Рішення від 28.03.2025 по справі 640/4941/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 рокуСправа №640/4941/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко Михайло Михайлович про визнання неправомірними дій, визнання рішення неправомірним,-

ВСТАНОВИВ:

24.02.2021 р. до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, Мін'юст), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в особі Бондарева Ігоря Валерійовича (далі - відповідач-2, Управління), третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко Михайло Михайлович, в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача-2, що полягають у проведенні невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. без дослідження та аналізу фактичних обставин по порушенню прав ОСОБА_1 , викладених у скарзі від 05.09.2020 р. та складання за її результатами довідки від 12.10.2020 р.;

- визнати рішення відповідача-1 за результатом перевірки, здійсненої відповідачем-2 щодо відсутності зловживань у діяльності приватного виконавця Трофименка М.М. у виконавчому провадженні №58949019, неправомірним.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона звернулася до Міністерства юстиції України із скаргою від 05.09.2020 р. (надіслана поштою 06.09.2020 р. та отримана відповідачем 08.09.2020 р.) на дії приватного виконавця виконавчого органу Київської області Трофименка Михайла Михайловича. У скарзі були викладені обставини щодо протиправності дій приватного виконавця стосовно відкриття виконавчого провадження ВП №58049019 на підставі зіпсованого виконавчого документа (дубліката), строк пред'явлення до виконання якого сплив, на підставі заяви представника стягувача, який одночасно являється виконавцем - колегою приватного виконавця Трофименка М.М., а, отже, повноваження якого є сумнівними, а копія довіреності, наявна в матеріалах справи була виготовлена шляхом співставлення та копіювання двох інших документів (підроблено документ). Позивач зазначає, що її скарга була адресована Мін'юсту з наведенням фактів зловживання службовим становищем приватним виконавцем Трофименком М.М., відкриття ним виконавчих проваджень незаконно, зокрема відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа (дубліката) Голосіївського районного суду міста Києва від 21.11.2018 р. у справі №2-111/12, веденням діяльності поза межами виконавчого округу, в якому він має право здійснювати професійну діяльність, та висловлювалось прохання про проведення перевірки фактів, вказаних у скарзі. На підставі зазначеної скарги відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця Трофименка М.М. та складено довідку від 12.10.2020 р., у висновку якої зазначено, що в межах предмету скарги щодо здійснення приватним виконавцем виконавчого органу Київської області Трофименка М.М. виконавчого провадження ВП №58949019 порушень законодавства не виявлено. Листом від 22.10.2020 р. №10721/В-25266/20.5.1 Міністерство юстиції України повідомило ОСОБА_1 про здійснення перевірки приватного виконавця Трофименка М.М. та долучено до листа довідку за результатами такої перевірки. Позивач вважає, що проведена відповідачем-1 перевірка була вчинена неповно та необ'єктивно. Так, Вітровчак О.О. зазначила, що постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №58949019 ОСОБА_2 винесена після спливу 3 років, виконавчий лист подано на виконання після 3-річного строку з моменту як рішення вступило в законну силу, до нього виконавчий лист не був на виконанні в суді, у зв'язку з чим постанова приватного виконавця Трофименка М.М. винесена ним внаслідок зловживання своїми повноваженнями, є незаконною та свідчить про грубе порушення цим приватним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження", однак перевіркою цей факт не задокументовано, хоча підтверджено дату пред'явлення виконавчого листа на виконання представником стягувана - Поляковим О.В. - 18.04.2019 р., тоді як рішення суду вступило в силу 13.04.2016 р. Трофименко М.М. відкрив виконавче провадження 18.04.2019 р. на підставі заяви представника стягувача, державного виконавця Полякова Олексія Володимировича від 18.04.2019 р., що підтверджено перевіркою, (в матеріалах виконавчого провадження наявна заява також і приватного виконавця Лановенко Л.О., як представника стягувача із відкоригованою датою звернення до виконавця Трофименка М.М.). Позивач стверджує, що до дублікату виконавчого листа внесено виправлення самостійно представником стягувана (строк пред'явлення до виконання, зазначений у виконавчому листі виправлено з «13.04.2017» на «13.04.2018», однак член комісії, який проводив перевірку зазначив, що виправлення не виявлено. Як стверджує позивач, насправді відсутні виправлення в іншому виконавчому листі №2-111/12 щодо стягнення судового збору з ОСОБА_1 , однак цей виконавчий лист поданий на виконання раніше, до спливу 3-річного строку, однак після 1 року пред'явлення на виконання, як того вимагає законодавство часу винесення апеляційним судом ухвали суду про видачу дублікату виконавчого листа. Водночас, як зауважує позивач, у довідці за результатами проведення перевірки, здійсненої Ігорем Бондаревим, заступником начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (відповідачем-2) не встановлено цього факту щодо наявності двох виконавчих листів №2-111/12 у ОСОБА_2 зі стягнення з ОСОБА_1 судового збору та основної суми заборгованості на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва №2-111/12 та об'єднання виконавчих проваджень в одне зведене виконавче провадження. Наведене, на думку позивача, свідчить, що фактичні докази, документи не перевірялися, не аналізувалися й не досліджувалися в процесі проведення перевірки Міністерств юстиції. З огляду на викладене, ОСОБА_1 стверджує, що Міністерством юстиції України не вжито всіх заходів щодо належного розгляду письмової скарги учасника виконавчого провадження ОСОБА_1 у відповідності до Закону №1403-VIII та Порядку №3284/5, у зв'язку з чим існують протиправні дії Міністерства юстиції України, що полягають у проведенні невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. без дослідження та аналізу фактичних обставин по порушенню прав ОСОБА_1 , викладених у скарзі від 05.09.2020 та складання за її результатами довідки від 12.10.2020 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.04.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/4941/21. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено справу до судового розгляд по суті на 18.05.2021 р. о 13:30 год.

