Справа № 452/4616/24
"27" березня 2025 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.,
з участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,
представника позивача адвоката Стецяк В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення (в порядку адміністративного судочинства),
ОСОБА_1 18 грудня 2024 року звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови серії ЕНА №0337137 від 10.12.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Позовна заява мотивована тим, що постановою поліцейського серії ЕНА №0337137 від 10.12.2024 року позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що він 10 грудня 2024 року на ділянці у с. Ваньовичі по вул. Привокзальна керував транспортним засобом Renault Megane Scenic реєстраційний номер НОМЕР_1 при дозволеній швидкості руху 50 км/год рухався зі швидкістю 78 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом TruCam, який утримувався інспектором поліції в руках. Позивач зазначає, що дійсно керував зазначеним транспортним засобом на даній ділянці дороги, втім рухався із допустимою швидкістю, та не порушував правил дорожнього руху.
З огляду на положення ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку, визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натоміть ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехіки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону. Водночас, наголошує, що законодавчо не визначеного іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст.40 Закону України «Про національну поліцію», що, на думку позивача, є ключовим при встановленні обставин перевищення швидкісного режиму руху транспортних засобів.
За таких обставин позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв'язку з чим просить скасувати постанову, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити (а.с.1-4).
Ухвалою судді від 20 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення визначених в ухвалі недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали (а.с.13).
Після усунення недоліків, ухвалою суду від 15 січня 2025 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяв (а.с.24).
24 січня 2025 року до суду від Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшло клопотання про заміну відповідача, оскільки оскаржувана постанова винесена працівником управління патрульної поліції у Львівській області (а.с.29-34).
Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Стецяк В.М., замінено первісного відповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області на належного відповідача - Департамент патрульної поліції (а.с.48).
Від представника відповідача Терлецького А. 07 березня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить у задоволенні позову відмовити. З викладеними у позовній заяві доводами позивача відповідач не погоджується, вважає, що оскаржувана постанова винесена із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Інспектор поліції спостерігав факт допущеного позивачем порушення ПДР, зафіксував його та відреагував на факт вчинення правопорушення. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
В обґрунтування своїх доводів представник відповідача послався на норми Закону України «Про національну поліцію», Кодексу про адміністративні правопорушення, Правил дорожнього руху України, на судову практику апеляційних адміністративних судів, Європейського суду з прав людини.
До свого відзиву представник відповідача додав: сертифікат перевірки, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, експертний висновок DVD-R диск із відеозаписом (а.с.51-60).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно ст. 205 КАСУ неявка позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки в судове засідання з'явився його представник адвокат Стецяк В.М.
Представник позивача адвокат Стецяк В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позов просив розгляд справи проводити без його участі (а.с.60).
Суд, вислухавши представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальону Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Задолинним Ю.С. 10 грудня 2024 року винесено постанову серії ЕНА № 0337137 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с.22).
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 10 грудня 2024 року о 12:05 год. у с. Ваньовичі по вул. Привокзальна, 53, керуючи транспортним засобом Renault Megane Scenic реєстраційний номер НОМЕР_1 у населеному пункті в с. Ваньовичі при дозволеній швидкості руху 50 км/год, рухався зі швидкістю 78 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом TruCam LTI 20/20 TC000584, чим порушив п. 12.4. Правил дорожнього руху (порушення швидкісного режиму в населених пунктах).
В даній постанові міститься підпис ОСОБА_1 про ознайомлення його з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, та отримання ним копії постанови (а.с.22).
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 0337137 від 10 грудня 2024 року протиправною, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами, далі - ПДР)
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України установлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Приписами пункту 12.4. ПДР України визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 222 цього Кодексу органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Приписами частини першої статті 72 КАС України визначено, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено саме на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У даному випадку предметом доказування є факт перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача ОСОБА_1 більш як на двадцять кілометрів на годину у населеному пункті.
Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Отже, поліції надано право використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
З матеріалів справи встановлено, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зафіксований відповідачем на лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20, на підтвердження зазначених обставин відповідачем надано фотознімок, здійснений приладом TruCam LTI 20/20 TC000584, на якому зафіксовано, що автомобіль Renault Megane Scenic з державним номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 78 км/год (а.с.53), рух автомобіля також зафіксовано на відео, яке надане відповідачем (а.с.65).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що остання містить посилання на відповідний технічних засіб, а саме вказано, що вимір проводився приладом TruCam LTI 20/20 TC00058.
Позивач не спростовує тих обставин, що він 10 грудня 2024 року керував автомобілем Renault Megane Scenic з державним номерним знаком НОМЕР_1 у с. Ваньовичі.
Враховуючи, що поліції надано право використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості доказів наявності або відсутності факту правопорушення, суд вважає, що керування позивачем транспортним засобом зі швидкістю 78 км/год. підтверджено належними та допустимими доказами.
Щодо доводів позивача та його представника про неналежність як доказу показань лазерного вимірювача TruCam LTI 20/20 TC000584 суд зазначає таке.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32387, виданого ДП «Укрметртестстандарт» 11.11.2024 року з терміном дії до 11.11.2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 TC000584 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Максимально допустима похибка ±2 км/год (а.с. 62).
Згідно експертного висновку Адміністрації Держспецзв'язку від 18.09.2024 року у вимірювачу швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 TC000584 правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 (а.с.63).
Надані представником відповідача документи в своїй сукупності підтверджують правомірність використання приладу TruCam LTI 20/20 TC000584, а також достовірність результатів, отриманих з його допомогою.
Доводи представника позивача про те, що з урахуванням положень ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, суд вважає помилковими, оскільки зазначеною нормою не встановлено обмежень щодо використання лазерного вимірювача TruCam в ручному режимі.
Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Лазерний вимірювач TruCAM LTI20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM LTI 20/20 також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів у автоматичному режимі (для прикладу в постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2022 року у справі № 344/7337/21, від 17 серпня 2022 року у праві № 349/1283/21, від 10 вересня 2024 року у справі № 608/589/24, від 11.03.2025 року у справі №308/17801/24).
Твердження представника відповідача, що використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ, спростовується дослідженими доказами по справі. Як вже зазначалося максимальна похибка приладу ±2 км/год., а зафіксоване перевищення дозволеної швидкості руху позивачем становить 23 км/год., що значно перевищує визначений рівень похибки та не могло бути обумовлене нею. Відтак суд вважає безпідставними посилання представника позивача на некоректне вимірювання працівниками поліції швидкості руху транспортного засобу, що здійснене із застосуванням пристрою, що не був закріплений стаціонарно.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).
Приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідачем оцінено наявні докази, повно і об'єктивно досліджено всі обставини справи в їх сукупності, як це передбачено ст. 252 КУпАП. Слід зазначити, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч.1 ст.122 КУпАП.
Суд вважає, що відповідачем доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення та спростовано підстави позову, аргументи, пояснення та доводи за ним. Отже відповідач використав усі доступні для нього засоби доказування факту вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, а доводами позивача не спростовуються висновки інспектора.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази повністю підтверджують в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, а саме порушення останнім вимог п. 12.4. Правил дорожнього руху, яким визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Суд враховує, що згідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Порушення вимог частини 1 статті 122 КУпАП, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, на переконання суду, є суспільно небезпечним та може призвести до тяжких наслідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що під час розгляду даного спору, відповідачем доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах законодавства, а отже не підлягають задоволенню.
Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі 605,60 грн. (а.с.23).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України, вважає, що судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Керуючись статтями 77, 94, 139, 241-247, 250-251, 268-272, 286, 295 КАС України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №0337137 від 10.12.2024 року - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено копію рішення після його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, юридична адреса: 03048, м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Повний текст рішення виготовлений 27 березня 2025 року.
Суддя