Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 березня 2025 року Справа №640/17547/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши матеріали адміністративної справи №640/3669/22 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, в якому просить:
Визнати дії начальника Національного університету оборони України щодо звільнення позивача з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору по п. 2 ст. 36 КЗпП України та п. 7 його наказу (по стройовій частині) від 17.03.2022 № 61 протиправними, а наказ недійсним;
Зобов'язати начальника університету відмінити п. 7 наказу (по стройовій частині) від 17.03.2022 № 61 та звільнити позивача з роботи з дня відміни зазначеного незаконного наказу за власним бажанням на підставі поданої йому заяви від 02.09.2022;
Відповідно до ч. 5. ст. 235 КЗпП виплатити позивачу належний середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, пов'язаний із затримкою видачі позивачу копії наказу та трудової книжки з урахуванням передбаченої чинним законодавством індексації втраченої його частини у зв'язку з інфляцією.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2022 прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Законом України “Про внесення зміни до п.2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863-ІХ) п.2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 29, ст. 111) викладено в новій редакції.
Приписами п.2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до п.2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.289-1, 289-4 КАС України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
19.03.2025 адміністративна справа №640/11011/22 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/17547/22 передано для розгляду судді Шинкарьовій І.В.
Частиною 3 ст. 30 КАС України встановлено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому ст.29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ознайомившись із матеріалами адміністративної справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позов у цій справі стосується, зокрема, дій начальника Національного університету оборони України щодо звільнення позивача з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору по п. 2 ст. 36 КЗпП України та п. 7 його наказу (по стройовій частині) від 17.03.2022 № 61.
Згідно наданої трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 01.03.2010 призначено на посаду провідного наукового співробітника науково-дослідного відділу (проблем стратегічного планування та розвитку Збройних Сил України) центру воєнно-стратегічних досліджень за конкурсом за строковим трудовим договором.
В подальшому неодноразово дію зазначеного строкового трудового договору було продовжено (записи трудової книжки №№26-34).
01.09.2019 ОСОБА_1 переведений на посаду старшого наукового співробітника науково-дослідного відділу проблем оборонного планування науково-дослідного управління проблем воєнної політики та воєнної стратегії центру воєнно-стратегічних досліджень за конкурсом за строковим трудовим договором.
Згідно записів трудової книжки №№35-37 дія строкового трудового договору продовжувалась.
17.03.2022 ОСОБА_1 звільнено з посади у зв'язку з закінченням строку трудового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 присягу не складав, записи про присвоєння рангу відсутні.
Також в матеріалах справи міститься копія наказу Начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 17.03.2022 №61, яким ОСОБА_1 , старшого наукового співробітника (посада військова) науково-дослідного відділу проблем оборонного планування науково-дослідного управління проблем воєнної політики та воєнної стратегії центру воєнно-стратегічних досліджень, звільнено з посади з 17.03.2022 у зв'язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ст.36 КЗпП України.
Вважаючи права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
У ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.
За ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Абз.2 п.2 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
У п.17 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З аналізу наведених норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з неї.
Разом з цим, при наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.
Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII(далі - Закон №889-VIII).
У ч.1 ст.1 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.
Правова позиція стосовно юрисдикційності справ за позовами, що стосуються призначення, перебування та звільнення з публічної служби неодноразово висловлювалася.
Так, належність таких спорів до юрисдикції адміністративних судів Велика Палата Верховного Суду обґрунтувала у постанові від 22.01.2020 у справі № 813/1045/18, зазначивши, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів ст.19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Також у постанові від 31.10.2018 у справі № 761/33941/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала, що оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
13.09.2019 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 757/19121/16-ц, в якій предметом судового розгляду був позов ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення 77 996,00 грн на відшкодування шкоди. На обґрунтування позову позивач посилався на те, що з 17.05.2004 по 11.10.2013 проходив службу в органах внутрішніх справ, був звільнений у зв'язку із захворюванням, яке отримав під час проходження служби і яке спричинило стійку втрату ним працездатності та визнання його інвалідом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.03.2019 зазначила, що проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов'язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов'язані з нарахуваннями, виплатами, утриманнями, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов'язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
З аналізу наведених норм КАС України видно, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2021 у справі №640/15027/20.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження є правомірність звільнення позивача з посади старшого наукового співробітника (посада військова) науково-дослідного відділу проблем оборонного планування науково-дослідного управління проблем воєнної політики та воєнної стратегії центру воєнно-стратегічних досліджень, у зв'язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ст. 36 КЗпП України, правомірність п. 7 наказу (по стройовій частині) від 17.03.2022 № 61 та виплата позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, пов'язаного із затримкою видачі позивачу копії наказу та трудової книжки з урахуванням передбаченої чинним законодавством індексації втраченої його частини у зв'язку з інфляцією.
Судом встановлено, що вказана посада не відноситься до посад державної служби.
Тобто, така посада не відноситься до публічної служби, оскільки не пов'язана з діяльністю на державних політичних посадах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, дипломатичною службою, іншою державною службою, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 присягу не складав, записи про присвоєння рангу у трудовій книжці серії НОМЕР_1 відсутні.
Разом з цим суд звертає увагу, що відповідач у цих правовідносинах виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах.
Відповідно до ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, нормативний підхід до розуміння наведених вище норм процесуального Закону в контексті обставин справи дає підстави вважати, що спірні правовідносини у даній справі не пов'язані з питаннями прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї.
Спір між сторонами за своєю суттю стосується трудових відносин, що не мають ознак публічної служби.
Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №К/9901/1489/18 (№802/3530/14-а).
Посада старшого наукового співробітника (посада військова) науково-дослідного відділу проблем оборонного планування науково-дослідного управління проблем воєнної політики та воєнної стратегії центру воєнно-стратегічних досліджень не відноситься до публічної служби, а тому у даному випадку відсутній спір з приводу прийняття на публічну службу та її проходження, оскільки спірні правовідносини є виключно трудовим спором, який підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.
Подібна правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №822/160/16, від 14.11.2018 у справі №806/2808/16 та від 31.01.2020 у справі №160/3630/19.
Також суд звертає увагу на те, що згідно з положеннями ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), трудовий договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 23 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 06.11.1992 роз'яснив, що договір вважається укладеним, якщо видано наказ про призначення та фактично допущено працівника до роботи.
Таким чином, строковий трудовий договір це угода, яка визначає взаємні права та обов'язки сторін, основна частина яких регулюється загальним законодавством про працю, інша частина спеціальним або колективним договором, угодою сторін. У трудовому договорі воля працівника відображається у формі його письмової заяви, а воля роботодавця у формі наказу чи розпорядження про зарахування такого працівника на посаду.
Таким чином, з урахуванням положень діючого законодавства України, слід дійти висновку, що спір у справі між сторонами виник поза межами публічно-правових правовідносин, а отже віднесений до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі Занд проти Австрії від 12.10.1978 вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні ч.1 ст. 6 вищезгаданої Конвенції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи суб'єктний склад сторін, зміст заявлених позивачем вимог та предмет, з огляду на той факт, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити.
При цьому на виконання положень ч.1 ст.239 КАС України, суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 33, 238, 241, 242, 243, 248 КАС України, суд
Прийняти адміністративну справу до провадження.
Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що, у відповідності до ч.2 ст.239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені ст. 256 КАС України, і може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 25.03.2025.
Суддя І.В. Шинкарьова