28 березня 2025 року Справа № 480/4212/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4212/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
1. Визнати неправомірними дії Пенсійного фонду України щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з премією.
2. Визнати спосіб нарахування пенсії з розміру чужого доходу злочинним.
3. Визнати посилання першої заступниці начальника Головного управління ПФУ в Сумській області О.В. Савісько і начальниці управління контролю та розгляду звернень громадян з питань пенсійного забезпечення ПФУ ОСОБА_2 на статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» безпідставними і нікчемними.
4. Зобов'язати Пенсійний фонд України обчислити ОСОБА_1 пенсію згідно з законодавством і, зокрема, з Порядком коригування виплат і виплатити мені заборгованість згідно з пунктом 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
5. Зобов'язати ПФУ нарахувати мені компенсацію моральної шкоди від неповаги і знущання у сумі, що дорівнює сумі заборгованості і перерахувати ці кошти на підтримку ЗСУ.
Свої вимоги мотивує тим, що йому, колишньому редактору районної комунальної громадсько-політичної газети, з 20.10.1999 року була призначена довічна пенсія за віком згідно із Законом України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».
Внаслідок невиконання обов'язків державної служби (стаття 8 Закону України №889-VІІІ) і недотримання принципів державної служби (стаття 4 Закону України № 889-VІІІ) працівники Пенсійного фонду України не донараховують і не виплачують йому понад третину місячної пенсії, заборгованість за якою вже складає понад 500000 грн., з двох причин: недостовірність довідок про зарплату для нарахування і перерахування пенсії і професійна некомпетентність працівників Пенсійного фонду України різних рівнів служби.
Зокрема, у кінці 90-х років XX століття і початку 2000-х років у ПФУ не була встановлена форма довідки про зарплату, а тому складалися вони за довільними формами. Довідка про зарплату позивача для нарахування пенсії за віком від 20 жовтня 1999 року №Ю7 була складена за даними штатного розпису, в якому відсутня графа «премія», а не за даними особового рахунку. Отже, законна пенсія з премії не виплачується до цього часу.
У довідці про зарплату від 17 травня 2006 року сума посадового окладу дорівнює 1800 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 року № 34 посадовий оклад підвищений на 45% і у довідці від 17.04.2008 року №7 мала би стояти сума посадового окладу 2610 грн., але вона дорівнює 2406 грн - на 204 грн менша від арифметичного здобутку.
Тобто згідно з довідкою про зарплату від 17.05.2006 року №52 посадовий оклад до наступного підвищення посадового окладу становив 1800 грн. Постановою КМУ від 06.02.2008 року №34 посадовий оклад був підвищений на 45% і склав 2610 грн. Але у довідці про зарплату поставлена сума окладу 2406 грн.
Після березня 1999 року йому жодного разу не підвищувалась пенсія з доплати за ранг як прирівняному у зарплаті і пенсії до заступника голови райради - керівника апарату (6 категорія 11 ранг).
У всіх довідках для перерахування пенсії пенсіонеру проставлені підвищений посадовий оклад, надбавки і премії працюючого державного службовця, що не відповідає абзацу 3 розділу 2 Порядку коригування виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», встановленому за Наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства фінансів України від 10.08.2003 року №226/509 і зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 01.09.2003 року за № 758/8079.
Фактично відбулася підміна даних, з яких нарахована пенсія пенсіонеру, підвищеними даними виплат, що нараховані працюючому державному службовцю.
Пенсійний працівник згідно з вимогою ч.3 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мав би перевірити сплату страхових внесків і достовірність довідки, але він цього не зробив, про що свідчить відсутність у його пенсійній справі акту перевірки.
Ухвалою від 27.05.2024р. позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
14.06.2024р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.69-71), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що заробітна плата для обчислення пенсії позивача станом на 01.02.2008 визначена на підставі довідки громадсько-політичної газети Великописарівського району Сумської області “Ворскла» від 17.04.2008 № 7 про суми заробітної плати, яку одержав працюючий державний службовець на відповідній посаді (редактор редакції газети “Ворскла»), як це передбачено пунктами 4 та 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. №865, якою був встановлений Порядок визначення заробітної плати для перерахунку пенсії державних службовців.
