Справа № 938/1762/24
Провадження № 1-кп/347/185/25
підготовчого судового засідання
про відмову в поверненні обвинувального акту
26 березня 2025 року м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
секретаря с/з - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Косів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним №12023091130000082 від 02.07.2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.239 КК України
Стислий виклад доводів клопотання.
В провадженні Косівського районного суду перебуває дане кримінальне провадження.
В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 подав клопотання про повернення обвинувального акту.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що:
- обвинувальний акт містить цілий ряд зайвих відомостей зокрема інформацію про захисника, про запобіжні заходи, про дату вручення підозри, персональний склад групи прокурорів тощо;
- в обвинувальному акті неправомірно зазначено персональні ані про представника потерпілого;
-в обвинувальному акті не наведено повного, точного і чіткого викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які були встановлені органом досудового розслідування;
- в обвинувальному акті не міститься покликань на спеціальні правила поводження із відходами та іншими матеріалами, які є шкідливими для довкілля;
- сторона обвинувачення в обвинувальному акті на сторінці 3 обмежилась; формулюванням: «...в порушення вимог ст. 167 Земельного кодексу України, ст. ст.17, 33; Закону України «Про відходи», ст. ст. 35, 45, 46 Закону України «Про охорону земель», ст. 41 Закону України «Про управління відходами», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» надавав розпорядження...». Які саме приписи! названих статей і законодавчих актів порушив ОСОБА_4 в обвинувальному акті не вказано. Це значно утруднює організацію захисту, адже є не зрозумілим, яку із чотирьох частин ст. 167 Земельного кодексу України, як стверджує сторона обвинувачення, порушив ОСОБА_4 .. Це ж стосується і всіх інших наведених статей названих законодавчих актів.Так, ст. 17 Закону України «Про відходи» складається із чотирьох частин, перша з якихі містить 22 пункти, ст. 33 цього ж Закону складається із семи частин. Стаття 35 Закону України: «Про охорону земель» складається із однієї частини, яка містить 11 підпунктів, ст. 45 цього ж Закону має 4 частини, ст. 46-5 частин, перша з яких містить 5 підпунктів. Стаття 41 Закону України «Про управління відходами» та ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» мають по дві частини. Таким чином, названі в обвинувальному акті норми Кодексу і Законів мають 29 частин, 22 пункти і 16 підпунктів. Зі змісту обвинувачення не зрозуміло чи ОСОБА_4 їх всіх порушив, чи якусь частину і яку саме. В якому обсязі ОСОБА_4 має будувати свій захист.
- в обвинувальному акті не вказано в чому саме полягала небезпека довкіллю;
- в обвинувальному акті виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, є не повним, ряд даних не наведено, в; результаті чого спотворено фактичні дані, що суттєво вплинуло на правову кваліфікацію дій) ОСОБА_4 .
З цих підстав захисник просив клопотання задовольнити, та повернути обвинувальний акт прокурору, який його затвердив.
Позиція учасників в підготовчому судовому засіданні.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 доводи клопотання підтримав повністю.
Обвинувачений ОСОБА_4 доводи захисника підтримав в повному обсязі, та просив клопотання задовольнити.
Прокурор вимоги клопотання повністю заперечив. Подав письмові заперечення в яких ствердив, що водночас, заборони на відображення у обвинувальному акті інших відомостей процесуальний кодекс не містить, більше того відомості про затримання особи у порядку 208 КПК України, дату вручення підозри обвинуваченому, групу прокурорів, речові докази надають суду необхідну інформацію для прийняття законного та обґрунтованого рішення у процесі та відсутність процесуальних порушень.
Щодо визнання Верховинської селищної ради потерпілим - відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Оскільки внаслідок неправомірної господарської діяльності комунального підприємства, через управлінські рішення ОСОБА_4 забруднено земельну ділянку, яка перебуває у власності Верховинської селищної ради то відповідно вказаний орган місцевого самоврядування і є потерпілим від злочину.
Крім того, вказаним кримінальним правопорушенням, у наслідок неправомірної господарської діяльності завдано збитків навколишньому природному середовищу (розмір яких вказано у обвинувальному акті). Відповідно до норм ст. 47 ЗУ «Про охорону навколишнього природнього середовища» частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, аналогічна за змістом норма вказана у ст. 69 Бюджетного кодексу України.
