28 березня 2025 року Справа № 640/1295/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №640/1295/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
І. ПРОЦЕДУРА
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), в якому просить визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2021 № 0735361-2408-2659.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Законом України від 13.12.2022 року № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до положень абзаців другого-четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону №2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Нерозглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2825 “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/1295/22.
29.01.2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/1295/22.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 року дана адміністративна справа передана судді Ількову В.В., для розгляду.
Ухвалою суду від 31.01.2025 року прийнято адміністративну справу №640/1295/22 до провадження судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ількова В.В. Призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких доказів, зокрема:
- податкове повідомлення-рішення від 08.06.2021 №0735361-2408-2659;
- акт перевірки;
- усі письмові докази які слугували підставою для прийняття спірного ППР;
- усі наявні докази щодо суті спору.
20.02.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву 640/1295/22.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 28.03.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
Позивач зазначив, що ним було отримано винесене Головним управлінням ДПС у м.Києві податкове повідомлення-рішення від 08.06.2021р. № 0735361-2408-2659 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Вказує, що виходячи зі змісту Рішення, податок було нараховано на нежитлову будівлу у с. Пізники Чорнухинського району Полтавської області, за 2020 рік в сумі 1618,34 грн. (вул. Тупікова 39/2).
Вважає, що вищезазначене Рішення винесене неправомірно, оскільки об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю у с. Пізники Чорнухинського району Полтавської області, вул. Тупікова 39/2 (надалі Будівля) - зруйновано ще до 2013 року.
Тобто, фактично відбулося знищення об'єкта нерухомого майна - Будівлі.
Будівля - молочний блок площею 124,6 кв.м. за адресою - Полтавська область, с.Пізники, вул. Тупікова буд. 39/2 - належала йому на праві власності відповідно до свідоцтва ро право власності на нерухоме майно №287590 від 05.11.2008р., яке видане Виконавчим комітетом Вороньківської сільської ради.
Про факт знищення Будівлі позивачем було повідомлено Комунальне підприємство "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", а також Виконавчий комітет Вороньківської сільської ради листами від 10.02.2010 року.
Будівля була зруйнована ще до 2013 року, тобто до початку роботи Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
У зв'язку з тим, що майно було знищене, позивачем не вносилися дані про реєстрацію нерухомого майна до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Вважає, що інформація про право власності на Будівлю могла потрапити до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень помилково.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі знищення майна.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, вказавши, що згідно даних Державного реєстру речових прав право власності на нерухоме майно Позивача припинено 08.10.2021 року (витяг № 279407605 Позивачем додано до позовної заяви), тобто після дати прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.06.2021 року № 0735361-2408-2659.
Таким чином, станом на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Державний реєстр речових прав містив дані про право власності позивача на нерухоме майно (що не заперечується позивачем), на підставі яких відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України Відповідачем нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Враховуючи викладене вище, при здійсненні нарахування суми податкового зобов'язання, яка зазначена у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 08.06.2021 року № 0735361-2408-2659 відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим його рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що будівля - молочний блок площею 124,6 кв.м. за адресою - АДРЕСА_2 - належала позивачеві на праві власності відповідно до свідоцтва ро право власності на нерухоме майно №287590 від 05.11.2008р., яке видане Виконавчим комітетом Вороньківської сільської ради.
Вказана будівля була зруйнована/знищена.
Про факт знищення Будівлі позивачем було повідомлено Комунальне підприємство "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", а також Виконавчий комітет Вороньківської сільської ради листами від 10.02.2010 року.
Згідно довідки технічного обстеження земельної ділянки під будівлею № 2568/2 від 01.09.2021р. складену ФОП ОСОБА_2 вбачається, що при обстеженні земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 виявлено, що нежитлова будівля знесена (відсутня).
За результатами технічної інвентаризацію місця, де знаходилася Будівля, проведеної ФОП ОСОБА_2 (довідка № 2568/2 від 01.09.2021р.), 13.10.2021 року державним реєстратором було зареєстровано припинення права власності на нерухоме майно щодо позивача як його колишнього власника, у зв'язку з його знищенням, що зазначено у Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.10.2021 року.
На підставі ст. 266 Кодексу, за наявної в контролюючого органу інформації Головним управлінням ДПС у м. Києві позивачеві було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , загальними площами 900,8 м , 124,6 м , 1761,4 м відповідно.
