про повернення позовної заяви
27 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/6128/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Нагірняк М.Ф., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Військового інституту Київського національного університету ім. Т. Шевченка щодо обчислення та виплати йому з 04.08.2022 по 18.09.2024 та належних у вказаних період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024;
- зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету ім. Т. Шевченка здійснити з 04.08.2022 по 18.09.2024 перерахунок належного йому грошового забезпечення (основних та додаткових його складових), грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 і провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету ім. Т. Шевченка нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» - за період з 04.08.2022 по день фактичної виплати перерахованого грошового забезпечення.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено Позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення цієї ухвали у спосіб подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
13.03.2025 судом отримано заяву представника Позивача, подану на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 10.03.2025, в якій зазначено, що Позивач дізнався про порушення при нарахуванні грошового забезпечення із листа Відповідача від 25.02.2025. Із урахуванням викладеного, представник Позивача просить поновити строк звернення до суду.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається Позивач при обґрунтуванні поважності причин пропуску строку звернення до суду, не можуть бути визнані суддею поважними, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.
Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (в редакції до 19.07.2022) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, з вимогою про стягнення належних працівникові сум останній міг звернутись до суду в будь-який час, який не обмежувався строком звернення до суду.
Разом з тим, Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин, який набрав чинності 19.07.2022 (далі - Закон №2352-ІХ), назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції.
Зокрема, частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, слід звернути увагу, що починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом №2352-IX відповідних змін до частини другої статті 233 КЗпП України встановлено строки звернення до суду щодо таких трудових спорів:
- про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення);
- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Таким чином, оскільки Закон №2352-ХІ, яким внесено зміни до частини другої статті 233 КЗпП України, набрав чинності 19.07.2022, відтак до спірних правовідносин слід застосовувати тримісячний строк звернення до суду для захисту права щодо виплати належних сум грошового забезпечення.
Суд зауважує, що процесуальний закон пов'язує строк звернення до суду із тим, коли саме особі стало відомо про порушення його прав, свобод та інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Таким чином право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів передбачено конкретно визначеним строком. Це, насамперед, викликано специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Суд звертає увагу, що поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Як зазначено в позовній заяві, Позивач наказом начальника Військового інституту Київського національного університету імені Т.Шевченка від 18.09.2024 №265 виключений зі списків особового складу з 18.09.2024 року, а тому при звільненні зі служби та отриманні грошового забезпечення при звільненні Позивач мав бути обізнаний про порушення своїх прав.
Більш того, суд враховує, що згідно п.11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України №280 від 22.05.2017 року в редакції наказу Міністерства оборони України №104 від 22.04.2021 року, при звільненні військовослужбовця з військової служби йому видається грошовий атестат.
Як зазначено в п.11.2 цих Правил, в грошовому атестаті, окрім іншого зазначаються розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, розмір грошової допомоги на оздоровлення із зазначенням року, за який вона виплачена, дата, до якої включно виплачена індексація, тощо.
Форма грошового атестату зазначена в додатку №16 до цих Правил.
Таким чином, Позивачу в день звільнення з військової служби із грошового атестату достовірно було відомо про спірні розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, спірні суми виплачених допомог та індексації, тощо.
Однак, Позивач звернувся до суду з даним позовом з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати в період з 04.08.2022 по 18.09.2024 грошового забезпечення у належному розмірі лише 05.03.2025 (дата штемпеля на позовній заяві), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 233 КЗпП України.
При цьому ні в позовній заяві, ні в заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом Позивачем не наведено жодних доводів того коли Позивачу, а не його представнику стало відомо про порушення його прав. Не наведено жодних доводів, які б свідчили про наявність конкретних причин, що перешкоджали Позивачу з 25.03.2023 року, тобто з дати виключення зі списків особового складу Військової частина НОМЕР_1 , звернутися до суду із захистом порушеного права.
Суд зазначає про те, що у випадку, коли Позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об'єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2024 року у справі №140/9165/23.
Оскільки Позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного ним строку звернення до суду, тому суд не визнає причини пропуску строку поважними та не вбачає правових підстав для поновлення строку звернення до суду.
Наведені Позивачем причини пропущення строку на звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними та поновлення строку звернення до суду, оскільки Позивач мав об'єктивну можливість своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається Позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки з позовними вимогами Позивач звернувся до суду поза межами встановленого КАС України та ч.2 ст. 233 КЗпП України строку, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду не містила поважних причин пропуску такого строку, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.Ф. Нагірняк