Щодо нарахування та компенсації моральної шкоди представник відповідача зазначає, що позовна заява всупереч ч.1 ст. 22, ст.23, ст.1167 ЦК України не містить будь-яких доказів - фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, що позивачу, діями відповідача було завдано моральну шкоду, та інших обставин, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення до вирішення справи.
Позивачем не було додано до суду жодних доказів, які б підтверджували, що стосовно нього вчинені протиправні дії чи бездіяльність; що йому дійсно заподіяна моральна шкода; моральна шкода заподіяна йому саме внаслідок дій чи бездіяльності відповідача; розмір заподіяної моральної шкоди відповідає сумі, як позивач просить стягнути на свою користь.
Також ОСОБА_1 не надав достатніх, достовірних та належних доказів заподіяння йому душевних страждань.
Таким чином, позивачем не надано жодних допустимих, належних та достовірних доказів, що діями відповідача була заподіяна моральна шкода у певному розмірі.
Враховуючи вище викладене, ГУ ПФУ в Сумській області вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою від 18.07.2024р. залучено до участі у справі №480/4212/24 Пенсійний фонд України (вул. Бастіона, 9, м. Київ, Київська область, 01014, ЄДРПОУ 00035323) в якості співвідповідача.
Від представника відповідача - Пенсійного Фонду України надійшов відзив на позовну заяву (а.с.85-88), в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити, оскільки спеціальних підрозділів, які безпосередньо призначають, перераховують та виплачують пенсію, в Пенсійному фонді України не створено, тому Пенсійним фондом України не приймалися рішення з питань пенсійного забезпечення позивача, адже функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсій є дискреційними повноваженнями територіальних органів Фонду.
На адресу Пенсійного фонду України надійшла заява ОСОБА_1 від 29.01.2024 (вх. 6294/П-2800-24 від 07.02.2024), в якій він порушував питання, зокрема щодо перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про державну службу».
За результатами розгляду звернення листом Пенсійного фонду України від 07.03.2024 № 8627-6294/П-03/8-2800/24 позивачу надана відповідь, в якій зокрема надано роз'яснення щодо врахування довідки про заробітну плату від 17.04.2008 № 7, виданої громадсько-політичною газетою Великописарівського району Сумської області “Ворскла», при проведенні перерахунку пенсії позивача відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 № 34 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», а також роз'яснено застосування Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу», ст. 90 якого передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Лист Пенсійного фонду України є відповіддю на звернення ОСОБА_1 та не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні приписів ст. 4 КАС України. Зазначений лист не породжує прав та обов'язків для позивача, не є управлінським рішенням, а є фізичним носієм інформації, що містить відповіді на поставлені ним питання.
Зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність дії (бездіяльності), протиправних рішень Пенсійного фонду України стосовно нього, а також не надано жодних належних та допустимих доказів та розрахунків, на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність моральної шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням ПФУ та його вини в її заподіянні.
Відшкодування моральної шкоди Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено, оскільки статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-Х11 "Про державну службу» (далі - Закон № 3723).
На підставі заяви від 22.04.2008 та довідки про заробітну плату від 17.04.2008 № 7, виданої громадсько-політичною газетою Великописарівського району Сумської області "Ворскла» (далі - довідка №7), ОСОБА_1 з 01.02.2008 проведено перерахунок пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 №34 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів У країни '.
Пенсію обчислено в розмірі 90% заробітної плати 3961,60 грн.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01.07.2023 проведено перерахунок пенсії позивача.
Крім того, з 01.03.2024 розмір пенсії ОСОБА_1 визначений відповідно до Закону України “Про державну службу», збільшений на коефіцієнт 1,0796 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Після проведеного перерахунку з 01.03.2024 розмір пенсійної виплати позивача з урахуванням компенсаційної виплати особі, яка досягла 80 років (570.00 грн.) та підвищення дитині війни (66,43 грн), становить 5243,98 грн.
29.01.2024р. ОСОБА_1 надіслав звернення до Пенсійного фонду України (вх. №6294/П-2800-24 від 07.02.2024р.), на яке отримав відповідь листом від 07.03.2024р. 8627-62 94/П-03/8-2800/24, яким повідомлено, що Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу» (далі - Закон № 889) не передбачено проведення перерахунку пенсій державним службовцям, а також, що пенсію обчислено відповідно до вимог чинного законодавства.
Листом ГУ ПФУ в Сумській області від 08.02.2024р. у відповідь на звернення позивача №601-1025/П-02/8-1800/24 повідомлено, що роз'яснення про порядок проведення перерахунку пенсії державним службовцям відповідно до статті 37-1 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, визначення заробітної плати для перерахунку пенсії державних службовців, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 та перерахунок пенсії, проведений з 01.02.2008 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 06.02.2008 № 34, надані листами Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 20.04.2023 № 1800-0202-8/16895 та від 26.05.2023 № 4519-6820/П-02/8-1800/23.
Зокрема, цими листами, а також листом від 09.01.2024р. №1800-0202-8/1474 роз'яснено, що з урахуванням вказаних у довідці від 17.04.2008р. №7 про суми заробітної плати, яку одержав працюючий державний службовець на відповідній посаді (редактор редакції газети “Ворскла»), виплат і був визначений розмір пенсії позивача як державного службовця з 01.02.2008р. Відповідальність за видачу цієї довідки несе громадсько-політична газета Великописарівського району Сумської області “Ворскла».
Розмір пенсії індексувався згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 1282-ХІІ.
Індексація пенсії здійснювалась у складі пенсійної виплати і не є постійною її складовою.
Отже, з 01.07.2023, на виконання пункту 5 постанови № 168 основний розмір пенсії, визначений відповідно до Закону України “Про державну службу», проіндексований на 19,7% та склав 4267,83 грн. (3565,44 грн. х 1,197), тобто, збільшився на 702,39 грн. (4267,83 грн. - 3565,44 грн.).
З урахуванням підвищення дитині війни у сумі 66,43 грн. та щомісячної компенсаційної виплати у розмірі до 570,00 грн. загальний розмір пенсійної виплати державного службовця з 01.07.2023 становить 4904.26 грн. (4267,83 грн. + 66,43 грн. + 570,00 грн.).
Враховуючи вищезазначені норми законодавства, оскільки розмір підвищення пенсії з 01.07.2023 перевищив суму індексації, що була встановлена до перерахунку пенсії, підстави для її виплати відсутні.
Водночас повідомлено, що до страхового стажу позивача зараховані періоди військової служби з 29.09.1958 до 21.12.1961 та отримання допомоги із безробіття з 16.08.1993 до 14.08.1995.
Зазначено, що з дати призначення пенсії і до теперішнього часу пенсія ОСОБА_1 нараховується щомісяця у визначеному законодавством розмірі та своєчасно перераховується до установи, шо здійснює її виплату, без затримок.
Отже, оскільки строки виплати пенсії не порушені, то для застосування норм частини 2 статті 46 Закону № 1058-ІV та вчинення інших дій підстави відсутні.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Між позивачем і відповідачем - ГУ ПФУ в Сумській області існує спір щодо перерахунку його пенсії при підвищенні окладів державним службовцям згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 34 від 06.02.2008р. з 01.08.2008р.
При виході на пенсію з посади головного редактора позивач отримував заробітну плату, що складалася з посадового окладу, надбавки за 11 ранг, за вислугу років (40%), за високі досягнення у праці (20%) згідно з довідкою №7 від 17.04.2008р. (а.с.65).
Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000р. «Про деякі питання вдосконалення визначення розміру заробітку для обчислення пенсії» встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання “заслужений», за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію. За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.
Згідно з довідкою №7 від 17.04.2008р. (а.с.65) премія позивачу не виплачувалася.
Таким чином, працюючий державний службовець на відповідній посаді (головний редактор) на момент виникнення права позивача на перерахунок станом на 01.02.2008р. не отримував премію від підвищених окладів відповідно, тому вимоги позивача про визначення заробітної плати для перерахунку його пенсії з урахуванням премії від підвищених окладів, що не отримувала працюючий державний службовець на відповідній посаді, є безпідставними.
З приводу посилань позивача про те, що Постановою КМУ від 06.02.2008 року №34 посадовий оклад був підвищений на 45% і склав 2610 грн., однак у довідці про зарплату поставлена сума окладу 2406 грн., суд вважає необхідним відмітити, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846.
Пунктом 14 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу та заробітної плати після призначення пенсії, у зв'язку із зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами "б", "в", "ґ" пункту 7, пунктом 13.
Так, відповідно до п.п. в) п.7 Порядку до заяви про призначення додається довідка про заробітну плату особи (додаток 1) за період страхового стажу, а починаючи з 01.07.2000 індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно із додатком 2.
Згідно з пунктом 17 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відповідно до пункту 30 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Відтак, за правовим регулюванням питання призначення та перерахунку пенсії, зокрема, з урахуванням заробітної плати, процедура призначення та перерахунку пенсії може бути ініційована пенсіонером шляхом подання відповідної заяви та документів про заробітну плату.
При цьому необхідною умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Довідка №7 від 17.04.2008р. була видана на підставі особового рахунку.
Тобто редактор газети «Ворскла», видаючи довідку про заробітну плату, фактично підтвердив відповідність відомостей про нарахування заробітної плати даним первинних документів.
Відтак, самостійно вносити будь-які виправлення та видавати довідки із внесенням коригування будь-яких відомостей, в тому числі й щодо розмірів посадових окладів чи премій, ГУ ПФУ в Сумській області не має повноважень, як й не може на власний розсуд змінювати певні складові усупереч тим, що вказані як виплачені у первинних документах.
Тому такі доводи не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.
Щодо доводів позивача про те, що пенсійний працівник всупереч вимог статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не перевірив сплату страхових внесків і достовірність довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії, про що свідчить відсутність у його пенсійній справі акту перевірки, суд зазначає, що згідно з ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регулює порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, проведення перевірок в частині обґрунтованості та правильності внесених даних у видані роботодавцями довідки про заробітну плату та страхові внески для визначення права на перерахунок пенсії, є правом, а не обов'язком органів Пенсійного фонду, що кореспондується із положеннями п.2 ч.1 ст.64 Закону №1058-IV, відповідно до якого Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Тобто позивач помилково послався на порушення ГУ ПФУ в Сумській області під час перерахунку пенсії на ч.3 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Таким чином, вказана норма регулює не порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, а саме порядок обчислення та сплати страхових внесків, які нараховуються на суму заробітної плати та правильність нарахування яких може підтверджуватися не лише актами перевірок, які згідно з ч.3 ст.44 Закону №1058-IV має право проводити орган ПФУ для визначення права на пенсію, а й звітністю, що подається страхувальником, бухгалтерськими та іншими документами, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як вказано у довідці №7 від 17.04.2008р., «на всі виплати, включені у довідку, нараховано страхові внески. Гранична сума заробітної плати, на яку нараховується збір на обов'язкове пенсійне страхування, становить 9495грн.», а також, що «довідку видано на підставі особового рахунку».
З матеріалів справи не вбачається, що у ГУ ПФУ в Сумській області були якісь обґрунтовані підстави сумніватися у достовірності сум заробітної плати, зазначених у цій довідці, відтак відповідно були й відсутні підстави для проведення перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків.
Тому такі доводи також не можуть бути покладені в основу судового рішення як підстава для задоволення позовних вимог.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі Закон № 3723-ХІІ), на підставі норм якого позивачу була призначена пенсія за віком.
Відповідно до статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ (у редакції, чинній до 01.01.2015) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Умови та порядок перерахунку пенсій державним службовцям були визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 № 865 (далі Постанова № 865):
-пункт 4:
- у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16.01.2003 № 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку, зокрема:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок;
-пункт 5:
- перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
27.01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».
Постановою Кабінету міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013 (далі - Постанова №1013), якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015:
-пункт 4 Постанови № 865 виключено;
-пункт 5 викладено в такій редакції: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.».
Постанова № 865 втратила чинність 23.09.2016 на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 № 622.
01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно із підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям делеговано Уряду.
Постанова № 865 у редакції Постанови № 1013, яка набрала чинності 15.12.2015, не містила положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
У редакції Постанови № 1013 пункт 5 Постанови № 865 передбачав лише те, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується Правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
Внесені згідно з Постановою № 1013 зміни до Постанови № 865 підлягали застосуванню з 01.12.2015.
Таким чином, саме з 01.12.2015 відсутні правові підстави (умови) для перерахунку раніше призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що:
-з 01.01.2015 стаття 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України;
-з 01.12.2015 чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ.
Крім того, суд звертає увагу, що Постанова № 865 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 № 622, якою затверджено «Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб» (далі - Порядок № 622).
Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 № 622 набрала чинності 23.09.2016 та застосовується з 01.05.2016.
Чинний на теперішній час Порядок № 622 не передбачає підстав (умов) для перерахунку пенсії державних службовців.
Також, з 01.05.2016 набрав чинності Закон № 889-VIII, внаслідок чого положення Закону № 3723-ХІІ частково втратили чинність, у томі числі норми статті 37-1.
Статтею 90 Закону № 889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Суд звертає увагу, що перерахунок пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV здійснюється на підставі статті 42, яка визначає підстави перерахунку призначених пенсій.
При цьому, стаття 42 Закону № 1058-ІV не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям.
Таким чином, станом на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду із листами в 2023-2024 роках законодавством України не визначено права особи, як і не передбачено підстав, порядку реалізації обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
При цьому суд зазначає, що застосуванню підлягають норми, чинні на момент призначення пенсії, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов'язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.
Крім того, відсутність правового регулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.
З урахуванням викладеного, оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку із підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача - ГУ ПФУ в Сумській області не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
Пунктом 13 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІУ визначено, що якщо особі призначено пенсію, зокрема, відповідно до Закону України “Про державну службу' її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підстава: у призначеному розмірі та не індексується.
Враховуючи викладене, суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що пенсію обчислено відповідно до вимог чинного законодавства, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій Пенсійного фонду України щодо невиплати позивачу пенсії з премією, визнання способу нарахування пенсії з розміру чужого доходу злочинним, визнання посилання першої заступниці начальника Головного управління ПФУ в Сумській області О.В. Савісько і начальниці управління контролю та розгляду звернень громадян з питань пенсійного забезпечення ПФУ ОСОБА_2 на статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» безпідставними і нікчемними, а також в частині зобов'язання ПФУ обчислити позивачу пенсію згідно з законодавством і, зокрема, з Порядком коригування виплат і виплатити мені заборгованість згідно з пунктом 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання ПФУ нарахувати ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди від неповаги і знущання у сумі, що дорівнює сумі заборгованості і перерахувати ці кошти на підтримку ЗСУ, суд керується наступним.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У свою чергу, відповідно до частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зі змісту вказаної норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України
Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається до суду із таким позовом.
Зважаючи на встановлені судом обставини відсутності підстав для задоволення основної вимоги, відсутні й підстави для задоволення усіх похідних вимог, у тому числі й щодо відшкодування моральної шкоди, тому суд відмовляє в її задоволенні.
Оскільки у задоволенні позову судом відмовлено, то підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова