Справа №: 398/3432/23
провадження №: 2/398/137/25
Іменем України
(повний текст)
"26" березня 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Молонової Ю.В.,
при секретарі Борозні Л.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Деркаченка Ю.О.,
третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_1 , до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності органу місцевого самоврядування незаконною, зобов'язання вчинити дії щодо облаштування помешкання з урахуванням потреб особи з інвалідністю та відшкодування моральної шкоди, -
Адвокат Бугайченко Т.А., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_3 , звернулася до суду із позовом до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності органу місцевого самоврядування незаконною, зобов'язання вчинити дії щодо облаштування помешкання з урахуванням потреб особи з інвалідністю та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач являється особою з інвалідністю І групи безтерміново, з дитинства, має ураженням опорно-рухливого апарату та йому було встановлено діагноз - розумова відсталість у ступені глубокої дебільності. У зв'язку із наявними захворюваннями він не може самостійно пересуватись без ходунків, має обмеження у спілкуванні, потребує постійного стороннього догляду. Йому постійно потрібні ліки, памперси, засоби гігієни, які він вимушений купувати за мінімальну пенсію.
Позивач та ОСОБА_2 , яка здійснює за ним догляд, зареєстровані та проживали до квітня 2018 року у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Але у 2018 році вони були вимушені змінити місце проживання та переселитись до будинку АДРЕСА_2 цього ж населеного пункту, через відсутність у будинку АДРЕСА_1 належних умов для проживання особи з інвалідністю. Будинок АДРЕСА_2 також не має належних умов для проживання.
Домоволодіння АДРЕСА_1 , належало його колишній тещі ОСОБА_4 , з якою вони почали проживати через її тяжку хворобу та необхідністю здійснювати за нею догляд. У 2011 році ОСОБА_4 померла, а її донька успадкувала будинок, в якому він і зареєстрований, і проживав до квітня 2018 року.
Оскільки позивач та ОСОБА_2 опинились у складних життєвих умовах, вони почали звертатись до органів місцевого самоврядування із заявами про допомогу щодо облаштування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , під потреби особи з інвалідністю.
Але станом на дату звернення до суду до будинку лише підведено водопостачання (у самому будинку води немає), зроблено окремий вхід до будинку, встановлено вхідні двері та збудовано тимчасовий ганок для користування будівельниками. Для нього особисто ганок небезпечний та незручний, адже поручні та сходинки на ньому хитаються, а площа ганку дуже мала. Наразі у будинку проживати неможливо, адже у ньому відсутнє опалення та водопостачання, житлові кімнати потребують ремонту.
У зв'язку із тим, що позивач відноситься до маломобільних груп населення та пересувається лише на інвалідному візку, а в межах подвір'я на ходунках, через відсутність пандусу, потрапити до будинку він взагалі не має жодної можливості.
На разі, через свою неспроможність допомогти, представники відповідача постійно пропонують позивачу влаштуватись до спеціалізованого психоневрологічного будинку-інтернату, посилаючись на те, що саме для інвалідів з психічними захворюваннями не передбачено коштів на покращення житлово-побутових умов, чим порушують його права на вільний вибір місця проживання, достатній рівень життя у безпечному та облаштованому середовищі.
Звичайним для позивача способом життя є, наскільки це можливо, самостійне планування свого майбутнього, де він переважно сам вирішує: тривалість сну та відпочинку; читання, перегляд фільмів, програм, газет, тощо; спілкування і комунікація там, та з тими людьми, до яких він звик і які звикли до нього.
Враховуючи те, що Приютівська селищна рада, як попередньо і Новоселівська, в особі своїх посадових осіб, у значній мірі сприяла поглибленню кризової ситуації в його житті своїми рішеннями, інформацією, бездіяльністю, поведінкою під час перевірок «належного» догляду, вважає, що вказані органи навмисно створювали економічний, психологічний та фізичний тиск з тим, щоб виключити його із громади шляхом переселення до будинку-інтернату.
Ці дії посадових осіб відповідача принижують його та завдають моральних страждань. Розмір заподіяної йому моральної шкоди він оцінює у 200 000 грн.
Враховуючи викладене просить визнати бездіяльність органу місцевого самоврядування незаконною, зобов'язати відповідача облаштувати його житлове приміщення з урахування потреб для людей з інвалідностями, стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.
Ухвалою судді від 29.11.2023 по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Посилалася на підстави, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити. Посилався на неможливість облаштування будинку за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням потреб особи з інвалідністю, оскільки вказанийбудинок не має власника. Земельна ділянка, на якому розташований будинок, також не має власника. Також зазначив, що моральна шкода позивачем не обґрунтована, оскільки захворювання, на які посилається представник позивача, отримані позивачем у дитинстві і ніяким чином не стосуються дій працівників відповідача.
Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити. Пояснила, що ОСОБА_3 є колишнім чоловіком її матері та вона здійснює за ним догляд. Він є інвалідом 1 групи, у нього психоневрологічне захворювання, а також захворювання опорно-рухомого апарату. Він не може самостійно пересуватись, потребує постійного стороннього догляду. Також у нього хронічна діарея та складнощі у комунікації з іншими людьми, оскільки має функціональне порушення мови (заікання). В2018 році вони вирішили облаштувати ОСОБА_3 місце в будинку із санвузлом, щоб йому було зручніше. Проте на його пенсію цього зробити неможливо, у зв'язку з чим вони з 2018 року стали звертатися до органів місцевого самоврядування, до Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, Кіровоградської обласної державної адміністрації, Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області із проханням поліпшення житлово-побутових умов для особи з інвалідністю. Просили у будинку в АДРЕСА_1 встановити пандус, відновити роботу системи опалення, встановити котельну обладнання, облаштувати санвузол та відновити у будинку водопостачання. Проте отримували лише відписки та пропозиції влаштувати ОСОБА_3 до інтернату, на що він категорично не погоджується. Через бездіяльність місцевої влади вона змушена самотужки забезпечувати ОСОБА_3 водою та дровами для задоволення його фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб. Представники відповідача неодноразово приїжджали до них, складали акти про обстеження умов проживання, проте це ні до чого не призводило. Все це завдавало позивачу моральних страждань, у зв'язку з таким відношенням у ОСОБА_3 у 2021 році був інфаркт. Також зазначила, що право власності на будинок АДРЕСА_1 зараз не зареєстровано, оскільки бабуся померла, а мама ще не оформила право на спадкове майно. У зв'язку з ремонтом в будинку АДРЕСА_3 запропонував їм там пожити на час проведення ремонту. Проте, там також відсутні належні умови, будинок фактично не опалюється, відсутнє електропостачання. В таких нелюдських умовах вони з ОСОБА_3 проживають.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 отримує пенсію по інвалідності, є дитиною війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (т.1 а.с.205-206).
Згідно з копією довідки до огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 577012, ОСОБА_3 встановлено першу Б групу інвалідності з 17.09.2021, інвалід з дитинства, безтерміново (т.1 а.с.208).
Згідно з копією трудової книжки від 01.10.1962 року, ОСОБА_3 працював з 26.04.1967 року по 19.08.1996 року, є Ветераном праці (т.1 а.с.209-211).
Відповідно до копії висновку від 12.11.2012, ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду (т.1 а.с.214).
Щодо ОСОБА_3 складено індивідуальну програму реабілітації інваліда №790, якою передбачено обмеження та потреби (т.1 а.с.215-216).
Згідно з копією Витягу від 22.05.2023 № 104, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (т.1 а.с.217).
З довідки про реєстрацію місця проживання за період з 26.03.2009 по 22.05.2023, виданої відділом ЦНАП Приютівської селищної ради, вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.220).
З довідки Приютівської селищної ради №105 від 22.05.2023 вбачається, що ОСОБА_3 дійсно проживає без реєстрації в АДРЕСА_4 (т.1 а.с.218-219).
Відповідно до рішення Приютівської селищної ради № 840 від 20.12.2022, АДРЕСА_1 (т.1 а.с.221-223).
