Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 березня 2025 року Справа№200/8821/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012; юридична адреса: 69057, місто Запоріжжя, пр-т Соборний, б. 158-Б) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.10.2024 №056650010772;
- зобов'язати призначити пенсію відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення (15.10.2024) та зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202, періоди роботи: з 10.08.2000 по 29.10.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 09.08.2021;
- зобов'язати зарахувати до стажу роботи на провідних професіях відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи: з 16.03.2022 по 01.12.2022 (гірник очисного забою) та з 21.03.2000 по 24.05.2000 (учень «гроз» (гірник очисного забою)).
В обґрунтування позову посилається на те, що 15.10.2024 він звернувся із заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 22.10.2024 №056650010772 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило йому у призначенні пенсії. У вказаному рішенні відповідач вказує, що пільговий стаж позивача за Списком 1 складає 25 років 6 місяців 7 днів.
На думку позивача розрахунок пільгового стажу здійснений відповідачем не вірно та суперечить записам трудової книжки. Вважає рішення протиправним і таким, що порушує його конституційні права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні.
В матеріалах справи наявний відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на позов, в якому зазначено, що за результатами опрацювання заяви позивача про призначення пенсії винесено рішення про відмову від 22.10.2024 №056650010772 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки спірний період роботи під час звернення із заявою про призначення пенсії не було підтверджено у встановленому законом порядку шляхом надання уточнюючої довідки за Списком робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202.
На думку відповідача, стаж позивачу зараховано відповідно до норм чинного законодавства, тому підстави для задоволення його вимог відсутні.
Справу розглянуто поза датою, визначеною в ухвалі суду від 24 грудня 2024 року, з огляду на введення в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який, наразі, триває.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , наявною в матеріалах справи.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
15 жовтня 2024 року позивач через вебпортал електронних послуг звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 22.10.2024 №056650010772, яке обґрунтоване відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу.
У рішенні зазначено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника становить 51 рік 0 місяців 24 дні, у тому числі роботи підземні провідні професії - 8 місяців 15 днів, по постанові 202(25) складає 3 роки 11 місяців 23 дні, за Списком №1 - 25 років 6 місяців 7 днів.
Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди.
З розрахунку стажу позивача до спірного рішення вбачається, що періоди роботи з 10.08.2000 по 29.10.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 09.08.2021 зараховано до пільгового стажу згідно даних по спеціальному стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу, зазначені періоди враховано як робота за Списком №1. Стаж з 16.03.2022 по 01.12.2022 та з 21.03.2000 по 24.05.2000 враховано до пільгового стажу позивача за ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.
Відповідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.01.1980, копія якої наявна в матеріалах справи, позивач у спірні періоди працював:
у Шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля»:
з 21.03.2000 по 24.05.2000 - учнем «гроз» (гірник очисного забою), (запис 3-4);
з 10.08.2000 по 29.10.2000 - електрослюсарем підземним 4-го розряду, (запис 6-7);
у ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»:
з 07.11.2000 по 12.08.2002 - гірником підземним з повним робочим днем у шахті, (запис 8-9);
з 13.08.2002 по 28.10.2002 - учнем машиніста підземних машин підземним на період практики (запис 9-10);
з 29.10.2002 по 29.10.2006 - машиністом підземних машин підземний з повним робочим днем у шахті, (запис 10-11);
з 30.10.2006 по 17.01.2007 - учнем гірника підземного з повним робочим днем у шахті, (запис 11-12);
з 18.01.2007 по 10.06.2007 - гірником підземним, з повним робочим днем у шахті, (запис 12-13);
з 11.06.2007 по 15.10.2007 - учнем гірника по ремонту гірничих виробок підземний, з повним робочим днем у шахті, (запис 13-17);
з 16.10.2007 по 15.03.2009 - гірником по ремонту гірничих виробок підземним, з повним робочим днем у шахті, (запис 17-18);
з 16.03.2009 по 12.07.2009 - електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті, (запис 18-19);
з 13.07.2009 по 09.08.2021 - машиністом підземним машин підземних, з повним робочим днем у шахті, (запис 19-20);
у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Першотравенське»:
з 25.08.2021 по 09.03.2022 - гірником з ремонту гірничих виробок, з повним робочим днем у шахті, (запис 21-23);
у ТОВ «Краснолиманське»:
з 16.03.2022 по 01.12.2022 - гірником очисного забою з повним робочим днем у шахті, (запис 24-26), що також підтверджується довідкою від 19.08.2024 №461.
Приймаючи рішення по суті спору, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно зі статтею 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до положень абзацу 1 пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає стаття 114 Закону №1058-IV.
Як вбачається з рішення відповідача від 22.10.2024 №056650010772, що оскаржується, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах є, зокрема, відсутність у нього пільгового стажу, передбаченого частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», знижується на 1 рік.
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
З аналізу вищенаведеного можливо зробити висновок, що для призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідним є: 1) наявність трудового стажу не менше 25 років; 2) віднесення професії до списку робіт і професій, затверджених відповідною постановою Кабінету Міністрів України; 3) безпосередня зайнятість повний робочий день на підземних роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
Розділ I. Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: Усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Пункт 2 Порядку №383. Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 №461 затверджено Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (чинні протягом спірного періоду).
Відповідно до Розділу I Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. «ГІРНИЧІ РОБОТИ» Видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд.
Підрозділ 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень.
Пункт 1.1а а) усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Комплексний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що право на передбачену частиною 3 статті 114 Закону №1058 пенсію незалежно від віку мають працівники за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників, професії яких містяться у Списку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994р. №202 (далі - Список №202), або мати стаж роботи провідної професії, визначених статтею 14 Закону №1788-XII, частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV, - не менше 20 років.
При цьому, згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі №336/6112/16-а, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічне вказано Верховним Судом у постановах від 31.10.2019 у справі №688/4170/16-а, від 20.01.2021 у справі №311/2865/13-а та від 20.05.2021 у справі №593/1278/16-а.
Як встановлено судом, стаж роботи позивача у спірні періоди з 10.08.2000 по 29.10.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 09.08.2021 підтверджений записами у його трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.01.1980, відповідно до яких позивач працював за спеціальностями: електрослюсар підземний, з повним робочим днем у шахті; гірник підземний, з повним робочим днем у шахті; машиніст підземних машин підземний, з повним робочим днем у шахті; гірник з ремонту гірничих виробок, з повним робочим днем у шахті.
Також, у цей період позивач має облікований спеціальний стаж за кодом ЗПЗ013А1 та за кодом ЗПЗ014А1.
Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №454 (далі - Порядок №454):
- під кодом ЗПЗ013А1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам;
- під кодом ЗПЗ014А1 обліковується спеціальний стаж працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд робить висновок про протиправність посилань відповідача на відсутність документів, що підтверджують пільговий стаж позивача відповідно до Постанови №202 у період з 10.08.2000 по 29.10.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 09.08.2021, оскільки трудова книжка ОСОБА_1 та індивідуальні відомості про застраховану особу містять достатньо інформації для врахування цих періодів роботи до пільгового стажу відповідно до Постанови №202.
Щодо позовних вимог про зобов'язання зарахувати до стажу роботи на провідних професіях відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи: з 16.03.2022 по 01.12.2022 (гірник очисного забою) та з 21.03.2000 по 24.05.2000 (учень «гроз» (гірник очисного забою)), суд зазначає таке.
У рішенні відповідача від 22.10.2024 №056650010772 про відмову у призначенні пенсії за віком, зокрема зазначено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника становить 51 рік 0 місяців 24 дні, в тому числі роботи підземні провідні професії - 8 місяців 15 днів.
З розрахунку стажу позивача до спірного рішення вбачається, що період роботи з 17.03.2022 по 01.12.2022 враховано до стажу роботи на провідних професіях, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Проте період роботи з 21.03.2000 по 24.05.2000 (учень «гроз» (гірник очисного забою)) має бути зараховано до стажу роботи на провідних професіях, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до провідних професій віднесені працівники, зокрема, робітники очисного вибою.
Судом встановлено, що на час звернення позивача за призначенням пільгової пенсії, останньому виповнилося 44 роки, страховий стаж заявника становив 51 рік 0 місяців 24 дні, в тому числі роботи підземні провідні професії - 8 місяців 15 днів, по постанові 202(25) складає 3 роки 11 місяців 23 дні, за Списком №1 - 25 років 6 місяців 7 днів.
Крім того, частиною 5 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» унормовано, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої та третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також визначено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
При цьому частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» унормовано, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
З наведеного вбачається, що при зарахуванні періодів роботи за Списком №1 відповідач повинен був зробити взаємозалік посад/професій та призначити пенсію позивачу за наявності стажу роботи в підземних умовах більше 25 років.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне.
Абзацом 1 частини 3 статті 114 Закону №1058 та частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Абзацом третім частини першої статті 28 Закону №1058-IV визначено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Згідно статті 1 Закону України від 2 вересня 2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон №345-VI), який набрав законної сили 16 вересня 2008 року, дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно статті 8 цього Закону мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до пункту 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону №345-VI дія ст. 8 цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.
Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що дія Закону №345-VI поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей, зокрема, й тих, що здійснюють добування уранових руд та інших підземних робіт.
У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із статтею 21 Конституції України усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.10.2024 №056650010772, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, прийняте не на підставі Конституції та законів України, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
«Ефективний засіб правого захисту», в розумінні статті 13 Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.
Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про самостійне визначення періодів, які відповідач повинен зарахувати до пільгового стажу позивача є формою втручання у дискреційні повноваження.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.10.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд зауважує, що при повторному розгляді вказаної заяви позивача, відповідачу необхідно прийняти відповідне рішення і зарахувати:
- період роботи з 21.03.2000 по 24.05.2000 учнем «гроз» (гірник очисного забою) до стажу роботи на провідних професіях відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- періоди роботи з 10.08.2000 по 29.10.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 09.08.2021 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 та з урахуванням статті 8 Закону України №345 «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн. відповідно до платіжної інструкції №0.0.4075216283.1 від 17.12.2024.
Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 260, 293-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012; юридична адреса: 69057, місто Запоріжжя, пр-т Соборний, б. 158-Б) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012; юридична адреса: 69057, місто Запоріжжя, пр-т Соборний, б. 158-Б) від 22.10.2024 №056650010772 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012; юридична адреса: 69057, місто Запоріжжя, пр-т Соборний, б. 158-Б) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 15.10.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, і зарахувати:
- період роботи з 21.03.2000 по 24.05.2000 учнем «гроз» (гірник очисного забою) до стажу роботи на провідних професіях відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- періоди роботи з 10.08.2000 по 29.10.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 09.08.2021 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 та з урахуванням статті 8 Закону України №345 «Про підвищення престижності шахтарської праці».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012; юридична адреса: 69057, місто Запоріжжя, пр-т Соборний, б. 158-Б) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28 березня 2025 року.
Суддя С.В. Ушенко