27 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/19563/24
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатрейдінг Україна" до Житомирської митниціаа про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатрейдінг Україна" із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Держмитслужби №UА101020/2024/000133/1 від 23.09.2024 про коригування митної вартості товару.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уповноваженою особою позивача подано до Житомирської митниці Держмитслужби митну декларацію для митного оформлення імпорту товару (легкового автомобілю). На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною договору, разом з митною декларацією декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак відповідач безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, що відповідно призвело до надмірної сплати митних платежів. При цьому, жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей відповідач не надав.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив. Вказав, що під час проведення відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено розбіжності у поданих документах та запропоновано декларанту надати додаткові документи. На вимогу митного органу були надані додаткові документи, проте вони також не підтвердили заявлену митну вартість товару, а тому митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару.
З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, тому у задоволенні позову просив відмовити.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. При цьому, нестабільна безпекова ситуація, перебої із електропостачанням перешкоджають проведенню судових засідань, що зумовлює їх відкладення, що в свою чергу негативно впливає на дотримання строків розгляду справ. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду у письмовому провадженні. При цьому, сторони при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження не позбавлені можливості доводити свою позицію й без проведення судового засідання шляхом подання письмових заяв по суті справи, тобто визначені ст.44 КАС України права учасників справи не порушуються в даному випадку.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в періоди з 26.09.2024 по 09.10.2024, з 01.01.2025 по 03.01.2025 та з 09.01.2025 по 10.01.2025, з 03.02.2025 по 07.02.2025, з 20.03.2025 по 21.03.2025 та на навчанні в період з 10.02.2025 по 14.02.2025 включно.
Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
23.09.2024 до відділу митного оформлення № 1 митного поста "Житомир-центральний" з метою імпорту товару "легковий автомобіль, що був у використанні, марка - MERCEDES-BENZ, модель - E 350, календарний рік виготовлення - 2020", що ввозився на адресу ТОВ "Альфатрейдінг Україна", подано митну декларацію № 24UA101020033553U1.
Представником позивача, декларантом ОСОБА_1 , заявлена митна вартість, визначена за основним 1 (першим) методом на рівні 6300,00 євро за одиницю, про що відображено в графах 42,43 декларації.
В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Житомирська митниця дійшла до висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності, а тому було зобов'язано декларанта надати додаткові документи, які б підтвердили митну вартість товарів. Декларант надав пояснення та додаткові документи.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів Житомирською митницею Держмитслужби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА101020/2024/000133/1 від 23.09.2024.
Митна вартість визначена за резервним, 6 (шостим) методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: за яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД № 24UA500100004295U5 від 27.04.2024 "Автомобіль легковий, в аварійному стані (після ДТП), призначений головним чином для перевезення людей, з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем), що був у використанні -1шт. Марка автомобіля: MERCEDES-BENZ; модель автомобіля: CLS400 D; номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ; номер шасі: нема даних. Номер двигуна: нема даних. Тип двигуна - дизельний; робочий об'єм циліндрів, см3- 2925; потужність двигуна - 250 кВт; колісна формула: 4x4. Тип кузова: седан. Загальна кількість місць (включаючи місце водія): 5. Колір: білий. Календарний рік виготовлення: 2019; Модельний рік виготовлення: 2019. Призначення автомобіля: пасажирський для використання по дорогах загального користування. Відповідність екологічним нормам не нижче рівня "ЄВРО-2". КТЗ має наступні пошкодження: Бампер передній (деформований), проставка бамперу переднього, решітки нижні бамперу переднього, решітка радіатору (деформована). Потьмяніння хромованих частин автомобілю, пошкодження лако-фарбового покриття, потребує заміни рідин та мастил. Країна виробництва: DE (Німечинна). Виробник: MERCEDES-BENZ AG . Торгівельна марка: MERCEDES-BENZ - 20525,00 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року".
У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації № 24UA101020033698U2 від 23.09.2024 шляхом надання забезпечення сплати митних платежів у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України. Сума наданого забезпечення сплати митних платежів - 210 068,42 грн.
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, суд враховує наступне.
Як видно із матеріалів справи, для підтвердження митної вартості товару декларантом були надані документи, вказані за кодами, що відображено у графі 44 МД № 24UA101020033553U1, а саме:
- 4100 - контракт № GSL-B2 від 03.01.2024;
- 4103 - специфікація № 2243 від 10.09.2024;
- 0380 - інвойс № 459317 від 10.09.2024;
- 2800 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт) від 02.06.2024 № 23308191;
- 9000 - платіжна інструкція №208 від 13.09.2024;
- 9000 - декларація країни експорту №24DKILS8F44IL6CGB8 від 20.09.2024.
