27 березня 2025 рокуСправа №160/22276/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниця про визнання протиправним та скасування рішення,-
16.08.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000259/1 від 19.04.2024 р.
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000479.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що ТОВ «АТБ-Маркет» з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію. Під час декларування товару за вказаною в електронній митній декларації позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Так позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 21.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
04.09.2024 року представником Одеської митниці подано відзив на позовну заяву, яким заперечу проти задоволення позовних вимог, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 24UA500500013647 від 18.04.2024 року містились розбіжності, та не мітили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
04.09.2024 року представником Одеської митниці подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 09.09.2024 року у задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
17.09.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив відповідно до якої, представник позивача просив врахувати надані до позовної заяви докази, та відхилити аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, та задовольнити позовні вимог у повному обсязі.
23.09.2024 року представником Одеської митниці подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2024/000259/1 від 19.04.2024 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
28.10.2024 року представником позивача подано клопотання про стягнення з відповідача на користь ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень судові витрати на правову допомогу, пов'язані із розглядом справи № 160/22276/24 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді в сумі 10000,00 грн.
29.10.2024 року представником відповідача подано заперечення на вищезазначене клопотання позивача.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.09.2020 року між YIWU ZHONGDU IМPORT AND EXPORT СО. LTD (Китай) та Товариством з обмежено відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» було укладено контракт № 3599-YZ/CN (далі - Контракт).
Відповідно до п. 1.1 Контракту продавець зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.
Згідно з пунктом 2.1 Контракту найменування, та ціна товару, який постачається за цим контрактом, зазначається у специфікаціях до цього контракту, які підписуються обома сторонами на кожну поставку товару та є невід'ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару після підписання обома сторонами відповідної специфікації можливо лише за взаємною згодою обох сторін.
Відповідно до п. 2.3. Контракту ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB-NINGBO, КНР згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 р. (надалі -Правила «Інкотермс» 2010 р.») (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома Сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 р.) та включає в себе вартість навантаження товару у Продавця, вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, вартості сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
Пунктом 3.1 Контракту передбачено наступне: якщо у специфікації до цього контракту не зазначені інші умови, оплата товару за цим контрактом здійснюється покупцем в доларах США у формі банківського переказу на рахунок продавця у наступному порядку: 100% від суми зазначеної в Специфікації, покупець сплачує протягом 15 днів після отримання копії документів, зазначених в 4.2, якщо інше не вказано в специфікаціях.
Відповідно до п. 4.1 Контракту товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах FOB-NINGBO, КНР згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 (якщо у відповідній Специфікації до цього контракту, підписаний обома Сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010).
З метою митного оформлення товару, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» було подано до Одеської митниці декларацію № UA500500/2024/013647 від 18.04.2024 року.
Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи:
- Сертифікат якості від 21.12.2023 року;
- Пакувальний лист від 21.12.2023 року;
- Рахунок-фактуру № ML20231221-2 від 21.12.2023;
- Коносамент № ZJSM23121184D від 29.12.2023 року;
- Автотранспортна накладна від 16.04.2024 року;
- Сертифікат про походження товару № 24C3307Y1387/01541 від 18.04.2024 року;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № СФ-37418 від 18.04.2024 року;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № СФ-37419 від 18.04.2024 року;
- Документ, що підтверджує вартість страхування № 17192 від 19.02.2024 року;
-Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Дод.3 від 09.09.2023 року;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Спец-я № 186 від 21.12.2023 року;
-Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 3599-YZ/CN від 09.09.2020 року;
- Договір про перевезення № 88189 від 09.04.2019 року№
У митній декларації митну вартість товарів визначено (за основним методом) за ціною контракту.
Митниця направила ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1. У 3.1.1 зовнішньоекономічного договору від 01.01.2020 року № 3458-CL/CN зазначено що покупець сплачує 100% від сум зазначених в специфікації протягом 15 днів після отримання копій документів, зазначених в п. 4.2 договору від 09.09.2020 року № 3599- YZ/CN. Але в специфікації № 186 від 21.12.2023 року зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 20 днів від дати завантаження на судно, що не відповідає умовам договору. При цьому до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи.
2. У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 09.09.2020 року № 3599- YZ/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня;
3. В СМR від 16.04.2024 року зазначено, що перевізником є ZIKO GROUP LLC, але рахунок-фактури на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА». Відповідно до п. 1.2 договору транспортного експедирування від 09.04.2019 року № 88189 конкретний перелік послуг та інформації про них зазначаються в заявці на перевезення вантажу. Також п. 3.1 зазначеного договору передбачено, що вартість послуг експедитора погоджується сторонами у заявці, при цьому заявка на перевезення вантажу до митного оформлення не подавалась.
4. Згідно міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ № 17192 від 19.02.2024 року не відповідає вищезазначеним умовам.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскурант (прайс-лист) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; 4) копії митної декларації країни відправлення.
19.04.2024 року декларантом ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» додатково надано документи: swift TF013789E0240201 від 01.02.2024 року, заявку на перевезення вантажу морським транспортом № 77011/280516_20 від 29.12.2023 року, прайс-лист від 11.12.2023 року, комерційну пропозицію від 14.12.2023 року, копію декларації країни відправлення.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято:
- рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2024/000259/1 від 19.04.2024 року;
- картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500500/2024/000479.
