Справа №-613/601/25 Провадження №-3/613/223/25
28 березня 2025 року
Богодухівський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Шалімова Д.В., за участі секретаря судового засідання Герасимюк Л.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові матеріали, що надійшли від Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
До Богодухівського районного суду Харківської області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно вказаного вище протоколу, 17 березня 2025 року 0 13.02 год. ОСОБА_1 за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив насильство психологічного характеру відносно батька ОСОБА_2 , а саме: вчинив з ним сварку, яка тривала протягом 20-40 хв., в ході якої висловлювався на його адресу нецензурною лайкою, висловлював образи, на зауваження припинити свої дії не реагував, чим спричинив емоційну невпевненість ОСОБА_2 , та не здатність захистити себе, внаслідок чого останньому було завдано шкоду психологічному здоров'ю.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він є інвалідом 3 групи, у нього невиліковна хвороба, через яку його організм не сприймає багато продуктів харчування. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я він змушений був звільнитися з роботи та переїхати на проживання до своїх батьків. 17 березня 2025 року мати напекла пирогів, які йому не можна вживати, через що він рознервувася, це також наслідки хвороби, оскільки він легко нервово збуджується, та почав сваритися з батьком. Він накричав на батька, а той у відповідь на нього, та викликав працівників поліції. Зазначив, що конфлікт вони між собою владнали.
ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 є його сином, та на даний час вони проживають в одному будинку по АДРЕСА_1 . Син хворіє і йому дійсно не можна вживати деякі продукти харчування, через свою хворобу він нервує, у зв'язку з чим між ними виникають конфлікти. 17 березня 2025 року, вони дійсно посварились з сином, через їжу, та один на одного накричали і він викликав поліцію, на даний час конфлікт між ними вирішено, наступного дня вони поговорили, та з'ясували всі питання. Чи була спричинена шкода його психічному здоров'ю, пояснити не зміг.
Суд заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 цього Закону передбачено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
За визначенням ст.269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Разом з тим, у протоколі серії ВАВ № 034216 від 17 березня 2025 року зазначено: «чим спричинив емоційну невпевненість ОСОБА_2 , та не здатність захистити себе, внаслідок чого останньому спричинено було завдано шкоду психологічному здоров'ю».
При цьому, слід відмітити, що доказів спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 , до матеріалів справи не додано.
Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_2 від 17 березня 2025 року не містить відомостей про заподіяння йому такої шкоди.
Вказані розбіжності не дають можливості суду встановити наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи із практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст. ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .
Судом було досліджено протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, протокол про прийняття заяви від ОСОБА_2 , згідно якого не зазначено в чому проявилось психічне насильство, та як виразилось, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , характеристику на ОСОБА_1 , відеозапис з нагрудної камери BodiCam, однак доказів спричинення шкоди психологічному здоров'ю потерпілому судом не встановлено, не міг їх зазначити і потерпілий в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Зважаючи на викладене вище, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 9, 245, п. 1 ч. 1 ст.247, ст.ст. 251, 252, 268, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя,-
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст 173-2 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.