28.03.2025 Справа 642/1629/25
Провадження 1-кс/642/476/25
28 березня 2025 року м. Харків
Слідчий суддя Ленінського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025221220000385 від 21.03.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-
27.03.2025 до Ленінського районного суду м.Харкова надійшло клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025221220000385 від 21.03.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за №12025221220000385 від 21.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.03.2025 року до ЧЧ надійшла заява від ОСОБА_5 про те, що 20.03.2025 року близько 04:00 години, невстановлена особа здійснила крадіжку кабелів раннього оповіщення з території Харківської нафтобази, що розташована за адресою: м.Харків, вул. Горбачівська, (Магнітогорська) 1.
25.03.2025 в період часу з 14 год. 20 хв. до 14 год. 50 хв., проведено огляд місця події за адресою: м.Харків, вул. Алмазна, 1, де було виявлено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який тримав у руці мішок з полімерного матеріалу всередині якого маються металеві дроти червоного кольору, котрі мають на собі сліди горіння пластику, кіптяви та бруду, мають на собі ознаки дії високих температур. Дроти мають вигляд чотирьох металевих дротів червоного кольору, які заплутані між собою та утворюють клубок. Вказані металеві дроти було вилучено та поміщено в сейф пакет QHY 0044419 роз?яснювальними написами та підписами учасників.
Власником вилученого майна є ТОВ «Харків-Капітал», представником якого згідно довіреності є ОСОБА_5 .
Слідчий зазначає, що достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає наступним критеріям доказу: зберегли на собі його сліди; містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час вказаного кримінального провадження; є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій; набуті кримінально протиправним шляхом, з метою збереження зазначених речових доказів, та використання їх під час досудового розслідування.
Також слідчий вказує, що з метою повного, об'єктивного та всебічного розслідування всіх обставин скоєного кримінального правопорушення, а також враховуючи, всі вилучені предмети зберегли сліди кримінального правопорушення та виникла необхідність у проведенні відповідних судових експертиз, що мають значення для кримінального провадження, виникла необхідність в накладенні арешту на майно, вилучене в ході огляду місця події від 25.03.2025 в період часу з 14 год. 20 хв. до 14 год. 50 хв. за адресою: м.Харків, вул. Алмазна,1.
Прокурор Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова в судове засідання не з'явилась, повідомлена судом про дату, час та місце розгляду клопотання своєчасно та належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, клопотання підтримала, просила суд його задовольнити.
Представник майна ТОВ «Харків-Капітал» - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, повідомлений судом про дату, час та місце розгляду своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників процесу, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів, відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України, не проводилось.
Дослідивши матеріали клопотання та надані докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що в провадженні СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за №12025221220000385 від 21.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Так, 20.03.2025 року до ЧЧ надійшла заява від ОСОБА_5 про те, що 20.03.2025 року близько 04:00 години, невстановлена особа здійснила крадіжку кабелів раннього оповіщення з території Харківської нафтобази, що розташована за адресою: м.Харків, вул. Горбачівська, (Магнітогорська) 1.
25.03.2025 в період часу з 14 год. 20 хв. до 14 год. 50 хв., проведено огляд місця події за адресою: м.Харків, вул. Алмазна, 1, де було виявлено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який тримав у руці мішок з полімерного матеріалу всередині якого маються металеві дроти червоного кольору, котрі мають на собі сліди горіння пластику, кіптяви та бруду, мають на собі ознаки дії високих температур. Дроти мають вигляд чотирьох металевих дротів червоного кольору, які заплутані між собою та утворюють клубок. Вказані металеві дроти було вилучено та поміщено в сейф пакет QHY 0044419 роз?яснювальними написами та підписами учасників.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна відповідно до вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника майна.
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Як визначено у ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як зазначено у п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету, відповідно до положень ст. 170 цього кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 170 КПК України підставою для постановлення ухвали про арешт майна є наявність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правого характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч.11 ст.170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Що стосується постанови про визнання вилученого майна речовим доказом, то слід зазначити, що наявність такого процесуального рішення, відповідно до положень чинного Кримінального процесуального кодексу України, не є беззаперечним фактом відповідності майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Вказане узгоджуються із ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Отже, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання вимог закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та законних інтересів осіб.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить висновку, що прокурор надав слідчому судді належні докази для безспірного висновку про необхідність накладення арешту та те, що ціль такого заходу забезпечення кримінального провадження узгоджується із завданнями кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.170 - 173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025221220000385 від 21.03.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України- задовольнити.
Накласти арешт на вилучене майно під час огляду місця події від 25.03.2025 в період часу з 14 год. 20 хв. до 14 год. 50 хв. за адресою: м.Харків, вул. Алмазна, 1, а саме: на металеві дроти червоного кольору, які мають на собі сліди горіння пластику, кіптяви та бруду, які заплутані між собою та утворюють клубок, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Визначити місцем зберігання вилученого майна камеру речових доказів ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, яка знаходиться за адресою: м.Харків,вул. Зброярська,1.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим, на якого покладається обов'язок визначення місця зберігання майна, щодо якого застосовано арешт.
Ухвала підлягає виконанню з урахуванням вимог постанови КМУ № 1104 від 19 грудня 2012 року про «Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».
Роз'яснити особам, якіне були присутні під час розгляду клопотання, що вони мають право звернутись до суду з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, встановленомуст.174 КПК України.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити, прокурору та особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а особами, які не були присутні під час її проголошення з дня отримання копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_7