26 березня 2025 року Справа № 480/6457/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп'яненко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6457/24 за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинська селищна рада про визнання недійсним та скасування запису, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою і просить суд:
- визнати недійсним та скасувати запис з реєстраційний номером 1678685659232 про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5923280400:01:001:0419 площею 2,5001 га;
- зобов'язати Липоводолинську селищну раду ЄДРПОУ 04390972 внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5923280400:01:001:0419 площею 2,5001 га.
Свої вимоги мотивував тим, що з метою виправлення технічної помилки щодо правильного внесення відомостей про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5923280400:01:001:0419 площею 2,5001 га., позивач звернувся із заявою до відповідача, однак в задоволенні якої було відмовлено листом від 04.07.2018 492/07.20214, з чим позивач не погодився та звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою від 23.07.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а також у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання відповідачем відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову. Однак, надано заяву про визнання позовних вимог, в якій не заперечує проти задоволенню позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
24.04.1997 на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 27.01.1997, було видано Державний акт серії СМ 00046 на право постійного користування землею. В даному акті було визначено дві земельні ділянки площею 52,5 га та 2,5 га. (а.с.11)
За наслідками виготовленння технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та реєстрації в Державному земельному кадастрі, менша за розміром земельна ділянка отримала кадастровий номер 5923280400:01:001:0419 та площу 2,5001 га. У розділі "відомості про право власності/право постійного користування" згідно з Державним реєстром речових правна нерухоме майно, внесено вид права "право власності" за ОСОБА_1 .
Під час державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно витягу ще від 28.10.2018 №143091601, у розділі "Актуальна інформація про право власності" вказана державна форма власності, а власником вказаний позивач ОСОБА_1 (а.с.7)
Земельна ділянка з кадастровим номером 5923280400:01:001:0419 площею 2,5001 га, являється комунальною власністю, а запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не відповідає дійсності.
ОСОБА_1 звернувся до Липоводолинської селищної ради, а саме відділу "Центр надання адміністративних послуг" із заявою про виправлення помилки, однак листом від 04.07.2024 № 492/07.2024 відділом селищної ради було відмовлено із рекомендацією вирішувати це питання в судовому порядку через технічну неможливість виправлення типу речового пава. (а.с.10)
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон), а також Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141.
Відповідно до положень ч.1 ст.2 Закону, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1). Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав (п.2 ч. 1); реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав (п. 9 ч. 1).
Відповідно до п.п.1,6 ч.3 ст.10 Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації (п.1); присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом (п.6).
Як встановлено судом, державним реєстратором відділу "ЦНАП Липоводолинської селищної ради, на підставі наданих документів, було здійснено запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, якій присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1678685659232, кадастровий номер 5923280400:01:001:0419. У розділі "Актуальна інформація про право власності" вказана державна форма власності, а власником вказаний позивач ОСОБА_1 (а.с.7)
27.05.2021 набув чинності пункт 24 розділу Х (перехідні положення) Земельного кодексу України, відповідно до вимог якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Абзацом 3 цього ж пункту передбачено, що інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Порядок внесення відомостей до Державного реєстру прав визначає стаття 26 Закону.
При цьому, позивач, з посиланням на ст. 26 Закону, у зв'язку з допущеною реєстратором технічною помилкою, просить суд зобов'язати відповідача скасувати запис реєстраційного номеру "1678685659232" про право власності на земельну ділянку "923280400:01:001:0419" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Так, згідно із ч.2 ст. 26 Закону в редакції чинній на час звернення позивача до відділу "ЦНАП" Липоводолинської селищної ради, у разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб'єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об'єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку
Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону в редакції чинній на час розгляду справи, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
Тобто станом на сьогодні ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Однак, як вже зазначалось вище питання правомірності/неправомірності набуття третіми особами права власності на нерухоме майно, як і питання визнання, зміни чи припинення рішенням реєстратора речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, позивач перед судом не порушував.
В той же час нормами статті 26 Закону визначено не лише порядок скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав чи скасування державної реєстрації прав, а і порядок виправлення допущених технічних помилок, саме які (норми), як спеціальні норми і підлягають застосуванню в даному випадку.
Так за приписами частини 1 ст. 26 Закону (в редакції станом на момент звернення позивача до відділу "ЦНАП" Липоводолинської селищної ради), У разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.
Згідно із ч.5 ст.26 Закону, в редакції чинній на час звернення позивача до відділу "ЦНАП" Липоводолинської селищної ради, виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, виявленої після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, скасування рішень державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав, здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, якщо такі дії здійснюються в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що виправлення помилки (після отримання заявником документів) здійснюється або державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку (в даному випадку позивач) або посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів у випадку, передбаченому пункту 2 частини 7 статті 37 цього Закону.
Виправлення ж помилки в реєстрі саме у судовому порядку можливе лише, якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб. Однак, судом під час розгляду справи порушення прав (вплив на права) інших осіб записом, який просить зобов'язати позивач скасувати, не встановлено. А позивачем таких обставин не наведено.
Згідно ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вже зазначалось вище виправлення технічної помилки, зокрема, державним реєстратором, здійснюється у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (ч.5 ст. 26 Закону). При цьому, за приписами розділу ІV Закону "Проведення державної реєстрації прав", рішення державного реєстратора повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача, в той час як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, суд вважає за доцільне визнати недійсним та скасувати запис з реєстраційний номером 1678685659232 про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5923280400:01:001:0419 площею 2,5001 га та зобов'язати Липоводолинську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5923280400:01:001:0419 площею 2,5001 га, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 968,96 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Липоводолинська селищна рада про визнання недійсним та скасування запису, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати недійсним та скасувати запис з реєстраційний номером 1678685659232 про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5923280400:01:001:0419 площею 2,5001 га.
Зобов'язати Липоводолинську селищну раду (вул. Полтавська, 32, сел. Липова Долина, Сумська область, 42500, ЄДРПОУ 04390972) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5923280400:01:001:0419 площею 2,5001 га, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Липоводолинської селищної ради (вул. Полтавська, 32, сел. Липова Долина, Сумська область, 42500, ЄДРПОУ 04390972) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко