Справа №463/505/25
Провадження №2-а/463/10/25
05 березня 2025 року м.Львів
Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючий суддя Юрій БІЛОУС,
за участі секретаря судового засідання Оксани КОЗАК,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
про: скасування постанови №38 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 09 січня 2025, -
учасники справи:
позивач ОСОБА_2 , не з'явився,(клопотання),
його представник - адвокат Олександра РУЖИЦЬКА, не з'явилася
представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , не з'явився,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови №38 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 09 січня 2025
Згідно заявлених у прохальній частині позову вимог просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову №38 від 09.01.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Позовні вимоги мотивував тим, що 09.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено щодо ОСОБА_1 постанову № 38 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанову № 38 від 09.01.2025 року винесено на підставі протоколу № 38 про адміністративне правопорушення, складеного оператором групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З оскаржуваною постановою № 38 від 09.01.2025 року винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач не погоджується, вважає її незаконною та винесеною з порушенням норм чинного законодавства України з огляду на наступне.
09.01.2025 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де його було ознайомлено з протоколом № 38 від 09.01.2025 року складеного оператором групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 . В даному протоколі вказано про те, що ОСОБА_1 був оповіщений про виклик для уточнення даних на 28.11.2024 року о 09 год.00 хв. Проте, він не з'явився на вказані у повістці дату та час не прибув у ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Ознайомившись з протоколом № 38 від 09.01.2025 року, позивачу стало відомо, що до даного протоколу додаються ще додатки, а саме повістка від 12.11.2024 року, копія паспорта та витяг з реєстру «Оберіг», з якими позивача не було ознайомлено під час ознайомлення з протоколом 09.01.2025 року.
13.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про надання для ознайомлення протоколу № 38 від 09.01.2025 року та його додатків, а саме повістки від 12.11.2024 року, копії паспорта та витяг з реєстру «Оберіг». 14.01.2025 року ОСОБА_1 ознайомився із зазначеними матеріалами.
Вважає постанову № 38 від 09.01.2025 року винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 проживає зі своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Лист № 0610206324476, який був відправлений ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував і відповідно не знав, що його викликає Відповідач для уточнення даних на 28.11.2024 року о 09 год.00 хв.
ОСОБА_1 неодноразово звертався в ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою взяття його на військовий облік, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного НОМЕР_1 з відміткою про взяття на облік від 11.06.2024 року.
Крім того, ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи та Відповідачем за його заявою надавалась відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджує те, що Відповідачем ще 11.06.2024 року проведена робота щодо уточнення особистих даних позивача та Відповідачем відповідно було надано ОСОБА_1 відстрочку від мобілізації.
Зазначає, що йому невідомо, з яких підстав працівниками Укрпошти не було його повідомлено про повістку від 12.11.2024 року, так як він проживаю за адресою за якою, була скерована повістка від Відповідача, з ним проживає його мама, яка переважно весь час перебуває в квартирі і перевіряє поштову скриньку.
Крім цього, при оновленні даних в ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 вказував свій мобільний номер та електронну адресу, які станом на сьогоднішній день є незмінним. З Укрпошти його не надходило жодного SMS повідомлення про надходження повістки, йому не надходило і від Відповідача жодних SMS повідомлень про скерування повістки, також не надходило жодних повідомлень про надходження повістки на електронну адресу.
Наголосив, що неодноразово самостійно прибував до ІНФОРМАЦІЯ_2 без жодних повісток і в нього не було та немає на меті ухилення від явки до Відповідача за його викликом.
З метою захисту свого порушеного права позивача звернувся до суду з відповідним позовом, який просить задовольнити.
Позивач до судового засідання подав заяву (а.с.74), згідно якої просив розгляд справи проводити у його та представника відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Крім того, долучив до матеріалів справи копію довідки від 31.01.2025 року №218 про надання відстрочки від призову, видану ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості якої просив врахувати при винесенні рішення у справі. В попередньому судовому засіданні наголосив суду, що вимоги чинного законодавства щодо своєчасного оновлення та уточнення своїх облікових даних виконав в повному обсязі через електронний кабінет військовозобов'язаного, долучивши копію роздруківки з електронного кабінету військовозобов'язаного «Резерв+».
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений.
В матеріалах справи наявний, поданий представником відповідача 27.01.2025 року через систему «Електронний суд» відзив на позов, згідно якого представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти мотивованості заявлених позивачем вимог зазначив про те, що у зв'язку з військовою агресією рф проти України та з метою безумовного виконання Указу Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в межах повноважень здійснюється оповіщення та призов громадян на військову службу під час мобілізації.
Військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час здійснення мобілізаційних заходів Позивачу надіслано повістку №1137110 для уточнення даних з терміном прибуття 28.11.2024 о 09 год. 00 хв. рекомендованим поштовим відправленням на адресу АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується довідкою Укрпошти (форма 20). Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Покликавшись на положення ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пунктів 27,28,41 Порядку 07.01.2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення відносно Позивача та за результатами розгляду винесено постанову №38 за справою про адміністративне правопорушення. Поважних причин не прибуття за повісткою не встановлено.
Згідно частни 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_4 діяв в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Ухвалою судді від 22.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, а провадження по справі- відкрито.
Відповідно до ч. 4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Сторони у судове засідання не з'явились, тому фіксування судового процесу 05.03.2025 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши обставини справи, оглянувши матеріали справи, ухвалюючи рішення відповідно до вимог ст.246,286 КАС України, суд приходить до наступного переконання.
Судом встановлено, що постановою від 09 січня 2025 року №38, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 , підполковником ОСОБА_4 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Зокрема в постанові від 09 січня 2025 року №38 зазначається наступне: «Гр. ОСОБА_1 09.01.2025 року прибув у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проте, як з'ясувалося, військовозобов'язаний ОСОБА_1 оповіщений належним чином про виклик для уточнення даних на 28.11.2024 року о 09 год. 00 хв. Повістку надіслано поштовим зв'язком за адресою реєстрації ОСОБА_1 . Проте, останній до ІНФОРМАЦІЯ_3 у встановлений законом строк не прибував, про причини неявки не повідомляв. Згідно абз.1 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки країни, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
З огляду на вищевикладене, 08.12.2024 року на адресу правоохоронних органів скеровано звернення щодо доставлення правопорушника. Тобто, ОСОБА_1 вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час дії особливого періоду, що введений Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014, воєнного стану, що введений Указом Президента країни від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами), та загальної мобілізації, що введена Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 і Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 3і змінами)».
З матеріалів справи встановлено, що оскаржувана постанова прийнята на підставі та з урахуванням протоколу про адміністративне правопорушення №38 від 09.01.2025 року.
Таким чином, згідно оскаржуваної постанови інкриміноване позивачу ОСОБА_1 у вину адміністративне правопорушення проявилось в тому, що будучи належним чином оповіщеним про виклик для уточнення даних на 28.11.2024 року о 09 год. 00 хв. останній до ІНФОРМАЦІЯ_3 у встановлений законом строк не прибув, про причин неявки не повідомляв. Тим чином, відповідач вважає, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз.1 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
За змістом статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року згідно Указу Президента України від 17 березня 2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію".
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався і триває дотепер.
Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно абз.1 ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до вимог ч.3ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, враховуючи вимоги абз.7 ч.3ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз.2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною 10ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Частина 10ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024р., який набув чинності 18.05.2024р.
Відповідно до ч.11ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Вказаний обов'язок визначено також п.23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022р.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024р. по 16.07.2024р. (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно із ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022р., громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Останній день вказаного 60-денного строку для уточнення облікових даних припадав на 16.07.2024.
Згідно з абз.2, 3 п.34 Порядку повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки може бути надіслана засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується електронним військово-обліковим документом із застосунку «Резерв+». Вказана обставина підтверджена і представником відповідача у поданому відзиві на позов.
Згідно вказаного документа із «Резерв+», облікові дані ОСОБА_1 уточнено вчасно, адресу проживання підтверджено за адресою: АДРЕСА_1 , окрім того, міститься також інформація про наявність у військовозобов'язаного ОСОБА_1 відстрочки, термін якої згідно долученої позивачем довідки №218 від 31.01.2025 року (а.с.72) до 24 січня 2026 року.
За наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 свої дані оновив у строк, передбачений ч.3ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(в редакції, яка чинна з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ).
Наведене відповідачем не спростовано.
Інформація щодо відомостей, які саме дані позивач не оновив і які підлягали уточненню під час його виклику за повісткою на 28.11.2024, відповідачем не наведено в оскаржуваній постанові, в ході судового розгляду справи відповідачем суду також не представлено.
Підставою для прийняття оскаржуваної постанови була неявка ОСОБА_1 по повістці ТЦК, направленій для уточнення даних останнього, однак з огляду на ті матеріали справи, які представлені суду, не вбачається наявності у відповідача фактичних підстав для виклику ОСОБА_1 за повісткою для уточнення даних, з огляду на проставлення відмітки у електронному застосунку «Резерв+» про вчасне уточнення військовозобов'язаним ОСОБА_1 своїх облікових даних, в тому числі і адреси проживання.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Статтями 75,76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами ст.280 КУпАП обумовлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Принцип змагальності сторін у адміністративному судочинстві здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, і не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона, на яку покладено тягар доказування, стверджує, а інша сторона не надала заперечень. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Верховний Суд зазначає, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості особи (правова позиція Верховного суду України від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а).
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання.
Відповідач не виконав вимог ст. 77 КАС України, не довів правомірність свого рішення.
В даному випадку, відповідач в порушення ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з'ясував всі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а тому прийшов до передчасного висновку.
Суд також зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття (тобто такі докази повинні існувати на час прийняття рішення щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності), оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на встановлені судом обставини, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, у зв'язку з чим вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову та закрити відповідну справу про адміністративне правопорушення, що з огляду на положення ч. 2 ст. 9 та ч. 3 ст. 286 КАС України буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Із урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 слід стягнути суму судового збору за подання позовної заяви в сумі 605,60 грн.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що інша частина судового збору в розмірі 605,60 грн., сплачена позивачем при зверненні до суду з позовом, може бути повернена позивачу за його клопотанням на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Зокрема, відповідно до положень п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 6, 10-12, 94,286,293,295 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №38 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 09 січня 2025 - задовольнити.
Скасувати постанову №38 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 09 січня 2025 відносно ОСОБА_1 , винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя Юрій БІЛОУС