28 березня 2025 року Справа 160/2125/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Златіна С.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати пункт 30 протоколу № 18/в від 29 вересня 2023 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з встановленням 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що сталася 16.04.2022 року.
Ухвалою суду від 28.01.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
11.02.2025р. від представника відповідача надійшло до суду клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.
В обґрунтування вказаного клопотання заявник вказує, що згідно інформації наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з'ясовано, що 20.02.2024 позивачем було отримано лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.11.2023 № 7/237827 та виписку з протоколу від 29.09.2023 № 18/в (копія листа додаю). З позовом позивач звернувся 22.01.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку, передбаченого ст. 122 КАС України.
Позивач разом з позовною заявою подав клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду.
27.03.2025р. від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В обґрунтування вказаного клопотання вказує, що з приводу наданого відповідачем листа ОСОБА_1 , що особисто не отримував вказаний лист, не ставив особистий підпис. Всі рукописні написи на вказаному листі виконані не ним. Крім того, позивач не міг його отримати фізично, оскільки в проміжок часу з 14.02.2024р. по 26.02.2024 року проходив медичні обстеження (дослідження) в м. Кам'янське, в Медичному центрі «МЕПІСІМ». Строк для звернення до адміністративного суду після засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом № 18/в від 29.09.2023 року сплив 29.03.2024 року. Якщо припустити, що позивач дійсно отримав витяг з протоколу № 18/в від 29 вересня 2023 року, зі слів відповідача 20.02.2024 року, то строк для звернення до адміністративного суду сплив 20.08.2024 року, звернувся позивач до суду 23.01.2025 року, тобто через п'ять місяців після закінчення строку. Крім того вказує, що позивач до теперішнього часу проходить лікування, пересувається за допомогою милиць, проходив тривале обстеження для встановлення ГРУПИ інвалідності МСЕК. У зв'язку з чим просить поновити строк звернення до суду.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі стосовно дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених статтею 122 КАС України, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі №438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі №357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі №663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі №820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі №826/11545/17, від 09 листопада 2018 року у справі №334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 року у справі №537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі №305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі №756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі №712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 07 лютого 2019 року у справі №802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі №826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 05 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У матерілах справи є лист ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.11.2023 року № 7/237827, яким направлено позивачу виписку з протоколу від 29.09.2023 року № 18/в; лист позивач отримав під підпис 20.02.2024 року.
За вказаних обставин, строк для оскарження рішення відповідача, яке оформлено протоколом № 18/в від 29 вересня 2023 року, розпочався для позивача 21.02.2024 року та закінчився 21.08.2024 року.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, в подальшому, Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022, від 06 лютого 2023 року №58/2023, від 01 травня 2023 року №254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 06 листопада 2023 року №734/2023, від 05 лютого 2024 року №49/2024, від 06 травня 2024 року №271/2024, від 23 липня 2024 року №469/2024 та від 28 жовтня 2024 року №740/2024 неодноразово продовжувався.
Сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію", отримав 16.04.2022р. травму пов'язану із захистом Батьківщини, після чого вимушений проходити лікування з 07.03.2024 року по 1703.2024 року, 02.09.2024 року по 19.09.2024 року, з 20.09.2024 року по 11.10.2024 року, з 28.11.2024 рок по 06.12.2024 року, що підтверджується виписками з медичних закладів, які наявні в матеріалах справи; до 01.08.2024 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК, яка міститься у матеріалах справи.
Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №182/634/17(6-а/0182/32/2018), від 07 лютого 2023 року у справі №340/56/22, від 19 жовтня 2023 року у справі №420/1011/20, від 15 листопада 2023 року у справі №380/6752/21, від 20 грудня 2023 року у справі №460/44271/22, від 21 грудня 2023 року у справі №520/1189/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/10393/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/23249/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/21477/23 та від 02 липня 2024 року у справі №440/2984/21.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
У постанові Верховного Суду від 29.11.2024 року у справі № 120/359/24 зазначено, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1.Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2.Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4.Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
З огляду на наведені обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом та через це відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 121, 122, 256 КАС України, суд, -
Клопотання Міністерства оборони України про залишення заяви без розгляду - залишити без задоволення.
Заяву представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з даним позовом.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до статті 256 КАС України.
Суддя С.В. Златін