справа № 619/8634/24
провадження № 2/619/208/25
іменем України
26 березня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.
Справа № 619/8634/25
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ»;
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув позов за правилами спрощеного позовного провадження про стягнення заборгованості за послуги газопостачання.
Стислий виклад позиції сторін.
24 жовтня 2024 року ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», в особі представника Хом'яка Р.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 52 311,09 грн, 3% річних у розмірі 1 034,33 грн та інфляційних витрат у розмірі 3 325,80 грн. В обґрунтування зазначено, що 25.04.2023 Котелевським районним судом Полтавської області видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» заборгованість за спожитий природній газ в розмірі 52 311,09 грн, 3% річних в розмірі 1034,33 грн, інфляційні витрати в розмірі 3325,80 грн, судовий збір в розмірі 248,10 грн. 30 вересня 2024 року ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області було скасовано судовий наказ у справі №535/3138/22. Відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.05.2015 р. №1588 та від 11.05.2017 р. №633, ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» (код ЄДРПОУ 39590621) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України. З метою здійснення обліку всіх операцій щодо нарахувань за спожитий природний газ, оплат та інших операцій, на ім'я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2 Розділу III «Правил постачання природного газу», затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Представник позивача зазначає, що постачання природного газу відбулось в результаті цивільно-правових відносин на підставі угоди на постачання природного газу, яка була укладена шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме - в силу загальних приписів цивільного законодавства, оскільки замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір, контрагент може вчинити дії, які підтверджують наявність правовідносин між контрагентами, зокрема прийняти товар, сплатити відповідні суми, підписати документи, які підтверджують факт отримання послуги, тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає згоду споживача на укладання договору. Внаслідок нехтування відповідачем своїх обов'язків щодо повної та своєчасної оплати послуг за газопостачання утворилася заборгованість яка, з урахуванням зарахування платежів у рахунок погашення існуючої заборгованості відповідно до черговості її виникнення відповідно абзац. 2 п. 25 Правил постачання природного газу, склала 52 311,09 грн, фактично за період: з 01.08.2020 по 30.11.2021 року включно, яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» провело нарахування 3% річних за період з 01.09.2020-31.12.2021 включно у розмірі 1034,33 грн, інфляційних втрат за період з 01.09.2020-31.12.2021 включно у розмірі 3325,80 грн.
У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Терещенко В.В. зазначає, що позовні вимоги не є повністю обґрунтованими, тому визнає їх частково. Вказує, що станом на момент ознайомлення з Довідкою про заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_2 , стороні відповідача є незрозумілим, і останній категорично заперечує, походження показників нарахувань за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 в об'ємі 3595,31 м3 на суму 28 726,55 грн. При загальній замовленій споживачем (відповідачем) потужності споживання побутового газу на рік в об'ємі 2944,94 м3, побутовий споживач фізично не здатний спожити понад 3,5 тисячі кубометрів газу за місяць. Також з вказаної довідки та доданих матеріалів не вбачається, що за коригування проводились та на яких підставах, при відсутності споживання газу з травня по листопад 2021 року ТОВ "Харківгаз збут" нараховує відповідачу споживання за один місяць в об'ємі більшому, ніж за рік. Жодних підтверджуючих документів щодо споживання природного газу в об'ємі 3595,31 м3 відповідач не отримував, жодних актів не підписував, відомостями про такий об'єм споживання не володів, більше того, як побутовий споживач не міг фізично спожити такий об'єм. Позивачем на підтвердження розміру позовних вимог, даних переданих оператором ГРМ, щодо спожитого обсягу природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_2 також не надавалось.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
25 жовтня 2024 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 09 год 30 хв 27 листопада 2024 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 20 листопада 2024 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 22 листопада 2024 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 26 листопада 2024 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
27 листопада 2024 року судове засідання відкладено на 09 год 30 хв 09.12.2024.
09 грудня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Терещенко В.В. подала до суду відзив на позов.
09 грудня 2024 року судове засідання відкладено на 10 год 00 хв 13.01.2025.
13 січня 2025 року судове засідання відкладено на 10 год 00 хв 03.02.2025.
03 лютого 2025 року судове засідання відкладено на 12 год 00 хв 25.02.2025.
25 лютого 2025 року судове засідання відкладено на 13 год 00 хв 26.03.2025.
