Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
28 березня 2025 року Справа №200/1952/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна,3, ЄДРПОУ 13486010)
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 86% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМ України № 103 від 21.02.2018 р та проведення перерахунку з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» про розмір грошового забезпечення №33/25-157 від 13.01.2022 року з основним розміром 70%;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розрахунку 86% відповідних сум грошового забезпечення та з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» про розмір грошового забезпечення №33/25-157 від 13.01.2022 року, виданої станом на листопад 2019 року, у розмірі 86% грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та із врахуванням раніше виплачених сум.
Разом із позовом позивачем була подана заява про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 21 березня 2025 року суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин пропуску такого строку та доказів їх поважності.
24 березня 2025 року позивач надав суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що Порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за № 704 та від 21 лютого 2018 року за № 103, тому застосування у спірному випадку органом пенсійного фонду статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним. Оскільки відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років позивачу відповідно до Постанови №103 протиправно зменшено розмір процентної складової грошового забезпечення, слід зобов'язати відповідача здійснити розрахунок відсотків відповідних сум грошового забезпечення, визначених на момент первинного призначення пенсії із врахуванням раніше виплачених сум. З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9- рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Крім цього, згідно з частиною 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає (постанова Верховного Суду від 04.02.2022 по справі 300/5477/21). Просить вважати причину пропуску процесуального строку на подання адміністративного позову поважною та поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд, розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 420/10977/23.
Отже, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Предметом спору цій справі є зменшення основного розміру пенсії позивача з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 01 січня 2016 року та виплата у такому розмірі в подальшому. Отже, позивач просить відновити порушене його право на належний розмір пенсії шляхом здійснення перерахунку саме з 01 січня 2016 року.
Таким чином позовна заява подана із пропуском строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
Суд наголошує на тому, що в ухвалі від 21 березня 2025 року судом наведені висновки щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом з урахуванням актуальних правових висновків Верховного Суду. Однак, позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом не наведено жодних обґрунтованих причини, з яких він пропустив процесуальний строк. Позивач наполягає на тому, що звернення до суду з цим позовом можливо без обмеження будь-яким строком, та посилаючись на частину 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших» зазначає, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Проте суд наголошує, що спір у цій справі не стосується перерахунку пенсії у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення, не проведеного з вини пенсійного органу. А отже і приписи частини 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ про те, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком, - на спірні правовідносини (% відповідних сум грошового забезпечення при обчисленні пенсії) не розповсюджуються.
Висновки щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19. На думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів (п.21 постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву (пункти 36 та 37 вказаної цієї ж постанови Верховного Суду).
Частиною 1 статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Водночас, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. (постанова Верховного Суду від 09.06.2022 року у справі № 1140/2132/18).
Суд наголошує, що з часу порушення права позивача на належний розмір пенсії минуло майже шість років. Водночас, позивач протягом цього часу мав реальну об'єктивну можливість дізнатися, який розмір грошового забезпечення у відсотковому значенні використовується для обчислення його пенсії, враховуючи те, що його право на належний розмір пенсії неодноразово порушувалося відповідачем. Проте, доказів вчинення позивачем будь-яких активних дій з метою отримання інформації щодо відсоткового розміру грошового забезпечення, який використовується для обчислення його пенсії, суду не надано.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Мотиви і аргументи, які вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не можуть розцінюватися як поважні причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зазначає, що ухвала суду від 21 березня 2025 року позивачем не виконана, недоліки позовної заяви позивачем не усунуто, а отже, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Водночас, оскільки порушення прав позивача триває до теперішнього часу, зокрема, позовна заява містить вимоги про зобов'язання вчинити певні дії, шестимісячний строк звернення до суду щодо яких не сплив, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог, заявлених з пропуском шестимісячного строку, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, тобто в частині вимог щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розрахунку 86% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 18 вересня 2024 року, та наявність підстав для відкриття провадження в частині позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розрахунку 86% відповідних сум грошового забезпечення 19 вересня 2024 року.
Керуючись частиною 2 статті 123, пунктом 9 частини 4 статті 169, статтями 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії стосовно здійснення з 01 січня 2016 року перерахунку та виплати пенсії за вислугу років у розрахунку 86% відповідних сум грошового забезпечення та з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» про розмір грошового забезпечення №33/25-157 від 13.01.2022 року, виданої станом на листопад 2019 року у розмірі 86% грошового забезпечення та здійснення виплати пенсії в цьому розмірі з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та із врахуванням раніше виплачених сум, повернути позивачу в частині позовних вимог за період з 01 січня 2016 року по 18 вересня 2024 року, заявлених поза межами строку, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
4. Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
5. Повний текст ухвали складений та підписаний 28 березня 2025 року.
Суддя С.В. Смагар