28 березня 2025 р.Справа №160/8898/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/8898/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.03.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/8898/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, з вимогами:
- заборонити МЕТАЛУРГІЙНО- ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до набрання законної сили судовим рішенням по цій справі.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Працює на посаді машиніста-транспортувальника гарячого металу 05 розряду в ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», код ЄДР 24432974, та відповідно до наказу Міністерства оборони України виданого посвідчення № НОМЕР_2 від 28.08.2024 року, за яким йому до розпорядження Кабінету міністрів України від 18.03.2015 року № 493 згідно з переліком посад і професій (додаток№70 до цього розпорядження) пункту 24 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на 12 місяців з дня оформлення відстрочки. Наявне бронювання позивача строком до 27.08.2025 року (письмовий доказ посвідчення № НОМЕР_2 від 28.08.2024) Роботодавець «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», код ЄДР 24432974, має статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємства та відповідно до змін у законодавстві у 2025 році має право здійснити бронювання своїх працівників до 01.04.2025 року відповідно до чинної на день розгляду правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76. Скориставшись ситуацією змін у законодавстві, що для заповнення нових заявок на бронювання за великою кількістю працівників роботодавцю необхідний час, відповідач вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів штучні неправдиві відомості про порушення позивачем правил військового обліку, що є підставою відмови у бронюванні. 24.03.2025 року вручена повістка позивачу для з'явлення в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Хоч дата явки вказана 12.03.2025 року, вручено фактично було 24.03.2025 р. після лікарняного та не відміняє обов'язку явки. Позивач вважає, що ця повістка про уточнення даних є певним способом змушування явки до приміщення, хоча жодних відомостей про позивача не змінилося. Заявник вказує, що невжиття засобів забезпечення адміністративного позову значно ускладнить відновлення його порушеного права та просить вжити заходи забезпечення.
Відповідно до ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з ч.2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно із частиною 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Суд зазначає, що забезпечення позову - це елемент права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 N 3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно наданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в МЕТАЛУРГІЙНО- ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Працює на посаді машиніста-транспортувальника гарячого металу 05 розряду в ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», код ЄДР 24432974, та відповідно до наказу Міністерства оборони України виданого посвідчення № НОМЕР_2 від 28.08.2024 року, за яким йому до розпорядження Кабінету міністрів України від 18.03.2015 року № 493 згідно з переліком посад і професій (додаток№70 до цього розпорядження) пункту 24 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на 12 місяців з дня оформлення відстрочки. Наявне бронювання позивача строком до 27.08.2025 року (письмовий доказ посвідчення № НОМЕР_2 від 28.08.2024).
Роботодавець з метою продовження бронювання ОСОБА_1 заповнив заявку № 20250318- 813794 та отримав відмову у бронюванні позивача у зв'язку з порушенням правил військового обліку.
11.03.2025 року позивач обновив мобільний застосунок Резерв+ та отримав підтвердження щодо наявності запису про порушення правил військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
24.03.2025 року ОСОБА_1 1986 р.н. вручено повістку № 2394/60, якою повідомлено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 12 березня 2025 року о 09:00.
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан був продовжений відповідними указами Президента України, який діє по теперішній час.
Також, Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено та праведно загальну мобілізацію, яку продовжено відповідними указами Президента України і по теперішній час.
Відповідно до ст.39 Закону №2232-ХІІ призов військовозобов'язаних на військову службу у зв'язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв'язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом №3543-XII.
Згідно зі ст. 22 Закону №3543-XII громадяни (військовозобов'язані) у випадках оголошення мобілізації (воєнного стану) зобов'язані з'явитись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
З огляду на вищезазначені норми, під час мобілізації військовозобов'язаний має прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і після прийняття відповідного рішення військово-лікарською комісією про придатність військовозобов'язаного до військової служби, особа згідно розподілу, направляється для проходження військової служби.
Суд зазначає, що оскарження дій відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не звільнює позивача від обов'язку явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 , що може мати наслідком вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення мобілізації позивача.
При цьому, матеріали адміністративної справи містять повістку, якою на ОСОБА_1 покладено обов'язок з'явитись 12 березня 2025 року о 09:00 до Мателургійно - ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Наразі судом не надається оцінка правомірності дій відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, але виходячи із фактичних обставин адміністративної справі, на теперішній час існує реальна загроза життю та здоров'ю позивача у зв'язку із можливістю вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення мобілізації позивача.
Проведення мобілізації позивача є недопустимою до вирішення судом питання правомірності вчинення відповідачем дій щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перешкоджають бронюванню позивача.
З матеріалів справи вбачається, що роботодавцем позивача вчиняються дії, спрямовані на бронювання ОСОБА_1 та позивач бажає скористатися своїм правом на отримання бронювання.
Таким чином, до повного з'ясування всіх обставин та вчинення всіх передбачених чинним законодавством дій щодо бронювання позивача (в тому числі, і перевірки судом правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_5 , які перешкоджають здійсненню бронювання) проведення процедури мобілізації є протиправним.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Зважаючи на викладене у сукупності, а також те, що правомірність оскаржуваних рішень буде встановлюватися судом в межах даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що існує очевидна небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно, ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
При вирішенні даної заяви про забезпечення адміністративного позову суд також дійшов висновку, що застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у заяві, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у заяві просить позивач, відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.
Так, відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу вище зазначених норм, вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
При цьому особа, яка має право на відстрочку/бронювання та бажає цим правом скористатися, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, суд доходить висновку, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на отримання бронювання, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем були надані належні та переконливі докази того, що невжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову у визначений ним спосіб може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
Одночасно суд зауважує, що не висловлює думку щодо законності чи правомірності спірних рішень, а рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено у зв'язку з оскарженням зазначених рішень.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні ст. 156 КАС України.
За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що позивачем у даній справі й відповідно - стягувачем, не є суб'єкт владних повноважень, такий строк встановлено терміном три роки.
Керуючись ст.ст. 150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/8898/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Заборонити МЕТАЛУРГІЙНО- ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 160/8898/25.
Направити копію ухвали сторонам по справі.
Зобов'язати МЕТАЛУРГІЙНО- ІНФОРМАЦІЯ_9 негайно повідомити суд про виконання ухвали про забезпечення позову у справі № 160/8898/25.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення з 28.03.2025 р., незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, відповідно до ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання до 28.03.2028 року.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Боржник: ІНФОРМАЦІЯ_10 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук