Справа № 445/277/25
провадження № 2/445/562/25
31 березня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кіпчарського О.М.
секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
03.02.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» звернулось до Золочівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що 27.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір споживчого кредиту №4194080, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком на 15 днів.
26.07.2024 було укладено договір №26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4194080.Таким чином ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №4194080.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №4194080 від 27.09.2021, що підлягає стягненню з відповідача станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 19 848,51 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 7641,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10 307,51 грн.; заборгованість за комісіями 1900,00 грн.
Як наслідок, просить стягнути із відповідача вищевказану заборгованість, а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Ухвалою судді Золочівського районного суду Львівської області від 18.02.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Вказану ухвалу суду відповідачу скеровано 18.02.2025 року, яка останнім отримана 01.03.2025 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На момент постановлення даного судового рішення від сторін не надходило заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Будь-яких інших заяв від сторін чи їх представників не надходило.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом вивчено наявні матеріали справи, досліджено письмові докази, оцінено доказ кожен окремо та в їх сукупності, внаслідок чого встановлено наступне.
27.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем в електронній формі, згідно ЗУ «Про електронну комерцію», було укладено договір про споживчий кредит №4194080, за яким первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти, в розмірі 10000,00 грн., строком на 15 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту, в розмірі 1900,00 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та стандартної процентної ставки за користування кредитом - 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Також відповідачем 27.09.2021 було підписано анкету-заяву на кредит, у якій зазначено послідовність дій відповідача щодо укладання кредитного договору та паспорт споживчого кредиту, де сторонами детально визначено умови кредитування, що зазначені в договорі.
Пунктом 2.3.1.2. укладеного між сторонами договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
ТОВ «Мілоан» виконало зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти, однак останній не виконав взятих на себе за договором зобов'язань, грошові кошти, відсотки за їх користування та комісію не повернув, у зв'язку з чим йому нараховано заборгованість, в розмірі 19 848,51 грн., яку за договором факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 було передано ТОВ «Факторинг Партнерс».
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачу нараховано заборгованість за кредитним договором №4194080 у розмірі 19 848,51 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 7641,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10 307,51 грн.; заборгованість за комісіями 1900,00 грн.
Суму заборгованості перед позивачем відповідач в добровільному порядку не сплачує.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Частина 1 ст. 530 ЦК України, передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Крім того, згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язання по погашенню кредитної заборгованості, розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови кредитного договору та не в повному обсязі розрахувався за отримані грошові кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, в розмірі 19 848,51 грн., з урахуванням процентів та комісії, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 3 ст.133 та ч. 1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір №02-07/2024 від 02.07.2024 року про надання правової допомоги укладений між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО ««Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичної допомоги №163 від 02.12.2024 року, витяг з акту №1 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 року.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Так, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, вважає, що розмір гонорару в 9000,00 грн. є не обґрунтованим та завищеним.
Так, справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 9 000,00 грн. є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 19 848,51 грн..
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн, що буде об'єктивно відповідати вимогам співмірності.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги позивача задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,274-279 ЦПК України, суд -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за договором споживчого кредиту №4194080 від 27.09.2021 у розмірі 19 848, 51 грн (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 51 копійка).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок), а також витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Копію рішення суду негайно надіслати сторонам.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 31 березня 2025 року.
Суддя О.М. Кіпчарський