28 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1274/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
18 лютого 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яким просить суд: « 1. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого протоколом № 06 від 11 лютого 2025 року про відмову в надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII; 2. Зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, з урахуванням висновків, наведених у даному рішенні суду.».
03 березня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки, оскільки є опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який рішенням суду визнаний недієздатним, однак отримав відмову із якою не погоджується, що і стало підставою для звернення до суду.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні, як заявленому безпідставно. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що позивачем не виконано умови звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою для отримання відстрочки від призову під час мобілізації, передбачені законодавцем, а тому рішенням комісії відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 частини 1 пункту 10 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" правомірно. Наголошує, що позивач особисто не подав на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5, натомість надіслав, заяву про надання відстрочки від призову за мобілізацією з копіями додатків, а відтак - під час подання заяви військовозобов'язаний не пред'явив військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).
Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивачем було подано заяву з відповідними додатками до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання відстрочки на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 частини 1 пункту 10 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як опікуну особи, визнаної судом недієздатною.
До заяви встановленого зразка позивачем було додано: засвідчену копію паспорту ОСОБА_1 , засвідчену копія РНОКПП ОСОБА_1 , витяг з «Резерв+» ОСОБА_1 (сканкопію військово-облікового документа з додатку резерв, засвідчену копія рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2015 року, засвідчену копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 (а.с.а.с. 11-19).
Комісія з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізаціях, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянула подані документи та ухвалила рішення у формі протоколу від 11 лютого 2025 року № 06 комісія про відмову позивачу у наданні відстрочки. Причини відмови: під час подання заяви військовозобов'язаним не було пред'явлено військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі), (згідно пункту 58 абзацу 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560) (а.с. 10).
Позивач не погодився з такою поведінкою відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває по дату ухвалення рішення суду.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту - Закон України № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону України № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації встановленні статтею 22 Закону України № 3543-XII. Так, згідно із статтею 22 частиною 1 абзацом 1 Закону України № 3543-XII, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Статтею 22 частиною 3 Закону України № 3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
При цьому, статтею 23 Закону України № 3543-XII для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, частиною 1 пунктом 10 вказаної статті передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, опікун особи, визнаної судом недієздатною.
Необхідно зауважити, що згідно з пунктом 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до положень пункту 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Приписами пункту 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Судом встановлено, що позивачем було подано заяву з відповідними додатками до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання відстрочки на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 частини 1 пункту 10 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вказуючи на те, що він є опікуном особи, визнаної судом недієздатною.
До заяви позивачем було додано: засвідчену копію паспорту ОСОБА_1 , засвідчену копія РНОКПП ОСОБА_1 , витяг з «Резерв+» ОСОБА_1 (сканкопію військово-облікового документа з додатку резерв, засвідчену копія рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2015 року, засвідчену копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 (а.с.а.с. 11-19).
Суд зазначає, що процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі по тексту - Порядок № 560).
Так, пунктом 58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (пункт 59 Порядку №560).
Згідно із пунктом 60 Порядку № 560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
В додатку 5 до Порядку № 560 наведений перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 частині 1 пункту 10 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зокрема, документам, що підтверджують право на відстрочку відповідно до статті 23 частині 1 пункту 10 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є: рішення суду про визнання особи недієздатною та рішення суду про призначення опікуна
Так, наведені приписи Постанови № 560 повністю узгоджуються із пунктом 10 частини 1 статті 23 Закону України № 3543-XII та уточнюють, які саме документи має подати військовозобов'язаний, задля реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації.
Як встановлено судом у цій справі, позивач є опікуном ОСОБА_2 , згідно з рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області області від 03 червня 2015 у справі №303/916/15-ц, яке набрало законної сили 17 червня 2015 року (а.с.а.с. 11, 12).
Позивач засобами поштового зв'язку звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до статті 23 частині 1 пункту 10 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У межах даної справи позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на службу під час мобілізації у зв'язку з ненаданням військово-облікового документу (військово-обліковий документ в електронній формі) згідно із пунктом 58 абзацу 2 Порядку 560.
Відповідно до пункту 58 абзаців 1, 2 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Разом з тим, представник відповідача у відзиві на позов не заперечує, що до заяви позивача про надання відстрочки було додано витяг з «Резерв+» (паперовий носій) (а.с. 17), проте вважає, що позивач під час подання заяви поштовим зв'язком не пред'явив військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі), оскільки законодавець не передбачає пред'явлення копії військово-облікового документа або роздруківки (витяг) з мобільного телефона електронного військово-облікового документа під час подання заяви про надання відстрочки з додатками.
З даного приводу суд зауважує, що приписи Закону України № 3543-XII та Порядку № 560 не передбачають обов'язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Обов'язок "особисто подати" не означає "особисто прибути". Так само судом зауважується, що подання разом із заявою витягу з «Резерв+» (паперовий носій) (військово-обліковий документ в електронній формі) і є по своїй суті пред'явлення такого військово-облікового документу в електронній формі, що свідчить про виконання вимог вищезазначених норм.
У матеріалах справи відсутні належні, достовірні та допустимі докази врахування відповідачем пункту 59 Порядку № 560, згідно з яким відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відтак позивач, надіславши особисто поштовим зв'язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації дотримався процедури особистого їх подання (направлення).
Суд зауважує, що перелік документів, визначених у додатку 5 до Порядку № 560 є вичерпним, позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 частини 1 пункту 10 Закону України № 3543-XII надано належні документи, які можуть підтверджувати факт, що позивач є опікуном особи, визнаної судом недієздатною.
Відтак, на переконання суду, наданих позивачем документів було достатньо для прийняття рішення про надання останньому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі статті 23 частини 1 пункту 10 Закону України № 3543-XII.
Оскільки відмова позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період не узгоджується зі вказаними вище вимогами законодавства і такі дії вчинені шляхом видання відповідного рішення, це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом, Комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 11 лютого 2025 року № 06 щодо відмови у наданні позивачу, відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 частини 1 пункту 10 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд відповідача, зокрема, прийняти рішення, яким надати позивачу відстрочку від призову за мобілізацією на підставі статті 23 частини 1 пункту 10 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Однак, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.
Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача, повторно розглянути заяву позивача щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі статті 23 частини 1 пункту 10 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом Комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 11 лютого 2025 року № 06 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 , відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 частини 1 пункту 10 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі статті 23 частини 1 пункту 10 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко