.2023, 25.09.2023, 07.10.2023, 12.10.2023, 19.10.2023, 31.10.2023, 01.11.2023, директор ТОВ «ПАК-СЕРВІС 2022» ОСОБА_4 , достовірно розуміючи, що продукція меду є неякісною і не відповідає умовам договору №17 від 07.03.2024 про постачання комплектувальних складових до повсякденних наборів сухих продуктів для державних потреб, у порушення вимог вищезазначеного договору, поставив до військової частини НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_4 , партії неякісного меду у загальній кількості 9 000 000 стіків меду по 21 граму, по ціні 3,39 грн. за стік, який не відповідав вимогам якості згідно ДСТУ 4497:2005 та технічним умовам, і особисто видавши військовій частині рахунки на оплату та видаткові накладні з вимогою сплати на банківський рахунок свого підприємства за поставлений неякісний мед, і отримавши 30 510 000 грн., заволодів вказаними грошовими коштами військоовї частини НОМЕР_2 шляхом зловживання своїм службовим становищем, в особливо великому розмірі в умовах воєнного стану.
Внаслідок вчинення вище вказаних неправомірних дій з боку ОСОБА_4 , Міністерству оборони Українив особі військової частини НОМЕР_2 заподіяно майнову шкоду на загальну суму 30 510 000 грн. (тридцять мільйонів п'ятсот десять тисяч) гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Про підозру у вчиненні вказаного злочину ОСОБА_4 повідомлено 28.03.2025.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є підстави вважати, що останній може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконними засобами, зокрема шляхом підкупу впливати на свідків та заявника, у кримінальному провадженні, які володіють інформацією, обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжуватиме вчиняти злочину сфері службової діяльності, та може вчиняти інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, для забезпечення виконання з ним процесуальних рішень. Разом з тим, при виконанні судом вимог ч.4 ст. 183 КПК України, щодо визначення застави, враховуючи передбаченні ч. 4, 5 ст.182 КПК України обставини, є необхідним визначити останньому заставу у сумі 10090 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 30 512 160 гривень
Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні клопотання підтримала, навівши мотиви, зазначені у ньому, просила його задовольнити та зазначила, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, наявними є ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та обставини передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, необхідні для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, є недоцільним.
Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечила, просила у задоволенні такого відмовити. В лбгрунтування своїх заперечень покликалася на те, що підозра є необгрунтованою, а ризики, на які посилається слідчий у клопотанні не доведеними. Стверджує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання у м. Запоріжжі, має сім'ю, а тому не має на меті переховуватись. Крім цього, ОСОБА_4 не судимий, має місце праці, є директором ТОА "ПАК СЕРВІС - 2022" та директором ТОВ "ДЕКА - СЕРВІС", постійно допомагає армії.
ОСОБА_4 у судовому засіданні з приводу запобіжного заходу підтримав позицію свого захисника. Щодо майнового стану пояснив, що займається підприємницькою діяльністю, заробляє більше 5000000 гривень на рік, має у власності будинок, квартири та земельну ділянку.
Заслухавши думку прокурора, який вважає за необхідне обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, думку підозрюваного, його захисника, вивчивши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу».
Слідчою суддею встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62024140120000391 від 26.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425, ч. 5 ст. 191 КК України.
Також встановлено, що 28.03.2025 ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 36, 40, 42, 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні ч. 5 ст. 191 КК України, та роз'яснено процесуальні права та обов'язки підозрюваного.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідча суддя дійшла висновку, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_4 /сукупність наявних на даний час доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України/, про що свідчать, зокрема: матеріалами 1 оперативного відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Львові; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; висновком аудиту, судової економічної експертизи, експертизи щодо якості меду; актом службового розслідування; протоколами випробувань щодо якості меду; іншими матеріалами кримінального провадження № 62024140120000391 від 26.03.2024.
Ризиками, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід вважати те, що: 1) підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десятироків з конфіскацією майна. При цьому, слідча суддя погоджується з доводами клопотання про те, що підозрюваний має можливості для переховування від органу досудового розслідування, у тому числі з використанням можливості для перетину державного кордону за зазначених у клопотанні обставин, до чого його може спонукати, зокрема, встановлена кримінальним законом відповідальність за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину. Такий висновок слідчого судді узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду»; 2) знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що обгрунтовується тим, що на даний час у рамках кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування (не встановлені всі причетні особи); 3) слідча суддя також дійшла висновку і про існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального права, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків; 4) перешкоджати іншим чином, зокрема шляхом узгодження показань; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності та особистого збагачення.
Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України слідча суддя враховує, що ОСОБА_4 працездатний, непохилого віку, захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Онак слідча суддя доходить висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним обов'язків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідча суддя вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим у судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/97 від 26 липня 2001 року. Тобто, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
А тому, слідча суддя не відхиляє доводів на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідча суддя виходить з вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, відповідно до якого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Прокурор, покликаючись на абз.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, клопотала про визначення застави в сумі 10090 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 30 512 160 гривень. Зазначений розмір мотивувала значним суспільним резонансом кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється особа та можливості його сплати останнім оскільки наявне у власності рухоме майно та готівкові кошти, дозволяють це зробити.
Так, слідча суддя, вважає за необхідне зазначити, що застава - це не менш суворий запобіжний захід, а альтернатива триманню під вартою. За тяжкістю вони рівні за КПК. Застава для особи не має бути надмірним тягарем і призвести до скрутного матеріального становища її та її родини - це не покарання. Застава лише має забезпечити виконання особою (підозрюваним, обвинуваченим) процесуальних обов'язків на час досудового розслідування чи судового розгляду. При цьому, тягар застави не може покладатися на родичів
Тобто, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Відтак, враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість правопорушення, в яких підозрюється ОСОБА_4 , його сімейний та майновий стан, беручи до уваги суспільну резонансність та обставини вчинення кримінального правопорушення, яке вчинено у воєнний час відносно військовослужбовців, вважаю за необхідне визначити заставу в сумі 10090 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 30 512 160 гривень, яка буде необхідною для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Застосовуючи до підозрюваного поряд із запобіжним заходом у виді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відтак, зважаючи на необхідність виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інші кримінальні правопорушення, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, вважаю за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в сумі 10090 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 30 512 160 гривень.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197 КПК України, -
постановив:
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити термін дії ухвали шістдесят днів - до 26 травня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з 28 березня 2025 року 20 год. 34 хв.
Визначити підозрюваному заставу - 10090 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 30512160 (тридцять мільйонів п'ятсот дванадцять тисяч сто шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо).
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні, у тому числі зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , із підозрюваними: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 26 травня 2025 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено о 10 год 00 хв. 31.03.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1