28 березня 2025 рокуСправа №160/2290/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій позивач, з урахування уточненої позовної заяви від 26.02.2024, просить:
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №1520 від 15.08.2022 про результати службового розслідування щодо самовільного залишення частини ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 339 від 30.11.2022 про зняття ОСОБА_1 із усіх видів грошового забезпечення;
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №300 від 27.10.2023 про призупинення військової служби ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не наданні ОСОБА_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманого ним під час захисту Батьківщини 10.05.2022 під час бойових дій біля м. Константинівка, Донецької області за формою додатку №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманого ним під час захисту Батьківщини 10.05.2022 під час бойових дій біля м. Константинівка, Донецької області за формою додатку №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не наданні ОСОБА_1 направлення на стаціонарне лікування;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 направлення на стаціонарне лікування;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду, виходячи із розміру 100 000 гривень на місяць із 10.05.2022 по день винесення рішення у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.04.2022 він був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлений для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 . 10.05.2022 позивач був поранений під час бойових дій в районі м. Костянтинівка Донецької області. Військовими медиками позивачу надана перша медична допомога, що підтверджується довідкою за формою №100 від 10.05.2022. Після цього, 11.05.2022 позивач направлений для подальшого лікування до військового шпиталю в АДРЕСА_1 (Військова частина НОМЕР_2 ). Звідти ОСОБА_1 направлений до відділення відновного лікування хворих з ураженням спинного та головного мозку КП «ДОРЛ» ДОР, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №1114/330 від 24.05.2022. Під час виписки з лікарні позивачу поставлений діагноз «Гостра реакція на стрес у вигляді тривожно депресивної симптоматики. Суїцидальні думки. МВТ (10.05.2022). Закрита черепно мозкова травма. Струс головного мозку, виражений астено-невратичний синдром, помірний цефалогічний синдром. Посттравматична торакалгія, люмбалгія, виражений больовий м'язово-тонічний синдром, порушення статико-динамічних функцій хребта». Після цього ОСОБА_1 направлений для продовження лікування до КП «Дніпропетровської багатопрофільної клінічної лікарні із надання психіатричної допомоги» ДОР, де проходив лікування з 24.05.2022 до 14.06.2022 у закритій палаті під наглядом, позивачу поставлений діагноз: «Посткомоційний синдром у особистості із загостренням рис по емоційно-нестійкому типу. Суїцидальні тенденції. F07.2», що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №3525/2022 від 14.06.2022. Також позивачу рекомендовано визначити ступінь придатності до військової служби, про що зазначено у вказаній медичній картці. Для проходження огляду ВЛК ОСОБА_1 прибув до ВЧ НОМЕР_2 , втім позивачу відмовлено у проходженні ВЛК для визначення придатності до військової служби через відсутність направлення для проходження ВЛК від ВЧ НОМЕР_1 . Після цього, ОСОБА_1 продовжив амбулаторне лікування у КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» з червня 2022 по день подання позову. З метою отримання довідки про обставини травми та отримання медичної допомоги представником позивача направленні адвокатські запити до відповідача з проханням надання позивачу довідки про обставини травми, повідомлення чи дійсно позивач вважається таким, що самостійно залишив частину та про надання документів, що це підтверджують. У відповідь на вказані запити листами від 23.10.2023 №11604, від 27.10.2023 №11822 повідомлено, що позивач вважається таким, що самовільно залишив частину, про що зазначено в наказі командира ВЧ НОМЕР_1 №339 від 30.11.2022. Також у вказаних листах зазначено, що позивачу необхідно повернутись до військової частини, після чого він може отримати вказану довідку. Також в доданому до листа №11604 від 23.10.2023 