Справа № 456/2670/24
№ провадження 2/453/123/25
28 березня 2025 року м. Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Курницької В.Я.
за участю секретаря судового засідання Бендеш А.І.,
без учасників справи,
розглянувши в залі суду у місті Сколе Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дитину з інвалідністю, -
До Сколівського районного суду Львівської області в порядку, передбаченому пунктом першим частиною 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України, надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дитину з інвалідністю, в якій позивачка просить стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця с. Росохач Стрийського району Львівської області, ІПН НОМЕР_1 , працюючого керівником Коростівської бази ВСП «Львівського фахового коледжу ЛНУ «Природокористування», аліменти в розмірі частини від всіх видів його заробітку щомісячно, в її користь на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня подачі заяви до зміни матеріального становища.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що ОСОБА_2 - колишній чоловік позивачки, який залишив її з новонародженою дитиною, довідавшись про те, що дитина народилась хворою. Їхня донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживає з позивачкою. Донька є інвалідом першої групи з дитинства. Клінічний діагноз: вроджена мікроцефалія. Спастичний тетрапарез, грубіще виражений в ногах з порушенням рухової функції. Згинальні контрактури в суглобах лівої верхньої кінцівки. Вкорочення лівої гомілки 2 см. Розумова недостатність помірного ступеня. Порушена соціальна адаптація. На підставі довідки МСЕК серії 12 ААГ № 373821 від 07 листопада 2023 року, про інвалідність доньки першої групи вказано, що вона потребує стороннього догляду, допомоги. Цей догляд та допомогу, проживаючи разом з нею, здійснює лише позивачка. Саме тому вона не маю можливості працювати так як не має можливості залишити дитину саму. На підставі виконавчого листа № 2-394, виданого Сколівським районним судом Львівської області 21 серпня 2006 року відповідач сплачував позивачці на аліменти на доньку в розмірі частини від всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, втім, доньці ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилось 18 років і стягнення аліментів припинилось, хоча потреба в них - ні.
Відповідач ОСОБА_2 у запропоновані судом строк та порядку подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до нього про стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дитину з інвалідністю. Свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами навів, таким чином, що 27 лютого 2024 року він переніс гострий інфаркт міокарда. Після цього більшість часу він перебував на лікарняному. На даний час відповідач знаходиться під наглядом кардіолога, змушений проходити дороговартісні обстеження, постійно приймати ліки (саграда, реніаль, торарен, небівал, карелто, розістер, золопент). 04 листопада 2024 року йому встановлено безстроково інвалідність III групи. 14 січня 2025 року при ультразвуковому обстеженні серця діагностовано розлади діастолічної функції тип II, утворення тромбу. Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №12465 від 03 жовтня 2024 року - встановлено супутні захворювання: об?ємний утвір лівої нирки. Його місце праці знаходиться у с. Коростів Львівської області, тому щодня доводиться доїжджати з с. Росохач Стрийського району, у зв?язку з чим він витрачає багато коштів на дорогу (в обидві сторони 120 грн. в день). Через погіршення стану здоров?я я надалі не зможе працювати, тому планує звільнятися. Він щомісячно несе витрати на оплату житлово-комунальних послуг за місцем проживання, придбання продуктів харчування, ліків, сезонного одягу, транспортні витрати. Нерухомості у власності не має. Законом не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи. Відтак, враховуючи той факт, що він продовжує сплачувати встановлені судом додаткові витрати на утримання доньки, а також його матеріальний стан, стан здоров?я та щомісячні витрати, відповідач зазначає, що зможе сплачувати аліменти на утримання повнолітньої хворої дитини в розмірі 1/10 частки від його доходів.
Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її сторін до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.
ОСОБА_1 подала заяву, що була зареєстрована в системі діловодства Стрийського міськрайонного суду Львівської області 31 липня 2024 року, за змістом якої зазначає, що припустилась помилки при поданні позовної заяви, і щоб рахувати її ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 .
Інших заяв, клопотань на момент розгляду цієї від позивача та відповідача у зазначеній цивільній справі, пов'язаних із розглядом справи, до суду не надходило.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2024 року у цій судовій справі, справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дитину з інвалідністю, передано за підсудністю в Сколівський районний суд Львівської області.
У порядку, передбаченому ст. 32 ЦПК України, провадження у цій справі відкрито ухвалою судді від 18 жовтня 2024 року, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомлення) сторін справи на 13 грудня 2024 року.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2024 року розгляд справи відкладено на 14 лютого 2025 року о 09 годині 30 хвилин.