З копії заяви від 15.05.2023 вбачається, що ОСОБА_3 звертався до Приютівської селищної ради із проханням провести перевірку його соціально-побутових умов проживання, видати довідку про склад сім'ї та припинити тиск щодо згоди на влаштування до психоневрологічного будинку (т.1 а.с.224-225).
Згідно з копією Акту обстеження умов проживання від 25.02.2020, Олександрійською райдержадміністрацією проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначено заходи, які необхідно здійснити, а саме: встановити пандус облаштований поручнями, відновити систему опалення, необхідно облаштувати тамбур (т.1 а.с.228).
Згідно з Актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 27.09.2021, складеного Виконавчим комітетом Приютівської селищної ради, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , потребує ремонту під особу з інвалідністю - облаштування пандусу, відновлення системи опалення, підведення до помешкання та заведення в нього водопостачання, облаштування санвузла (т.1 а.с.229).
Згідно з Актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 від 05.10.2021 № 145, складеного Виконавчим комітетом Приютівської селищної ради, визначено потреби сім'ї ОСОБА_3 (т.1 а.с.230).
Згідно з Актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 без дати, складеного Виконавчим комітетом Приютівської селищної ради, визначено потреби сім'ї ОСОБА_3 (т.1 а.с.231).
Згідно з Актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 від 11.03.2019 № 120, складеного Виконавчим комітетом Приютівської селищної ради, визначено потреби сім'ї ОСОБА_3 (т.1 а.с.232-233).
Згідно копії листа вих.№1196-02-09 від 10.12.2020, ОСОБА_8 повідомлено, що Новоселівська сільська рада, здійснює функції, як суб'єкт господарювання та продовжує виконувати бюджет, який прийнятий Новоселівською сільською радою, як орган місцевого самоврядування, на 2020 рік. В прийнятому бюджеті Новоселівської сільської ради не передбачені кошти на поліпшення житлово-побутових умов (т.1 а.с.234).
Листом Приютівської селищної ради вих.№1219-02-09 від 16.12.2020, ОСОБА_8 повідомлено, що програмою не передбачено можливість виділення коштів на забезпечення питною водою та твердим паливом громадян. Також, в прийнятому бюджеті Новоселівської сільської ради на 2020 рік не передбачені кошти на поліпшення житлово-побутових умов (т.1 а.с.235).
Листом Приютівської селищної ради вих.№16-02-09 від 05.01.2021, ОСОБА_8 повідомлено, що рішенням від 24.12.2020 затверджено програму з надання одноразової матеріальної допомоги незахищеним категоріям населення, які зареєстровані та проживають на території Приютівської селищної ради на 2021 рік. Враховуючи вищевикладене, Приютівська селищна рада не має визначених чинним законодавством України підстав та можливостей для задоволення порушеного у зверненні запиту про допомогу (т.1 а.с.238-239).
Листами Приютівської селищної ради від 16.03.2023 вих.№213-02-09 та №214-02-09, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 повідомлено, що догляд за хворим включає в себе комплекс заходів, а саме: гігієнічне утримання приміщення, самого хворого, обладнання зручного ліжка, чиста постільна білизна та одяг, організація харчування хворого, надання йому допомоги при прийомі їжі, при туалеті, при різних хворобливих станах, що виникають у перебігу хвороби, забезпечення його дровами, продуктами харчування та водою, тощо. У разі відмови здійснювати догляд за ОСОБА_3 , постійний сторонній догляд він може отримати лише у державному психоневрологічному будинку-інтернаті, так як на території Приютівської селищної ради послуги стаціонарного нагляду не надаються (т.1 а.с.241-243).
Листом Приютівської селищної ради від 05.05.2021 вих.№371-02-09, ОСОБА_8 повідомлено, що згідно з Державним стандартом стаціонарного догляду за особами, які втратили здатність до самообслуговування чи не набули такої здатності, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 29.02.2016 № 198, в закладах життєдіяльності осіб з інвалідністю з наданням їм місця для забезпечення життєдіяльності осіб з інвалідністю з наданням їм місця для проживання та передбачено: стаціонарне перебування, харчування, допомога у дотриманні особистої гігієни, спостереження за станом здоров'я та організація надання медичної допомоги відповідно до призначень лікарів, надання реабілітації, психологічна допомога (т.1 а.с.248-249).