07.06.2021 р. від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зазначив, що у позові взагалі необґрунтовано підстави позовних вимог до Управління, як суб'єкта владних повноважень, а також не наведено яке саме рішення (нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії), дії чи бездіяльність Управління підлягають оскарженню, що свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до Управління. Відповідач-2 зауважив, що подана позивачем скарга фактично містила посилання на певні обставини, без зазначення конкретних порушень приватним виконавцем вимог законодавства. Так, зокрема, у своїй скарзі від 05.09.2020 р. ОСОБА_1 загалом зазначила, що приватним виконавцем відкрито виконавчі провадження, за виконавчими документами, строк пред'явлення яких закінчився. Також скаржниця повідомляла, що при відкритті вищевказаних виконавчих проваджень приватний виконавець вніс виправлення до виконавчих документів змінивши кінцевий строк пред'явлення виконавчих документів. Додатково у скарзі ОСОБА_1 було зазначено, що заяви про примусове виконання виконавчих документів, за якими скаржник є боржником, були подані представниками стягувачів - приватним та державним виконавцями. Крім того у скарзі було зазначено, що приватний виконавець передав виконавчі провадження, за якими скаржник є боржником, приватним виконавцям Лановенко Л.О. та ОСОБА_3 . За результатами проведеної Управлінням позапланової невиїзної перевірки приватного виконавця Трофименка М.М. щодо здійснення виконавчих проваджень №58949019, №57805233, складено довідку від 12.10.2020 р., за підсумками якої в межах предмету скарги порушень не виявлено.

08.06.2021 р. від Міністерства юстиції України до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшов відзив, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зазначив, що на підставі скарги позивача від 05.09.2020 р та у відповідності до статті 34 Закону №1403-VIII, пунктів 19, 26 розділу III Порядку, листом від 15.09.2020 №5207/20.5.1/11-20 Мін'юст доручив Управлінню провести позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця щодо питань, викладених у скарзі. Так, у своїй заяві ОСОБА_1 зазначала, що виконавцем відкрито виконавчі провадження, за якими вона є боржником, за виконавчими документами, строк пред'явлення яких закінчився, а також, що при відкритті зазначених виконавчих проваджень приватний виконавець вніс виправлення до виконавчих документів змінивши кінцевий строк пред'явлення виконавчих документів. Додатково скаржницею повідомлялось, що заяви про примусове виконання виконавчих документів, за якими скаржник є боржником, були подані представниками стягувачів - приватним та державним виконавцями. Крім цього, у скарзі зазначалось, що приватний виконавець передав виконавчі провадження, за якими скаржник є боржником, приватним виконавцям Лановенко Л.О. та Голяченко І.П. За результатами проведеної Управлінням позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Трофименко М.М. щодо здійснення виконавчого провадження №58949019, складено довідку від 12.10.2020 р. У відзиві викладено встановлені в ході перевірки обставини, зокрема, щодо виконавчого провадження №58949019. Так, 18.04.2019 р. до приватного виконавця надійшла заява представника ПАТ «Універсал Банк» за довіреністю Полякова О.В. від 05.04.2019 р. про примусове виконання дублікату виконавчого листа Голосіївського районного суду м.Києва від 21.11.2018 р. №2-111/12 щодо стягнення солідарно з Вітровчак О.О., ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у сумі 112 045, 92 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.02.2012 р. становить 895 253, 70 грн. постановою приватного виконавця від 18.04.2019 р. відкрито виконавче провадження №58949019 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа. Перевіркою встановлено, що заява про примусове виконання була подана представником стягувана за довіреністю Поляковим О.В. й ця довіреність видана головою правління АТ «Універсал Банк» 25.01.2019 р. строком до 22.07.2019 р. Згідно матеріалів виконавчого провадження встановлено, шо довіреність Полякова О.В. на представлення інтересів АТ «Універсал Банк» відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи викладене, дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №58949019 на підставі заяви представника АТ «Універсал Банк» Полякова О.В. вчинені у відповідності до вимог Закону. Перевіркою даних АСВП та копій наданих документів виконавчого провадження встановлено, що виправлення до дублікату виконавчого листа Голосіївського районного суду м.Києва від 21.11.2018 р. №2-111/12 щодо зміни кінцевого строку пред'явлення виконавчого документу приватним виконавцем не вносились. Згідно матеріалів виконавчого провадження встановлено, що 05.12.2019 р. Виконавцем на підставі заяви стягувача винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону. Враховуючи вищевикладене, факт передачі дублікату виконавчого листа Голосіївського районного суду м.Києва №2-111/12 від 21.11.2018 р. іншому приватному виконавцю для подальшого виконання не знайшов свого підтвердження. З огляду на викладене, відповідач-2 вважає, що висновки позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Трофименка М.М., проведеної Управлінням на підставі скарги позивача, відповідають обставинам справи, а перевірка проведена у спосіб та в порядку, встановленому чинним законодавством України. Таким чином, за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності Виконавця щодо здійснення виконавчих проваджень, яка проводилась на підставі скарги позивача від 05.09.2020 р. та в межах предмету цієї скарги, порушень вимог законодавства не встановлено, у зв'язку з чим підстави для внесення Міністерством юстиції України до Дисциплінарної комісії приватних виконавців вмотивованого подання були відсутні, що свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 . Також відповідач-1 зауважив, що позивач оскаржувала у судовому порядку постанову про відкриття виконавчого провадження №58949019, й ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 22.06.2020 р. у справі №2-111/12, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 12.10.2020 р., в задоволенні заяви відмовлено. Окрім того, ОСОБА_1 в рамках зазначеної справи зверталась до суду із заявою про визнання виконавчого листа №2-111/12, виданого 21.11.2018 р. Голосіївським районним судом м.Києва, таким, що не підлягає виконанню, за результатами розгляду якої ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 22.06.2020 р. у справі №2-111/12, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12.10.2020 р., в задоволенні заяви відмовлено. Додатково у відзиві відповідачем-1 наголошено, що рішення Міністерства юстиції України, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 05.09.2020 р. не порушує її безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси. Позивач не є учасником правовідносин, які оскаржуються, а тому дія рішень Мін'юсту та Управління, прийнятих за результатами скарги позивача від 05.09.2020 р., на позивача не поширюється.

15.06.2021 р. від позивача до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 виклала заперечення на доводи відповідачів, відображені у відзивах на позовну заяву.

15.06.2021 р. від позивача до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшло клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.

01.07.2021 р. від позивача до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшла заява про витребування доказів.

01.07.2021 р. від позивача до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла заява про надання завідомо недостовірної інформації представником Міністерства юстиції України, в якій зазначено що у відзиві на позовну заяву представником Мін'юсту ОСОБА_5 надано до суду завідомо недостовірну інформацію, хоча докази, долучені до відзиву, прямо суперечать сказаному ним та підтверджують факти зловживань, підробки, пропуску строку пред'явлення виконавчих листів на виконання, порушення принципу несумісності та наявності конфлікту інтересів у діяльності приватних виконавців - з метою приховання зловживань, вчинених приватними виконавцями Трофименком М.М. та Лановенко Л.О.