Труднощі сторони захисту щодо підготовки до справ не свідчать та не можуть свідчити про не конкретизоване обвинувачення у розумінні ст. 291 КПК України, адже у вказаному документі зазначено як правову кваліфікацію так і статтю і частину статті КК України за якою висунуто обвинувачення та його формулювання. Інших вимог до викладу фактичних обставин у обвинувальному акті у ст. 291 КПК України не міститься. Крім того, як обвинувачений так і його захисник мали доступ до усіх матеріалів кримінального провадження, на підставі яких побудовано обвинувачення.
Так у обвинувальному акті вказано що інкриміновані дії обвинувачений ОСОБА_4 вчинив з метою забезпечення діяльності підприємства та мінімізації витрат на заходи щодо утилізації відходів.
Мотив і мета - це факультативні ознаки суб'єктивної сторони злочину. Вони вимагають свого встановлення лише у тих випадках, коли про це прямо зазначено у законі (в диспозиції статті Особливої частини КК) або коли вони однозначно випливають із змісту злочину.
У той же час твердження захисника про «бланкетність» ст. 239 КК України є необґрунтованим висновком. Так, для доведення складу злочину передбаченого ст. 239 КК немає необхідності посилатись на спеціальний НПА, оскільки диспозицію ч. 1 ст. 239 КК не можна вважати бланкетною, так як вона не містить посилань на інші закони чи нормативні акти щодо визначення заборонених діянь, а такі діяння визначені в її тексті. Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС, щодо ст. 263 КК України у якій теж є формальне посилання на закон, однак яка не є бланкетною (постанова ККС ВС від 04.12.2018 у справі № 161/3885/16-к.
Крім того, прокурор зазначив, що захисник безпідставно посилається на пункт «а» частини З статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки обвинуваченого у процесуальний спосіб та зрозумілою для нього мовою повідомлено про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення. Наведений ряд рішень ЄСПЛ жодним чином не стосуються уявної бланкетності норм кримінального закону.
З цих підстав, прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту.
Перевіривши обвинувальний акт, заслухавши доводи заявленого клопотання, з'ясувавши думку учасників судового провадження суд доходить наступного висновку.
Мотивована оцінка суду, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Для ухвалення рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд має встановити невідповідність такого обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу.
Статтею 291 КПК України передбачено відомості які повинен містити обвинувальний акт, а також які документи додаються до обвинувального акту.
Так, судом встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
В обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченими, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Суд звертає увагу, що в обвинувальному акті викладаються ті фактичні обставини вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими. Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акту належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.
Крім того, під час підготовчого засідання не досліджуються будь-які докази на підтвердження, або спростування викладених прокурором фактичних обставин, а тому суд позбавлений можливості на даному етапі перевіряти чи встановлювати їх достовірність.
Суд наголошує на тому, що питання, які стосуються змісту та достовірності викладених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення не підлягають розгляду на підготовчому судовому засіданні і суд на цій стадії лише встановлює відповідність процесуальної форми обвинувального акту вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, не досліджуючи при цьому суті обвинувачення, а тому не вправі пропонувати слідчому/прокурору зазначати в обвинувальному акті інші обставини чи події, або викладати їх в інший спосіб.
Суд не може передчасно, без дослідження будь-яких доказів, надавати оцінку обставинам, викладеним в обвинувальному акті та ставити їх існування під сумнів, як того вимагає представник потерпілого.
Доводи зазначені захисником у клопотанні, є неспроможними, та не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту. Суд зауважує, що у обвинувальному акті міститься перелік діянь, які, на думку сторони обвинувачення, утворюють склади інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень. Обґрунтування стороною обвинувачення належної кваліфікації кримінального правопорушення і, відповідно, її підтвердження чи спростування, має відбуватися виключно в ході судового розгляду на підставі дослідження та оцінки наданих суду доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає зазначені в клопотанні захисника зауваження щодо змісту обвинувального акту такими, що не дають підстав для його повернення та не заважають призначенню судового розгляду у цьому кримінальному провадженні.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 291, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним №№12023091130000082 від 02.07.2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.239 КК України- відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1