465/2390/25
1-кп/465/911/25
Вирок
Іменем України
27.03.2025 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - помічника судді ОСОБА_2
розглянувши у спрощеному провадженні, за відсутності учасників кримінального провадження, в залі суду, в м. Львові, обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження № 12025142370000127 від 05.03. 2025, про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою; АДРЕСА_2 , раніше не судимого
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого 395 КК України,
Сторона обвинувачення: прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4
Захисник обвинуваченого - адвокатка
ОСОБА_5
Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12025142370000127 від 05.03. 2025, ОСОБА_3 , органами Дізнання (досудовим розслідування) та прокурором - процесуальним керівником у кримінальному провадженні обвинувачується в толму, що встановлено, що він порушив правила адміністративного нагляду встарновлені судом. Так, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.01.2025 у справі N? 465/142/25, провадження N? 1-в/465/116/25, ОСОБА_3 встановлено адміністративний нагляд терміном на 1 (один) рік та заборонено:
- виходити з дому (квартири
АДРЕСА_3 ) з 22:00 год. по 06:00 год.;
?? - виїзд за межі м. Львова по особистих справах без дозволу поліції;
??відвідування місць, в яких продаються алкогольні напої на розлив (кафе, бари, ресторани, пивні бари тощо).
Зобов?язано ОСОБА_3 з?являтися до ЛРУП N?2 ГУНП у Львівській області один раз на місяць на реєстрацію, а також, щоразу за викликом для надання усних або письмових пояснень з питань, пов?язаних із виконанням правил адміністративного нагляду.
Однак, ОСОБА_3 , будучи ознайомленим з ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.01.2025 року у справі N? 465/142/25, провадження N?1-в/465/116/25, якою щодо нього встановлено адміністративний нагляд, реалізовуючи свій умисел, спрямований на ухилення від адміністративного нагляду, розуміючи суспільно небезпечні наслідки
та бажаючи їх настання, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду, порушив вимоги встановлені п. в ч. 1 ст. 9 Закону україни «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», самовільно, з метою ухилення від встановленого йому адміністративного нагляду, в період часу з 11.02.2025 по 14.02.2025 та з 16.02.2025 по 04.03.2025, залишив місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 та протягом цього часу проживав за адресою: АДРЕСА_4 , про, що не повідомив працівників Львівського районного управління поліції N? 2 ГУ НП у Львівській області.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до Франківського районного суду м. Львова у порядку, передбаченому ст. 302 КПК України з клопотанням прокурора та заявою обвинуваченого про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Зміст обвинувального акта у цілому відповідає вимогам ст. 291 КПК України та процесуального закону, відноситься до підсудності Франківського районного суду м. Львова.
Частинами 2 та 3 ст. 381 КПК України, визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Згідно з викладеними у обвинувальному акті фактичними обставинами які підтверджуються дослідженими судом доказами і зокрема ухвали Франківського районного суду м. Львова від 13.01.2025 року у справі N? 465/142/25, провадження N?1-в/465/116/25, якою щодо ОСОБА_3 встановлено адміністративний нагляд, та якого він не дотримався, а саме в період з 11.02.2025 по 14.02.2025 та з 16.02.2025 по 04.03.2025, залишив місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 та протягом цього часу проживав за іншою адресою: АДРЕСА_4 і, не повідомив про це працівників Львівського районного управління поліції N? 2 ГУ НП у Львівській області.
Дані дії обвинуваченого ОСОБА_3 органами дізнання (досудового розслідування) та прокурором - процесуальним керівником у кримінальному провадженні кваліфіковано, як самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, тобто як кримінальний проступок, передбачений ст. 395 КК України, з чим суд погоджується.
Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвокатки ОСОБА_5 , слідує, що обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, за обставин викладених в обвинувальному акті, тобто в самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду. Погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч. 2 ст. 302 КПК України, та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта без його участі у спрощеному порядку, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений/на не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден/на з розглядом обвинувального акта, без участі сторін.
При цьому, у відповідності до частини 4 статті 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12025142370000127 від 05.03. 2025, перевіривши встановлені органом дізнання фактичні обставини інкримінованого кримінального проступку, які не оспорюються учасниками кримінального провадження, враховуючи беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості у його вчиненні, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні
кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, стороною обвинувачення доведена, дії обвинуваченого органом досудового розслідування у формі дізнання та прокурором, кваліфіковані вірно.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, дані на особу обвинуваченої та обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання, які встановлені у ході дізнання.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального проступку (правопорушення ).
Дані про обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Щодо документального підтвердження про наявність чи відсутність попередніх судимостей у обвинуваченої на яку покликається орган (дізнання) досудового розслідування та прокурор, а саме - довідку ОСК МВС України без зазначення номера від 12.03. 2025 зважаючи, що така частково виготовлена іноземною мовою - російською, суд констатує факт, що в ході (дізнання) досудового розслідування кримінального провадження № 12025142370000127 від 05.03.2025, МВС України надаючи довідку частково сформовану іноземною мовою, порушило вимоги ст. 10 Конституції України статей 6,10,11,14 Закону України "Про засади державної мовної політики" та ст. 29 КПК України, а відтак, визнає дані докази недопустимими.
Суд також констатує факт, що в ході (дізнання) досудового розслідування та під час скерування матеріалів до суду в порядку ст. 302 КПК України у вказаному кримінальному провадженні органом (дізнання) досудового розслідування та прокурором у кримінальному провадженні, котрими використовувалася вказана вище довідка, теж порушено вимоги ст. 10 Конституції України, статей 6,10,11,14 Закону України "Про засади державної мовної політики" та ст. 29 КПК України.
Відтак суд констатує факт порушення зазначеними вище державними органами вимог ч. 7 ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», відповідно до якої, - статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов'язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя , які визначені цим Законом.
Суд в котре наголошує, що згідно цього ж Закону, статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації та є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.
За матеріалами кримінального провадження на обліках в психоневрологічному чи наркологічному диспансерах не перебуває, у вчиненому щиро розкаюється та активно сприяв розкриттю кримінального проступку, переджбаченому 395 КК України.
Вирішуючи питання призначення обвинуваченому покарання, суд виходячи із загальних засад, передбачених ст.. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого кримінального проступку, що інкримінується у вину ОСОБА_3 , його особу, а саме, що по місцю фактичного проживання, у цілому, характеризується негативно, проте сприяв органам дізнання у розкритті інкримінованого йому проступку.
Суд також бере до уваги, що обвинувачений не потребує застосування ст. 94 КК України.
Відтак, вказані вище обставини, суд визнає пом'якшуючими обставинами, що передбачені ст. 66 КК України.
Обставин, передбачених ст. 67 КК України, котрі б обтяжували вину обвинуваченого Синиці у данному випадку, судом не встановлено, не наведено таких і прокуроркою - публічем
обвинувачем.
З урахуванням пом'якшуючих обставин, особи підсудного, позиції прокурора адвокатки та самого обвинуваченого, про розгляд матеріалів обвинувального акта і матеріалів
кримінального провадження, особливо приймаючи до уваги позицію обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання яке необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних проступків та правопорушень - в межах санкції статті 395 КК України, у вигляді штрафу.
Речові докази у у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись статями 301 - 302 частиною 3 статті 349, статями 369, 371, 373, 374, 376, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо таку скаргу не було подано, вирок наберає законної сили з 27 квітня 2025.
Копію вироку після його проголошення негайно надіслати всім учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_6