28 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/1480/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов"язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідності до 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком з 01.08.2024.
В обґрунтування позову зазначає, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, має право на отримання пенсії з урахуванням мінімальних пенсій за віком згідно положень статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону №230/96-ВР. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства нарахування та виплату пенсій за спірний період відповідач здійснював у менших розмірах.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві просить у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що Законом України від 29.06.2021 №1584-ІХ (далі Закон №1584-ІХ) визначено, що з 01.07.2021 пенсія по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень. Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 не набуває ретроспективної дії у часі, а тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Крім того, вказав, що позивач з 02.10.2008 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.
Також позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 1995 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною комісією від 14.04.1998 Серії 2-18 ЖИЗ №025138 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби.
Позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №230/96-ВР згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021.
Відмовляючи у задоволенні звернення позивача, відповідач у листі-відповіді обґрунтовує таке своє рішення тим, що у зв'язку з визнанням неконституційною частини 3 статті 54 Закону №796-ХІІ (зі змінами) безпосередньо до статті 54 вказаного Закону будь-які зміни (доповнення) не внесено. Іншого розміру пенсії по інвалідності, ніж це передбачено ч.3 ст.54 Закону у редакції Закону № 1584-ІХ не передбачено. Також вказав, що ст.54 Закону №796-ХІІ поширюється, зокрема на осіб в період отримання пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи. Однак, розмір пенсії позивача обчислений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).
Метою та завданнями Закону №796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із пенсійною справою, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Стаття 9 Закону № 1058-IV в частині першій встановлює, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При цьому, пунктом 13 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Проте, як слідує з матеріалів справи, в заяві від 02.12.2024, яка отримана відповідачем 05.12.2024, ОСОБА_1 не висловила прохання щодо переведення її на інший вид пенсії, а лише просила провести перерахунок основної пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-XII та виплачувати пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.
Про вказані обставини позивач зазначила також у позовній заяві.
Таким чином, оскільки, позивач не виявила своє волевиявлення та не звернулася із заявою про перехід на пенсію по інвалідності за нормами ст. 54 Закону №796-ХІІ, відтак у відповідача були відсутні підстави здійснювати їй перерахунок пенсії, виходячи з розміру пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, а тому відсутні підстави вважати протиправними дії пенсійного органу.
Разом з тим, позивач може реалізувати своє право на пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР після звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію по інвалідності за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому, слід зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 по справі №240/1121/24 дійшов висновку що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Тобто, в межах спірних правовідносин, після переходу на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач набуде права на виплату пенсії в розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком як особі з інвалідністю ІІІ групи, яка пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна позиція висловлена Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 20.12.2024 у справі № 460/7549/24.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
28.03.25