02.07.2021 р. від позивача до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшла заява про долучення до матеріалів справи нових доказів (про витребування доказів).

21.12.2021 р. від позивача до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшла заява про долучення доказів.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-ІХ від 13.12.2022 р. Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/4941/21.

29.01.2025 р. на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/4941/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 р. адміністративна справа розподілена судді Неклеса О.М. для розгляду.

Згідно реєстру передачі справ судді, адміністративна справа №640/4941/21 отримана суддею Неклеса О.М. 30.01.2025 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 р. прийнято справу №640/4941/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства юстиції України, відповідача-2: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в особі Бондарева Ігоря Валерійовича, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко Михайло Михайлович про визнання неправомірними дій, визнання рішення неправомірним,- до провадження. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №640/4941/21 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою суд витребував від Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в особі Бондарева Ігоря Валерійовича належним чином засвідчені копії:

- усіх документів, що стосуються призначення та проведення невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М.;

- довідки від 12.10.2020 р.;

- рішення за результатами перевірки, здійсненої щодо діяльності приватного виконавця Трофименка М.М. у виконавчому провадженні №58949019;

- матеріалів виконавчого провадження №58949019;

- усіх документів, що стосуються прийняття рішення за результатами перевірки, здійсненої щодо діяльності приватного виконавця Трофименка М.М. у виконавчому провадженні №58949019.

20.02.2025 р. до суду надійшов через систему «Електронний суд» від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України №912 від 16.08.2022 р. було реорганізовано міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Також у цьому відзиві суд повідомлено про те, що ОСОБА_6 був звільнений з займаної посади згідно з наказом Міністерства юстиції України №5245/5 від 24.11.2022 р. у зв'язку з переведенням на посаду начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

На підтвердження цих обставин до відзиву додано копію наказу начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №4697/04 від 25.11.2022 р., за змістом якого на підставі наказу Міністерства юстиції №5245/5 від 24.11.2022 р. ОСОБА_6 переведено з 28.11.2022 р. на посаду начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

У вищезазначеному відзиві на позовну заяву зазначено, що позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. на підставі скарги позивача від 05.09.2020 р. була проведена з питань, викладених в скарзі, у спосіб і в порядку, встановленому чинним законодавством України, у зв'язку зі викладеним, дії Управління щодо проведення невиїзної перевірки, шляхом витребування відомостей у межах предмету звернення, а також на підставі даних автоматизованої системи виконавчого провадження, вчиненні у порядок та спосіб визначений нормами чинного законодавства. У відзиві зазначено, що твердження ОСОБА_1 про ігнорування фактів викладених у її скарзі не відповідають дійсності, адже ці обставини були предметом перевірки, за результатами якої складено довідку. Також управлінням зауважено, що подана ОСОБА_1 скарга від 05.09.2020 р. фактично містила лише посилання на певні обставини, без зазначення конкретних порушень приватним виконавцем вимог чинного законодавства, як і поданий позов. Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції вважає, що у поданому ОСОБА_1 позові взагалі необґрунтовано підстави позову до Управління, як суб'єкта владних повноважень, а також не наведено яке саме рішення (нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії), дії чи бездіяльність Управління підлягають оскарженню. При цьому, як зауважило Управління, будь-які обґрунтування своїх позовних вимог, крім, зазначених в скарзі від 05.09.2020 р., які спростовуються результатами позапланової невиїзної перевірки приватного виконавця (довідка від 12.10.2020 р.) позивач не надала й сам позов ґрунтується виключно на незгоді з результатами перевірки, що свідчить про безпідставність позовних вимог до Управління.

26.02.2025 р. на електронну адресу суду надійшли від адвоката Вітровчака Віктора Анатолійовича клопотання про допуск до участі у справі в якості представника позивача, а також клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або за викликом сторін.

07.03.2025 р. до суду надійшли через систему «Електронний суд» від Східного міжрегіонального управління юстиції заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 , в яких зазначено, що поданий ОСОБА_1 позов, як і скарга від 05.09.2020 р., яка була підставою проведення позапланової невиїзної перевірки приватного виконавця Трофименка М.М., фактично містять лише посилання на певні обставини, без зазначення конкретних порушень приватним виконавцем вимог чинного законодавства. Відповідач-2 звернув увагу суду на те, що питання шляхів надходження виконавчих документів приватному виконавцю до виконання не було предметом скарги ОСОБА_1 від 05.09.2020 р., а, отже, не могло бути, відповідно, і предметом перевірки. У запереченнях зазначено, що у своїй скарзі від 05.09.2020 р. ОСОБА_1 не містила посилань на виконавче провадження №58522251, а, отже, дії приватного виконавця щодо його відкриття та виконання не були предметом перевірки. Натомість, питання ж наявності заяв стягувача про повернення виконавчих документів та способи їх направлення не були предметом скарги ОСОБА_1 від 05.09.2020 р., а, отже, і предметом перевірки. При цьому, відповідач-2 звернув увагу, що предметом перевірки згідно з дорученням Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.09.2020 р. була виключно діяльність приватного виконавця Трофименка М.М. щодо питань, викладених в скарзі від 05.09.2020 р., а не дотримання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 чи ОСОБА_9 вимог Закону України «Про запобігання корупції».

10.03.2025 р. до суду надійшов від Міністерства юстиції України поданий 08.03.2025 р. через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та виклав обґрунтування аналогічні до тих, які були викладені у відзиві, який надійшов 08.06.2021 р. до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Окрім того, у прохальній частині відзиву на позовну заяву Мін'юст заявив клопотання про поновлення строку для подання відзиву, в обґрунтування якого заявник посилався на те, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 р. про прийняття справи №640/4941/21 до провадження не надходила до Міністерства юстиції України й була виявлена під час моніторингу підсистеми «Електронний суд» після надходження до Мін'юсту 21.02.2025 р. відзиву на позовну заяву від відповідача-2.

Вирішуючи клопотання відповідача-1 про поновлення строку подачі відзиву та прийняття судом відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

В ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 р. по справі №640/4941/21 відповідачам було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 18 КАС України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (частина 4 статті 18 КАС України).

Згідно з ч. 5 ст. 18 КАС України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Відповідно до частини 6 статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина 7 статті 18 КАС України).

За приписами пункту 2 частини 6 статті 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. У частині шостій наведеної статті також визначено, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство юстиції України зареєстроване в Електронному кабінеті «Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Суд зазначає, що копія ухвали суду від 03.02.2025 р. була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача-1 03.02.2025 р. о 20:26 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, в свою чергу, строк відповідача для подання відзиву сплив 20.02.2025 р., а з клопотанням про поновлення строку подачі відзиву на позовну заяву та самим відзивом на позовну заяву останній звернувся до суду лише 08.03.2025 р.

Пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України встановлено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина 1 якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З огляду на викладене, викладені у відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву обставини про поновлення строку на подання відзиву є безпідставними та необґрунтованими, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.

Жодних інших обставин поважності пропуску строку на подачу відповідачем-1 відзиву на позовну заяву не зазначено.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу-1 строку подачі відзиву на позовну заяву, а тому вищевказаний відзив на позовну заяву судом не приймається, у зв'язку з пропуском визначеного судом строку на його подання.

10.03.2025 р. до суду надійшла від ОСОБА_1 направлена засобами поштового зв'язку відповідь на відзив представника Міністерстві юстиції Кравченко Катерини Василівни, в якій позивач зазначила, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача Кравченко К.В. надає до суду завідомо недостовірну інформацію, хоча докази, долучені до відзиву, прямо суперечать сказаному ним та підтверджують факти зловживань, підробки, пропуску строку пред'явлення виконавчих листів на виконання, порушення принципу несумісності та наявності конфлікту інтересів у діяльності приватних виконавців - з метою приховання зловживань, вчинених приватними виконавцями Трофименком М.М. та Лановенко Л.О. та начальником Обухівського відділу ДВС Поляковим О.В.

24.03.2025 р. на електронну адресу суду надійшли від представника позивача (адвокат Вітровчак В.А.) направлені засобами електронного зв'язку клопотання про зупинення стягнення на основі виконавчого документа, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, клопотання про виклик свідків, клопотання про розгляд справи загальному провадженні за викликом сторін, клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження, а також письмові пояснення ОСОБА_1 на заперечення на відповідь на відзив представника Міністерства юстиції Кравченко Катерини Василівни.

26.03.2025 р. до суду надійшли від ОСОБА_1 направлені засобами поштового зв'язку письмові пояснення на заперечення на відповідь на відзив представника Міністерства юстиції Кравченко Катерини Василівни, в яких позивач виклала заперечення на відповідні доводи Кравченко К.В. та висловила думку, що приватним виконавцем Трофименком М.М. були вчинені порушення ст.ст. 19, 22, 26, 27 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, що надавало підстави винести висновки про це за результатом перевірки перевіряючою особою Мін'юсту Бондаренком В. Наведене, на думку позивача, свідчить про наявність конфлікту інтересів, як в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» так і Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а відтак перевірка здійснена необ'єктивно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 р. замінено відповідача-2 - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (код ЄДРПОУ 43316700) в особі Бондарева Ігоря Валерійовича на Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700).

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 р. направлені засобами електронного зв'язку представником позивача (адвокат Вітровчак В.А.) клопотання про зупинення стягнення на основі виконавчого документа, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, клопотання про виклик свідків, клопотання про розгляд справи загальному провадженні за викликом сторін, клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження, а також письмові пояснення ОСОБА_1 на заперечення на відповідь на відзив представника Міністерства юстиції Кравченко Катерини Василівни повернуто без розгляду

Станом на день розгляду справи по суті приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко М.М. правом на подання до суду письмових пояснень по суті спору не скористався.

При цьому, жодних заяв та/або клопотань від третьої особи до суду не надходило.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича перебувало виконавче провадження №58949019 з примусового виконання виконавчого листа №2-111/12 виданого 21.11.2018 р. Голосіївським районним судом м.Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21133352) заборгованість у сумі 112 045, 92 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.02.2012 р. становить 895 253, 70 грн.

05.09.2020 р. ОСОБА_1 звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою (вх. №В-25266 від 08.09.2020 р.) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О., приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М., приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М., приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І.П. та представників АТ «Універсал Банк».

У цій скарзі позивач просила, зокрема:

- провести перевірку викладених в моїй скарзі доводів та доказів зловживання службовим становищем посадовими особами Управління контролю за діяльністю органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, приватними виконавцями виконавчого округу Київської області Трофименком Михайлом Михайловичем, ОСОБА_3 , приватними виконавцями виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилою Олегівною, Телявським Анатолієм Володимировичем, начальником Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Поляковим Олексієм Володимировичем , а також підробку виконавчих документів та діловодства у співучасті з мешканкою міста Макіївка Донецької області ОСОБА_9 та іншими невстановленими службовими особами АТ «Універсал Банк»;

- притягнути до дисциплінарної відповідальності та позбавити права здійснення примусового виконання рішень судів та рішень інших органів приватних виконавців виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича, Голяченка Івана Павловича, приватних виконавців виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, ОСОБА_10 , начальника Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Полякова Олексія Володимировича.

Вищевказана скарга ОСОБА_1 була передана на розгляд до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент), у зв'язку з чим директор Департаменту направив до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) лист-доручення «Щодо проведення перевірки» за №5207/20.5.1/11-20 від 15.09.2020 р., згідно з яким відповідачу-2 було доручено провести позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О., приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. та приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І.П. щодо питань, викладених у скарзі.

В ході проведення відповідачем-2 позапланової невиїзної перевірки діяльності третьої особи приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. були надані до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) пояснення щодо проведення позапланової невиїзної перевірки від 21.09.2020 р., в яких висловлено незгоду із доводами, викладеними у скарзі ОСОБА_1 , та викладено заперечення на ці твердження позивача.

12.10.2020 р. заступником начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Бондаревим І. складено Довідку за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименко Михайла Михайловича (далі - Довідка), за висновками якої за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М., яка проводилась на підставі скарги ОСОБА_1 та в межах предмету цієї скарги порушень не виявлено.

Примірники вищезазначеної довідки були направлені начальником Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) до Департаменту та приватному виконавцю Трофименку М.М. разом із супровідним листом «Про проведення позапланової перевірки» за №37426-1-20/042 від 12.10.2020 р.

20.10.2020 р. в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції було складено та направлено позивачу лист за №10721/В-25266/20.5.1, в якому ОСОБА_1 було повідомлено про результати розгляду її скарги від 05.09.2020 р.

Так, у цьому листі вказано, що на підставі скарги ОСОБА_1 від 24.06.2019 р. щодо перевірки офісу приватного виконавця Міністерством юстиції відповідно до статті 34 Закону, пункту 19 розділу ІІІ Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 р. №3284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 р. за №1195/32647 проведено позапланову виїзну перевірку діяльності приватного виконавця, за результатами якої встановлено, що офіс приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. відповідає вимогам статті 26 Закону та розділу II Положення, про що складено Акт від 22.07.2019 р.