Листом Приютівської селищної ради від 04.01.2021 №09-02-09, ОСОБА_8 повідомлено, що програми селищної ради не передбачено коштів для надання одноразової матеріальної допомоги на вирішення житлово-побутових проблем (здійснення ремонтних робіт у помешканні і т.п.) осіб з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного захворювання, проте Вони маються право звернутись до селищної ради із заявою щодо отримання одноразової матеріальної допомоги на лікування (т.1 а.с.250).
Листом Приютівської селищної ради від 03.02.2021 №121-02-09, ОСОБА_8 повідомлено, що у зв'язку з неможливістю самостійно подолати складні життєві обставини, в яких Вони знаходяться разом із ОСОБА_3 , селищна рада рекомендує їй, як особі яка здійснює догляд за інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу, зібрати необхідний пакет документів для влаштування ОСОБА_3 до інтернатного закладу та звернутись до селищної ради із відповідною заявою (т.2 а.с.1).
Листом Комунальної установи «Центра надання соціальних послуг Приютівської селищної ради» від 21.01.2022 № 29/05, ОСОБА_3 повідомлено, що доставка води - це один із заходів, що становить зміст соціальної послуги догляду вдома. Так як громадянка ОСОБА_2 здійснює за ним постійний догляд, то це входить в її обов'язок. У виключних випадках установа може надати послугу з доставки води, але за плату згідно затверджених тарифів (т.2 а.с.2-3).
Листом Приютівської селищної ради від 24.05.2023 №4431-02-09, ОСОБА_8 повідомлено, що згідно з Державним стандартом стаціонарного догляду за особами, які втратили здатність до самообслуговування чи не набули такої здатності, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 29.02.2016 № 198, в закладах такого типу створено умови для забезпечення життєдіяльності осіб з інвалідністю з наданням їм місця для проживання та передбачено: стаціонарне перебування, харчування, допомога у дотриманні особистої гігієни, спостереження за станом здоров'я та організація надання медичної допомоги відповідно до призначень лікарів, надання реабілітації, психологічна допомога (т.2 а.с.4).
Відповідно до копії рішення Приютівської селищної ради №1 від 26.02.2021, вирішили враховуючи те, що ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2 , яка офіційно здійснює за ним догляд, не в змозі самостійно вирішити питання щодо водопостачання та водовідведення, облаштування пандусу, відновлення системи опалення, рекомендувати Приютівській селищній раді вжити заходів щодо надання матеріальної або натуральної допомоги, шляхом залучення благодійників, за умови продовження громадянкою ОСОБА_2 догляду за ОСОБА_3 , інвалідом ІІ групи, внаслідок психічного захворювання, та за умови проживання їх за місцем реєстрації (а.с.7).
У період з 2018 по 2020 ОСОБА_2 зверталась до Кіровоградського обласного контактного центру із заявами щодо надання їм допомоги (т.2 а.с.10-15).
Листами Кіровоградської обласної державної адміністрації в період 2021 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 повідомлено про порядок надання матеріальної допомоги, про облаштування житла під потреби заявника, про відсутність підстав для проведення ремонту за місцем проживання заявника, про порядок надання соціальних послуг (т.2 а.с.17-41).
Листом вих. №122 від 11.03.2019 Новоселівська сільська ради повідомила ОСОБА_9 , що кошти в бюджеті сільської ради передбачено на надання одноразової допомоги виключно на лікування (т.2 а.с.42).
Листами Олександрійської районної державної адміністрації в період 2019-2021 років, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 повідомлено про порядок надання матеріальної допомоги, про облаштування житла під потреби заявника, про порядок влаштування особи до інтернатного закладу, про відсутність підстав для проведення ремонту у приватних будинках, про порядок надання соціальних послуг, порядок поділу об'єкту нерухомого майна, про порядок отримання житлової субсидії (т.2 а.с.43-68).
Також судом досліджено фотокартки будинку АДРЕСА_1 (т.2 а.с.72-88).