Судове засідання 14 лютого 2025 року знято з розгляду. Датою судового засідання визначено 26 березня 2025 року.
Частиною 1 статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Позивачка в судові засідання не з'явилася, втім, в змісті поданої нею позовної заяви просить суд здійснювати розгляд справи за її відсутності, таке письмове клопотання судом задоволено.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив подав, як й попередньо подав заяву від 26 березня 2025 року про розгляд справи за його відсутності, яка судом задоволена.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст рішення складено 28 березня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 26 березня 2025 року, датою ухвалення рішення є саме 28 березня 2025 року.
Перевіривши зібрані докази, постановляючи рішення, суд позовні вимоги задовольняє частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 3 ст. ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом встановлено, що у сторін у справі є донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій 07 листопада 2023 року безтерміново встановлено першу групу інвалідності («А» з 24 жовтня 2023 року) з дитинства. Вона потребує стороннього догляду, нагляду, допомоги. ОСОБА_5 зареєстрована та проживає разом із своєю мати - позивачкою ОСОБА_1 , яка й здійснює за нею догляд і нагляд. Копії свідоцтва про народження, довідки МСЕК, медичні документи, та документів щодо місця проживання дитини містяться в матеріалах справи.
Судом встановлено й те, що відповідачу 04 листопада 2024 року встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням безтерміново. Відповідач протягом останнього року перманентно хворів та лікувався, в тому числі й стаціонарно, мав витрати на ліки та медичні засоби за цей період, часто знаходився на листку непрацездатності. Окрім того, рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 22 серпня 2008 року справа №2-403/2008р, зобов'язано ОСОБА_2 щомісячно брати участь в додаткових витратах на утримання доньки ОСОБА_5 по 300 грн., водночас, рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2010 року справа №2-717/10р, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_5 в розмірі 200 грн. до виздоровлення дитини.
Згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 8 та 9 ст. 7 СК України).
Сімейний Кодекс України ґрунтується на принципі рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ч. 1 та 2 ст. 141 СК України).
Як встановлено ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Так, відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» встановлені відповідні розміри державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства (залежно від групи) та дітям з інвалідністю до 18 років.
При визначенні розміру аліментів суд враховує сімейне становище платника, а саме наявність у нього інших осіб, яких він за законом повинен утримувати (дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина). Слід розуміти певну умовність використання в законі словосполучення «сімейне становище», тому що воно не охоплює всі випадки наявності у відповідача осіб, яких він за законом зобов'язаний утримувати.
Суд також враховує інші обставини, що мають істотне значення. Це можуть бути будь-які обставини, що стосуються справи, мають майновий аспект свого прояву і тим або іншим способом впливають на матеріальне становище сторін. До них можна віднести стан здоров'я платника і одержувача аліментів, необхідність здійснювати певні виплати (наприклад, погасити кредит за житло, сплачувати за оренду житла, сплата аліментів на утримання дитини).
Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Резюмуючи все вищезазначене, судом беззаперечно встановлено, що повнолітня донька сторін є особою з інвалідністю першої групи з дитинства. Проживає з матір'ю, за станом свого здоров'я потребує постійного стороннього догляду. Мінімальний розмір призначеної державою допомоги за інвалідністю, є об'єктивно недостатнім для забезпечення належних умов проживання, харчування, лікування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , водночас, відповідач 27 лютого 2024 року переніс гострий інфаркт міокарда, опісля цього довго відновлювався, на даний час відповідач знаходиться під наглядом кардіолога, змушений проходити обстеження, постійно приймати ліки, а з 04 листопада 2024 року йому встановлено безстроково інвалідність третьої групи. Тому, суд висновує, що позовні вимоги про стягнення аліментів у частці від заробітку підлягають частковому задоволенню, на переконання суду у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 16 травня 2024 року на весь час встановлення інвалідності (безтерміново).
Суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що у відповідності до приписів статей 192, 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, судове рішення слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Судові витрати у справі, а саме судовий збір, підлягають стягненню з відповідача на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.
Керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 89, 95, 141, 247, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на повнолітню непрацездатну дитину з інвалідністю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 16 травня 2024 року на весь час встановлення інвалідності (безтерміново).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дитину з інвалідністю, у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя В. Я. Курницька