При цьому, в листі зауважено, що згідно з підпунктом 1 пункту 1 розділу ІІІ Положення про офіс приватного виконавця, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №3238/5 від 15.11.2016 р. (далі - Положення) відповідність офісу вимогам, встановленим розділом II цього Положення, перевіряється Міністерством юстиції України у разі початку здійснення діяльності приватним виконавцем.

Так, згідно з Актом про відповідність (невідповідність) офісу приватного виконавця вимогам до офісу від 28.07.2017 р. №4, який було складено у зв'язку з початком здійснення діяльності приватного виконавця, офіс приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М., що знаходиться за адресою: вул. Нове шосе, 3, м. Буча, Київська обл. визнано таким, що відповідає вимогам статті 26 Закону та розділу II Положення.

У подальшому Актом про відповідність (невідповідність) офісу приватного виконавця вимогам до офісу від 28.03.2019 р. №1, який було складено у зв'язку з початком здійснення діяльності приватного виконавця, офіс приватного виконавця виконавчого округу виконавчого округу Київської області Трофименка М.М., що знаходиться за адресою: вул. Дмитра Янченка, 2, м. Бровари, Київська область, визнано таким, що відповідає вимогам статті 26 Закону та розділу II Положення.

Додатково у цьому листі позивача було повідомлено, що під час планової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. встановлено, що офіс приватного виконавця, який знаходиться за адресою: вул. Дмитра Янченка, 2, оф. 7, м. Бровари, Київська обл., визнано таким, що відповідає вимогам статті 26 Закону та розділу II Положення, про що складено Акт від 12.04.2019 р.

Стосовно скарги ОСОБА_1 від 05.09.2020 р. в листі за №10721/В-25266/20.5.1 від 20.10.2020 р. зазначено, що на підставі цієї скарги Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) відповідно до статті 34 Закону, пунктів 19, 26 розділу ІІІ Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 р. №3284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 р. за №1195/32647, проведено позапланові невиїзні перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О., приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. та приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І.П. щодо питань, викладених у скарзі, за результатами яких складено довідки від 12.10.2020 р й копії цих довідок додано відповідачем-1 до цього листа.

Крім того, у вищевказаному листі зауважено, що питання здійснення контролю за діяльністю працівників банківських установ не належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Не погодившись із позицією, оскаржуваними діями та рішенням відповідачів, ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі - Закон №1404-VIII (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016 р. (далі - Закон №1403-VIII (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців (ст. 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до ст. 3 Закону №1403-VIII, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

У відповідності до ст. 16 Закону №1403-VIII, приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 02.07.2014 р. (далі - Положення №228), Міністерство юстиції України (далі - Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.

Згідно з положеннями статті 17 Закону №1403-VIII, Міністерство юстиції України: 1) формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень; 2) забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає: порядок проходження навчання та стажування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця; перелік документів, які подаються Кваліфікаційній комісії приватних виконавців особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, для підтвердження відповідності цієї особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону; порядок допуску таких осіб до складання кваліфікаційного іспиту; порядок складання кваліфікаційного іспиту; порядок підвищення кваліфікації приватними виконавцями; 3) видає посвідчення приватного виконавця; 4) визначає вимоги до офіса приватного виконавця; 5) забезпечує діяльність Кваліфікаційної комісії приватних виконавців та Дисциплінарної комісії приватних виконавців; 6) формує Єдиний реєстр приватних виконавців України, визначає порядок його ведення; 7) встановлює форму та порядок подання приватними виконавцями інформації про здійснення ними діяльності; 8) здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; 9) подає Кабінету Міністрів України пропозицію про встановлення розміру основної винагороди приватного виконавця; 10) вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення; 11) зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця; 12) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Частиною 1 статті 34 Закону №1403-VIII встановлено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Позапланові перевірки проводяться на підставі:

1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки;

2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;

3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації. За місцем проведення перевірки поділяються на виїзні та невиїзні.

Згідно із приписами статті 34 Закону №1403-VIII, під час проведення позапланових перевірок з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. За місцем проведення перевірки поділяються на виїзні та невиїзні. У разі проведення позапланової невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів. У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що Міністерство юстиції України в порядку контролю за діяльністю приватних виконавців здійснює планові і позапланові перевірки їх діяльності та у випадку виявлення ознак дисциплінарного проступку ініціює питання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до положень ст.ст. 36-37 Закону №1403-VIII, рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, з аналізу частини 7 статті 34 Закону №1403-VIII вбачається, що для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія приватних виконавців має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення останнім законодавства, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про зупинення діяльності приватного виконавця.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.01.2020 р. у справі №2040/6763/19.

Згідно з положеннями статті 38 Закону №1403-VIII, підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; порушення правил професійної етики приватного виконавця; розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків; невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з'їзду приватних виконавців України.

На виконання вимог статті 34 Закону №1403-VIII Міністерством юстиції України розроблено Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України №3284/5 від 22.10.2018 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 р. за №1195/32647 (далі - Порядок №3284/5) (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Вказаний вище Порядок визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку №3284/5, організація та проведення перевірок покладаються на структурний підрозділ Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - структурний підрозділ Міністерства).

Пунктом 4 розділу І Порядку №3284/5 визначено, що перевірки діяльності приватного виконавця здійснюються шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Планова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться згідно з графіком, який складається в порядку, визначеному пунктом 1 розділу ІІІ цього Порядку, та полягає у комплексній перевірці організації роботи приватного виконавця, дотримання приватним виконавцем вимог законодавства під час вчинення виконавчих дій та виконання правил ведення діловодства.

Позапланова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться з підстав, визначених частиною третьою статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та/або у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії.

Згідно з п. 19 розділу ІІІ Порядку №3284/5, позапланові перевірки діяльності приватного виконавця поділяються на виїзні та невиїзні.

Позапланові невиїзні перевірки діяльності приватного виконавця проводяться на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця чи у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії, ухвалення Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення про відхилення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та спрямування матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця.

Під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з'ясовуються лише ті питання, потреба перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.

Позапланова перевірка проводиться з додержанням вимог законодавства щодо охорони інформації з обмеженим доступом, недопущення розголошення інформації з обмеженим доступом, що стала відома під час її проведення.

Згідно з пунктом 26 розділу ІІІ Порядку №3284/5 (в редакції, яка була чинною на момент подання позивачем скарги до Мін'юсту), позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.

Позапланова невиїзна перевірка проводиться управлінням, яке входить до складу структурного підрозділу Міністерства та до повноважень якого належить забезпечення контролю за діяльністю приватних виконавців (далі - Управління контролю), або Управлінням забезпечення примусового виконання рішень, яке визначає керівник структурного підрозділу Міністерства (крім Управління забезпечення примусового виконання рішень, що перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця).

Згідно із приписами пункту 27 розділу ІІІ Порядку №3284/5 (відповідної редакції), про проведення позапланової невиїзної перевірки приватному виконавцю надсилається письмовий запит. У запиті зазначаються строк для надання вмотивованої відповіді приватним виконавцем щодо фактів, викладених у зверненні, який не може бути менше десяти календарних днів, перелік копій документів, які потрібно надати для проведення перевірки.

Під час проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця використовуються інформація та копії документів, надані приватним виконавцем, відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, інша інформація та документи, які стосуються предмета звернення.

Якщо під час позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виникла потреба в одержанні від приватного виконавця додаткової інформації або копій документів у межах предмета звернення, структурний підрозділ Міністерства (Управління забезпечення примусового виконання рішень) може надіслати приватному виконавцю повторний письмовий запит. Запит має містити обґрунтування потреби одержання додаткової інформації та/або копій документів та строк, у який приватний виконавець має надати таку інформацію та/або документи.

Управління забезпечення примусового виконання рішень повідомляє структурний підрозділ Міністерства про ненадання приватним виконавцем інформації та/або копій документів на запит Управління забезпечення примусового виконання рішень протягом трьох робочих днів з дня закінчення строку для надання відповідної інформації та/або копій документів.

Ненадання приватним виконавцем інформації та/або копій документів на запит структурного підрозділу Міністерства (Управління забезпечення примусового виконання рішень) є підставою для внесення структурним підрозділом Міністерства подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Аналіз зазначених вище норм, дає змогу дійти висновку, що у випадку отримання скарги на діяльність приватного виконавця, Мін'юст зобов'язаний на підставі звернення будь-якого учасника виконавчого провадження (в тому числі боржника) провести позапланову перевірку діяльності приватного виконавця, розглянути скаргу та документи, подані приватним виконавцем в її пояснення, а у випадку наявності підстав, внести подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Системний аналіз статей 38, 40, 41 Закону №1403-VIII дає підстави для висновку, що приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Накладення дисциплінарного стягнення на приватного виконавця здійснюється Дисциплінарною комісією, яка, в свою чергу, при визначенні виду дисциплінарного стягнення враховує обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Суд наголошує, що предметом розгляду даного спору є дії відповідача-2, які полягають у проведенні невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. без дослідження та аналізу фактичних обставин по порушенню прав ОСОБА_1 , викладених у скарзі від 05.09.2020 р., та складання за її результатами довідки від 12.10.2020 р., відповідно, а також рішення (висновок) Мін'юсту за результатами здійсненої відповідачем-2 перевірки щодо відсутності зловживань у діяльності приватного виконавця Трофименка М.М. у виконавчому провадженні №587949019.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам та фактичним обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень судом було встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 13.02.2012 р. у справі №2-111/12 задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21 133352) заборгованість у сумі 112 045,92 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.02.2012 року становить 895 253,70 грн., вирішено питання судових витрат у справі.

Вищезазначене рішення набрало законної сили 23.02.2012 р. та було звернуто до примусового виконання.

За відомостями Єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ перебували виконавчі листи №2-111/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 895 253,70 грн., та №2-111/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» судового збору у сумі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.

05.09.2013 р. державним виконавцем Євко І.В. прийнято процесуальне рішення про повернення виконавчих листів стягувачу, про що було винесені відповідні постанови про повернення виконавчого документу від 05.09.2013 р.

Отже, виконавчий лист за №2-111/12, виданий Голосіївським районним судом м.Києва 03.12.2012 р., вперше був пред'явлений до виконання в строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 р., та повернутий стягувачу до закінчення строків на його пред'явлення - 05.09.2013 р.

10.11.2014 р. ПАТ «Універсал Банк» звернулось до Голосіївського районного суду м.Києва із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред'явлення.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 28.04.2015 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 13.04.2016 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2016 р., задоволено заяву ПАТ «Універсал Банк» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлено строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання.

21.11.2018 р. Голосіївським районним судом м.Києва видано дублікат виконавчого листа №2-111/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість у сумі 112 045,92 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.02.2012 року становить 895 253,70 гри., боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ПАТ «Універсал Банк».

У подальшому на адресу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. надійшла заява стягувача про примусове виконання рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 13.02.2012 р. у справі №2-111-12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у сумі 112045,92 доларів США 92 центи, що за офіційним курсом станом на 13.02.2012 р. становить 895253, 70 грн.

18.04.2019 р. приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко М.М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №58949019 та про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №58949019, а саме накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1

01.05.2019 р. приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко Михайло Михайлович виніс постанову про арешт коштів боржника.

Постановами приватного виконавця Трофименка М.М. від 05.12.2019 р. виконавчий лист №2-111/12, виданий 21.11.2018 р. Голосіївським районним судом м.Києва про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в сумі 112 045,92 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.02.2012 р. становить 895 253, 70 грн., а також виконавчий лист №2-111/12, виданий 21.11.2018 р. Голосіївським районним судом м. Києва про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» судового збору в сумі 1700,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн., - було повернуто стягувачу з огляду на отримання приватним виконавцем відповідних заяв стягувача.

08.01.2020 р. приватним виконавцем Лановенко Л.О. було відкрито виконавчі провадження № 60946855 та № 60946847 з примусового виконання виконавчого листа №2-111/12, виданого 21.11.2018 р. Голосіївським районним судом м.Києва про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в сумі 112045,92 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.02.2012 року становить 895253,70 грн., та з примусового виконання виконавчого листа №2-111/12, виданого 21.11.2018 р. Голосіївським районним судом м.Києва про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» судового збору в сумі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн., відповідно.

Постановою приватного виконавця Лановенко Л.О. від 08.01.2020 р., виконавчі провадження №60946855 та №60946847 були об'єднані у зведене виконавче провадження №60946859.

Як свідчать матеріали справи, на підставі скарги ОСОБА_1 від 05.09.2020 р. листом директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.09.2020 р. №5207/20.5.1/11-20 доручено Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), зокрема, проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. щодо питань, викладених у скарзі.

В ході проведення відповідачем-2 позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Трофименка М.М. останнім були надані до Управління пояснення щодо проведення позапланової невиїзної перевірки від 21.09.2020 р., в яких третьою особою висловлено незгоду із доводами, викладеними у скарзі ОСОБА_1 , та викладено заперечення на ці твердження.

Як зазначено у довідці відповідач-2, Вітровчак О.О. у скарзі від 05.09.2020 р. зазначила, що:

- приватним виконавцем відкрито виконавчі провадження, за якими вона є боржником, за виконавчими документами, строк пред'явлення яких закінчився, а також, що при відкритті зазначених виконавчих проваджень приватний виконавець вніс виправлення до виконавчих документів змінивши кінцевий строк пред'явлення виконавчих документів;

- заяви про примусове виконання виконавчих документів, за якими скаржник є боржником, були подані представниками стягувачів - приватним та державним виконавцями;

- приватний виконавець передав виконавчі провадження, за якими скаржник є боржником, приватним виконавцям Лановенко Л.О. та Голяченко І.П.

Надалі зі змісту Довідки слідує, що в ході проведення перевірки відповідачем-2 встановлено наступні обставини, а саме: 18.04.2019 р. до приватного виконавця надійшла заява представника АТ «Універсал Банк» за довіреністю Полякова О.В. від 05.04.2019 р. про примусове виконання дублікату виконавчого листа Голосіївського районного суду м.Києва від 21.11.2018 р. №2-111/12 про стягнення солідарно з Вітровчак О.О., ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21133352) заборгованості у сумі 112045,92 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.02.2012 становить 895 253, 70 грн.

Постановою приватного виконавця від 18.04.2019 р. відкрито виконавче провадження №58949019 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа. Перевіркою встановлено, що заява про примусове виконання була подана представником стягувача за довіреністю Поляковим О.В. Вказана довіреність видана головою правління АТ «Універсал Банк» 25.01.2019 р. строком до 22.07.2019 р.

Згідно матеріалів виконавчого провадження встановлено, що довіреність Полякова О.В. на представлення інтересів АТ «Універсал Банк» відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №58949019 на підставі заяви представника АТ «Універсал Банк» Полякова О.В. вчинені у відповідності до вимог Закону.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.04.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суд м.Києва від 13.04.2016 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2016 р., задоволено заяву ПАТ «Універсал Банк», поновлено строк пред'явлення до виконання та видано дублікат виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 21.11.2018 р. №2-111/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 895 253,70 грн. та судових витрат у справі й поновлено строк пред'явлення до виконання виконавчих листів.

Кінцевий строк повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання - 13.04.2017 р.

Разом з тим, 05.10.2016 р. набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 р., яким встановлено новий строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - три роки. З огляду на це, кінцевий строк повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання - 13.04.2019 р.

Перевіркою Журналу вхідної кореспонденції приватного виконавця встановлено, що заява про примусове виконання виконавчого документу подана стягувачем 13.04.2019 р.

Перевіркою встановлено, що дублікат виконавчого листа Голосіївського районного суду м.Києва від 21.11.2018 р. №2-111/12 не містить виправлень.

Згідно матеріалів виконавчого провадження встановлено, що 05.12.2019 р. приватним виконавцем на підставі заяви стягувача винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону.

Враховуючи вищевикладене, факт передачі дублікату виконавчого листа Голосіївського районного суду м.Києва №2-111/12 від 21.11.2018 р. іншому приватному виконавцю для подальшого виконання не знайшов свого підтвердження.

Таким чином, згідно із висновком Довідки за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М., яка проводилась на підставі скарги ОСОБА_1 та в межах предмету цієї скарги порушень не виявлено.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем-1 перевірка була вчинена неповно та необ'єктивно, однак ці доводи суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 р. за №1126/29256, автоматизована система виконавчого провадження - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Отже, у Міністерства юстиції України був повний доступ до необхідних документів у спірному виконавчому провадженні, тому відповідачем розглянуто скаргу з аналізом всіх необхідних доказів.

Під час проведення перевірки відповідачем-2 було витребувано та отримано від приватного виконавця пояснення та відомості у межах предмету звернення, використано відомості з автоматизованої системи виконавчого провадження.

За наслідками перевірки відповідачем-2 було складено довідку від 12.10.2020 р., в якій обґрунтовано та в хронологічному порядку викладені встановлені під час перевірки обставини.

Крім того, зі змісту листа Департаменту за №10721/В-25266/20.5.1 від 20.10.2020 р. слідує, що Міністерством юстиції України розглядалися та оцінювалися в тому числі процесуальні виконавчі дії приватного виконавця.

Отже, з урахуванням Довідки відповідача-2 та листа Департаменту №10721/В-25266/20.5.1 від 20.10.2020 р. судом встановлено, що Міністерством юстиції України у межах своїх повноважень, у повному обсязі досліджено поставлені в скарзі питання та надано мотиви та обґрунтування дій приватного виконавця Трофименка М.М. у виконавчому провадженні №58949019.

Таким чином, Міністерством юстиції України вжито всіх заходів щодо належного розгляду письмової скарги учасника виконавчого провадження ОСОБА_1 щодо діяльності приватного виконавця Трофименка М.М. в межах виконавчого провадження №58949019 у відповідності до Закону №1403-VIII та Порядку №3284/5.

Зважаючи на викладене, з урахуванням того, що Мін'юстом розглянуто скаргу в межах строку та за правилами, встановленими Законом і Порядком, з огляду на складення відповідачем-2 Довідки за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності третьої особи, якою не встановлено порушень вимог законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 , викладених нею у заявах по суті спору.

Окремо слід зауважити, що сторонами виконавчого провадження (зокрема, ОСОБА_1 ) постанови та дії приватного виконавця Трофименка М.М. у виконавчому провадженні №58949019 неодноразово оскаржувались в судовому порядку в рамках судового контролю за виконанням рішення по справі №2-111/12, однак постанови та дії приватного виконавця Трофименка М.М., винесені та вчинені ним в рамках виконавчого провадження №58949019 протиправними не визнавалися.

Більш того, суд зауважити, що доводам ОСОБА_1 , викладеним у її скарзі від 05.09.2020 р. (зокрема, щодо обставин законності видачі Голосіївським районним судом м.Києва дублікатів виконавчих листів у справі №2-111/12, наявності у цих виконавчих документах недоліків (в т.ч. виправлень дати строку пред'явлення), пред'явлення цих листів неуповноваженим представником стягувача, а також питання правомірності відкриття виконавчого провадження №58949019) вже неодноразово була надана оцінка судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій по справі №2-111/12 під час розгляду відповідних заяв та скарг ОСОБА_1 .

Так, зокрема, ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 13.04.2020 р. по справі №2-111/12, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12.10.2020 р., відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. про відкриття виконавчого провадження №58949019 щодо примусового виконання виконавчого листа (на підставі отриманого дубліката) від 21.11.2018 р. №2-111/12, виданого Голосіївським районним судом м.Києва, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2020 р. по справі №2-111/12 відмовлено у відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами на постанову Київського апеляційного суду від 12.10.2020 р.

При цьому, слід зауважити, що в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2020 р. по справі №2-111/12, суд касаційної інстанції погодився із позицією судів першої та апеляційної інстанції про те, що у виконавця не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження через пропуск стягувачем строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.06.2020 р. по справі №2-111/12, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 12.10.2020 р., ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про визнання виконавчих листів №2-111/12 від 21.11.2018 р. такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до частин 4,5 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

З урахуванням вищенаведеного та фактичних обставин справи, на момент надходження до третьої особи відповідної заяви стягувача про виконання виконавчого документу (дублікат виконавчого листа) від 21.11.2018 р. №2-111/12, виданого Голосіївським районним судом м.Києва, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк», а також прийняття приватним виконавцем Трофимченко М.М. постанов у виконавчому провадженні №58949019 (в т.ч. постанови про відкриття виконавчого провадження) відповідний виконавчий лист був чинним та не визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

Стосовно проведеної відповідачем-2 невиїзної перевірки діяльності третьої особи та складання за її підсумками відповідної Довідки слід зазначити таке.

Відповідно до п.п. 28-29 розділу ІІІ Порядку №3284/5, позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця має бути проведена не пізніше ніж через тридцять робочих днів із дня надходження до структурного підрозділу Міністерства звернення (скарги) учасника виконавчого провадження.

За результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління державної виконавчої служби) складає довідку, в якій зазначаються: підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.

Згідно із приписами п.п. 30-31 розділу ІІІ Порядку №3284/5, довідку підписує керівник Управління контролю, а якщо позапланова невиїзна перевірка проводилася Управлінням державної виконавчої служби,- керівник цього управління.

Якщо позапланова невиїзна перевірка проводилася Управлінням контролю, довідка складається у двох примірниках, один з яких спрямовується приватному виконавцю не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання.

За результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю готує доповідну записку, яку не пізніше наступного робочого дня з дня підписання довідки спрямовує керівнику структурного підрозділу Міністерства.

Якщо позапланова невиїзна перевірка проводилася Управлінням державної виконавчої служби, довідка складається у трьох примірниках, один з яких не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання спрямовується приватному виконавцю, інший - структурному підрозділу Міністерства.

Якщо позапланова невиїзна перевірка проводилася на підставі звернення учасника виконавчого провадження, копія довідки додається до відповіді на це звернення.

В подальшому, згідно Порядку №3284/5, довідка разом з поданням направляється до Дисциплінарної комісії приватних виконавців яка приймає рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності або про відмову у притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Отже, аналізуючи вище зазначене у сукупності, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою довідка є висновком перевіряючого та окремо від рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця не призводить до порушення жодних прав та законних інтересів позивача.

В контексті спірних правовідносин, суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що результати перевірки можуть вплинути на права та обов'язки приватного виконавця після винесення на основі даних, зазначених в довідці та акті перевірки, розпорядження чи припису.

При цьому, слід зауважити, що контролюючий орган не позбавлений права викладати в довідці та акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі них, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних порушень.

Натомість, обов'язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у довідці чи акті, можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки.

Тобто, довідка та акт є лише засобом документування дій контролюючого органу, а предметом оскарження в адміністративному суді можуть бути юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів відповідних дій чи бездіяльності.

Зі змісту позовної заяви та інших заяв по суті спору вбачається, що оскаржуючи дії відповідача-2 та рішення відповідача-1 (зокрема, у вигляді висновку про відсутність зловживань у діяльності приватного виконавця Трофименка М.М. у виконавчому провадженні №58949019), ОСОБА_1 фактично не погоджується зі змістом довідки, складеної за наслідками перевірки, та висновками, викладеними в ній.

Проте довідка, складена в ході перевірки приватного виконавця Трофименка М.М., не є правовим документом, який встановлює відповідальність приватного виконавця та, відповідно, не є рішенням у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.06.2019 р. у справі №802/2171/17-а, від 28.05.2020 р. у справі №812/1187/16.

Таким чином, враховуючи вищевикладені висновки, суд дійшов до висновку, що дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) при проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. щодо порушень, викладених у скарзі ОСОБА_1 від 05.09.2020 р., за підсумками якої відповідачем-2 було складено Довідку, вчинено Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), як суб'єктом владних повноважень, на яке відповідно покладено обов'язок щодо здійснення контролю за діяльністю приватних виконавців, діяло на підставах, в межах та у спосіб наданих йому законодавством повноважень.

Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Згідно із приписами ст.ст. 73, 75 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом підкреслюється, що у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

При цьому, суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р., серія A, №303-A, п.29).

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007 р., заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Крім того, згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

У відповідності до приписів статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із приписами ч. 1 і ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілу не підлягають, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову та звільненням позивача від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Городецького, 13, м.Київ, 01001), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28, м.Суми, 40003), третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко Михайло Михайлович (вул. Дмитра Янченка, 2, оф. 7, м.Бровари, Київська область, 07401) про визнання неправомірними дій, визнання рішення неправомірним, - відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2025 р.

Суддя О.М. Неклеса

Попередній документ

126183500

Наступний документ

126183502

Інформація про рішення:

№ рішення:	126183501
№ справи:	640/4941/21
Дата рішення:	28.03.2025
Дата публікації:	31.03.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (09.12.2025)
Дата надходження:	28.04.2025
Предмет позову:	про визнання неправомірними дій, визнання рішення неправомірним

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

10.06.2021 09:30	Окружний адміністративний суд міста Києва
14.07.2025 00:00	Шостий апеляційний адміністративний суд
13.10.2025 12:10	Шостий апеляційний адміністративний суд
17.11.2025 12:45	Шостий апеляційний адміністративний суд
17.12.2025 10:35	Шостий апеляційний адміністративний суд
22.12.2025 12:30	Шостий апеляційний адміністративний суд