Крім цього, судом досліджено флеш карту з відеозаписами розмов із соціальними службами (т.2 а.с.98).
З досудової вимоги від 12.08.2021 вбачається, що ОСОБА_10 звернулась до ОСОБА_3 з вимогою про повернення боргу взятого товару на суму 5597,70 грн. (т.2 а.с.124).
З вимоги без дати вбачається, що ОСОБА_11 звернувся до ОСОБА_3 з вимогою про повернення боргу взятого товару на суму 19849,60 грн. (т.2 а.с.125).
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №89 від 13.07.2023 встановлено необхідність надання матеріальної допомоги на проживання та покращення житлових умов (т.2 а.с.126).
Відповідно до копії акту обстеження соціально-побутових умов від 07.10.2023 необхідно забезпечити будинок водою та надати допомогу у вирішенні соціально-побутових потреб (т.2 а.с.127-128).
Листом Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг Приютівської селищної ради» від 21.12.2023 № 349/01 голові Приютівської селищної ради повідомлено, що, ОСОБА_3 перебуває на обліку у відділенні організації надання адресної натуральної та грошової допомоги як інвалід з дитинства 1 Б групи та користується соціальними послугами, а саме: перукарські, ремонт одягу (дрібний), косіння трави для будинку, косіння трави біля паркану, рубання/розпилювання дров, транспортні послуги (соціальне таксі), надання гуманітарної допомоги (одягу, взуття та інших предметів першої необхідності) (за потреби). Також повідомлено, що ОСОБА_3 фактично проживає та отримує соціальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 та 30.11.2023 під час запланованого виїзду перукаря ОСОБА_3 знаходився за вказаною адресою в кімнаті без світла (т.2 а.с.156-157).
Згідно з копіями документів, будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_12 , будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 (т.2 а.с.160-175).
Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки.
Так, свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що з позивачем він знайом давно, приблизно 10 років, він проживав в будинку АДРЕСА_1 . У нього немає родичів. Власники будинку вирішили розділити будинок та облаштувати помешкання до нього. Зверталися з цього приводу до селищної ради, яка зробила лише сходинки до будинку. Потім ОСОБА_3 перейшов жити до будинку АДРЕСА_2 , оскільки в будинку АДРЕСА_1 неможливо було проживати. В будинку АДРЕСА_2 також відсутні умови для проживання, не було води, світла. Потім власними силами вони відновили електропостачання та водопостачання. В будинку АДРЕСА_1 потрібно зробити пандус, оскільки ОСОБА_3 пересувається на інвалідній колясці, відновити роботу системи опалення. Він неодноразово відвозив ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до селищної ради на прийом до голови, який пообіцяв допомогти. Також він неодноразово привозив їм дрова та воду. ОСОБА_3 в спілкуванні з ним жалівся на те, як до нього ставляться працівники селищної ради. Він хвилювався щоб його не забрали до інтернату. Після чергової комісії селищної ради у ОСОБА_3 був інфаркт.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона колишня дружина ОСОБА_3 . У нього психоневрологічне захворювання, а також захворювання опорно-рухомого апарату. Але він все розуміє. Він проживав в будинку АДРЕСА_1 , там вони вирішили зробити йому належні умови для проживання, виділили дві кімнати. Після комісії с/р в будинку зробили окремий вхід та пандус, підвели воду до хати. Проте в цьому будинку все одно неможливо проживати, немає опалення та води, санвузла. Потім ОСОБА_3 та ОСОБА_2 переїхали до будинку АДРЕСА_2 , там також немає належних умов для проживання. Вони проживають в прихожій, в будинку немає води, приходиться купати його в кориті на підлозі. Після приїзду комісії у ОСОБА_3 стався інфаркт. Представники комісії некоректно з ним поводилися, пропонували йому влаштування до інтернату, проте ОСОБА_3 категорично проти цього.
Заслухавши сторони, покази свідків, дослідивши позовну заяву та письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю І групи, має ураженням опорно-рухливого апарату, повністю залежний від постійного стороннього догляду.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач та ОСОБА_2 , яка здійснює за них постійний догляд, в період з 2019 по 2023 роки неодноразово зверталися до посадових осіб селищної ради з приводу обладнання його будинку під потреби особи з інвалідністю, а саме облаштувати пандусом, який дозволив би йому виходити надвір, а також провести водо- та теплопостачання.
На вказані заяви відповідачем надавались відповіді, більшістю яких інформовано позивача про порядок надання матеріальної допомоги, про облаштування житла під потреби заявника, про відсутність підстав для проведення ремонту за місцем проживання заявника, про порядок надання соціальних послуг.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
За статтею 46 Основного Закону громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Стаття 1 цього Закону передбачає, що особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав осіб з інвалідністю щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.
Згідно зі ст. 8 вказаного Закону, державне управління з питань забезпечення прав осіб з інвалідністю та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за участю громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у межах своїх повноважень здійснюють розроблення та координацію довгострокових і короткострокових програм з реалізації державної політики щодо осіб з інвалідністю та контролюють їх виконання, сприяють розвитку міжнародного співробітництва з питань, що стосуються осіб з інвалідністю.
Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень з урахуванням думки громадських об'єднань осіб з інвалідністю можуть звертатися до Кабінету Міністрів України з пропозиціями щодо вдосконалення законодавства з проблем інвалідності, сприяють розвитку співробітництва державних і громадських об'єднань з іноземними країнами з питань соціальної захищеності осіб з інвалідністю.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Положення про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної соціальної політики, з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських об'єднань осіб з інвалідністю.
Відповідно до ст. 11 вказаного Закону бюджет Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю формується за рахунок коштів державного бюджету, благодійних внесків, добровільних пожертвувань та інших надходжень.
Органи місцевого самоврядування мають право утворювати цільові фонди соціальної допомоги особам з інвалідністю, які є складовою спеціального фонду відповідного місцевого бюджету. Порядок і умови витрачання коштів цих фондів визначаються органами місцевого самоврядування з урахуванням пропозицій громадських об'єднань осіб з інвалідністю.
Статтею 29 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що особи з інвалідністю та сім'ї, в яких є діти з інвалідністю, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Згідно зі ст. 30 вищезазначеного Закону України житло (жиле приміщення), займане особами з інвалідністю або сім'ями, у складі яких вони є, під'їзди, сходові площадки будинків, в яких мешкають особи з інвалідністю, мають відповідати вимогам щодо безперешкодного доступу та бути пристосованими до потреб таких осіб, а також обладнане телефонним зв'язком.
Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд.
У разі невідповідності житла (жилих приміщень), в якому проживає особа з інвалідністю, вимогам щодо безперешкодного доступу осіб з інвалідністю і неможливості його пристосування до потреб таких осіб за їх заявою або заявою їх законних представників проводиться заміна такого житла (жилих приміщень) у порядку, передбаченому Житловим кодексом Української РСР.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» з метою забезпечення громадян різними видами психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, зокрема, поліпшують житлові умови осіб, які страждають на психічні розлади, в установленому законодавством порядку; забезпечують виконання загальнодержавних та інших програм у сфері надання психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади; забезпечують відповідно до закону надання соціальних послуг особам, які страждають на психічні розлади, здійснюють відповідно до законів інші заходи щодо соціального та правового захисту осіб, які страждають на психічні розлади.
Таким чином, особа з інвалідністю нарівні з іншими громадянами має право на реалізацію своїх прав як громадянина та члена суспільства шляхом можливості відвідувати не тільки подвір'я власного будинку, а інші місця в тому числі для отримання медичної допомоги, реалізації соціально-культурних прав, а і на створення відповідних умов для реалізації таких прав.
В даному випадку такими умовами для ОСОБА_3 є наявність в будинку санвузла, водопроводу та теплопостачання, а також пандусу, який надасть йому можливість, на скільки це можливо, вільно (з урахуванням інвалідного візка чи ходунків) виходити за межі будинку. При цьому, у органу місцевого самоврядування, в силу закону, виникає обов'язок забезпечити позивача необхідними засобами.
Як свідчать матеріали справи, обов'язок органу місцевого самоврядування щодо обладнання будинку позивача під потреби особи з інвалідністю виконаний не був, що свідчить про допущення відповідачами протиправної бездіяльності по відношенню до позивача.
