Справа № 615/2375/24
Провадження № 2/615/104/25
27 березня 2025 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Левченка А.М.,
за участю: секретаря судового засідання Павлович В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Валки за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, -
ОСОБА_1 звернувся до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі 4 630,00 доларів США.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 24.10.2024 року ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , уклали договір позики у формі розписки, за умовами якого позивач надав у борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4630,00 доларів США зі строком повернення боргу до 10.11.2024 року включно. Зміст долученої до позову розписки свідчить про те, що ОСОБА_2 погодився з усіма істотними умовами договору позики, зокрема щодо суми позики, власного обов?язку повернути отримані (позичені) кошти, а також строку, у який має бути виконане зобов?язання. Проте, ОСОБА_2 не виконав прийняте на себе зобов?язання та не повернув йому борг. У зв?язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов?язань за договором позики позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про погашення боргу. Натомість, відповідач борг не повернув навіть частково, у зв?язку з чим ОСОБА_1 змушений був звернутись до суду.
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 08.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 05.02.2025 року, витребувано від ОСОБА_1 оригінал розписки від 24 жовтня 2024 року.
Ухвалою суду від 06.03.2025 року закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій вказав, що позов ОСОБА_1 визнає в повному обсязі, зауважив, що хотів сплатити борг вчасно.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що 24.10.2024 року ОСОБА_2 надано письмову розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 4630 доларів США, без відсотків, які він зобов'язався повернути в строк 10 листопада 2024 року (включно). Оригінал розписки подано на виконання ухвали суду від 05.02.2025 року та знаходиться в матеріалах справи.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. Аналогічна правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 15.05.2019 року у справі № 707/2606/16-ц).
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Договір позики за своєю юридичною природою є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, між сторонами по справі виникли правовідносини позики. На підтвердження укладення договору позики та його умов представлена розписка позичальника, факт власноручного підписання якої та отримання від кредитора грошової суми у розмірі 4630 США ОСОБА_2 визнає, про що надав заяву до суду про визнання позову. Станом на момент розгляду даної справи докази виконання відповідачем зобов'язань з повернення суму позики в матеріалах справи відсутні.
Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 4630,00 доларів США.
Що стосується стягнення суми позики в іноземній валюті - доларах США, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у валюті, визначеній договором, а саме у виді 4630,00 доларів США.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивачем за пред'явлення даного позову сплачено 1937,41 грн судового збору (квитанція № 1875-9417-9320-2905 від 27.12.2024 року), тому відповідно до вимог ст. 142 ЦПК України враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі до початку судового розгляду по суті, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 142, 206, 211, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 24.10.2024 року в розмірі 4630 (чотири тисячі шістсот тридцять) доларів США.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,71 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень сімдесят одну копійку).
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 968,71 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень сімдесят одну копійку), згідно квитанції № 1875-9417-9320-2905 від 27.12.2024 року при поданні позовної заяви на рахунок: отримувач коштів: ГУК Харків обл/МТГ Валки/22030101, код за ЄДРПОУ: 37874947, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача: UA178999980313101206000020591, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 28 березня 2025 року
Суддя А.М. Левченко