витязі із наказу командира ВЧ НОМЕР_3 №339 від 30.11.2022 вказано, що позивач вважається таким, що самовільно залишив частину із 30.11.2022, однак не міститься будь-якого мотивування такого рішення. Крім того, представником позивача 21.02.2024 отримані такі документи: витяг із наказу № 339 від 30.11.2022 про зняття ОСОБА_1 із усіх видів грошового забезпечення; витяг із наказу № 300 від 27.10.2023 про призупинення військової служби ОСОБА_1 ; витяг із наказу №103 від 11.04.2022 про зарахування ОСОБА_1 до списків ВЧ НОМЕР_1 ; витяг із наказу № 1520 від 15.08.2022 про результати службового розслідування. Із цих документів вбачається, що за результатами службового розслідування відповідач видав наказ № 1520 від 15.08.2022 про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 , яким визнав позивача таким, що самовільно залишив частину. В подальшому на підставі цього наказу позивача знято із усіх видів забезпечення та йому призупинено військову службу. Наказ командира ВЧ НОМЕР_1 1520 від 15.08.2022 позивач вважає незаконним за огляду на таке. В оскаржуваному наказі вказано, що позивач самовільно залишив частину 30.11.2022, що, на переконання позивача, не відповідає дійсності. Позивач зауважує, що він отримав поранення та лікування позивача не було завершено. Крім того, дата нібито залишення частини не ґрунтується на фактичних обставинах справи. В оскаржуваному наказі вказано, що позивач нібито залишив частину 30.11.2022. При цьому поранення відбулось 10.05.2022, і саме із цієї дати позивач фактично відсутній у частині через знаходження на лікуванні, тобто з поважної причини. Однак, оскаржуваний наказ не містить ніякого обґрунтування 30.11.2022, як дати залишення позивачем частини. Також, означений наказ винесений раніше, ніж проведено службове розслідування та ніж дата залишення частини, на яку посилається відповідач. На оскаржуваному наказі зазначена дата 15.08.2022. При цьому, в ньому вказано, що позивач нібито покинув частину 30.11.2022, а службове розслідування призначено наказом №6747 від 12.12.2022. Поміж іншого, відповідач зазначає різні місця розташування, які нібито самовільно покинув позивач. Крім того, вказаний наказ містить суперечність щодо правопорушення нібито вчиненого позивачем. Позивач за станом здоров'я не має можливості прибути до розташування частини. Не завершення лікування позивача, на його думку, сталось через протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не наданні позивачу довідки про обставини травми та направлення на продовження лікування. Тому, не маючи можливості продовжити лікування у стаціонарі, позивач був вимушений продовжити його амбулаторно. Відповідач не надав позивачу ані довідки про обставини травми, ані направлення на стаціонарне лікування. Відповідач вказує, що позивачу необхідно повернутись до військової частини і тоді він може отримати вказану довідку. На думку позивача, вимоги командування ВЧ НОМЕР_1 у вказаних листах про прибуття до розташування частини, як умову для видачі довідки про обставини травми, є безпідставними, з огляду на те, що вказана довідка не містить інформації із обмеженим доступом, може бути виготовлена без участі заявника. З листопада 2022 відповідач не виплачує позивачу грошове забезпечення та додаткову винагороду. Із оскаржуваного наказу вбачається, що таке рішення прийнято у зв'язку із визнанням позивача таким, що самовільно залишив частину. Вважаючи незаконність означених наказів, невиплата позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди є протиправною бездіяльністю.
Ухвалою суду від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 12.04.2024 зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали належним чином засвідчені копії:
- наказу ВЧ НОМЕР_1 від 13.05.2022 №135 про виведення ОСОБА_1 в розпорядження та документів, що стали підставою для його прийняття;
- довідки про обставини травми ОСОБА_1 , отриманої 10.05.2022;
- документів про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з травня 2022 по лютий 2023;
- документів щодо результатів кримінального провадження в межах звернення ВЧ НОМЕР_1 від 14.08.2023 №62023050010002814;
- інших доказів, в обґрунтування правової позиції відповідача щодо заявлених позовних вимог.
