27 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/378/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Ігнатьо Богдана Ярославовича (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 15, офіс 115) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська обл., м. Львів, вул. Митрополити Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
27 січня 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Ігнатьо Богдана Ярославовича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, якою просить: 1) визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.11.2024 №921060817259 протиправним; 2) зобов'язати Головне Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.11.2024 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ, зарахувавши до держаної служби ОСОБА_1 періоди роботи в органах митного контролю з 31.12.1983 по 15.08.2016.
29 січня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
14 лютого 2025 року на виконання вимог суду, Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області надіслано матеріали з електронної пенсійної справи ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 18 лютого 2025 року пенсійну справу ОСОБА_1 .
14 лютого 2025 року представником позивача подано до суду через систему «Електронний суд» заяву про зміну предмету позову, відповідно до якою просить суд змінити предмет позову на вимогу у адміністративній справі 260/378/25 з «зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області перевести ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.11.2024 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ, зарахувавши до держаної служби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 періоди роботи в органах митного контролю з 31.12.1983 по 15.08.2016» на наступну «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.11.2024 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ, зарахувавши до держаної служби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи в органах митного контролю з 31.12.1983 по 15.08.2016. У решті, позовні вимоги залишаються без змін.
26 лютого 2025 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 27 березня 2025 року та прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову від 14 лютого 2025 року.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач упродовж 1983-2016 років працював у митних органах, прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання, а також те, що він одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) в митних органах, підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів відповідачів про те, що стаж роботи на посаді працівника державної митниці не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця. Безумовне право особи на вибір того чи іншого виду пенсії закріплене у частині першій статті 10 Закону №1058-ІV. Відтак, набувши право на пенсію державного службовця по віку, позивач на законних підставах скористалась правом вибору вказаної пенсії, подавши відповідну заяву до відповідача. З огляду на вищевикладене, у справі позивача, не уникнути висновку про наявність підстав для визнання протиправним рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 18.11.2024 №921060817259 щодо відмови позивачеві у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та незарахування до стажу державної служби періоду його роботи в органах митного контролю впродовж 1983- 2016 років.
10 лютого 2025 року відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 з 31.12.1983 по 15.08.2016 року позивач працював в органах Митної служби України. Наявний запис про прийняття присяги державного службовця 11.04.1994 року. Разом з тим відомості про присвоєння рангу державного службовця після прийняття присяги відсутні. 04.06.2013 року позивач був переведений на посаду старшого інспектора митного поста Батєве» Чопської митниці Міндоходів і на цій посаді 04.06.2013 року йому було присвоєно 11 ранг державного службовця. 16.12.2013 року позивач був переведений на посаду старшого державного інспектора митного поста «Батєве» Чопської митниці Міндоходів, і на цій посаді 24.12.2013 року йому було присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи І рангу». Отже, згідно трудової книжки позивача до стажу державної служби можливо зарахувати тільки період його роботи на посаді старшого інспектора митного поста Батєве» Чопської митниці Міндоходів з 04.06.2013 року до 16.12.2013 року. У зв'язку з тим, що відсутні відомості про присвоєння відповідачу відповідних рангів, період роботи позивача з 31.12.1983 по 04.06.2013 року та з 26.12. 2013 по 15.08.2016 року не може бути зарахований до стажу державної служби Також, згідно вкладиша в трудову книжку НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 15.08.2016 року звільнено з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 4 (Батєво) митного поста «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС у зв'язку з виходом на пенсію. Дана посада не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ. Станом на 01.05.2016 позивач не займав посаду, віднесену до відповідної категорії посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.
24 лютого 2025 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що Митним кодексом України було передбачено для працівників митних органів персональні звання, спеціальну форму та відзнаки. Подальшими редакціями - їм присвоювались спеціальні звання. Отже період перебування посадових осіб в органах митної служби на посадах в період пересування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Також зазначають, що Законом України «Про державну службу» передбачено що прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорійпосад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються. Митний кодекс України визначає правовий статус осіб митної служби та не дає підстави на віднесення до категорій посад державних службовців до ст. 25 Закону, оскільки регулюєумови проходженняслужби посадових осіб митної служби зі спеціальними званнями. Однією із вимог призначення пенсій згідно Закону України «Про державну службу» є наявність відповідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону 3723, основною умовою зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Робота на посадах в органах державної митної служби України, зараховується до стажу державної служби особам, яким не присвоювалися спеціальні звання. Згідно п. 17 ст. З Закону № 899, дія цього закону не поширюється на осіб, яким присвоєно спеціальне звання. Відтак, з огляду на вище викладені норми законодавства, ОСОБА_1 немає права на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки відсутні підстави для зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача в органах митної служби.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 18 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою № 10849 про перехід на інший вид пенсії, (а.с. 41-42).
25 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням № 921060817259 відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії, оскільки згідно статті 3 Закону № 889-VIII його дія не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з 31.12.1983 по 15.08.2016 року працював в органах Митної служби України. 11.05.1994 року вперше присвоєно персональне звання митної служби 3 рангу. Наявний запис про прийняття присяги державного службовця 11.04.1994 року. Відомості про присвоєння рангу державного службовця після прийняття присяги відсутні. Таким чином, для зарахування періодів роботи в органах Митної служби України до стажу державної служби підстави відсутні, оскільки у період роботи у вказаних органах ОСОБА_1 присвоювалися спеціальні звання. Оскільки у ОСОБА_1 , відсутній необхідний стаж державної служби, передбачений Постановою №622, право на призначення пенсії за віком згідно Закону України від 10 грудня 2015 p. №889-VIII «Про державну службу» відсутнє. Враховуючи викладене вище, прийнято рішення гр. ОСОБА_3 у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 26.07.2023 року № 2987 відмовити, (а.с. 22).
Не погодившись із рішенням про відмову у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, передбачені розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VІІІ.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктом 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, на думку суду Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, після 1 травня 2016 року (дати набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 9 статті 37 Закону № 3723-ХІІ страховий стаж і стаж державної служби.
Так, спеціальним законом, що визначає статус державної митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Митний кодекс України.
Згідно з статтею 569 Митного кодексу України від 04.07.2013 року №405-VІІ посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Таким чином, посадові особи митних органів, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до частини 1 статті 569 Митного кодексу України працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Частиною 1 статті 588 Митного кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Таким чином, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 працював з 31 грудня 1983 року по 15 серпня 2016 року в органах Митної служби України, (а.с. 46-53).
Таким чином, відповідач 2 приймаючи рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивачу № 921060817259 від 25 листопада 2024 року діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Виходячи з системного аналізу правових норм та обставин даної справи, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби позивача періоди роботи з 31 грудня 1983 року по 15 серпня 2016 року в органах Митної служби України та перевести позивача з 18 листопада 2024 року на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при поданні адміністративного позову сплатила судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 24 січня 2025 року № 1598-0318-4284-1983, (а.с. 6).
Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника Ігнатьо Богдана Ярославовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 921060817259 від 25 листопада 2024 року про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 31 грудня 1983 року по 15 серпня 2016 року в органах Митної служби України та перевести ОСОБА_1 з 18 листопада 2024 року на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська обл., м. Львів, вул. Митрополити Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 березня 2025 року.
СуддяТ.В.Скраль