Справа №-613/635/25 Провадження №-3/613/227/25
28 березня 2025 року
Суддя Богодухівського районного суду Харківської області Шалімов Д.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кагарлик Кагарликського району Київської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,-
До Богодухівського районного суду Харківської області надійшов до розгляду адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 034230 від 27 березня 2025 року, 15 березня 2025 року о 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 , якого протягом року, 18 грудня 2024 року, було піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за місцем проживання : АДРЕСА_1 , повторно протягом року вчинив насильство психологічного характеру відносно колишньої співмешканки ОСОБА_2 , а саме: вчинив з нею сварку, яка тривала протягом 15-20 хв., в ході якої висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, висловлював образи, на зауваження припинити свої дії не реагував, чим спричинив емоційну невпевненість ОСОБА_3 , та не здатність захистити себе, внаслідок чого останній було завдано шкоду психологічному здоров'ю.
ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечив, що дійсно 15 березня 2025 року він посварився зі своєю колишньою співмешканкою ОСОБА_3 .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною третьою ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантований розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 року у справі «Михайлова проти України» зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (п. 26, 27 постанови Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17).
В ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 263/10894/2020).
Правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з критеріїв Енгеля(Engel and Others v. the Netherlands, рішення 8 червня 1976 року, заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), відноситься до «кримінальних» у розумінні ЄСПЛ.
У справах про адміністративні правопорушення застосовується принцип презумпції невинуватості, згідно якого всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (рішення Європейського суду з прав людини від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України»; ст. 62 Конституції України; рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 у справі № 1/34/2010; п. 39 постанови Верховного Суду 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Зміст стандарту доказування «поза розумним сумнівом» розкритий у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі № 195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17, від 16.09.2020 у справі № 760/23459/17, від 02.12.2022 у справі № 758/1780/17, від 29.11.2022 у справі № 693/1546/14-к, згідно яких такий стандарт доведення означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
У відповідності до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії», від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Протокол про адміністративне правопорушення не міститься будь-яких даних відносно того, що внаслідок дій ОСОБА_1 було завдано шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Між тим ці обставини (завдання шкоди фізичному здоров'ю або завдання шкоди психічному здоров'ю є обов'язковими елементами складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та повинні бути зазначені у протоколі.
Відтак, ситуація між особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілою, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення.
Ураховуючи відсутність даних щодо реального спричинення шкоди психічному здоров'ю потерпілої, суд позбавлений можливості встановити поза розумним сумнівом наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .
При цьому суд констатує, що позбавлений процесуальної можливості в даній категорії справ збирати за власною ініціативою докази на підтвердження винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та зобов'язаний розглянути справу виключно в межах доказування тих фактичних обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Виниклі сумніви щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на користь ОСОБА_1 .
Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо недоведеності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 та закриває провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 33-35, 40-1, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251-252, 279, 283-285 КУпАП
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.