07.05.2024 представник відповідача надав відзив, у якому проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивач з 11.04.2022 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . 10.05.2022 позивач в м. Костянтинівка Донецької області отримав не тяжке поранення. Прибувши до медичної роти ВЧ НОМЕР_1 10.05.2022 з попереднім діагнозом «Акубаротравма» прийнято рішення стосовно надання ОСОБА_1 кваліфікованої лікарської допомоги та обстеження, після чого солдата ОСОБА_1 10.05.2022 скеровано на подальший етап евакуації для подальшого лікування до НОМЕР_4 ВМГ АДРЕСА_2 . Зважаючи на стан здоров'я ОСОБА_1 (некритичний), він був з військового шпиталю направлений до відділення відновного лікування хворих з ураженням спинного та головного мозку КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» ДОР, а звідти, для продовження лікування до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня із надання психіатричної допомоги» ДОР. Після проходження необхідного курсу лікування позивач, у визначений термін, не прибув до місця несення служби. Замість того, щоб прибути вчасно до свого підрозділу, надати медичні документи, а потім пройти ВЛК, позивач самостійно прийняв рішення продовжити лікування амбулаторно в КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування». Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 22.11.2022 №311 у зв'язку перебуванням на тривалому лікуванні солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 , знятий з грошового забезпечення з 01.11.2022. Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_3 від 30.11.2022 №339 позивача знято з усіх видів забезпечення в зв'язку з самовільним залишенням частини; знятий з грошового забезпечення з 30.11.2022; знятий з продовольчого забезпечення з 01.12.2022. Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.10.2023 №300 увільнено від займаної посади, призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України солдату ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину з 30.11.2022 (дезертирував), увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України з 14.08.2023 наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) №217-РС від 27.10.2023. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №620230500100002814 від 14.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України внесені відомості стосовно ОСОБА_1 . Враховуючи порушення ОСОБА_1 термінів лікування, командиром ВЧ НОМЕР_1 поданий рапорт про рахування позивача таким, що самовільно залишив частину. Під час самовільного залишення ВЧ НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 , з 15.06.2022 по 30.11.2022 до військової частини не надходили будь-які документи щодо його місцезнаходження, у тому числі, перебуванні на лікуванні. Стосовно протиправної бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо ненаданні довідки форми 5 «Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)» відповідачем повідомлено, що позивачем не було надано весь пакет документів для видачі довідки про обставини травмування та поранення Форми 5, а саме не надано форму 100. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (форма 5) ніяким чином не обмежує та не сприяє госпіталізації військовослужбовців для стаціонарного лікування. Якщо військовослужбовець має проблеми з пересуванням, то він мав право вчасно звернутись до найближчого ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання скерування на лікування та проходження ВЛК. Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених чинним законодавством.
Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.04.2022 №103 (по стройовій частині) вважається таким, що зарахований до списків особового складу ВЧ НОМЕР_5 солдат ОСОБА_1 , призваний за мобілізацією, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 з 11.04.2022 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення. Призначений на посаду солдата резерву 7 запасної роти ВЧ НОМЕР_1 , ВОС - 100915А і вважається таким, що з 11.04.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків з посадовим окладом 2472 грн на місяць, шпк «солдат». Зараховано на продовольче забезпечення з 12.04.2022.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.05.2022 №129 (по стройовій частині) увільнено від займаної посади і призначено солдата ОСОБА_1 , солдата резерву 7 запасної роти ВЧ НОМЕР_1 , призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.05.2022 №101-РС на посаду сапера 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу НОМЕР_6 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 ВОС - 166662А (756), вважається таким, що з 07.05.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2640 грн на місяць, шпк «солдат».
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.05.2022 №132 (по стройовій частині) вважається таким, що вибув до лікувального закладу, у зв'язку з пораненням, контузією, травмуванням, отриманих під час ведення бойових дій з 10.05.2022 до міської лікарні м. Курахове солдат ОСОБА_1 , сапер 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 ; знятий з продовольчого забезпечення з 11.05.2022.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.05.2022 №135 (по стройовій частині) відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтегровані особи, - до їх повернення) виведено в розпорядження солдата ОСОБА_1 , сапера 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу НОМЕР_6 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 30.11.2022 №339 (по стройовій частині) знято з усіх видів забезпечення у зв'язку з самовільним залишенням частини солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 , знято з грошового забезпечення з 30.11.2022; знято з продовольчого забезпечення з 01.12.2022.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 27.10.2023 №300 відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», увільнено від займаної посади, призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України солдату ОСОБА_1 , саперу 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину з 30.11.2022 (дезертирував), увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України з 14.08.2023 наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) №217-РС від 27.10.2023. Облікові документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) 217-РС від 27.10.2023, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.08.2023 №62023050010002814.