Митним органом на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних/схожих товарів.
За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість легкового автомобілю, марки - MERCEDES-BENZ, модель - E 350, календарний рік виготовлення - 2020 є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
На підтвердження вказаного відповідачем долучено Витяг з автоматизованої системи митного оформлення ("АСМО") "Інспектор", з якого слідує, що автомобілі марки MERCEDES-BENZ, модель E 350, календарний рік виготовлення 2020, робочий об'єм двигуна 2925 см3, що був у використанні та має аварійні пошкодження після ДТП, увезений на територію України в період з 01.01.2024 по 23.09.2024 мають вартість від 20525,00 до 38900,00 євро.
23.09.2024 під час проведення консультації декларантом надано пояснення та наступні документи: копії перекладу фактури від 10.09.2024 №459317, митної декларації країни відправлення від 20.09.2024, техпаспорту №23308191.
Суть спору між сторонами по даній справі зведена до правомірності коригування ціни вказаного товару.
Як видно з матеріалів справи, 03.01.2024 між іноземною компанією "Gedsted Autohandel A/S" та ТОВ "Альфатрейдинг Україна" укладено зовнішньоекономічний контракт №GSL-В2.
Відповідно до п.1.1. контракту продавець зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити нові автомобілі та автомобілі, що були у вжитку на умовах DAP - Рівне, DAP - Житомир, DAP - Біла Церква, DAP - Луцьк, за правилами "Інкотермс-2010". Обсяг поставок визначається згідно інвойсу на кожну поставку (п. 1.2.). Ціна товару включає вартість доставки та розвантаження товару (п.2.2).
Відповідно до Специфікації від 10.09.2024 № 2243 до контракту №GSL-В2 від 03.01.2024: умови поставки- DAP - Житомир; країна походження - DE; ціна контракту є сума зазначена у інвойсі - 6300 євро.
Водночас, як наголошує митний орган у відзиві на позов, вказаний контракт не містить інформації щодо уповноваженого представника продавця, компанії "Gedsted Autohandel A/S" на його укладення, його не підписано уповноваженим представником продавця. Також вказує, що в специфікації від 10.09.2024 №2243 відсутні відомості про уповноваженого представника продавця, компанії "GEDSTED AUTOHANDEL A/S", який діє від імені продавця (директор/керівник).
Суд звертає увагу відповідача, що дані зауваження не були вказані у рішенні про коригування митної вартості, тобто не були підставами для його прийняття.
У відзиві на позов відповідач вказує, що при митному оформленні товару, відповідачем вказаний контракт не брався до уваги так як останній не погоджений та не підписаний його сторонами, а відповідно є недійсним.
Суд критично оцінює дане твердження, оскільки чинним законодавством не передбачено право митного органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними чи недійсними правочини, на підставі яких заявлена митна вартість товару.
Відповідно до абз.13 ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Згідно із ст.6 цього Закону суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
Відповідно до п.10 контракту сторони домовились, що усі правовідносини даного контракту регулюються законодавством країни продавця.
Відповідачем не вказано у оспорюваному рішенні яким вимогам згідно із законодавством країни продавця не відповідав контракт №GSL-В2 від 03.01.2024, в тому числі в частині проставлення лише печатки продавця без підпису.
Як видно з матеріалів справи, контракт №GSL-В2 від 03.01.2024 містить усі необхідні реквізити сторін, підпис та печатку покупця, печатку продавця. В силу презумпції правомірності правочину даний договір є чинним, волевиявлення сторін спрямовано на реальне виконання взятих на себе зобов'язань, про що свідчать документи, складені за результатами виконання сторонами умов даного договору та дії сторін щодо поставки товару та його оплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 викладено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Отже, контракт №GSL-В2 від 03.01.2024 мав бути врахований митним органом при перевірці заявленої митної вартості товару.
Також митним органом вказано, що в платіжному дорученні від 13.09.2024 року №208 зазначено доповнення №1 до контракту від 01.06.2024, проте вказане доповнення не надавалось при митному оформленні товару.
Позивач наголошує, що дане доповнення не було додано через те, що воно не впливає на визначення ціни товару, яка була повністю зазначена у основному контракті та платіжних документах. Доповнення №1 до контракту стосувалося лише доповнення існуючих реквізитів, які не впливають на визначення митної вартості товару.
Суд враховує, що у платіжному дорученні №208 від 13.09.2024 року зазначено реквізити платника - ТОВ "Альфатрейдинг Україна", отримувача - компанії "GEDSTED AUTOHANDEL A/S", сума 6300 євро, у призначенні платежу вказано, що це оплата за автомобіль згідно із контрактом №GSL-В2 від 03.01.2024 та доповнення №1 від 01.06.2024, інвойс 459317 від 10.09.2024, MERCEDES WIK2130221А814157, код 8703.
Отже, даний документ містить усі необхідні дані на підтвердження проведення оплати за автомобіль та заявленої митної вартості цього товару й неподання доповнення №1 до контракту не впливає на визначення вказаної ціни товару.
Слід зазначити, що відповідач, зазначаючи по відсутність доповнення №1 до контракту, суперечить своїм попереднім твердженням про недійсність вказаного контракту.
Також відповідач у оспорюваному рішенні вказував, що у рахунку-фактурі від 10.09.2024 № 459317 продавцем зазначено іншу особу, ніж у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 02.06.2023. До митного оформлення не надано документ, що вказує на юридичний зв'язок цієї особи з транспортним засобом, право розпоряджатися транспортним засобом, укладати контракти та визначати ціну продажу.
Позивач зазначає, що даний транспортний засіб був придбаний не у первинного власника, а на аукціоні, що пояснює дану розбіжність. Аналогічні пояснення були надані й при митному оформленні товару уповноваженою особою декларанта, зокрема вказано, що компанія "GEDSTED AUTOHANDEL A/S" є торговою площадкою, яка продає автомобілі після ДТП інших власників.
Суд приймає до уваги дане пояснення позивача та враховує, що усі подані до митного оформлення документи відповідно до встановленого ч.2 ст.53 МК України переліку свідчать, що операція купівлі-продажу транспортного засобу відбулась між ТОВ "Альфатрейдинг Україна" та компанією "GEDSTED AUTOHANDEL A/S".
Наявність у компанії "GEDSTED AUTOHANDEL A/S" права розпоряджатись предметом купівлі-продажу презюмується в силу умов контракту №GSL-В2 від 03.01.2024 й покладання на декларанта обов'язку доводити при митному оформленні цього товару юридичний зв'язок продавця з транспортним засобом є розширеним тлумаченням ч.2 ст.53 МК України, що виходить за межі повноважень митного органу.
Також митний орган вказував, що було невірно зазначено дату технічного паспорту №23308191 на транспортний засіб.
У відповідь на дане твердження позивач вказав, що в поданих документах дійсно була зазначена неправильна дата технічного паспорту, це помилка є технічною і не стосується змісту чи суті угоди.
Суд враховує, що уповноваженою особою декларанта 23.09.2024 подано заяву до митного органу про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № 24UA101020033553U1 щодо зазначення правильної дати документа (2800) - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорту) №23308191.
Отже, даний недолік було усунуто декларантом в ході митного оформлення товару. При цьому, суд вважає, що вказаний недолік не впливав на заявлену митну вартість товару з огляду на наявність інших підтверджуючих документів, а тому не міг бути підставою для витребування додаткових документів.
Щодо неподання декларантом автотранспортної накладної під кодом 0730 (CMR) суд вважає, що даний недолік також не міг бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки даний документ не містив складових заявленої митної вартості товару з огляду на умови його поставки (DAP - Житомир), тобто усі витрати по доставці та розвантаженні товару покладались на продавця.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України декларант має надати транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, тоді як відповідно до п.2.2 контракту ціна товару включає вартість доставки та розвантаження товару.
CMR - міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
Отже, даний документ подається для підтвердження перевезення вантажу і в даному випадку його подання було необов'язковим.
Як зазначалось, ч.2 ст.53 МК України встановлено перелік документів на підтвердження митної вартості (основні документи) й митний орган вправі вимагати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару лише в разі коли документи, зазначені в переліку, передбаченому ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, чи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а не будь-які інші документи.
Під час митного оформлення декларантом було надано достатньо документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору, будь-які розбіжності відсутні. В ході консультацій декларант спростував зауваження митного органу, надав додаткові документи.
За таких обставин, в ході даного судового розгляду суд дійшов висновку, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.
Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб'єкт владних повноважень дійшов хибного висновку щодо неможливості їх врахування для митного оформлення товару за основним методом.
З огляду на викладене, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару є надуманими та ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що митним органом безпідставно проведено коригування заявленої митної вартості товару, а тому рішення Житомирської митниці Державної митної служби України №UА101020/2024/000133/1 від 23.09.2024 слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України №UА101020/2024/000133/1 від 23.09.2024.
Стягнути з Житомирської митниці Держмитслужби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатрейдінг Україна" 3151 (три тисячі сто п'ятдесят одну) грн 03 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 27 березня 2025 р.
27.03.25