28 березня 2025 року м. Рівне №460/15931/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доУправління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради
про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати повідомлення відповідача про відмову у наданні будівельного паспорта від 04.07.2024 реєстраційний номер НОМЕР_1 (номер повідомлення №01-П/203) щодо нового будівництва індивідуального житлового будинку та господарської будівлі у м. Рівне Рівненської області;
зобов'язати відповідача видати будівельний паспорт забудови земельної ділянки за кадастровим номером 5610100000:01:054:1887 щодо нового будівництва індивідуального житлового будинку та господарської будівлі згідно з пакетом документів поданих 21.06.2024.
В обґрунтування позову зазначено про те, що відмова у видачі будівельного паспорта на забудову належної позивачу на праві власності земельної ділянки є протиправною, адже позивачем були подані відповідачу усі необхідні документи для отримання будівельного паспорту. Вказано, що така відмова порушує права позивача як власника земельної ділянки на здійснення забудови відповідно до цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (у даному випадку оновленого (уточненого) плану зонування (діюча містобудівна документації на місцевому рівні)) є однією з підстав, визначених законодавцем, для відмови у видачі будівельного паспорта.
Відповідно до вимог розділу III.2 “Загальні вимоги містобудівних регламентів в межах усіх територіальних зон» пояснювальної записки оновленого (уточненого) плану зонування території міста Рівного, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 10.06.2021 № 721, в межах нових кварталів житлової та громадської забудови, передбаченої генеральним планом на вільних чи несформованих територіях, допустимість розміщення чи визначення граничних параметрів потребує розробки детального плану території.
Відповідно до генерального плану міста Рівного, затвердженого рішеннями Рівненської міської ради від 10.12.2003 № 569 та від 11.04.2008 № 1411 (коригування генплану) земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:054:1887 розташована в межах нових кварталів житлової та громадської забудови.
Отже, у даному випадку, містобудівною документацією на місцевому рівні визначена вимога, яка передбачає необхідність розроблення детального плану території для визначення містобудівних та архітектурних вимог до розміщення та параметрів будівництва індивідуального будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:054:1887. Разом з тим, детальний план території в районі розташування земельної ділянки з кадастровий номером 5610100000:01:054:1887, який визначав би допустимість розміщення та граничні параметри в межах такої території не розроблявся.
Вважає, що оскільки детальний план території міською радою не розроблявся, позивачем також не надано доказів розроблення детального плану території, а відтак, відповідно до пункту 2.4 розділу II Порядку № 103, невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, будівельним нормам і правилам є підставою повернення пакету документів для видачі будівельного паспорта. Відповідач вважає, що протиправність в його діях відсутня, просить у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач вказав, що згідно з п. 3.29 ДБН Б.2.2-12:2019 планування та забудова територій, квартал це первинний елемент архітектурно-планувальної структури населеного пункту, що є частиною його території, обмеженої червоними лініями вулиць, у деяких випадках проїздами або природними межами. Вказує, що належна позивачу земельна ділянка знаходиться в межах нових кварталів житлової забудови, проте поряд є побудовані 2 житлові будинки та 3 розпочаті будівництва.
Вважає, що розробленню детального плану території має передувати прийняття органом місцевого самоврядування рішення про необхідність такого розроблення, навіть за умови, що розроблення ДПТ буде відбуватися за рахунок коштів землевласника. Водночас, стверджує, що Рівненська міська рада не приймала рішення про необхідність розроблення плану забудови території в межах кварталу, де знаходиться моя земельна ділянка, в відтак, вимога про необхідність мені розробити детальний план території, за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, не може бути виконаною позивачем.
У своїх запереченнях відповідач вказав, що з огляду на те, що заяв із проханням розробити детальний план території до Рівненської міської ради та / або Управління від позивача, який є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:054:1887, не надходило, проєкт рішення про його розроблення Рівненською міською радою не розглядався та не приймався. Відтак, вважає, що позивач дійшов передчасного висновку стосовно того, що розробленню детального плану території має передувати прийняття органом місцевого самоврядування рішення про необхідність розроблення такого, оскільки прийняттю рішення про надання дозволу на розроблення детального плану території, має передувати звернення власника (користувача) земельної ділянки із заявою на розроблення детального плану території, яке у даному випадку відсутнє.
Ухвалою суду від 17.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 5610100000:01:054:1887, площею 0,0840, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав індексний номер витягу: 368356363 від 04.03.2024.
Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу НВ-0000554642024 від 04.03.2024 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:054:1887, місце розташування земельної ділянки - АДРЕСА_1 , категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код цільового призначення - 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
21.06.2024 позивач звернувся до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою на видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки, загальною площею 0,0840, що знаходиться у м. Рівне, кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:054:1887.
04.07.2024 Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради ОСОБА_1 було надано повідомлення про відмову в наданні будівельного паспорта № НОМЕР_2 , відповідно до якого відмовлено в наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки “відповідно до пункту 2.4 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05.07.2011, а саме: Невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Зі змісту повідомлення встановлено, що підставою для відмови в наданні позивачу будівельного паспорта стало те, що містобудівною документацією на місцевому рівні визначена вимога, яка передбачає необхідність розроблення детального плану території для визначення містобудівних та архітектурних вимог до розміщення та параметрів будівництва індивідуального будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:054:1887 (оскільки земельна ділянка розміщена в новому кварталі житлової забудови). Разом з тим, детальний план території в районі розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:054:1887, який визначав би допустимість розміщення та граничні параметри в межах такої території не розроблявся.
Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у видачі будівельного паспорта на забудову належної на праві власності земельної ділянки, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).
Згідно із пунктами 1, 2, 3, 7, 9 частини першої статті 1 Закону №3038-VI, будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва; генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.
Частиною другою статті 5 Закону № 3038-VI передбачено, що вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №3038-VI, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.
Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.5 ст.16 Закону №3038-VI, обмеження у використанні земель (територій), визначені комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Законом України "Про Державний земельний кадастр".
Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Обов'язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. (ч.ч.1, 2, 3 ст.17 Закону №3038-VI)
Частинами 1, 2, 3 статті 18 Закону №3038-VI визначено, що план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов'язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.
План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Зонування території здійснюється з дотриманням вимог установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови.
Частина 1 ст. 19 Закону №3038-VI передбачає, що детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.
Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід'ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону №3038-VI, режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні.
Згідно частин 1, 2, 4 статті 26 Закону №3038-VI, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Статтею 27 Закону №3038-VI передбачено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).
Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.
За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.
Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.
Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Порядок видачі будівельного паспорта визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 05.07.2011 №103 затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, який призначений для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб'єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок (пункт 1.1).
Згідно із пунктом 1.2 цього Порядку, будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.
Розроблення будівельного паспорта здійснюється відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні. (п.1.4. Порядку №103)
Відповідно до положень 2.1 Порядку №103, будівельний паспорт видається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви на видачу будівельного паспорта за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку, до якої додаються:
копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію, або заповіту, у разі якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, у разі якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у разі здійснення реконструкції, капітального ремонту);
згода співвласника (співвласників) об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (у разі здійснення реконструкції, капітального ремонту) (за умови перебування у спільній власності);
схема намірів забудови земельної ділянки (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо), за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку;
проектна документація (за наявності);
згода співвласника (співвласників) земельної ділянки на забудову (у разі розміщення нових об'єктів) (за умови перебування у спільній власності);
інформація про наявність у межах земельної ділянки режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини та обмеження у використанні земельної ділянки у разі здійснення нового будівництва об'єкта (за наявності).
Копії документів, що подаються для отримання будівельного паспорта, засвідчуються замовником (його представником).
Пунктом 2.3 Порядку №103 визначено, що уповноважений орган з питань містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, будівельним нормам і правилам.
Поряд з цим, згідно п.2.4 Порядку №103 пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, будівельним нормам і правилам; подання замовником заяви в довільній формі про відмову від отримання будівельного паспорта.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що реалізація права на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог, зокрема, містобудівної документації на місцевому рівні. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. План зонування території належить до одного із визначених законом видів містобудівної документації і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон. Детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану. Відповідно вирішення уповноваженим органом питання щодо видачі будівельного паспорта повинно здійснюватися з врахуванням встановлених на місцевому рівні умов та обмежень використання території для містобудівних потреб.
Так, за твердженнями відповідача, земельна ділянка на якій запропоновано будівництво житлового будинку, знаходиться в межах нового кварталу житлової забудови, а тому видачі будівельного паспорта має передувати розроблення детального плану території.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 926 затверджено Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації (далі - Порядок № 926).
Відповідно до п. 29 Порядку № 926, детальні плани територій розробляються на:
структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер (житлові райони, мікрорайони, квартали нової забудови, території комплексної реконструкції кварталів та мікрорайонів застарілого житлового фонду, території виробничої, рекреаційної та іншої забудови);
окрему територію за межами населеного пункту з певним функціональним використанням або на кілька таких територій, в тому числі для розміщення окремого об'єкта будівництва.
Рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, а також оновлення і внесення змін до неї приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій) (далі - замовник), який організовує розроблення, внесення змін та подання проектів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради, незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування (п. 34, п. 35 Порядку № 926).
Відповідно до п. 3.29 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, квартал - це первинний елемент архітектурно-планувальної структури населеного пункту, що є частиною його території, обмеженої червоними лініями вулиць, у деяких випадках проїздами або природними межами.
Позивач у відповіді на відзив вказав, що неподалік його земельної ділянки, на якій він планує побудувати житловий будинок, вже є побудовані будинки. Вказане також підтверджується фрагментом топографічного плану.
А відтак, відповідачем не доведено, що земельна ділянка, яка належить позивачу, знаходиться в межі нових кварталів житлової забудови, передбаченої генеральним планом на вільній чи несформованій території.
Крім того, замовником розроблення детального плану території в будь якому випадку має виступати орган місцевого самоврядування, про що має бути прийняте рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 10 Закону №3038-VI, розроблення детального плану території щодо земельної ділянки (групи земельних ділянок), яка перебуває у власності або користуванні фізичних чи юридичних осіб або на якій розташована будівля, споруда, що перебуває у приватній власності, може здійснюватися за рахунок коштів землевласника, землекористувача або власника будівлі, споруди, за умови виконання функцій замовника відповідним органом місцевого самоврядування.
Тобто, розробленню детального плану території має передувати прийняття органом місцевого самоврядування рішення про необхідність такого розроблення, навіть за умови, що розроблення ДПТ буде відбуватися за рахунок коштів землевласника.
Відповідач не надав суду доказів того, що Рівненська міська рада приймала рішення про необхідність розроблення плану забудови території в межах кварталу, де знаходиться земельна ділянка позивача. А відтак, вимога про необхідність позивачу розробити детальний план території, за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, не може бути виконана позивачем.
Відповідно до ст. 24 Закону №3038-VI, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
За правилами пункту “а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Стаття 1 Закону України від 22.05.2003 №858-IV “Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) містить визначення поняття “цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.
Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
Згідно із ч.1, 3 ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії земель: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Частиною 1 статі 20 ЗК України передбачено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.20 ЗК України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
Крім того, системний аналіз наведених вище норм Закону №3038-VI дає підстави для висновку про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Відтак, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи саме із генерального плану.
Відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, код виду цільового призначення 02.01 відповідає назві виду цільового призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Як вже було зазначено вище по тексту згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу НВ-0000554642024 від 04.03.2024 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:054:1887, місце розташування земельної ділянки - Рівненська область, м. Рівне, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код цільового призначення - 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Сторонами не заперечується, що на земельній ділянці кадастровий номер 5610100000:01:054:1887 позивач хоче збудувати одноквартирний індивідуальний житловий будинок, що підтверджується долученою до відзиву схемою намірів забудови.
А відтак, відповідачем не доведено, що наміри забудови земельної ділянки не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, будівельним нормам і правилам, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач має намір будувати саме одноквартирний індивідуальний житловий будинок на земельній ділянці, вид цільового призначення якої - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Оскільки земельна ділянка, яка належить позивачу на праві власності, за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, така земельна ділянка може використовуватись для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Також суд зазначає, що стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно із статями 316 - 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статті 373 Цивільного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно із статтею 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що обов'язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.
Отже, положення Закону №3038-VI, Цивільного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають переважне значення над містобудівною документацією місцевого рівня.
Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суд від 09.02.2023 у справі №1540/3905/18, від 04.07.2023 у справі №280/12008/21.
Жодної належним чином обґрунтованої інформації стосовно намірів позивача використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку не за цільовим призначенням до суду не надано.
Таким чином, враховуючи, що наміри позивача по забудові належної йому земельної ділянки відповідають її цільовому призначенню, доказів того, що земельна ділянка позивача розташована в межах нового кварталу житлової забудови, і органом місцевого самоврядування приймалося рішення про необхідність розробки ДПТ - не надано, а тому суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу будівельного паспорта є неправомірною.
З приводу позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати будівельний паспорт забудови земельної ділянки, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини 2 статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Так, відповідно до приписів Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд звертає увагу, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду. Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Проте у спірних правовідносинах відповідач відмовив позивачу у видачі будівельного паспорта виключно з вказаних вище підстав, а зі змісту відмови не вбачається того, що він перевірив подані документи на відповідність інших законодавчих вимог, що свідчить про відсутність на разі підстав для зобов'язання відповідача видати будівельний паспорт, а тому у такому випадку належить зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про видачу будівельного паспорта.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладених обставин, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради у наданні ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:054:1887, площею 0,0840, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код цільового призначення - 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), викладену у повідомленні від 04.07.2024 №01-П/203.
Зобов'язати Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:054:1887.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Лермонтова, 6,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 02499015)
Повний текст рішення складений 28.03.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО