Справа № 952/149/25
26.03.2025 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Яценка Є.І.,
за участю секретаря судового засідання - Оданець С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Зачепилівка Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,2247 га з кадастровим номером: 6322284500:09:000:0067, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чернещинського старостинського округу №9 Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області, укладений 27.10.2017 та визнати за ним право власності на вищевказану земельну ділянку.
Свої вимоги мотивує тим, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27.10.2017 було укладено письмовий договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,2247 га з кадастровим номером: 6322284500:09:000:0067, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чернещинського старостинського округу №9 Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області (на той час Чернещинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області). Суттєвими умовами даного договору була повна оплата за земельну ділянку в розмірі 220 000,00 гривень та наступне нотаріальне посвідчення договору протягом 2-х місяців після зняття мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення. На підтвердження отримання коштів віддповідачкою було написано розписку та передано позивачу державний акт на право власності на земельну ділянку та витяг, тобто фактично відбулася передача майна. Однак, незважаючи на взяті на себе зобов'язання, відповідачкою у домовлені строки не було здійснено нотаріальної реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, на телефонні дзвінки вона не відповідає. Тому з метою захисту своїх майнових прав та інтересів, позивач просить суд його позовні вимоги задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, проте від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі та про підтримання позовних вимог. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов не надала. Будь-яких клопотань від відповідачки до суду не надходило.
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що остання не подала відзив, представник позивачки ОСОБА_3 у своїй заяві не заперечувала проти заочного вирішення справи, суд вважає, що є передбачені ст.ст. 280,281 ЦПК України підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовну заяву слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 27.10.2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено в письмовій формі договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,2247 га з кадастровим номером: 6322284500:09:000:0067, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чернещинського старостинського округу №9 Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області (на той час Чернещинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області).
На виконання умов вищевказаного договору покупець передав продавцю грошові кошти у розмірі 220 000,00 грн., що підтверджується розпискою від 27.10.2017, власноручно написаною ОСОБА_2 ..
Відповідно до вказаної розписки ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 220 000,00 грн. в якості оплати за продаж належної їй земельної ділянки площею 4,2247 га з кадастровим номером: 6322284500:09:000:0067.
Крім того, ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на землю, а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХР № 064098 від10.11.2004 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 101683117 від 26.10.2017.
В свою чергу ОСОБА_1 27.10.2017 написав розписку про отримання вищевказаних документів.
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 064098 від10.11.2004 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 101683117 від 26.10.2017 земельна ділянка площею 4,2247 га з кадастровим номером: 6322284500:09:000:0067, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована не території Чернещинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не забороняються законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Згідно з ст. 655 ЦК України, істотними умовами договору купівлі-продажу є найменування майна, що продається, та його ціна.
Сторонами за договором було здійснено повне виконання усіх істотних умов, а саме: позивач сплатив кошти за об'єкт нерухомості земельну ділянку, а продавець передала позивачу документи, що підтверджують право власності на вказане майно.
У відповідності з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до статті 1 протоколу 1 Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 06 вересня 2017 року в цивільній справі № 6-1288цс17, однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року в справі № 142/119/20 зазначив, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (частина друга статті 220 ЦК України).
З урахуванням принципу розумності, очевидно, що позов про визнання договору дійсним на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України є способом захисту цивільних прав та інтересів учасників приватних відносин. Рішення суду про визнання договору дійсним при недодержанні сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору «зцілює» тільки таку ваду як відсутність нотаріального посвідчення договору. При цьому наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається в силу прямої вказівки в частині другій статті 220 ЦК України.
Судом встановлено, що сторони договору, починаючи з моменту передачі та прийняття вказаного майна, мали бажання переоформити вказане майно у нотаріуса після зняття мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Позивач всі свої зобов'язання виконав, користується придбаним майном, однак не може оформити право власності на майно з причин незалежних від нього, через ухилення відповідачки від здійснення дій направлених на нотаріальне посвідчення договору.
Зазначені факти, свідчать про неможливість визнання за позивачем права власності на майно, окрім як за зверненням до суду, з вимогою про визнання договору дійсним, визнання права власності, що є похідним одне від одного та поєднано спільною метою.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що сторонами були виконані усі істотні умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, відбулося передання майна та його оплата, тобто їхні дії абсолютно кореспондуються з виконанням умов договору та наявним на той момент бажанням сторін досягти вказаної мети, майно було правомірно придбано позивачем, беручи до уваги, що нотаріальне посвідчення договору є неможливим у зв'язку з ухиленням відповідачки від виконання свого зобов'язання за цим договором, а також враховуючи те, що позивач має непорушне право на законне володіння своїм майном, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання за позивачем права власності на земельну ділянку підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 209, 220, 328,334, 638, 655, 657 ЦК Україна, ст. ст. 10, 11, 209, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,2247 га з кадастровим номером: 6322284500:09:000:0067, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чернещинського старостинського округу №9 Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області, укладений 27.10.2017 між ОСОБА_1 , як покупцем та ОСОБА_2 , як продавцем.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 4,2247 га з кадастровим номером: 6322284500:09:000:0067, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чернещинського старостинського округу №9 Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського ерсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.І. Яценко