Наказом командирі ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №6746, датованого 12.12.2023 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 » за фактом залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 призначено провести службове розслідування в термін до 23.12.2022 заступнику командира механізованої роти з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_6 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 капітану ОСОБА_2 . Під час проведення службового розслідування встановити: наявність чи відсутність події, з приводу якої призначено розслідування, її обставини (час, місце) і наслідки: осіб, з вини яких трапилась подія та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх сприяння; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення.
Крім того, до матеріалів відзиву долучено копію акту службового розслідування, з якої випливає, що заступником командира механізованої роти з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_6 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 капітану ОСОБА_2 проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли порушенню порядку несення внутрішньої служби, самовільного залишення частини та незаконної відсутності на службі ОСОБА_1 , а також встановлення ступеню вини, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
З розділу 2 акту службового розслідування «Опис обставин вчиненого правопорушення (коротко)» випливає таке:
30.11.2022 командиром 1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 виявлено, що солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 під час перевірки особового складу є відсутнім в розташуванні НОМЕР_6 механізованого батальйону поблизу АДРЕСА_1 . На підставі чого були здійснені пошукові заходи направлені на встановлення місцезнаходження військовослужбовця, але позитивного результату отримано не було. На телефонні дзвінки не відповідав. Зброя знаходиться в підрозділі. За даним фактом командиром НОМЕР_6 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 подано рапорт від 30.11.2022 №31578, за наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 12.12.2022 №6746 призначено проведення службового розслідування.
З розділу 3 акту службового розслідування «Обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування» випливає таке:
пункт 3.5.: факт самовільного залишення ВЧ НОМЕР_1 30.11.2022 та незаконної відсутності на службі солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 , підтверджуються поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_4 та офіцера штабу НОМЕР_6 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 . Дані військовослужбовці пояснили, що 30.11.2022 солдат ОСОБА_1 самовільно залишив розташування ВЧ НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , на підставі чого проведені пошукові заходи направлені на встановлення місцезнаходження даного військовослужбовця, але позитивного результату отримано не було, зброю він залишив в розташуванні підрозділу;
пункт 3.6.: під час проведення службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 , 30.11.2022 самовільно залишив розташування ВЧ НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Солдат ОСОБА_1 , являючись військовослужбовцем військової служби, діючи умисно в умовах воєнного стану порушив вимоги статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою ухилитись від військової служби та виконання службових обов'язків військової служби 30.11.2022 самовільно залишив військову частину та був незаконно відсутній за місцем служби в умовах воєнного стану.
Виходячи з вищевикладеного, запропоновано:
- службове розслідування вважати завершеним;
- факт самовільного залишення військової частини або місця служби, а також не з'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці сапером інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 в період з 30.11.2022 по теперішній час підтвердився;
- за порушення вимог статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 2, 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Розділу 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ознак кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України та маючи на меті ухилитися від військової служби у період з 30.11.2022 по теперішній час, підготувати документи для притягнення до кримінальної відповідальності вчиненого в умовах воєнного стану солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_7 ;
- помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 врахувати факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 , який находиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 , та з 30.11.2022 по теперішній час не проводити виплату премії в повному розмірі, на підставі наказу МО України від 07.06.2018 № 260 та позбавити додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- у зв'язку з наявністю в діях солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_7 , ознак кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, заступнику командира 1 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 копії матеріалів службового розслідування в порядку ст. 214 КПК України направити до Державного Бюро Розслідувань розташованого в м. Костянтинівка, Донецької області для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та почати досудове розслідування за вищевикладеним фактом.
Також, матеріали справи містять копію наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №1520, датованого 15.08.2023 (з виправленням) «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 ».
З означеного наказу випливає, що 30.11.2022 командиром НОМЕР_6 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 виявлено, що солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 під час перевірки особового складу є відсутнім в розташуванні НОМЕР_6 механізованого батальйону поблизу АДРЕСА_1 .