У судове засідання представник позивача Погрібна Т.С. не з'явилася, через систему «Електронний суд» подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати без участі представника ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник не з'явилися, представник відповідача Терещенко В.В. через систему «Електронний суд» надала до суду заяву, у якій просить розглядати справу у її відсутність. Також додатком до клопотання додала відповідь АТ «ХАРКІВГАЗ», надану на адвокатський запит у якій міститься інформація щодо обсягів споживання природного газу, визначених по особовому рахунку ОСОБА_2 та відображених на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи - ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» за період з 01.10.2021 по 31.12.2021. Відповідно до наведеної таблиці за період 01.11.2021-30.11.2021 обсяг споживання - 3595,31 м3.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно Довідки про заборгованість за природний газ перед ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 (згідно даних оператора ГРМ), заборгованість за послуги газопостачання за період з 01.08.2020 по 30.11.2021 складає 52 311,13 грн. Нараховано 3% річних за період з 01.09.2020-31.12.2021 у розмірі 1034,33 грн, інфляційні втрати за період з 01.09.2020-31.12.2021 у розмірі 3325,80 грн.
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» з 01.07.2015 здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території Харківської області на підставі ліцензії на постачання природного газу, виданої Національною Комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України, згідно Постанови № 1588 від 21.05.2015 (переоформлена на безстрокову Постановою № 2283 від 08.09.2015), та з 11.05.2017 - згідно Постанови № 633 від 11.05.2017 (виданої на постачання природного газу на території України).
На ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» покладено спеціальні обов'язки щодо постачання Природного газу населенню Харківської області згідно Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (затверджено Постановою КМУ № 758 від 01.10.2015, з 01.04.2017 - відповідно до Постанови КМУ № 187 від 22.03.2017, з 01.11.2018 - відповідно до Постанови КМУ № 867 від 19.10.2018).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» надає послуги з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 .
Об'єкт побутового споживача - це територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування). Побутовий споживач - це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (Операторами ГРМ) регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 (надалі - Правила постачання природного газу) на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу".
Відповідно до розділу III Правил постачання природного газу, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Типовий договір постачання природного газу з побутовим споживачем затверджено постановою НКРЕКП від 01.12.2015 року № 2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам», яка набрала чинності з 01.12.2015 року. Його було офіційно опубліковано в газеті «Слобідський край» № 156 від 31.12.2015, та розміщений на офіційному сайті Товариства.
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов'язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Відповідно до п. 4 розділу III Правил для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об'єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов'язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 лютого 2020 року (справа № 628/3489/18, провадження № 61-16876св19).
Відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу, які надаються ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ».
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з постачання та розподілу природного газу віднесено до комунальних.
Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 7 до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно частини 1 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За приписами статті 40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, затверджено Кодекс газорозподільних систем, яким визначено взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» відповідно до ліцензії надає послуги з постачання природного газу на території Харківської області.
Пунктом 2 глави 1 Розділу 6 Кодексу газорозподільним систем передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів до газорозподільної мережі для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498.
Відповідно до п. 3 глави 3 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою типового розподілу природного газу.
Згідно п. 7 гл. 3 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь - яких дій які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви - приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та /або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно п. 1 глава З Розділу 11 Кодексу ГРС, якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об'єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення.
Відповідно до ст. 322 ЦК власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наведене свідчить, що відповідач зобов'язаний був своєчасно і в повному обсязі оплачувати за спожитий природний газ.
З огляду на Довідку про заборгованість за природний газ перед ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 (згідно даних оператора ГРМ), має заборгованість за послуги газопостачання за період з 01.08.2020 по 30.11.2021 у розмірі 52 311,13 грн. Також нараховано 3% річних за період з 01.09.2020-31.12.2021 у розмірі 1034,33 грн, інфляційні втрати за період з 01.09.2020-31.12.2021 у розмірі 3325,80 грн.