За результатами нарахування сформовано податкові повідомлення-рішення від 08.06.2021 року № 0735362-2408-2659 на суму 11699.82 грн., №0735361-2408-2659 на суму 1618.34 грн., № 0735363-2408-2659 на суму 22877,50 гривень.
Станом на 08.06.2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня інформація щодо припинення права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 .
Позивач посилаюсь на те, що станом на 2013 рік його право власності на нерухоме майно було припинено, тому вважає, що наявні підстави для перерахунку податку.
Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом для захисту своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Отже, обов'язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки покладений, зокрема, на фізичних осіб - власників нежитлового нерухомого майна або його частки.
За змістом підпункту 266.2.2 пункту 226.2 статті 226 ПК України, на який посилається позивачка як на підставу позовних вимог, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно:
а) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);
б) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) гуртожитки;
ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;
е) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках;
є) будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
з) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об'єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств;
и) об'єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об'єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;
ї) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
й) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров'я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
к) об'єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та параолімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Слід вказати про те, шо позивачем не надані докази, які підтверджують, що нежитлова будівля, яка належала йому на права власності не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно за спірний період.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За визначенням пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На підставі ст. 266 Кодексу, за наявної в контролюючого органу інформації Головним управлінням ДПС у м. Києві позивачеві було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , загальними площами 900,8 м , 124,6 м , 1761,4 м відповідно.
За результатами нарахування сформовано податкові повідомлення-рішення від 08.06.2021 року № 0735362-2408-2659 на суму 11699,82 грн., №0735361-2408-2659 на суму 1618,34 грн., № 0735363-2408-2659 на суму 22877,50 гривень.
Станом на 08.06.2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня інформація щодо припинення права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 .
За результатами технічної інвентаризацію місця, де знаходилася Будівля, проведеної ФОП ОСОБА_2 (довідка № 2568/2 від 01.09.2021р.), 13.10.2021 року державним реєстратором було зареєстровано припинення права власності на нерухоме майно щодо позивача як його колишнього власника, у зв'язку з його знищенням, що зазначено у Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.10.2021 року.
Таким чином, станом на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Державний реєстр речових прав містив дані про право власності позивача на нерухоме майно (що не заперечується позивачем), на підставі яких відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України Відповідачем нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Положеннями абзацу третього частини п'ятої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.
Запис про припинення права власності позивача на об'єкт нерухомого майна - внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.10.2021 року.
Тому відповідач правомірно використав відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстроване за позивачем право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна для нарахування грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік.
Доводи позивача щодо безпідставності нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - нежитлову будівлю, яка припинила своє існування ще до 2013 року, суд вважає необгрунтованими у зв'язку з зазначеним нижче.
За змістом пункту 5 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186, зареєстрованим Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за № 582/5773, встановлення будинків, господарських будівель та споруд наявності, визначення їх фактичної площі та об'єму, огляду та опису наявних конструктивних елементів об'єктів, встановлення наявності змін у їх плануванні та складі та визначення фізичного зносу конструктивних елементів об'єктів здійснюється шляхом проведення технічної інвентаризації зазначених об'єктів в порядку, визначеному цією Інструкцією.
Згідно довідки технічного обстеження земельної ділянки під будівлею № 2568/2 від 01.09.2021р., яка складена ФОП ОСОБА_2 вбачається, що при обстеженні земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 виявлено, що нежитлова будівля знесена (відсутня).
Зазначена довідка слугувала підставою для припинення права власності позивача на вказаний об'єкт шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Суд звертає увагу, що лише 13.10.2021 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про знищення об'єкту нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, молочний блок, об'єкт житлової нерухомості, площею 124,6 кв.м. за адресою - АДРЕСА_2 .
З урахуванням приписів цивільного законодавства особа вважається власником нерухомого майна з дати державної реєстрації виникнення відповідного права власності і до дати держаної реєстрації припинення такого права власності. Оскільки право власності на вказаний об'єкт нерухомості припинене у жовтні 2021, тому за період 2020 року позивач зобов'язаниц сплатити податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, без задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору не здійснюється.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду складено 28.03.2025 року.
Суддя В.В. Ільков