Слід зазначити, що у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції і повноважень міських рад відноситься затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; утворення цільових фондів соціальної допомоги особам з інвалідністю, визначення порядку і умов витрачання коштів цих фондів.
Крім того, у відповідності до ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: 1) встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення. Крім того, відповідно до зазначеної статті до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: делеговані повноваження, а саме забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, громадян, реабілітованих як жертви політичних репресій, військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, сімей, які втратили годувальника, багатодітних сімей, громадян похилого віку, які потребують обслуговування вдома, до влаштування в будинки осіб з інвалідністю і громадян похилого віку, які мають потребу в цьому, дітей, що залишилися без піклування батьків, на виховання в сім'ї громадян.
Враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджується, що Приютівська селищна рада вчинила будь-які дії щодо облаштування житлового будинку позивача під потреби особи з інвалідністю, а саме: встановлення пандусу з поручнями, відновлення системи опалення та водопостачання, облаштування санвузла у відповідності до Державних будівельних норм для осіб з інвалідністю, позовні вимоги позивача про визнання бездіяльності органу місцевого самоврядування незаконною та зобов'язання відповідача облаштувати житлове приміщення позивача з урахування потреб для людей з інвалідностями підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Позивач вказує на те, що протиправна бездіяльність відповідача завдала йому додаткових фізичних та моральних страждань, спричинила відчуття роздратованості з послідуючою депресією. На неодноразові звернення щодо облаштування будинку позивача під потреби особи з інвалідністю до селищної ради отримували лише відписки та пропозиції влаштуватися до інтернату. Такі дії відповідача призвели до емоційних страждань позивача та дискримінації за соціальним статусом, а також перебування взимку у холодному будинку без опалення та води, що спричинило загострення хронічних хвороб. ОСОБА_3 вказує на заподіяну йому відповідачем моральну шкоди, розмір якої оцінює у 200 000,00 гривень.
Статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 Цивільного кодексу України).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 Постанови роз'яснено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яку неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд враховує доводи позивача щодо наявності підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди з відповідача, які обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо облаштування будинку під потреби особи з інвалідністю, що зумовило обставини, які вимагали від позивача додаткових зусиль по організації власного життя та побуту. Позивач був вимушений неодноразово звертатися до селищної ради, проте отримував лише відписки та пропозиції влаштуватися до інтернату, що призводило до його емоційних страждань у зв'язку з дискримінацією за соціальним статусом. Також, за для захисту своїх прав позивач був вимушений звертатися за допомогою правозахисників, оскаржувати незаконні дії відповідача в суді, що також завдало йому додаткових фізичних та моральних страждань.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача на підтвердження факту заподіяння відповідачем моральних страждань, проте розмір заявленої суми позивачем є надмірний.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, завданих неправомірними діями відповідача, їх тривалості, наслідків та інших негативних впливів, з урахуванням обставин справи, суд прийшов до переконання, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та справедливості, оскільки позивач має право на безпечні та якісні умови життя, що передбачені Конституцією України та Конвенцією про права осіб з інвалідністю.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2247,20 грн. (1073,60 грн. х 2 позовні вимоги немайнового характеру + 100 грн. за позовну вимогу майнового характеру (5% від 2000 грн.)).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_1 , до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності органу місцевого самоврядування незаконною, зобов'язання вчинити дії щодо облаштування помешкання з урахуванням потреб особи з інвалідністю та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо вчинення дій з облаштування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під потреби особи з інвалідністю ОСОБА_3 .
Зобов'язати Приютівську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області в розумні строки вчинити дії з облаштування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під потреби особи з інвалідністю ОСОБА_3 , а саме: встановити пандус з поручнями, відновити роботу системи опалення та водопостачання, облаштувати санвузол у відповідності до Державних будівельних норм України для осіб з інвалідністю.
Стягнути з Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути з Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області в дохід держави судовий збір в сумі 2247 (дві тисячі двісті сорок сім) гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 28.03.2025.
Суддя Ю.В. Молонова