Відповідно до відповіді АТ «Оператор газорозподільної системи «ХАРКІВГАЗ» від 26.02.2025 № 202, наданої на адвокатський запит щодо обсягів споживання природного газу, визначених по особовому рахунку ОСОБА_2 та відображених на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи - ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» за період з 01.10.2021 по 31.12.2021. Відповідно до наведеної таблиці за період 01.11.2021-30.11.2021 обсяг споживання - 3595,31 м3.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 530 ЦК України передбачено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідачем ОСОБА_1 на даний час заборгованість за спожитий природний газ не сплачена.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з цього, відповідач повинен сплатити заборгованість за послуги з постачання природного газу.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача не заперечувала факту заборгованості, проте не погоджується з нарахуванням заборгованості за спожитий природний газ за період з 01.11.2021 по 30.11.2021.
Так, згідно наявної у матеріалах справи Довідки про заборгованість за природний газ перед ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» відповідачу, серед іншого, нараховано плату за спожитий обсяг 3595,31 м3 природного газу за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 в сумі 22 671,51 (28726,55-6055,04) грн.
Також відповідно до відповіді АТ «Оператор газорозподільної системи «ХАРКІВГАЗ» від 26.02.2025 № 202, та наведеної в ній таблиці за період 01.11.2021-30.11.2021 обсяг споживання по природного газу по особовому рахунку ОСОБА_2 - 3595,31 м3.
Разом з тим, жодного належного доказу, який би підтверджував здійснення постачання природного газу на користь відповідача в обсязі, більшому ніж це підтверджено довідкою Оператор ГТС, яким є АТ «Харківгаз», суду не надано.
Відтак, суд вважає вимогу позивача щодо наявної у відповідача заборгованості у розмірі, більшому ніж це встановлено на підставі досліджених доказів, необґрунтованою, а тому, суд погоджується з доводами представника відповідача та вважає нарахування визначені позивачем за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 необґрунтованими та в цій частині відмовляє у задоволенні позову.
За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за період з 01.08.20 по 31.10.2021 в сумі 29 639,62 грн.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, він на підставі ст. 625 ЦК України на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу та проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, розмір 3% річних за період з 01.09.2020-31.10.2021, який суд вважає доведеним, становить 772,05 грн, сума інфляційних втрат, які понесені позивачем внаслідок неповернення боржником суми боргу виходячи зі строку невиконання відповідачем свого зобов'язання за період 01.09.2020-31.10.2021 становить 2 593,45 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги газопостачання у розмірі 29 639,62 грн, 3% річних у розмірі 772,05 грн, інфляційних втрат у розмірі 2593,45 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).
Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Також суд відмічає таке.
Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України також гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.
Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Зв'язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).
У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід'ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, п. 50), в аспекті змагальності, наголошується на тому, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд; стаття 6 Конвенції, в той же час, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами. Аналогічна позиція також міститься у рішенні в справі «Олюджіч проти Хорватії» (Olujic v Croatia), №22330/05, п. 77).
В інших рішеннях цього Суду сформовані такі підходи до розуміння принципу змагальності: згідно зі статтею 19 Конвенції обов'язок Суду полягає у забезпеченні дотримання зобов'язання, що здійснюються Договірними сторонами Конвенції, зокрема, його функція не стосується фактів чи законів, які враховані національним судом, якщо тільки вони не порушили прав та свобод, захищених Конвенцією; Суд не може погодитися принципово та абстрактно з тим, щоб незаконно отримані докази можуть бути допустимими («Schenk v. Switzerland, заява №10862/84, п.п 45-46; «Garcia Ruiz v. Spain», заява №30544/96, п. 28; Spang v. Switzerland, №45228/99, п. 32); Суд повторює, що він не уповноважений замінювати свою оцінку фактичних обставин, зроблену національними судовими органами, проте відповідно до прецедентної практики Суду вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази; завдання Суду, серед іншого, установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, було справедливим у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції («Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands), заява №14448/88, п. 31).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в сумі 33 005,12 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 763,20 грн (33 005,12 грн х 100% : 56 671,22 грн = 58,23% х 3028,00 грн = 1763,20 грн).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» заборгованість за послуги з газопостачання в розмірі 29 639,62 грн, 3% річних у розмірі 772,05 грн та інфляційних витрат у розмірі 2593,45 грн, а всього 33 005 (тридцять три тисячі п'ять) гривень 12 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» судові витрати у розмірі 1 763,20 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач: ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», місцезнаходження: м. Харків, вул. Болбочана Петра, 54, ідентифікаційний код 39590621;
відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 31 березня 2025 року.
Суддя Є. А. Болибок