Відтак, правомірність винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Згідно з вимогами частин 1 та 5 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийнято митницею фактично обґрунтоване тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Як вже зазначено вище, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі контракту від 09.09.2020 року, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Покупець) та YIWU ZHONGDU IМPORT AND EXPORT СО. LTD (Китай) (Продавець) № 3599-YZ/CN.
Щодо тверджень відповідача відносно того, що у розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 09.09.2020 року № 3599-YZ/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня, суд зазначає таке.
Згідно пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Матеріалами справи підтверджується, що у відповідь на повідомлення Відповідача Позивач листом 19.04.2024 року до митного оформлення було надано копію митної декларації країни відправника.
Таким чином, твердження відповідача про відсутність копії митної декларації країни відправлення спростовується наданим позивачем відповідачу листом № 1904.24-1 від 19.04.2024 року (до винесення оскаржуваного рішення).
Суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити дані складової митної вартості товару.
Суд звертає увагу, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв'язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення.
Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 року по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Щодо твердження відповідача, про те, що до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи щодо оплати за товар, суд зазначає наступне.
Позивачем разом з листом від 19.04.2024 року № 1904/24-1 до митного оформлення було надано swift від 01.02.2024 року.
Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості (у справах N 815/2731/18 від 16.07.2020 року, N 1140/3242/18 від 23.07.2019 року) неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
З огляду на зазначене, доводи митного органу в цій частині є безпідставними.
Також, однією з підстав митного органу в оскаржуваному рішенні було те, що наданий страховий документ № 17193 від 19.02.2024 року не відповідає Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс.
Суд зазначає, що розділом 9. «Терміни» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000 р. передбачено, що існують тільки два терміни, пов'язані із страхуванням, це терміни CIF і CIP. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.
Термінами CIF і CIP дійсно передбачено обов'язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.
Згідно Міжнародних правил тлумачення Інкотермс-2010, за умовами поставки FOB: «Продавець не має жодного зобов'язання перед покупцем щодо укладення контракту (договору) страхування.» Отже, жодна зі сторін не зобов'язана складати договір обов'язкового страхування. Таким чином, мінімальне страхування не повинно покривати зазначену в договорі ціну плюс 10%.
ТОВ «АТБ-маркет» здійснює добровільне страхування за Генеральним договором добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2020р. Згідно з п.2.5. Генерального договору добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2020р., страховий тариф складає 0,029% від страхової суми. Отже наданий страховий поліс № 17192 від 19.02.2024р. відповідає Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс. А отже розбіжність відсутня.
З урахуванням викладеного, доводи Відповідача, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110 %) і повинно бути обумовлене у валюті договору, а наданий страховий сертифікат не відповідає зазначеним умовам є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним
Щодо твердження Відповідача, що в СМR від 16.04.2024 б/н зазначено, що перевізником є ZIKO GROUP LLC, але рахуноки-фактури на оплату транспортно експедиційних послуг видані ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА».
Відповідно до п. 1.2 договору транспортного експедирування від 09.04.2019 № 88189 конкретний перелік послуг та інформації про них зазначаються в заявці на перевезення вантажу. Згідно з п.2.1.1. до договору №88189 від 09.04.2019р. між ТОВ «АТБ Маркет» та ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА» - експедитор зобов'язаний «здійснити підбір перевізників та укласти від свого імені з цими перевізниками договори на перевезення вантажів згідно із заявкою».
Разом з Листом від 25.06.2024 року до митного оформлення надавалась Заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 77011/280516_20 від 29.12.2023р.
Також слід зауважити що перевезення в межах України не є складовою митної вартості, а отже вважаємо, що розбіжність відсутня.
Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про відсутність інформації про виробника.
Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів відповідач повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з пунктами 1, 2 частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, 08.02.2019 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Альянс» укладено Договір №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги.
12.08.2024 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Альянс» укладено Додаткову угоду № 01-08/24 до Договору про надання правової допомоги № 08/02-19/1.
Пунктом 3 Додаткової угоди № 01-08/24 від 12.08.2024 року до Договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 встановлено, що за надання правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції (Дніпропетровському окружному адміністративному суді) - 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 1666,67 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок); відповідна вартість послуг (гонорар) включає в себе повне супроводження Справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, та є незмінною (фіксованою) незалежно від кількості судових засідань, витраченого часу на підготовку всіх необхідних процесуальних документів, кількості підготовлених процесуальних документів, транспортних та інших витрат Об'єднання, пов'язаних з наданням правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції.
Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
25.10.2024 року сторонами складено протокол № 1, яким погодили, що ця сума є витратами ТОВ «АТБ-маркет», пов'язаними із розглядом справи №160/22276/24 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді. Всього сума наданих послуг складає 10 000,00 грн.
Між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та АО «АЛЬЯНС» на виконання умов договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 року складені відповідні акти здавання-приймання наданих послуг від 30.08.2024 року та від 31.09.2024 року.
Позивачем здійснена оплата наданих по договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 року послуг з правової (правничої) допомоги, що підтверджується платіжними інструкціями.
Суд також враховує положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19.
Відтак, суд доходить висновку, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір - обґрунтованим. Суд також врахував складність справи, кількість часу витраченого адвокатом на виконання робіт з надання позивачу у цій справі правничих послуг, а також значення цієї справи для позивача та його репутації.
З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
З огляду не те, що позовні вимоги підлягають задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 9169,57 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (адреса: пр. Олександра Поля, 40, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 30487219) до Одеської митниці (адреса: вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000259/1 від 19.04.2024 р.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000479.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці судовий збір у розмірі 9169,57 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко