Справа №348/2753/24
провадження № 2/348/174/25
28 березня 2025 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Валігурського Г.Ю.,
при секретарі судового засідання Клекот Л.М.,
за участю в режимі відеоконференції:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення 36 000,00 доларів США,
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
До Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області через представника ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 , яким він просить стягнути з відповідачки подвійну суму, отриманого нею за попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2020 забезпечувального платежу, а саме: 36 000 доларів США, що на день подання позову за курсом НБУ становить 1 484 640 грн.
В обґрунтування позову зазначається, що між сторонами 09.06.2020 укладений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0153 га, що розташована за адресою: урочище «Стави», с. Стримба, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, кадастровий номер 2624086501:01:002:0275 (далі - Договір). Згідно умов п. 2 Договору основний договір купівлі-продажу мав бути укладений не пізніше 01.09.2021. Відповідно до п. 7 Договору він сплатив відповідачу 478 809,00 грн забезпечувального платежу, що еквівалентно 18 000,00 доларів США. За умовами п. 5 Договору відповідач зобов'язалась до укладення основного договору (тобто 01.09.2021) оформити та підготувати всі документи, необхідні для нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу. Проте за пропозицією позивача відповідач до нотаріальної контори 23.01.2024 для укладення основного договору не прибула. В подальшому позивач з'ясував, що відповідач побудувала на земельній ділянці об'єкт нерухомості та відчужила його разом із земельною ділянкою іншій особі. Оскільки, на думку позивача, основний договір купівлі-продажу не був укладений з вини відповідача, яка відчужила земельну ділянку іншій особі, на підставі положень п. 11 Договору позивач просить стягнути з відповідача подвійну суму забезпечувального платежу.
Представником позивача ОСОБА_2 28.01.2025 подана заява про зміну підстав позову, у якій він, на підставі ч. 2 ст. 293 ЦК України, зазначає що, якщо суд дійде висновку про не доведення ухилення відповідача від укладення договору або про відсутність підстав для стягнення подвійного розміру переданих відповідачу коштів, з відповідача мають бути стягнуті кошти у сумі еквівалентній 18 000,00 доларів США як попередня оплата. Вказаною заявою позивач просить стягнути з відповідача подвійну суму забезпечувального платежу в розмірі 36 000,00 доларів США.
Представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги відповідачем не визнаються. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що на підставі умов попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2020 позивач сплатив відповідачу забезпечувальний платіж в сумі 478 809,00 грн. Основний договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений саме з вини позивача, який просив відстрочити укладення основного договору у зв'язку з відсутністю коштів, проте позивач для укладення основного договору до нотаріальної контори 31.08.2021 не прибув. А тому на підставі п. 11 Договору забезпечувальний платіж не підлягає поверненню.
Позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову, згоди на допит його як свідка не надав, у судовому засіданні додатково пояснив, що зустрічався з представником продавця ОСОБА_5 до 01.09.2021, приблизно у червні 2021 року, та пропонував укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки і говорив, що з метою отримання коштів для купівлі ділянки він продасть свій автомобіль, проте ОСОБА_6 відповів, що треба зачекати, оскільки ще не готові всі документи, необхідні для укладення договору. Які саме документи не були готові позивачу не відомо. Після цієї розмови позивач з ОСОБА_7 не контактував, оскільки останній не відповідав на телефонні дзвінки. Перед укладенням попереднього договору позивач оглядав земельну ділянку та знає, що на ній знаходилось розпочате будівництво.
Представник позивача також підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову, просив їх задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 36 000 доларів США.
Представник відповідача проти позовних вимог в судовому засіданні заперечувала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. В судовому засіданні зазначила, що основний договір купівлі-продажу земельної ділянки не був укладений з вини позивача, оскільки у нього були відсутні кошти на придбання майна, що, на думку представника відповідача, підтверджується його поясненнями про необхідність для цього продати автомобіль. Пропозицію про укладення основного договору позивач надіслав відповідачу після закінчення строку дії попереднього договору купівлі-продажу. Представник відповідача вважає, що у разі якщо суд дійде висновку про не доведення вини позивача у не укладенні основного договору кошти сплачені позивачем можуть бути стягнуті на підставі ст. 1212 ЦК України, як сплачені на підставі, яка згодом відпала. При цьому, кошти можуть бути стягнуті виключно у валюті у якій здійснювалась їх сплата відповідно до п. 7 Договору, тобто у гривні. Також зазначила, що позивач був обізнаний, що на земельній ділянці було розпочато будівельні роботи. За домовленістю сторін після купівлі земельної ділянки позивач самостійно добудує об'єкт нерухомості та оформить право власності на нерухоме майно. Оскільки позивач не придбав земельної ділянки, відповідач вже після закінчення строку дії попереднього договору, добудувала будинок та оформила на нього право власності.
Також представником відповідача подана заява про застосування строків позовної давності у якій вона вказує, що про порушення своїх прав позивач був обізнаний з 01.09.2021, проте з позовом до відповідача не звертався, а тому строк позовної давності закінчився 02.09.2024.
Представник позивача проти застосування строку позовної давності заперечував, посилаючись на норми Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких під час дії карантину та воєнного стану строки позовної давності не застосовуються.
2. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 21.02.2025 суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 18.03.2024 та, за клопотанням представника відповідача, витребував у приватного нотаріуса Івано-Франківського нотаріального округу Проців Ліліани Ярославівни докази.
Вказана ухвала була надіслана на адресу приватного нотаріуса Проців Л.Я. рекомендованим листом з повідомлення про вручення, проте була повернута до суду з довідкою органу поштового зв'язку із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України у зв'язку зі складністю справи ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 28.03.2025.
3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між позивачем та відповідачем, від імені якої на підставі довіреності від 08.01.2020 діяв ОСОБА_8 , 09.06.2020 укладений попередній договір купівлі-продажу (далі за текстом Договір, попередній Договір).
За умовами п. 1 Договору сторони зобов'язались в майбутньому, в термін, обумовлений п. 2 цього Договору, укласти і належним чином оформити Договір купівлі-продажу земельної ділянки («Основний договір купівлі-продажу») у встановленій законом формі та на умовах, визначених цим Попереднім Договором.
Сторони домовились про те, що Основний договір купівлі-продажу повинен бути підписаний та посвідчений у нотаріальному порядку у строк не пізніше 01.09.2021 (п. 2 Договору).
Згідно п. 3.2. Договору Предметом договору є земельна ділянка площею 0,0153 га, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 2624086501:01:002:0275, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с. Стримба, урочище «Стави».
У п. 3.3. Договору сторони погодили, що продаж буде вчинено за 1 064 020 грн, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на дату укладення та нотаріального посвідчення даного Договору складає 40 000,00 дол. США 00 центів.
Продавець зобов'язується в строк до укладення Основного договору купівлі-продажу оформити та підготувати за свій рахунок усі документи, необхідні для нотаріального посвідчення Основного договору купівлі-продажу.
З моменту укладення та нотаріального посвідчення даного Договору представник продавця зобов'язується не відчужувати предмет договору іншим особами, не надавати його в користування (найм, оренду, позичку тощо) та не передавати в іпотеку (заставу (п.п. 5, 6 Договору)).
Відповідно до положень п. 7 Договору у забезпечення своїх зобов'язань до моменту укладення та нотаріального посвідчення даного Договору покупець сплатив працівнику продавця забезпечувальний платіж в розмірі 478 809,00 грн, що в еквіваленті згідно офіційного курсу валют НБУ на дату укладення та нотаріального посвідчення даного Договору складає 18 000,00 дол. США 00 центів.
Сторони погодили, що передбачений у цьому пункті забезпечувальний платіж не є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, які передбачені ст. 546 ЦК України, тобто не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В момент розрахунків за Основним договором купівлі-продажу, зазначена вище сума буде зарахована у належний з покупця платіж за Основним договором купівлі-продажу згідно п. 3.3. даного Договору.
У пункті 11 Договору сторони погодили, що у разі, якщо невиконання умов цього Договору станеться з вини Покупця, то переданий покупцем продавцю забезпечувальний платіж залишається у продавця і не підлягає поверненню.
У разі необґрунтованої відмови продавця від продажу предмету договору покупцю або у разі продажу предмету договору іншим особам, продавець зобов'язаний повернути покупцю подвійну суму забезпечувального платежу.
Позивач 15.01.2024 звернувся до відповідача з листом пропозицією (а.с. 9-11), у якому з метою виконання попереднього договору купівлі-продажу від 09.06.2020, пропонував з'явитися 23.01.2024 на 15:00 до приватного нотаріуса Проців Л.Я. для підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки або повідомити його де і коли між ними може бути підписаний такий договір.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 394295499 від 10.09.2024 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 2624086501:01:002:0275, на підставі рішення про передачу майна, речових прав на майно як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо), серії та номер 2257 від 28.08.2023 та акту приймання передачі, серії та номер 2334, 2335, 2336 від 30.08.2023, належить на праві власності ТОВ «Саната Дніпро» (а.с. 6).
З інформації наданої 12.09.2024 Державною інспекцією архітектури та містобудування України слідує, що в Реєстрі будівельної діяльності та його архівній частині наявні відомості про зареєстровану декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за амністією від 19.05.2022 за № ІУ161220519359 щодо об'єкта будівництва «Будівництво індивідуального житлового будинку» за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с. Стримба, урочище «Стави», замовник будівництва - ОСОБА_4 .
4. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, в тому числі, вільне волевиявлення учасника правочину.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладено протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Судом встановлено, що Основний договір купівлі-продажу між сторонами не укладено.
Положення частини другої статті 635 ЦК України містять спеціальну норму, якою передбачено перелік правових наслідків порушення попереднього договору.
Цією нормою встановлено обов'язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.
Припинення зобов'язання з попереднього договору внаслідок не укладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, визнання такого договору дійсним, виконання обов'язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов'язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що укладення попереднього Договору та виконання умов, які у ньому були передбачені, є лише передумовами для укладення Основного договору, і не заміняє собою Основний договір. Навпаки, внаслідок не укладення Основного договору зобов'язання, встановлене попереднім Договором, припиняється (постанова ВС України від 08.01.2025 у справі № 466/4374/22).
Так, п. 2 Договору встановлено строк укладення основного договору не пізніше 01.09.2021. Оскільки до цієї дати основний договір сторонами укладений не був, зобов'язання за попереднім Договором припинились.
За вказаних обставин, неприбуття відповідача для нотаріального посвідчення основного договору за пропозицією позивача направленою 15.01.2024 після припинення зобов'язань за попереднім Договором, не може вважатись необґрунтованою відмовою відповідача від продажу земельної ділянки.
Також з цих підстав неспроможними є посилання позивача на відчуження відповідачем земельної ділянки відповідачем, як на обставину, що свідчить про продаж предмету Договору іншій особі та про порушення умов п. 6 Договору, оскільки таке відчуження відбулось у серпні 2023, тобто після припинення зобов'язання за попереднім Договором щодо продажу земельної ділянки позивачу.
Крім того, обставиною, яка свідчить про необґрунтовану відмову відповідача від продажу товару, позивач зазначає відсутність у відповідача документів, необхідних для нотаріального посвідчення Основного договору.
У свою чергу відповідач вказує, що позивач не прибув до приватного нотаріуса Проців Л.Я. 01.09.2021 для укладення Основного договору, а також на відсутність у позивача коштів, необхідних для оплати вартості земельної ділянки, що стало причиною невиконання умов попереднього Договору з вини позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Попередній Договір, зокрема п. 5, не містить переліку документів, які відповідач мав підготувати для нотаріального посвідчення Основного договору, а матеріали справи не містять доказів відсутності у відповідача станом на 01.09.2021 документів, необхідних для нотаріального посвідчення Основного договору.
У свою чергу відповідачем не додано до матеріалів справи доказів, що між сторонами була домовленість про дату (01.09.2021), місце (приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Проців Л.Я.) укладення Основного договору, або доказів повідомлення відповідачем позивача про вказану дату та місце укладення Основного договору.
Також відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обставин щодо відсутності коштів у позивача як причини з якої Основний договір не був укладений.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивач не довів, що Основний договір не був укладений через необґрунтовану відмову відповідача від продажу предмету Договору, як і не довів, що причиною не укладення Основного договору було відчуження відповідачем предмету Договору.
Відповідач також не довів, що невиконання умов Договору сталось з вини позивача.
Отже, суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин умов, визначених сторонами у п. 11 Договору.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
У п. 7 Договору сторони визначили, що забезпечувальний платіж не є видом забезпечення зобов'язання, зокрема й завдатком.
Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.
З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України, викладена у постановах: від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12, від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13, а також підтримана постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц.
Оскільки Основний договір купівлі-продажу земельної ділянки між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, а судом не встановлено підстав для залишення забезпечувального платежу продавцем (відповідачем), як і не встановлено підстав для стягнення з відповідача подвійної суми забезпечувального платежу, суд дійшов висновку про те, що переданий позивачем відповідачу забезпечувальний платіж у розмірі 478 809,00 грн, що в еквіваленті згідно офіційного курсу валют НБУ на дату укладення та нотаріального посвідчення Договору складав 18 000,00 дол. США, є авансом, а тому підлягає поверненню відповідачем позивачу.
Щодо валюти зобов'язання
За змістом частин першої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов'язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов'язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов'язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання.
За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18).
Частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Пунктом 7 Договору підтверджується, що позивач сплатив відповідачу забезпечувальний платіж у гривні із визначенням грошового еквіваленту в доларах США.
Оскільки позивач передав відповідачу аванс у розмірі 478 809,00 грн, що еквівалентно 18 000,00 доларів США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, оскільки грошове зобов'язання ОСОБА_4 триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу станом на 16 листопада 2024 року, еквівалентна 18 тис. доларів США, становила 742 320,00 грн (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц).
Щодо позовної давності
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до судузвимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу,яка його порушила.
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
В частині четвертій статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Судом встановлено, що згідно умов попереднього Договору встановлений строк укладення Основного договору до 01.09.2021. Оскільки у встановлений Договором строк Основний договір сторонами не укладено, попередній Договір припинив свою дію, а тому з 02.09.2021 позивач міг звернутись до суду з вимогою про захист свого права до 02.09.2024 (включно).
Таким чином, згідно правил, визначених ст. 257 ЦК України, строк позовної давності за вимогами позивача про повернення авансу спливав 03.09.2024.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою 16.11.2024.
Разом з тим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
До зазначеного Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 вносились зміни Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025,якими з урахуванням затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025 Указу Президента України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Враховуючи наведене, оскільки з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України і станом на 16.11.2024 (дата звернення з позовом), ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_4 у межах позовної давності.
Наведена позиція щодо обчислення строку позовної давності викладена, зокрема у постанові ВС КГС від 17.04.2024 у справі № 903/877/20 (903/933/23).
5. Висновки суду.
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Уклавши попередній Договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідач отримав від позивача забезпечувальний платіж в сумі 478 809,00 грн, що в еквіваленті складає 18 000,00 доларів США.
Оскільки жодна із сторін не довела вину іншої у неукладенні Основного договору, а зобов'язання, встановлені попереднім Договором, припинились відповідач зобов'язаний повернути отримані від позивача кошти як аванс.
Враховуючи, що сторони у попередньому Договорі визначили у гривневому грошовому зобов'язанні еквівалент в доларах США, сума, що підлягає сплаті відповідачем визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для долара США на день звернення до суду з позовною заявою та становить 742 320,00 грн, що еквівалентно 18 000,00 доларів США.
Відповідач вказаної суми коштів позивачу не повернув.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 742 320,00 грн, що еквівалентно 18 000,00 доларів США.
В задоволенні решти позову має бути відмовлено.
Щодо судових витрат
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню 7 423,20 грн витрат по сплаті судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано Ордер на надання правничої допомоги адвокатом Магдич О.О. серії ВО №1092842 від 09.12.2024, Акт від 17.03.2025 приймання-передачі виконаних адвокатом та оплачених замовником послуг з надання правової (правничої) допомоги по договору № 29 від 09.12.2024, Рахунок №20/1 від 17.03.2025. Згідно вказаних Акту та Рахунку вартість наданих відповідачу адвокатом послуг становить 20 000 грн, яка полягає у вивченні правової ситуації з питання укладення, виконання та розірвання попереднього договору купівлі-продажу; ознайомленні з матеріалами позовної заяви у цивільній справі 348/2753/24; підготовці відзиву на позовну заяву, заяви про застосування строку позовної давності, клопотань та інших процесуальних документів; представленні інтересів відповідача у суді першої інстанції.
Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу, суд, з огляду на характер спору, обсяг виконаної адвокатом роботи, вважає витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн обґрунтованими та пропорційними до предмета спору з урахуванням ціни позову.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з позивача на користь відповідача слід стягнути 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 223, 244, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення 36 000,00 доларів США - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 742 320 (сімсот сорок дві тисячі триста двадцять) грн 00 коп., що еквівалентно 18 000 (вісімнадцяти тисячам) доларів США 00 центів.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 7 423 (сім тисяч чотириста двадцять три) грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Валігурський Г.Ю.