1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/8844/22 1-кп/335/572/2025
25 березня 2025 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2022 за №12022082060001442, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України,
В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуваються кримінальне провадження, відомості по якому внесені внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2022 за №12022082060001442, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити справу до судового розгляду.
Обвинувачені та їх захисники також вважали за необхідне призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.
Дане кримінальне провадження підсудне Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя відповідно до вимог ч. 9 ст. 615 КПК України.
Підстави для закриття кримінального провадження, передбачені п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, відсутні.
Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, відтак підстави для його повернення відсутні.
З указаних мотивів суд доходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду у даному кримінальному провадженні. Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито.
Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді, є наступним: прокурор, потерпілий, обвинувачені, захисники обвинувачених.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні 18.03.2025 прокурором було подано клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У клопотанні прокурор вказав, що необхідність продовження стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
-обвинувачені вчинили тяжкий злочин, в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років. У зв'язку з цим, орган досудового слідства обґрунтовано вважає, що обвинувачені усвідомлюючи невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі, строком від семи до десяти років, залишаючись на волі спробують ухилитись від відповідальності та переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;
-обвинувачені можуть бути обізнаними про місце мешкання потерпілого, який своїми показаннями підтверджує їх причетність до скоєння кримінального правопорушення. Враховуючи це, орган досудового слідства вважає, що залишаючись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть незаконно впливати шляхом застосування насильства, тиску, залякувань або вмовлянь на потерпілого, що є ризиком передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України;
-органом досудового слідства встановлено, що обвинувачені ніде не працевлаштовані, не мають джерела доходу, вчинили кримінальне правопорушення проти власності, що свідчить про те, що залишаючись на волі, можуть вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення з метою отримання доходу.
У підготовчому судовому засіданні 25.03.2025 прокурор повністю підтримав клопотання, просив їх задовольнити.
Захисник - адвокат ОСОБА_10 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючи на те, що прокуратура не є органом досудового слідства; побоювання та ризики мають ґрунтуватися на доказах, таких доказів прокурором до клопотання не додано, клопотання прокурора є шаблонними; надмірне тримання обвинуваченого під вартою є порушенням його прав і свобод.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав думку захисника.
Захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, підтримавши думку адвоката ОСОБА_9 , посилався на те, що клопотання є шаблонними та не підтверджені належними доказами. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав думку захисника.
Захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, підтримавши думку адвоката ОСОБА_9 , посилався на те, що клопотання є шаблонними, ризики не підтверджені належними доказами. Зазначав, що ОСОБА_4 не переховувався від слідства, сам з'явився до слідчого за викликом; всі докази вже зібрані та наявні у матеріалах справи. Також посилався на надмірне тримання обвинувачених під вартою, оскільки обвинувачені більше 28 місяців утримуються у СІЗО, при цьому майже рік очікували розгляду апеляційним судом апеляційних скарг без призначення судового засідання. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав думку захисника.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд доходить висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , виходячи з такого.
За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Зважаючи на наведені положення Основного закону слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду, по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, треба зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
За змістом ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
При вирішенні клопотання прокурора, судом, окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Так, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, беручи до уваги вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Надаючи оцінку можливості обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 переховуватись від суду, суд бере до уваги серйозність висунутої підозри за вчинення тяжкого злочину, за яке передбачене покарання в разі визнання винними обвинувачених, до десяти років позбавлення волі.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом. Оцінити зібрані докази суд на стадії підготовчого судового засідання не має можливості, оцінка доказів, зібраних стороною обвинувачення проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.
Ризик протиправного впливу на потерпілого суд вважає високим, з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду, допит особи безпосередньо судом не проведений. Більш того, сам характер інкримінованого злочину дають підстави вважати, що саме покази потерпілого є важливим джерелом доказування, про що відомо і стороні захисту.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки обвинувачені до затримання не були працевлаштовані не та не мали офіційних доходів.
Вищезазначені обставини на переконання суду є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Зміна запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, на переконання суду не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених під час розгляду кримінального провадження в суді.
Суд, не вирішуючи наперед питання доведеності винуватості обвинувачених, враховує обґрунтованість обвинувачення у вчиненні інкримінованого їм злочину, який є відповідно до ст. 12 КК України тяжким злочином, за формою вини є умисним.
Також суд враховує не лише тяжкість правопорушення, але й наявну інформацію про особи обвинувачених. Так, обвинувачений ОСОБА_6 до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу, раніше судимий, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має. Обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий за корисливі насильницькі злочини, не має стійких соціальних зв'язків, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу. Обвинувачений ОСОБА_4 не має стійких соціальних зв'язків, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходу, раніше судимий, останній раз 24.12.2021 Заводським районним судом м. Запоріжжя, обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення під час іспитового строку.
Разом із тим, стороною захисту не висловлено, а тому судом не здобуто інформації про міцні соціальні зв'язки обвинувачених, які б переважили вищезазначені ризики та могли гарантувати бездоганну процесуальну поведінку обвинувачених.
Також судом не здобуто інформації, яка б категорично виключала можливість перебування обвинувачених під вартою.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.
Суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності доказів на підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки їх існуванню та виникненню запобігає обраний на досудовому розслідуванні відносно обвинувачених запобіжний захід.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити застосований до обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 314-316, 369-372 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, на 03 квітня 2025 року о 10 год. 30 хв. у залі судових засідань Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, розташованого за адресою: вул. Перемоги, 107-б, м. Запоріжжя.
Судовий розгляд проводити у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Викликати в судове засідання учасників кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» продовжити на шістдесят днів - з 25 березня 2025 року до 23 травня 2025 року включно.
Визначити строк дії ухвали у частині застосування запобіжного заходу до 23 травня 2025 року включно.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду у п'ятиденний строк з дня її проголошення.
Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 березня 2025 року.
Повний текст ухвали виготовлено 31 березня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1