На підставі чого були здійснені пошукові заходи направлені на встановлення місцезнаходження військовослужбовця, але позитивного результату отримано не було. На телефонні дзвінки не відповідав. Зброя знаходиться в підрозділі.
За даним фактом командиром НОМЕР_6 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 подано рапорт від 30.11.2022 №31578, за наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 12.12.2022 №6746 призначено проведення службового розслідування.
В ході проведення службового розслідування встановлено:
30.11.2022 командиром 1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 виявлено, що солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 під час перевірки особового складу є відсутнім в розташуванні НОМЕР_6 механізованого батальйону поблизу АДРЕСА_1 (абзац 5 другої сторінки наказу).
На підставі чого були здійснені пошукові заходи направлені на встановлення місцезнаходження військовослужбовця, але позитивного результату отримано не було. На телефонні дзвінки не відповідав. Зброя знаходиться в підрозділі.
За даним фактом командиром НОМЕР_6 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 подано рапорт від 30.11.2022 №31578, за наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 12.12.2022 №6746 призначено проведення службового розслідування.
Факт самовільного залишення ВЧ НОМЕР_1 30.11.2022 та незаконної відсутності на службі солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 , підтверджуються поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_4 та офіцера штабу НОМЕР_6 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 . Дані військовослужбовці пояснили, що 30.11.2022 солдат ОСОБА_1 самовільно залишив розташування ВЧ НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , на підставі чого проведені пошукові заходи направлені на встановлення місцезнаходження даного військовослужбовця, але позитивного результату отримано не було, зброю він залишив в розташуванні підрозділу. (абзац 1 третьої сторінки наказу).
Під час проведення службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 , 30.11.2022 самовільно залишив розташування ВЧ НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Солдат ОСОБА_1 , являючись військовослужбовцем військової служби, діючи умисно в умовах воєнного стану порушив вимоги статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою ухилитись від військової служби та виконання службових обов'язків військової служби 30.11.2022 самовільно залишив військову частину та був незаконно відсутній за місцем служби в умовах воєнного стану (абзац 2 третьої сторінки наказу).
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів:
1) частини 5 статті 407, 408 КК України;
2) статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України;
3) статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України;
4) статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України;
5) статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
На підставі вищевикладеного, наказано:
1) службове розслідування вважати завершеним;
2) факт самовільного залишення військової частини або місця служби, а також не з'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці сапером інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 в період з 30.11.2022 по теперішній час підтвердився;
3) за порушення вимог статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 2, 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Розділу 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ознак кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України та маючи на меті ухилитися від військової служби у період з 30.11.2022 по теперішній час, підготувати документи для притягнення до кримінальної відповідальності вчиненого в умовах воєнного стану солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_7 ;
4) помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 врахувати факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 , який находиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 , та з 30.11.2022 по теперішній час не проводити виплату премії в повному розмірі, на підставі наказу МО України від 07.06.2018 № 260 та позбавити додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
5) у зв'язку з наявністю в діях солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_7 , ознак кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, заступнику командира 1 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 копії матеріалів службового розслідування в порядку ст. 214 КПК України направити до Державного Бюро Розслідувань розташованого в м. Костянтинівка, Донецької області для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та почати досудове розслідування за вищевикладеним фактом.
14.08.2023 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано повідомлення ВЧ НОМЕР_1 про те, що в умовах воєнного стану залишили розташування підрозділів зазначеної військової частини та не повернулись вчасно до них військовослужбовці, в тому числі і ОСОБА_1 (кримінальне провадження №62023050010002814).
Вважаючи оскаржувані накази, а також бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та ненадання направлення на стаціонарне лікування, невиплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Щодо вимог про видачу позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманого ним під час захисту Батьківщини 10.05.2022 під час бойових дій біля м. Костянтинівка, Донецької області за формою додатку №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402, в редакції, чинній на момент отримання позивачем поранення), суд зазначає таке.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) до направлення пораненого військовослужбовця на лікування поза розташуванням військової частини, вона надсилається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого приписаний військовослужбовець, який отримав травму (каліцтво, поранення, контузію), протягом 30 днів з дня отримання травми (каліцтва, поранення, контузії) або протягом 30 днів з дня надходження відповідної вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з частиною 13 статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення медичного огляду наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Пунктом 6.2 глави 6 розділу II Положення №402 визначено перелік документів, які подаються на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК. Вказаний перелік передбачає, крім того: на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Відповідно до пункту 21.7. глави 21 розділу ІІ Положення №402, постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
Форма довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), затверджена в додатку №5 Положення №402.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається військовою частиною та є документом, необхідним як для направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я поза розташуванням військової частини, так і для прийняття постанови ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою.
Судом встановлено, що позивач під час ведення бойових дій 10.05.2022 отримав поранення, внаслідок чого вибув до лікувального закладу в м. Курахово.
Матеріалами справи підтверджено, та це не заперечується представниками сторін у письмових заявах по суті спору, що відповідачем не підготовлено відповідну довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), як під час направлення позивача до лікувального закладу в травні 2022 року, так і станом на час розгляду цієї справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманого 10.05.2022, за формою додатку №5 до Положення № 402 та необхідність зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманого 10.05.2022, за формою додатку №5 до Положення № 402.
Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у не наданні ОСОБА_1 направлення на стаціонарне лікування та зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 направлення на стаціонарне лікування, суд зазначає таке.
Приписами пункту 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Відповідно до статті 233 Статуту внутрішньої служби ЗСУ збереження і зміцнення здоров'я, фізичний розвиток військовослужбовців важлива і невід'ємна частина їх підготовки до виконання військового обов'язку. Піклування командира (начальника) про здоров'я підлеглих є одним з основних його обов'язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу).
Згідно зі статтею 234 Статуту внутрішньої служби ЗСУ збереження і зміцнення здоров'я військовослужбовців досягається шляхом: проведення командирами (начальниками) заходів, спрямованих на створення здорових умов служби і побуту; систематичного загартовування і фізичного розвитку; виконання санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і лікувально-профілактичних заходів.
Статтею 246 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що основними лікувально-профілактичними заходами є диспансеризація, амбулаторне, стаціонарне і санаторно-курортне лікування військовослужбовців.
Відповідно до статті 254 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача з відповідним рапортом до відповідача з питання надання ОСОБА_1 направлення на стаціонарне лікування. Матеріали справи свідчать, що позивач прийняв самостійне рішення продовжити амбулаторне лікування у цивільних закладах охорони здоров'я.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у не наданні ОСОБА_1 направлення на стаціонарне лікування та зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 направлення на стаціонарне лікування не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 339 від 30.11.2022 про зняття ОСОБА_1 із усіх видів грошового забезпечення, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 259 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, лікування військовослужбовців повинно бути закінчено у закладі охорони здоров'я. У виняткових випадках на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії командиром (начальником) військової частини, а в разі виключення зі списків особового складу військової частини - начальником військово-лікувального закладу може бути надано відпустку для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів. Після закінчення цього строку за висновком (постановою) військово-лікарської комісії відпустку для лікування у зв'язку з хворобою може бути продовжено на такий самий строк, а за відповідними медичними показниками - продовжено ще раз. Відпустка для лікування у зв'язку з хворобою не повинна перевищувати 4 місяців. Після закінчення відпустки для лікування у зв'язку з хворобою військово-лікарська комісія надає висновок про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби.
Пунктом 6.14 глави 6 розділу II Положення №402 визначено, що загальний термін безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні у військових (цивільних) лікувальних закладах, включаючи і відпустку за станом здоров'я, у мирний час не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз - 12 місяців. Після закінчення визначеного терміну перебування на безперервному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я військовослужбовці підлягають медичному огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. У разі визнання їх ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час вони можуть бути подані до звільнення з військової служби до виписки із військового (цивільного) лікувального закладу.
Згідно з пунктом 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260) військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Судом встановлено, що після проходження курсу лікування, позивач, у визначений законодавством термін, не прибув до місця несення служби, а саме, до ВЧ НОМЕР_7 та не повідомив відповідача про причини неприбуття. Позивач самостійно прийняв рішення про продовження лікування амбулаторно в Комунальному підприємстві «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування».
У зв'язку з перевищенням встановлених законодавством термінів лікування та неприбуттям до військової частини і неповідомлення у встановленому порядку про причини неприбуття, командиром ВЧ НОМЕР_1 подано рапорт про рахування солдата ОСОБА_1 , як військовослужбовця, що самовільно залишив частину.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 339 від 30.11.2022 про зняття ОСОБА_1 із усіх видів грошового забезпечення винесених з урахуванням фактичних обставин та скасуванню не підлягає.
Щодо вимог про скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №1520 від 15.08.2022 про результати службового розслідування щодо самовільного залишення частини ОСОБА_1 , суд виходить з такого.
Суд звертає увагу, що позивачем оскаржується наказ від 15.08.2022, проте зі змісту цього наказу випливає, що його винесено 15.08.2023. На підтвердження цього факту свідчить і виправлення, зроблене від руки в даті наказу замість « 2022» вказано « 2023».
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно зі статтею 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Пунктом 1 розділу VI Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок №608) визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Відповідно до пункту 6 Порядку №608 якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
З матеріалів справи випливає, що проведенню службового розслідування передував відповідний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 12.12.2022 №6746 за наявності підстав для його проведення. Службове розслідування проведено уповноваженою посадовою особою, за наслідком якого складено відповідний акт.
Разом з цим, наявність в наказі від 15.08.2023 №1520 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 » виправлень в частині дати винесення наказу та технічних помилок у найменуваннях населених пунктів за текстом наказу, не є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Так само, не є підставою для скасування наказу від 15.08.2023 №1520 і порушення встановленого строку проведення службового розслідування.
Суд зазначає, що окремі недоліки рішення суб'єкта владних повноважень при його оформленні, які не спростовують суть виявлених порушень, не можуть бути підставами для скасування відповідного рішення.
За наведених обставин, суд не вбачає підстав для скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №1520 від 15.08.2022 про результати службового розслідування щодо самовільного залишення частини ОСОБА_1 .
Щодо вимог позивача про скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №300 від 27.10.2023 про призупинення військової служби ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №2232-ХІІ, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Згідно з пунктом 144-1 Положення №1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини 2 статті 24 Закону №2232-ХІІ.
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
На підставі пункту 144-2 Положення, військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Отже, аналіз положень частини 2 статті 24 Закону №2232-XII у системному зв'язку з положеннями частини четвертої статті 85 Дисциплінарного Статуту дозволяє зробити висновок, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Матеріалами службового розслідування встановлено факт самовільного залишення позивачем військової частини та 14.08.2023 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано повідомлення ВЧ НОМЕР_1 про те, що в умовах воєнного стану залишили розташування підрозділів зазначеної військової частини та не повернулись вчасно до них військовослужбовці, в тому числі і ОСОБА_1 (кримінальне провадження №62023050010002814).
Таким чином, підстави для скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №300 від 27.10.2023 відсутні.
Щодо вимог про зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду, виходячи із розміру 100 000 гривень на місяць із 10.05.2022 по день винесення рішення у справі, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 15 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
З долученої відповідачем до матеріалів справи довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення за період з січня 2022 по грудень 2022 ОСОБА_1 випливає, що позивачу нараховано грошове забезпечення за період з травня 2022 по листопад 2022 в загальному розмірі 349 304,20 грн, яке складається з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення.
Отже, позивачу за період фактичної служби, за період перебування на лікуванні до винесення наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 339 від 30.11.2022 виплачувались як основні, так і додаткові види грошового забезпечення, а також додаткова винагорода. Правові підстави для виплати солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди після 30.11.2022 - відсутні.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_4 ; фактична адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_9 ) про скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненаданні ОСОБА_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманого ОСОБА_1 10.05.2022, за формою додатку №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманого ОСОБА_1 10.05.2022, за формою додатку №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар