Справа № 405/7966/24
2-а/405/101/24
31.03.2025 Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючої судді Шевченко І.М.
секретар судового засідання Мишевець Т.І.
позивача - ОСОБА_1 та його представника адвоката - Іващенка І.Ю.
представника відповідача - Плуталова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Кропивницький адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , в якій просить поновити строк на оскарження постанови тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 за справою про адміністративне правопорушення від 06.09.2024 року №1/10488 відносно нього за ч. 3 ст.210-1КУпАП, визнати протиправною та скасувати постанову №1/10488 від 06.09.2024 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , якою його визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративного стягнення - штрафу в сумі 17 000 грн., провадження по справі закрити, судові витрати стягнути з відповідача.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 06.09.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 1/10488 по справі про адміністративне правопорушення. В період з 03.09.2024 по 06.09.2024 він перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» КМР, хірургічне відділення № 1. Оскільки за своїми релігійними поглядами він не може проходити військову службу, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Ухвалою судді від 21.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
26.11.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов у якому зазначено, що позивача притягнуто до відповідальності за відсутність та не пред'явлення на вимогу працівника військово-облікового документу, а не відмову від проходження військової служби через релігійні погляди. Перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 не пред'явив військовий квиток через його відсутність, що підтверджується свідком ОСОБА_4 . Крім того зазначено, що позивач є суб'єктом правопорушення, оскільки суб'єктами вказаного правопорушення є громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позов, просили його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов, просив відмовити в його задоволенні.
Заслухавши учасників справи, допитаного свідка ОСОБА_5 , дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив таке.
02.09.2024 Уповноваженою особою, підполковником ОСОБА_6 стосовно позивача ОСОБА_1 , за його присутності, складено протокол №1/10344 від 02.09.2024 про вчинення останнім адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 46), протокол складався в присутності свідка ОСОБА_4
ОСОБА_1 відмовився ставити підпис на протоколі, що йому було роз'яснено зміст, права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, проте зазначив, що пояснення надасть у суді під час розгляду справи. Другий примірник протоколу ОСОБА_7 отримав, що підтверджується підписом. 02.09.2024 вручено повідомлення № 682 про розгляд справи про адміністративне правопорушення за вищезазначеним протоколом на 06.09.2024 на 10:20 год.
06.09.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 1/10488 по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 20 000,00 грн (а.с. 47-49). Із змісту постанови, зокрема, вбачається, що позивач на засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
У зв'язку із незгодою з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Згідно зі ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Положеннями статті 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, відповідно до ч.1 ст. 210-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст. 210-1 КУпАП).
Згідно зі ст. 1, 3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України" Закони України "Про Збройні Сили України", Закони України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію".
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак і для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту своїх прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Аналізуючи доводи позивача щодо протиправності винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення №1/9188 від 05.08.2024, суд зазначає таке.
Підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що позивач не мав при собі військово-обліковий документ.
В контексті правопорушення, передбаченого 210-1 КУпАП, поведінка особи (в даному випадку - позивача) набуває протиправного характеру після не надання для перевірки військово-облікового документа уповноваженому представнику територіального центру комплектування соціальної підтримки або поліцейського.
У позовній заяві позивач посилається на порушення його прав під час складення протоколу, застосування до нього фізичного впливу, у зв'язку з чим він потрапив машиною швидкої медичної допомоги до лікарні де перебував на стаціонарному лікуванні з 03.09.2024 по 06.09.2024, а також зазначає, що він не може проходити військову службу через свої релігійні погляди.
Так, за приписами частини першої статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч. 1 ст. 277 КУпАП).
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період з 03.09.2024 по 06.09.2024 року, що підтверджується копією епікриза-виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 8815. Клопотання про відкладення розгляду справи позивач не подавав.
Суд критично оцінює доводи відповідача про можливість здійснення представництва в інтересах позивача, оскільки перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікування суттєво ускладнювало отримання ним кваліфікованої юридичної допомоги.
Вказані обставини в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_5 , яка пояснила, що 06.09.2024 року ОСОБА_1 було виписано з лікарні близько 16:00 год., а зранку він ще отримував процедури.
Крім того, судом встановлено, що у повідомленні № 682 від 02.09.2024 про запрошення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначено дату та час розгляду адміністративного правопорушення - 06.09.2024 о 10:20. В цей час ОСОБА_1 ще перебував в лікарні.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Також, суд під час розгляду даної справи враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів та пояснень, надання можливості скористатись правовою допомогою адвоката.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачем не надано позивачу можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі, зокрема знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.
Особою, яка винесла постанову по справі про адміністративне правопорушення було порушено гарантоване ст. 59, 63 Конституції України право на захист.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи».
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка вчасно подала клопотання про відкладення розгляду справи, і не розгляд такого клопотання під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відтак, не надання можливості участі в розгляді справи особі, яка притягується до адміністративної відповідальності та не розгляд вчасно поданого клопотання про відкладення розгляду справи такої особи при розгляді справи є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення такою, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, втім суд у даній справі не може підміняти собою територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та надавати оцінку виявленим порушенням за відсутності належного розгляду таких відповідачем, позбавлення позивача можливості скористатися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, статтями 59, 63 Конституції України.
При цьому, питання наявності чи відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення підлягає встановленню під час розгляду уповноваженим суб'єктом справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання накладення адміністративного стягнення, на які юрисдикція адміністративних судів, в силу приписів пункту 3 частини другої статті 19 КАС України, не поширюється.
Повноваження адміністративних судів у справах про накладення адміністративного стягнення обмежуються лише переглядом в порядку статті 286 КАС України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.11.2021 №185/8460/16-а та від 10.04.2023 № 510/248/17.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи враховуючи викладене вище, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1/10488 від 06.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направити справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Так, суд не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про закриття справи, оскільки це питання підлягає з'ясуванню органом (посадовою особою), який уповноважений розглядати справи вказаної категорії під час нового розгляду у порядку, встановленому КУпАП. Тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Стосовно інших доводів сторін, суд зазначає, що вони досліджені судом, однак в своїй сукупності не спростовують вищезазначених висновків суду. Крім того, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).
Судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Керуючись ст. 5, 6, 9, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 1/10488 від 06.09.2024 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП України та надіслати справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції, яким є Третій апеляційний адміністративний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко